Читайте также:
|
Офіційно-діловий стиль є одним із найдавніших функціональних різновидів літературної мови. Він почав формуватися ще за часів Київської Русі. Це була юридичне-ділова писемність, покликана закріпити правові відносини в тогочасному суспільстві, врегулювати торговельні й політичні зв'язки з іншими державами тощо.
Мова пам'яток ділової писемності характеризується активним вживанням юридичних термінів, канцелярсько-адміністративних формул, своєрідної фразеології і побутової лексики. Вона не послуговується образними засобами, їй притаманна стандартизованість, яка виявляється у використанні однотипних синтаксичних конструкцій та сталій будові текстів.
Найдавнішими пам'ятками ранньо-української юрилично-дідової писемності є договори київських князів з греками 907, 911, 944, і 971 рр., написані руською мовою (так називали у той час давньоукраїнську мову), «Руська правда», оригінальний звід світських законів, укладений на основі традиції східнослов'янського звичаєвого права з пережитками язичництва при Ярославі Мудрому, а також ранньоукраїнські грамоти, найдавніші з яких датуються початком XII ст.
У XVI—XVII ст. виділявся як самостійний, сформований офіційно-діловий стиль української мови. Ділове письмо в Україні-Русі характеризувалось високою самобутньою культурою, заснованою на давній оригінальній традиції складання ділових документів. Водночас тексти ділових пам'яток цього періоду позначені сильним впливом живої розмовної мови, оскільки влада намагалася донести свої розпорядження до всіх верств населення, а отже, документи мали бути зрозумілими, точними і лаконічними.
У часи, коли український народ був позбавлений державності і не мав своїх владних структур, офіційно-діловий стиль функціонував як епістолярій ділового характеру. Норми літературної мови, які виформувалися в художньому стилі, стали добрим підґрунтям для подальшого розвитку офіційно-ділового стилю.
Стиль активно використовувався в час існування Української Наролної Республіки (1918
— 1920), але законодавча, дипломатична, адміністративно-управлінська мовна спадщина того періоду досі майже не досліджена.
У 1917 - 1930 рр. було видано низку словників правничої мови: Ванько Є. Кишеньковий російсько-український правничий словник для адвокатів та урядовців. — К., 1918; Короткий московсько-український словник судівництва та діловодства. - Полтава, 1918; Леонтович В., Єфимов О. Московсько-український правничий словничок. — К., 1919; Осипів М. Російсько- український словник найпотрібніншх у діловодстві слів. — Харків, 1926; Російсько-український словник правничої мови / За ред. А. Ю. Кримського. - ВУАН, 1926; Підмогильний В., Плужник Є. Російсько-українська фразеологія ділової мови. — К., 1926; Якубські С. і О. Російсько-український словник військової термінології — К., 1928.
Вихід у світ цих словників свідчить про те, що вперше за два століття в офіційному спілкуванні почали використовувати сучасну українську літературну мову. В УРСР вживання української мови формально не заборонялось, але офіційно-ділове спілкування нею всіляко обмежувалося. Незважаючи на всі утиски, ті мовні кліше, специфічна термінологія, синтаксичні структури, композиція ділового тексту, що були характерні давній книжній мові, збереглися і оформились у стильову парадигму мовних ознак офіційно-ділового стилю сучасної української літературної мови.
З утвердженням статусу української мови як державної і проголошенням України незалежною самостійною державою, роль офіційно-ділового стилю зросла. Тепер його використовують у суспільному, громадському і державному житті країни.
Серед книжних стилів офіційно-діловий виділяється своєю відносною стійкістю і замкнутістю. З часом він зазнає змін, зумовлених змінами суспільного життя і управлінської сфери. Але багато його ознак, історично виформувані жанри, специфічна лексика, фразеологія, синтаксичні звороти свідчать про його консервативний характер.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №7 (2 год.)
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 757 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |