Читайте также:
|
|
Етапи | Роки | Функціональне навантаження |
1. | Квітень 1995-1997 рр. | 1995-1996 роки - створення організаційної структури органів Державного казначейства, забезпечення їх ефективної діяльності. 1997 рік - початок запровадження казначейської системи виконання державного бюджету за видатками: на кінець року через органи Державного казначейства здійснювалось 45% операцій щодо виконання Державного бюджету. |
2. | 1998-2000 рр. | 1998 – рік завершення переведення на казначейську систему виконання Державного бюджету майже всіх міністерств і відомств. Запроваджено нову бюджетну класифікацію та План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів. Переведення на казначейське обслуговування позабюджетних коштів бюджетних установ та організацій. 1999 рік - в порядку експерименту у 2-х областях запроваджено касове обслуговування місцевих бюджетів органами Державного казначейства. Надання Державному казначейству статусу учасника Системи електронних платежів Національного банку України. 2000 рік - консолідація всіх коштів Державного бюджету на рахунках Казначейства у Національному банку України. |
3. | 2001-2004 рр. | 2001 рік - фактична зміна статусу Держказначейства: із клієнта банку Казначейство стало учасником Системи електронних платежів Національного банку України. Запровадження обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах казначейства. Розпочато процес запровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами та перерахунками міжбюджетних трансфертів. Переведення в систему органів Державного казначейства коштів державних цільових фондів - Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Розпочато впровадження єдиного програмного забезпечення автоматизованої системи ”Казна”. 2003 рік - переведення на повнофункціональне казначейське обслуговування (як за доходами, так і за видатками) місцевих бюджетів. Побудова та запровадження централізованої (4 “К”) моделі обслуговування Єдиного казначейського рахунка. |
4. | 2005-2006 рр. | З ІІ кв. 2005 - ІІ кв. 2006 рр. - на базі органів Державного казначейства України проведено експеримент по запровадженню нового механізму обслуговування розпорядників коштів державного бюджету. Експеримент передбачав відпрацювання механізму по переходу від виділення асигнувань до запровадження погашення зобов’язань розпорядників коштів державного бюджету. Протягом другої половини 2006 року за результатами проведеного експерименту було розроблено та поширено на всій території України Порядок відображення в бухгалтерському обліку по виконанню державного бюджету операцій з обліку зобов’язань розпорядників коштів в органах Державного казначейства, відкриття асигнувань та здійснення видатків. |
5. | 2007-2008 рр. | 2007 рік був відзначений початком реформи системи бухгалтерського обліку у секторі державного управління, підтвердженням чого стало прийняття у січні 2007 року постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки". Основними напрямами якої є: - модернізація системи бухгалтерського обліку в секторі державного управління; - удосконалення системи фінансової та бюджетної звітності; - створення уніфікованої організаційно-інформаційної облікової системи. |
Завдяки переходу від відомчого фінансування до оплати рахунків інформація про виконання державного бюджету сконцентрована в системі Державного казначейства в принципово більш широкому та прозорому вигляді, доступ до неї став незрівнянно простіший. Це, у свою чергу, дало можливість контролювати бюджетні видатки на всіх стадіях виконання державного бюджету.
Казначейське виконання бюджетів шляхом здійснення оплати рахунків розпорядників коштів за надані їм товари та послуги на підставі поданих підтвердних документів дозволило запровадити процедури контролю, який здійснюється органами Державного казначейства на стадії здійснення платежу. До запровадження казначейського обслуговування державного бюджету фактично існував лише один вид фінансового контролю – аудит, який здійснювався шляхом перевірок і ревізій безпосередньо на місцях, в установах, організаціях органами Контрольно-ревізійної служби та внутрішнього аудиту 1 раз на два роки.
Запровадження обліку зобов’язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства сприяло посиленню контролю за дотриманням розпорядниками коштів взяття бюджетних зобов’язань в межах бюджетних асигнувань та удосконаленню механізму використання бюджетних коштів. Зрозуміло, що в основі ефективного використання бюджетних ресурсів має бути своєчасний та якісний аналіз результативних показників, які характеризують виконання державного бюджету, чого можна було досягнути запровадивши ефективну систему обліку.
Ще одним позитивним моментом у казначейському обслуговування державного бюджету є запровадження Державним казначейством України системи управління Єдиним казначейським рахунком, що дозволило в значній мірі зменшити вплив касових розривів на рівень поточного виконання видаткової частини бюджету.
Розвиток органів Державного казначейства супроводжувався стрімким розвитком казначейських інформаційних технологій. Держказначейство має розвинену регіональну мережу підвідомчих структур, взаємодіє із великою кількістю учасників бюджетного процесу. Прагнення до єдиної системи інформації є одним із перспективних напрямів діяльності Держказначейства, що потребує сучасного розвитку телекомунікацій та їхнього середовища, який дасть змогу включатися в електронний документообіг з Національним банком України, кредитними організаціями, податковими органами, розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів. Цей процес передбачає системний підхід до вибору апаратних і програмних рішень щодо реалізації казначейських технологій і на територіальному, і на центральному рівні.
Проведений аналіз етапів і механізмів впровадження казначейської системи виконання бюджету засвідчує, що:
1.Система Державного казначейства поступово розширювалася і охопила всі операції державного бюджету, що, у свою чергу, розширювало об’єкти бухгалтерського обліку.
2.Казначейство почало поширювати свою діяльність на місцеві бюджети, і це дає змогу застосовувати єдині правила ведення бухгалтерського обліку і звітності, контролю за доходами і видатками як державного, так і місцевих бюджетів.
3. Державне казначейство по суті стало централізованою бухгалтерією держави за всіма операціями, здійсненими у системі Єдиного казначейського рахунка, а також відповідальним за складання звітності.
4. Кожний новий етап розширення системи бухгалтерського обліку виконання бюджетів сприяє виявленню як позитивних, так і негативних тенденцій розвитку системи Державного казначейства та механізмів, що ним застосовуються.
Досвід роботи з казначейського обслуговування державного бюджету переконливо свідчить про його перевагу в порівнянні з попередньою системою. Позитивними факторами казначейського обслуговування бюджетів є:
· отримання щоденної інформації про суми доходів, що надійшли бюджету за кожним джерелом надходження та суми здійснених видатків кожним розпорядником коштів відповідного бюджету. Виконання державного бюджету стало прозорим як для органів управління, так і для суспільства;
· можливість на центральному рівні володіти оперативною інформацією про надходження коштів по кожній окремій території;
· концентрація бюджетних ресурсів в установах Національного банку України, що дозволяє уникнути ризику втрати бюджетних коштів;
· можливість, у разі необхідності, відслідковувати стан дохідних рахунків в режимі реального часу, що дозволяє оперативно управляти фінансовими ресурсами;
· застосування органами Державного казначейства процедур попереднього та поточного контролю до розпорядників коштів бюджетів дозволяє уникати нецільового спрямування бюджетних коштів;
· дотримання єдиних вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів.
Бюджетний кодекс України визначає бюджет як план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюють органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування впродовж бюджетного періоду.
Бюджет складається із загального та спеціального фондів. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Загальний фонд бюджету включає: всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду; всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету та фінансування загального фонду бюджету.
Спеціальний фонд бюджету включає: бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; гранти або дарунки, одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету та різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.
Бюджетний процес містить такі стадії:
а) складання проектів бюджетів;
б) розгляд і прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;
в) виконання бюджету, в тому числі в разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;
г) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і ухвалення рішення щодо нього.
Необхідно наголосити, що відповідно до вимог Бюджетного кодексу України на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль та аудит, а також оцінка ефективності використання бюджетних коштів. Бюджетним кодексом України закріплено низку чітких норм регулювання стадій бюджетного процесу – від стадії підготовки і розробки проекту закону про Державний бюджет України до розгляду звіту про його виконання.
За матеріальним змістом бюджет становить централізований грошовий фонд держави, який перебуває у постійному русі: щоденно до нього зараховують надходження і здійснюють операції з витрат. У зв’язку з цим необхідна чітка, налагоджена система управління бюджетним процесом, щоб забезпечити своєчасне й повне надходження коштів за доходами і раціональне та ефективне їх використання.
Відповідно до статті 115 Конституції України і норм Бюджетного кодексу Кабінет Міністрів України забезпечує та відповідає за виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів здійснює загальну організацію та управління процесом виконання Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
Виконання бюджету здійснюється протягом бюджетного періоду, який для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему становить один календарний рік (починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року). Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. На цій стадії бюджетного процесу здійснюється виконання бюджету за доходами, видатками та фінансуванням (проводяться запозичення до бюджету та погашення боргових зобов’язань держави). Одним із основних бюджетних повноважень Кабінету Міністрів України на цій стадії бюджетного процесу є забезпечення виконання закону про Державний бюджет України.
Згідно із статтею 47 Бюджетного кодексу загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України покладено на Міністерство фінансів України, яке здійснює загальну організацію та управління виконанням державного бюджету, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
Виконання бюджету – одна зі стадій бюджетного процесу, яка передбачає забезпечення повного і своєчасного надходження всіх передбачених бюджетом доходів і забезпечення всіх запланованих бюджетом видатків.
Одним із основних учасників бюджетного процесу на стадії виконання є Державне казначейство України, створення якого було обумовлено переходом до ринкових відносин в економіці та реформуванням банківської і фінансової системи.
Основними завданнями, які стоять перед Державним казначейством України сьогодні є:
1) забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає:
розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;
контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями;
в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;
ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів;
2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються;
3) визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів.
Державне казначейство – це самостійна організаційна одиниця, яка формує власну кадрову, господарську та інформаційно-технічну політику розвитку казначейської системи.
Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується.
Державне казначейство утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Державне казначейство та його територіальні органи мають самостійні кошториси, реєстраційні та інші бюджетні рахунки і в самому Держказначействі, і в установах банків.
Відповідно, казначейська система України має трирівневу структуру i складається з:
а) Державного казначейства України, яке розташовується у столиці держави i представляє його центральний рівень;
б) Головних управлінь Державного казначейства (ГУДКУ) обласного значення, розміщених таким чином:
1 Головне управління – в Автономній Республіці Крим;
2 Головних управління – у містах Києві та Севастополі;
24 Головних управління функціонують в областях.
в) районних (міських, районних у містах) управлінь (відділень) Державного казначейства (УДК), які налічують 633 одиниці, зосереджених у найважливіших місцевих адміністративних центрах.
Трирівнева структура Державного казначейства України, максимально наближена до адміністративно-територіального поділу, дає змогу здійснювати казначейське обслуговування місцевих бюджетів відповідно до вимог Бюджетного кодексу (рис. 1). Це закономірний етап перебудови бюджетної сфери, в якому казначейству відведено важливу роль.
Рис. 1. Територіальна структура Державного казначейства України
Загальна кількість органів Держказначейства на територіях станом на 1 січня 2008 року становила 660 одиниць. У Державному казначействі України працює понад 16 тисяч осіб.
Про популярність професії казначея та важливість виконуваних ним функцій свідчить зростаюча кількість бажаючих працювати у системі казначейства. Кількість претендентів дозволяє відібрати талановитих та відданих своїй справі працівників.
Для роботи у системі Державного казначейства України приймаються особи, які одержали повну вищу освіту, досконало володіють державною мовою та пройшли конкурсний відбір. Особи, які вперше прийняті на роботу до Державного казначейства України, набувають статусу державного службовця та приймають присягу.
Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України та Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1232.
Державне казначейство України очолює голова, який в установленому порядку призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра фінансів.
Голова Державного казначейства здійснює загальне його керівництво, персонально відповідає за стан справ у сфері діяльності Держказначейства, визначає повноваження та розподіляє обов'язки між своїми заступниками.
Управління Держказначейства (УДК) розташовано на всій території держави. Усі начальники казначейських управлінь звітують безпосередньо начальникові ГУДКУ. Кожне районне управління відповідає за здійснення касових операцій з виконання державного бюджету та обслуговує відповідні місцеві бюджети у своєму районі.
Єдина централізована система, що об’єднує Державне казначейство України та його територіальні органи, створена з метою ефективного управління доходами та видатками в процесі виконання бюджетів усіх рівнів, підвищення оперативності проведення видатків при виконанні державних програм, посилення контролю за надходженням та цільовим спрямуванням бюджетних коштів, підвищення дієвості бюджетної політики держави.
У процесі касового виконання державного та місцевих бюджетів органи казначейства здійснюють облік надходжень податків, зборів, інших обов’язкових платежів та проведення видатків розпорядників бюджетних коштів через оплату рахунків установ і організацій, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпорядникам коштів.
Головним призначеннямДержавного казначейства України та його територіальних органів є сприяння ефективному управлінню фінансовими ресурсами держави шляхом застосування оптимальних механізмів формування та використання бюджетних коштів. При цьому органи державного казначейства забезпечують зарахування надходжень до державного та місцевих бюджетів, витрачання бюджетних коштів за цільовим призначенням і попереджують випадки незаконного та неефективного їх використання.
Органи казначейства забезпечують ефективне управління державними фінансовими активами й зобов'язаннями. До їх відання належить також ведення обліку та складання звітності за операціями з коштами бюджетів усіх рівнів. Оскільки діяльність органів казначейства нерозривно пов'язана зі здійсненням бюджетного процесу, казначейство нині є однією з найважливіших ланок в системі суб'єктів, які наділені бюджетними повноваженнями.
Органи державного казначейства в процесі касового виконання бюджетів за доходами наділені такими повноваженнями:
установлюють порядок відкриття та відкривають в управліннях державного казначейства рахунки для зарахування податків, зборів, інших обов'язкових | платежів до бюджетів та державних цільових фондів; повідомляють реквізити І рахунків для зарахування бюджетних надходжень територіальним органам державної податкової служби;
зараховують до державного та місцевих бюджетів податки, збори та інші обов'язкові платежі; здійснюють розподіл зарахованих до бюджетів платежів відповідно до нормативів відрахувань, затверджених Бюджетним кодексом, законом про державний бюджет на відповідний рік і рішень про місцеві бюджети; перераховують за належністю розподілені кошти;
готують розрахункові документи і проводять повернення надмірно або помилково сплачених до бюджетів платежів на підставі висновків органів податкової служби, рішень судових органів, інших органів, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів;
здійснюють відшкодування податку на додану вартість на підставі висновків органів державної податкової служби та рішень судових органів;
забезпечують своєчасне та в повному обсязі зарахування міжбюджетних трансфертів до відповідних бюджетів;
ведуть бухгалтерський облік доходів бюджету в розрізі кодів бюджетної класифікації доходів і типів операцій;
складають звітність про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами.
В основі казначейської системи касового виконання бюджету лежить принцип єдності каси, що передбачає відкриття у регіональних розрахункових палатах управлінь державного казначейства бюджетних рахунків, на які зараховуються податки, збори інші обов'язкові платежі, та з яких здійснюються видатки розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.
У режимі реального часу органи казначейства оперують інформацією про рух коштів на бюджетних рахунках. Щодня формується баланс, у якому консолідуються дані про рух коштів на рахунках, відкритих у внутрішній платіжній системі державного казначейства.
Акумульовані на доходних рахунках надходження з різноманітних джерел перераховуються на єдиний казначейський рахунок для подальшого здійснення платежів за видатками.
Через систему своїх органів Державне казначейство перераховує кошти з єдиного казначейського рахунку у межах виділених бюджетних асигнувань та відповідно до затверджених розписів та кошторисів бюджетних установ.
При надходженні коштів до органу державного казначейства за місцезнаходженням розпорядника бюджетних коштів зарахування здійснюються на реєстраційні та спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників та одержувачів коштів. Із зазначених рахунків у межах взятих зобов'язань установами та організаціями органи казначейства здійснюють платежі безпосередньо на користь тих підприємств, організацій, що надали послуги, виконали роботи чи поставили товари розпорядникам або одержувачам бюджетних коштів.
Оплата витрат бюджетних установ та організацій проводиться тільки після здійснення попереднього та поточного контролю. Таким чином забезпечується здійснення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів, а відтак ефективне управління державними фінансами.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 113 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |