Читайте также:
|
Соціальна робота з людьми похилого віку має багатоплановий аспект роботи. Вона торкається різних сфер життєдіяльності людей похилого віку, таких як фінансових, сфери здоров’я, дозвілля тощо.
Сьогодні однією з розповсюджених концепцій соціальної роботи з людьми похилого віку є концепція селективної оптимізації життєдіяльності
В концепції селективної оптимізації життєдіяльності людей похилого віку передбачаються різні підходи до людей похилого віку й різні види соціальної підтримки в залежності від їх здоров’я й можливостей, соціального функціонування. Дана концепція поєднує в собі три важливих елементи: селекцію, оптимізацію і компенсацію.
Селекція – стратегія роботи з клієнтом, коли здійснюється пошук важливих складових частин життєдіяльності людини похилого віку, втрачених з часом. На основі запитів клієнта здійснюється максимально наближена відповідність до соціального функціонуванню, з врахуванням вікових обмежень.
Оптимізація – стратегія, що включає до себе такі технології допомоги з боку соціальних працівників, які б дозволили відкрити нові резерви для людини похилого віку.
Компенсація – стратегії, що допомагають з боку професіоналів, які дозволяють літній людині компенсувати вікові обмеження.
Прикладом реалізації концепції селективної оптимізації життєдіяльності людей похилого віку є американська модель соціального захисту. До даної системи включена програма «Медікар», програма додаткових доходів, фостреровська програма людей похилого віку, програми центрів літніх, програми спеціальних автобусних турів, мед сестринська програма догляду за літніми людьми, програма податкових майнових пільг для пенсіонерів, волонтерська програма допомоги людям похилого віку, телефони довіри для літніх людей.
До соціального обслуговування включена сукупність соціальних послуг, які надаються громадянам похилого віку на дому чи в закладах соціального обслуговування.
Соціальна робота розгортається в стаціонарних, нестаціонарних, напівстаціонар них закладах. Послуги, що гарантуються державою, надаються соціальними працівниками безкоштовно. Але сьогодні в Україні існують певні обмеження щодо категорій літніх людей яким надаються безкоштовні послуги. Вони визначаються певними нормативними документами.
Допомогу держави старіючим громадянам можна назвати офіційною, формальною допомогою, зміст якої описано у вже зазначених федеральних законах; допомогу сім'ї і друзів можна розглядати як неофіційну, приватну соціальну допомогу старіючим людям. Існує ще й добровільна соціальна допомога, яка, зокрема, і має на увазі створення груп самодопомоги.
Групи самодопомоги - це невеликі, прив'язані до певного місця групи, члени яких, маючи спільні проблеми (потреби, які вони спільно вирішують), допомагають один другу2. Такі групи, як свідчить практика, складаються з 5-7 чоловік, що живуть поблизу і мають періодичні контакти3. Ці групи іноді виникають спонтанно, але частіше їх організовує один з найбільш активних майбутніх її членів або (рідше) соціальний працівник, який надає їм побутову допомогу. Кожен учасник такої групи не тільки приймає, але і здійснює допомогу, актуалізуючи і розвиваючи для цього власні ресурси. Мета роботи в групі - пом'якшення впливу негативних явищ, а не повне їх подолання (що неможливо), підтримка людини, а не формування нового стилю життя, поступове научіння позитивним життєвим навичкам, а не повне заперечення минулих норм життя.
Члени добровільних асоціацій працюють безкоштовно. Тут відсутня система примусової влади. Безліч людей похилого віку добровільно надають допомогу сусідам, знайомим, родичам, більшість же людей похилого віку залучаються до такої діяльності за допомогою різних програм допомоги, що розробляються державними установами, навчальними закладами, іншими організаціями
Основні цілі таких програм:
• надання літнім людям можливості принести користь своїм громадам, які потребують допомоги немічним, хворим людям, інвалідам, одиноким і, надаючи допомогу іншим, заслужити повагу, відчути задоволення від усвідомлення своєї корисності і можливості зробити когось щасливим;
• організація додаткових служб з числа літніх людей, добровільно надають допомогу своїм одноліткам;
• допомога літнім людям з низькими доходами, які не мають сил повноцінно обслуговувати себе, з метою продовжити їх проживання у власному будинку, віддалити переїзд в будинок-інтернат;
• формування в суспільстві шанобливого ставлення до старіючим людям як до рівноправних членів суспільства;
• використання досвіду і знань літніх людей для надання допомоги соціальним органам, школам, адміністративним структурам шляхом консультацій; реалізація програми «Надходять бабусі й дідусі», в рамках якої люди похилого віку допомагають дітям з маргінальних сімей долати труднощі в навчанні;
• сприяння поліпшенню зв'язків між поколіннями, зближенню людей похилого віку і молоді, передачі життєвого досвіду, знань, навичок молодим, збереженню зв'язків літніх людей зі своїми ще працюючими колегами, організаціями, в яких вони працювали
Розвиток добровільної мережі соціальної допомоги - з одного боку, свого роду виклик професіоналам, а з іншого боку, величезне поле діяльності для цих же професіоналів, що бажають співпрацювати з добровольцями. Важливу роль у вирішенні подібного роду завдань відіграють зв'язок з громадськістю та групова робота
Соціальні працівники повинні бути поінформовані про наявність подібних закладів у своєму регіоні й підтримувати з ними зв'язок, знайомлячись з принципами їх роботи і направляючи туди нужденних. Не слід також забувати, що в даний час різні групи підтримки нужденних організовуються при релігійних організаціях різних конфесій.
Поряд з розширенням мережі груп добровільної допомоги, наданої літніми людьми, необхідно всіляко розвивати систему професійної допомоги старіючим людям. Спеціалізація в цій сфері вимагає серйозної підготовки. Діяльність державних організацій соціального захисту людей похилого віку базується на вже згадуваних законах, в яких досить детально розписані основні види соціального обслуговування літніх людей (матеріальна допомога, соціальне обслуговування вдома, в стаціонарах, центрах денного перебування і т.п.). Відповідні статистичні дані, аналіз основних видів послуг, що надаються літнім людям, дані в Настільною книзі фахівця з соціальної роботи.
На різних етапах життя людини, в різних життєвих ситуаціях може домінувати або суб'єктивне, або об'єктивне початок. Людина стає клієнтом соціальних служб, як правило, в ситуації домінування об'єктивного початку, тобто домінування пасивності, незмінності, стабільності, одномірності існування і т.д
Дійсно, якщо в недалекому минулому людина займався активною трудовою діяльністю, був інженером, водієм автобуса, вчителем, слюсарем і т.д., то в літньому віці кожен стає пенсіонером, «звільняючись» деколи навіть від ролей батька чи матері, бо іноді діти і навіть онуки помирають раніше батьків і прабатьків. У зв'язку з цим старіючі люди позбавляються значущого для них спілкування, підтримки, навіть сенсу життя і потребують допомоги. Завдання соціального працівника - докласти максимум зусиль для стимулювання, актуалізації суб'єктивного начала в людині. Необхідно надавати таким людям допомогу в освоєнні нових і актуалізації старих ролей-деколи організовуючи групи самодопомоги, клуби літніх людей, видаючи спеціалізовані газети, журнали і т.п.
Клубна робота, що одержала широке поширення, - один з методів соціально-психологічної допомоги старіючим людям.
Клуби, тобто своєрідне об'єднання людей, що мають однакові соціальне становище, політичні або релігійні погляди, були відомі з часів Стародавнього Риму. Спочатку це були установи, розраховані виключно на чоловіків, потім з'явилися клуби для жінок, юнаків та дівчат. Існують різні форми клубної роботи.
Клуби для людей похилого віку почали з'являтися після другої світової війни. В деяких соціальних службах налічується кілька таких клубів: «Любителі романсів», «Просвещение», «Любителі тварин» та ін Завдання клубу - задовольнити різноманітні духовні потреби його учасників.
Територію навколо клубу любителі садівництва можуть використовувати для того, щоб продемонструвати свої здібності. Тут же можна розмістити лавки і столи під тентами. На самопочуття літніх членів клубу може сприятливо впливати і дизайн приміщення клубу.
Меблі в клубі повинна мати нормальну висоту - з низьких і м'яких крісел літнім людям важко вставати. Найбільш придатними є напівм'які стільці зі зручними сидіннями і спинками, обладнаними поручнями. До складу обладнання входять також шафи для різних матеріалів, платівки, книги, проектор, програвач, настільні ігри, стійка з щоденної пресою.
За деякими даними, оптимальна кількість членів клубу - 40-50 чоловік. Деякі клуби видають членські квитки і збирають членські внески; таємним голосуванням обирається правління клубу (з 6-7 чоловік), перевибори проводяться щорічно.
Клуб для літніх людей повинен налагодити зв'язок з місцевою громадськістю, обираючи різні форми співпраці. Одночасно він може стати центром, в якому вирішуються різні питання, що стосуються літніх людей.
Програма занять спланована і пристосована до потреб старіючих людей. Найбільш популярні форми занять - просвітницькі лекції, зустрічі з цікавими людьми, колективне читання книг і журналів, робота різних гуртків (театрального, вокального, в'язання та ін). Велика увага приділяється туризму, організації екскурсій.
У ряді клубів створюється секція соціальної допомоги, завдання якої - виявлення причин тяжкого становища окремих членів клубу. Встановлюється опіка над хворими й самотніми, організовуються консультації в спеціалізованих установах.
Однак далеко не кожна літня людина прагне стати членом клубу, а деякі фізично не в змозі прийти в клуб. У цьому випадку основні завдання соціального працівника наступні:
1) виявлення та облік одиноких престарілих і непрацездатних громадян, які потребують надомному обслуговуванні;
2) встановлення і підтримання зв'язку з трудовим колективом, в якому раніше працювали ветерани війни та праці і інваліди;
3) налагодження контактів з комітетами Червоного Хреста, радами ветеранів війни до праці, іншими громадськими організаціями для надання шефської допомоги одиноким пенсіонерам;
4) сприяння в оформленні необхідних документів при встановленні опіки чи піклування, а також приміщенні в будинки-інтернати або територіальні центри:
5) надання різноманітних послуг одиноким пенсіонерам (доставка додому обідів, напівфабрикатів, здача речей в хімчистку, прання, допомога у придбанні ліків, продовольчих й промислових товарів, сприяння в отримані медичної допомоги, надання юридичних послуг тощо);
6) виконання прохань, пов'язаних з листуванням з родичами, друзями, виконання інших разових доручень;
7) організація поховання померлих одиноких пенсіонерів.
Прикладом недержавних програм, що спрямовані на підтримку літніх людей, є американська модель соціального захисту. До даної системи включена програма «Медікар», програма додаткових доходів, фостреровська програма людей похилого віку, програми центрів літніх, програми спеціальних автобусних турів, мед сестринська програма догляду за літніми людьми, програма податкових майнових пільг для пенсіонерів, волонтерська програма допомоги людям похилого віку, телефони довіри для літніх людей.
Організації та установи Міністерства праці та соціальної політики
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 277 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |