Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ВИДИ ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 10. Види інформації за змістом

За змістом інформація поділяється на такі види:

- інформація про фізичну особу;

- інформація довідково-енциклопедичного характеру;

- інформація про стан довкілля (екологічна інформація);

- інформація про товар (роботу, послугу);

- науково-технічна інформація;

- податкова інформація;

- правова інформація;

- статистична інформація;

- соціологічна інформація;

- інші види інформації.

Стаття 11. Інформація про фізичну особу

1. Інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

2. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Стаття 12. Інформація довідково-енциклопедичного характеру

1. Інформація довідково-енциклопедичного характеру - систематизовані, документовані, публічно оголошені або іншим чином поширені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище.

Стаття 13. Інформація про стан довкілля (екологічна інформація)

1. Інформація про стан довкілля (екологічна інформація) - відомості та/або дані про:

- стан складових довкілля та його компоненти, включаючи генетично модифіковані організми, та взаємодію між цими складовими;

- стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових довкілля;

Стаття 14. Інформація про товар (роботу, послугу)

1. Інформація про товар (роботу, послугу) - відомості та/або дані, які розкривають кількісні, якісні та інші характеристики товару (роботи, послуги).

Стаття 15. Науково-технічна інформація

1. Науково-технічна інформація - будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Стаття 16. Податкова інформація

1. Податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Стаття 17. Правова інформація

1. Правова інформація - будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

Стаття 18. Статистична інформація

1. Статистична інформація - документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства.

Стаття 19. Соціологічна інформація

1. Соціологічна інформація - будь-які документовані відомості про ставлення до окремих осіб, подій, явищ, процесів, фактів тощо.

Стаття 20. Доступ до інформації

1. За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

2. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Стаття 21. Інформація з обмеженим доступом

1. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

2. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

4. Поняття та структура інформаційних правовідносин

У найзагальнішому вигляді інформаційні правовідносини - це, "врегульовані інформаційно-правовою нормою інформаційні від­носини, сторони яких виступають в якості носіїв взаємних прав та обов'язків, встановлених та гарантованих інформаційно-правовою нормою".

Структурними елементами інформаційних правовідносин виступають:

- об'єкт - те, у зв'язку з чим або з приводу чого виникають правовідносин:

- суб'єкти - учасники правовідносин;

- правовий статус - права, обов'язки та відповідальність суб'єктів;

- поведінка - визначені правовою нормою дії або бездіяльність суб'єктів.

Об'єктом інформаційних відносин згідно зі ст. 4 Закону Украї­ни "Про інформацію", виступає інформація. (інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді)

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про інформацію", суб'єктами інформацій­них відносин є:

Суб'єктами інформаційних відносин є:

- фізичні особи;

- юридичні особи;

- об'єднання громадян;

- суб'єкти владних повноважень.

За способом участі в інформаційних відносинах, що відповідно зумовлює комплекс їх прав та обов'язків, виокремлюють такі види суб’єктів, як:

- автор інформації - особа, що власними силами створює інформацію:

- власник інформації - особа, що має права на володіння, користування та розпорядження інформацією;

- споживач інформації - особа що використовує інформацію для задоволення власних інформаційних потреб;

- поширювач інформації - особа, що займається діяльністю з розповсюдження, оприлюднення та реалізації інформації;

- зберігач (охоронець) інформації - особа, що займається діяльністю із забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв і дотримання режиму доступу до інформації.

5. Поняття та види інформаційної діяльності

Види інформаційної діяльності (ст. 9 Закону України "Про інформацію) «Основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації.»

- одержання інформації - набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою;

- використання інформації - задоволення інформаційних по­треб громадян, юридичних осіб і держави;

- поширення інформації - розповсюдження, оприлюднення, реалізація в установленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації;

- зберігання інформації - забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв.

Кожен вид інформаційної діяльності вирізняється специфічними правилами та порядком його здійснення, які встановлюються правовими нормами.

6. Програмні нормативно-правові акти щодо формування інформаційного суспільства

Одним із перших міжнародно-правових актів, яким зроблено спробу накреслити основні принципи і шляхи формування та розвитку інформаційного суспільства, безперечно є " Хартія глобального інформаційного суспільства ", прийнята лідерами "сімки" найбільш розвинених держав світу в Окінаві 22 липня 2000 р. Згідно з положеннями цієї Хартії (п. 2), сутність стимульованої інформаційно-комунікаційними технологіями (ІТ) економічної й соціальної трансформації полягає в її здатності сприяти людям і суспільству у використанні знань та ідей. Інформаційне суспільство, як його розуміють автори Хартії, дає змогу людям використовувати свій потенціал і реалізовувати свої устремління.

У Хартії також визначено, що головним принципом формування є те, що всі люди скрізь, без винятку, повинні мати можливість ко­ристуватися перевагами глобального інформаційного суспільства, а стійкість цього суспільства - грунтується на демократичних ціннос­тях, таких як вільний обмін інформацією і знаннями, взаємна терпи­мість і повага до особливостей інших людей.

При цьому сама Хартія (п. 5) розглядається передусім як заклик до всіх як у державному, так і в приватному секторах ліквідувати міжнародний розрив у галузі інформації і знань.

У процесі розбудови інформаційного суспільства одним з голо­вних завдань держави на національному рівні визначається вдосконалення системи управління, формування нових методів комп­лексного розроблення політики й відповідного нормативного забез­печення.

Певні цілі й завдання формування інформаційного суспільства сформульовано в Декларації тисячоліття ООН яка безсумнівно, є програмним документом, що визначає основні цілі та принципи між­державного співробітництва у XXI ст.

Визначено, що міжнародна спільнота повинна:

- вжити заходів щодо того, щоб усі могли користуватися блага­ми нових технологій, особливо інформаційних і комунікацій­них, відповідно до рекомендацій, що містяться в Декларації міністрів на сесії Економічної і соціальної ради ООН (ЄКО-СОС) 2000 р. (п. 20);

- забезпечити свободи ЗМІ у виконанні ними своєї функції, а також право громадськості на доступ до інформації (п. 25).

На розвиток положень Декларації тисячоліття, держави-члени ООН під час проведення в Женеві 10-12 грудня 2003 р. першого ета­пу Всесвітньої зустрічі на вищому рівні з питань інформаційного суспільства було прийнято міжнародно-правовий акт під назвою " Декларація принципів побудови інформаційного суспільства - глобальне за­вдання в новому тисячолітті ". Основною мстою цієї декларації, як зазначено в її п. 2, є використання потенціалу інформаційних і кому­нікаційних технологій для досягнення сформульованих у Декларації тисячоріччя цілей розвитку.

Важливим кроком України на шляху до активного залучення нашої держави до процесів розбудови інформаційного суспільства стало прийняття в січні 2007 р. Закону України " Про Основні за­сади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки ”. Закон передбачає реалізацію цілей і принципів, сформульо­ваних у Декларації. Викладені в ньому основні засади є концепту­альною основою для розроблення завдань розвитку інформаційного суспільства в Україні.

За нормами розділу III Закону, національна політика України щодо розбудови інформаційного суспільства має забезпечувати:

- перехід до пріоритетного науково-технічного та інноваційно­го розвитку;

- законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспіль­ства:

- формування сприятливих економічних умов розвитку інформаційного суспільства:

- розвиток загальнодоступної інформаційної інфраструктури:

- повсюдний доступ до телекомунікаційних послуг та інформаційних ресурсів;

- сприяння збільшенню різноманітності та кількості електро­нних послуг.

___________________________________________________________________________________

Самост. завд. – письмово дати відповіді на питання:

1. Історія розвитку інформаційного права України.

2. Джерела інформаційного права.