|
Читайте также: |
— Мати божа, царице небесна, — гукала баба в саме небо, — голубонько моя, святая великомученице, побий його, невігласа, святим твоїм омофором! Як повисмикував він з сирої землі оту морковочку, повисмикуй йому, царице милосердна, і повикручуй йому ручечки й ніжечки, поламай йому, свята владичице, пальчики й суставчики. Царице небесна, заступнице моя милостива, заступись за мене, за мої молитви, щоб ріс він не вгору, а вниз, і щоб не почув він ні зозулі святої, ні божого грому. Миколаю-угоднику, скорий помочнику, святий Юрію, святий Григорію на білому коні, на білому сідлі, покарайте його своєю десницею, щоб не їв він тієї морковочки, та бодай його пранці та болячки з'їли, та бодай його шашіль поточила (О.Довженко).
Додаток А
ЗРАЗОК СТИЛІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ТЕКСТУ
Текст
Українська кухня створювалася упродовж багатьох століть. Вона відображає не тільки історичний розвиток українського народу, його звичаї і смаки, а й соціальні, природні та кліматичні умови. Завдяки географічним умовам населення України має змогу вживати продукцію як рослинного, так і тваринного походження.
Українська кухня значною мірою регіональна. Так, західноукраїнська кухня помітно відрізняється від східноукраїнської. Найбільшою різноманітністю характеризується кухня Центральної України, особливо областей центру Правобережжя.
У давнину основою харчування населення України були круп’яно-бобові вироби. Найдавніші страви із зернових продуктів — каші, які прості в приготуванні і досить калорійні. Для каш використовували пшоно, ячмінь, гречку, овес, кукурудзу. З круп готували також крупники, мамалигу, гойданки, гречані биточки, кулеші, малай, кукурудзянку, пшеничні бабки з яблуками. На межі ХІХ-ХХ ст. були дуже поширені лемішка і мамалига.
Рідку їжу готували з додаванням багатьох ароматичних приправ і овочів, називали її варивом із зіллям. Крім того, були поширені різні м’ясні та рибні відвари, відомі під назвою «юха». Юху, яку з часом почали називати юшкою, готували у вигляді будь-якого відвару з додаванням інших продуктів - гороху, круп, м’яса, риби та ін. проте найпоширенішою з рідких варених страв був і залишається борщ.
Із навчального посібника
Стилістичний аналіз тексту (Форма: лінгвістична стаття):
Текст - зразок наукового стилю, про що свідчить чітке формулювання проблеми - національної особливості кухні.
Об’єктом дослідження в тексті є українська кухня, предметом - національні страви.
Основні характеристики тексту - чітка структура, логічність і послідовність викладу; точність та лаконічність, наведення фактів.
Призначення тексту - його мета - ознайомлення з особливостями, історією, традиціями, багатством української кухні.
Основна функція - комунікативно-пізнавальна. Відтак, підстиль - науково-популярний, жанр — науково-популярна стаття.
Фоностилістичне тло відповідає вимогам щодо структури тексту наукового стилю: в статті не порушуються закони евфонії, автор дотримується правил позиційних чергувань, префіксів, сполучників, зокрема, у 1-му реченні з метою уникнення какофонії слово упродовж має префікс у; слова звичаї і смаки поєднуються сурядним сполучником і, а не й, оскільки наступне слово розпочинається збігом приголосних \см\ серед яких є сонорний [м\] сполучник та лексемами природні та кліматичні вказує на по черговість явищ, відтак, уживання сполучника і
- не доцільне, бо він знімає процес перебігу, послідовності й вказує на одночасність (що простежується у словосполученнях звичаї і смаки, прості і калорійні, був і залишається, лемішка і мамалига). Отож, сполучник і виконує функцію створення нероздільного щодо важливості поняття.
Згідно з правилами милозвучності вживаються прийменники з-із: варивом із зіллям, страви із зернових культур, відвару з додаванням тощо.
Виразовості текстові надає звукова та фразова анафора, що простежується на початку 1, 2, З абзаців. Фразова тематична анафора «українська кухня» належить до композиційних повторів, виконує функцію зосередження уваги на національній кухні, конкретизації думки.
Приналежність тексту до наукового стилю, науково-популярного підстилю засвідчує лексичний рівень. У статті переважає загальновживана лексика {кухня, український, народ,
поселення, страви, каші тощо). Однак для досягнення стилістичної цілісності академічного дискурсу, доступності розуміння його сприймання, тематичної інформаційної наповнюваності автор використовує стилістичний прийом - констеляцію (констелювання) - увів у зміст тексту, його континуум (суцільність, послідовність, безперервність у зображенні) стилістично марковані одиниці - елементи розмовно-побутового стилю (крупники, мамалига, юха, гойданки, малай, лемішка, юшка), які не створюють конотації, а, навпаки, стилізують текст, викликають стильове враження в читача.
Оскільки автор ставить за мету показати особливості, багатогранність української кухні в хронічно-локальному (час, місце) аспекті, то текст характеризується односпрямованою стилізацією: всі прийоми організації й добору лексичного матеріалу суголосні зі стилем і жанром.
З огляду на це стилістично марковані одиниці, про які йшлося, використовую ться як засіб стилізації історичних етапів розвитку української кухні, характеристики її регіональних особливостей.
Загальновживана лексика (нейтральна) у поєднанні із стилістично маркованою номінує (називає) основні страви української кухні. Відтак, у дискурсі простежується взаємозалежність лексики, що реалізується через парадигматичні відношення, — відношення між словами і групами слів на основі спільності або протилежності значень {каші; зерново-бобові; крупи: пшоно, ячмінь, гречка, овес, кукурудза; страви: крупники, мамалига, гойданки, гречані биточні, кулеші, малей, кукурудзянка, пшеничні бабки з яблуками, лемішка, мамалига; регіональна кухня
- західноукраїнська, східноукраїнська; історичний розвиток: у давнину, упродовж багатьох століть; рідка їжа: відвари із гіллям, м’ясні та рибні відвари, (юха, юшка, борщ).
Зазначимо, що найбільшим лексико-семантичним полем (сукупність одиниць, об’єднаних спільним змістом) серед вказаних парадигматичних відношень є поле на позначення українських страв: крупники, мамалигу, гойданки, гречані биточки, кулеші, малай, кукурудзянку, пшеничні бабки з яблуками, лемішка і мамалига.
Лексеми у даному полі вступають у гіпонімічні, партетивні та еквонімічні відношення, оскільки гіпонімічні відношення ґрунтуються на родо-видових зв’язках, на включенні обсягу одного поняття до обсягу іншого: страва — борщ, крупники, мамалигу, гойданки, гречані биточки, кулеші, малай, кукурудзянку, пшеничні бабки з яблуками, лемішка, мамалига.
Партитивні відношення ґрунтуються на відношеннях на відношеннях частина - ціле або елемент - система (слово, що є частиною, елементом, називається партитивом, що вказує на ціле - голонім). Отож, лексеми: страви, українська кухня, рідка їжа, історичний розвиток є голонімами. Між зазначеними семемами простежуються відношення, які ґрунтуються на семантичному зв’язку слів одного рівня узагальнення, що підпорядковані спільному гіпероніму. Так,
- гіпероніму страви відповідають гіпоніми крупники, мамалига, гойданки....:
- гіпероніму зернові — гіпоніми овес, гречка....:
- гіпероніму регіональна — гіпоніми західноукраїнська, східноукраїнська....
Проаналізовані типи відношень виконують узагальнювально-конкретизувальну функцію й
об’єднуються гіперонімом - українська кухня.
У лексико-семантичних групах слід виокремити й такі тісні пов’язані семантичні об’єднання (лексико-семантичні категорії), як синоніми, антоніми.
За ступенем синонімічності слід назвати:
семантичні (народ, населення; кухня, кухня, страва, продукти харчування)', стилістичні (рідка їжа, юха, юшка)', контекстуальні (українська кухня вона);
абсолютні (вживати, харчуватися; український народ, населення України; рідка їжа, відвар із зілля, був, залишається).
Вживання лексем дає змогу авторові висловлювати думку точно, конкретизувати її.
Оригінальною рисою автора є вміння доцільно використати у тексті засоби протилежності, зокрема антоніми.
Комплементарні антоніми (каша - рідка їжа) перебувають у градуальних опозиціях, між ними можна вставити інше слово на позначення чогось середнього: каша — гойданки - рідка їжа; у давнину - упродовж століть - найдавніші.
Такі антоніми у тексті виконують поширювально-уточнювальну функцію.
Контрарні антоніми (як рослинного, так і тваринного) доповнювальних відношень не передають.
Омонімічні відношення в тексті не простежуються, однак слід указати на багатозначність лексеми кухня (харчування, приготування їжі, набір страв, характер харчування, національні традиції та смаки; страви - продукти харчування; їжа), що створює тло інтелектуально- духовного сприймання тексту, відображає його науково-популярний зміст.
Взаємодія лексико-семантичного та синтаксичних рівнів мови дає змогу проаналізувати стилістичні функції фразеологізмів (генетичних одиниць) тексту пошукового стилю, серед яких слід назвати міжстильові фраземи (фразеологічні одиниці книжного характеру): українська кухня, український народ, населення України (синонімічні фраземиА географічні умови, історичний розвиток, ароматичні приправи. Названі усталені лексичні словосполучення є текстотворчими, оскільки функціонують у науковому стилі.
Жанрові особливості тексту виявляються в градаційно-ампліфікаційних низках лексем- іменників: перелік страв із зернових, що підсилює різноманітність, указує на специфічні особливості українського харчування.
Синтаксична палітра тексту позначена вживанням однотипних за метою висловлювання речень - розповідних. Автор уводить у контекст й односкладні речення (неозначено-особові), що мають відтінок узагальненості й виконують зображувально-інформативну функцію.
Синоніми: лексико-семантичні: круп ’яно-бобові вироби, страви, каші, крупи, їжа, відвари, вариво, продукти (продукція) - гіпосема, що виконує функцію узагальнення.
Пароніми: крупи, крупники (морфемні);
вариво, відвар, вареник (морфемні);
давнину, найдавніші (морфологічні);
юха - юшка (морфемні, морфологічні (консонантні х/ш))
Пароніми не утворюють парономазійних фігур, вживаються з метою конкретизації
Омоніми: омонімічні відношення у тексті відсутні, однак є слова, що можуть бути омонімами, зокрема гойданки (1. Страва з кукурудзяного борошна; 2. Дитячий ігровий комплекс).
Багатозначні слова: зерно, гречка, бабки.
Зерно:
1. Плід будь-якої зернової культури, зазвичай хлібної.
2. Сім ’я інших рослин, що зовні нагадує зерно зернової культури (гірчичне зерно).
3. Зерно розбрату.
Гречка:
1. Зерно.
2. Каша.
Бабки (бабка):
1. Ряд комах.
2. Страва.
Багатозначні слова у тексті подаються як терміни на позначення злаків, продуктів, страв, тобто в прямому значенні, тому метафоричні фігури в дискурсі відсутні.
Серед стилістичних фігур на лексичному рівні слід указати ампліфікацію, яка створює тло перелічення й багатства національної кухні: пшоно, ячмінь, гречку, овес, кукурудзу; крупники, мамалигу, гойданки, гречані биточки, кулеші, малай, кукурудзяники, пшеничні бабки
- виступають однорідними членами речення - прямими додатками.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 33 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |