Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Джерела інформації та їх використання в науково-дослідній роботі

Читайте также:
  1. Алгоритм передачі інформації в мережі Internet
  2. б) показники, які характеризують результати праці економіста по фінансовій роботі
  3. Банківське право України: поняття , предмет регулювання, джерела і система
  4. Безпечне використання машин
  5. Біохімічна роль води в життєдіяльності людини.Джерела надходження
  6. ВИДИ І ВЛАСТИВОСТІ ІНФОРМАЦІЇ
  7. ВИДИ ІНФОРМАЦІЇ
  8. Види інформації.
  9. Види майна суб'єктів господарювання та джерела його формування.
  10. Виконання огляду літератури з використанням різних видів читання

 

Дослідження завжди розпочинається з аналізу інформаційних матеріалів за вибраною темою. Інформацію поділяють на:

— оглядову (вторинну) — огляд наукових матеріалів;

— релеративну, що міститься в описах прототипів наукових завдань;

— реферативну (вторинну), що міститься в анотаціях, резюме, рефератах;

— сигнальну (вторинну) — інформацію попереднього повідомлення;

— довідкову (вторинну) — систематизовані короткі відомості в будь-якій галузі знань.

У процесі підготовки та виконання наукового дослідження можна виділити п’ять головних етапів.

При опрацюванні інформацію можна поділити на дві групи.

1) первинна інформація — вихідна інформація, яка є результатом безпосередніх соціологічних експериментальних досліджень, вивчення практичного досвіду (це фактичні дані, зібрані дослідником, їх аналіз і перевірка).

2) вторинна інформація — результат аналітичної обробки та публікації інформації з теми дослідження (це опубліковані документи, огляд інформації з теми, журнали, каталоги, словники тощо).

Ця інформація служить теоретичним та експериментальним підґрунтям, основою проведення наукового дослідження, є доказом наукової обґрунтованості роботи, її вірогідності та новизни.

Достовірність результатів і висновків обґрунтовується експериментом, логічним доказом, аналізом літературних та архівних джерел, перевірених на практиці. Є три групи методів доказу достовірності: аналітичні, експериментальні, підтвердження практики.

1. Накопичення наукової інформації. Бібліографічний пошук наукової інформації, вивчення документів, основних джерел теми, складання огляду літератури, вибір аспектів дослідження

2. Формулювання теми, мети і завдання дослідження. Визначення проблем, обгрунтування об’єкта і предмета, мети, головних завдань, гіпотези дослідження тощо

3. Теоретичне дослідження. Обгрунтування напрямів, вибір загальної методики, методів, розробка концепції, параметрів, формулювання висновків дослідження

4. Проведення експерименту. Розробка програми, методики, одержання і аналіз даних, формулювання висновків і результатів дослідження

5. Оформлення результатів. Підготовка звіту дослідження, висновків, рекомендацій, уточнення наукової новизни та практичноі значимості

До найважливіших методів наукового пізнання належать аналітичні методи. їх сутність — доказ результату через логічні, математичні перетворення, аналіз статистичних даних, опублікованих і неопублікованих документів (облікових, планових, аналітичних, анкетних).

У процесі експерименту проводяться відповідні наукові дослідження, що дає змогу порівняти теоретичні та експериментальні результати, при зіставлені яких необхідний збіг теоретичних положень з явищами, що спостерігаються в практичних ситуаціях.

Знання опублікованої інформації дає змогу глибше осмислити науковий і практичний матеріал інших вчених, дослідників, виявити рівень дослідженості конкретної теми, підготувати огляд літератури з теми. Потрібну наукову інформацію дослідник отримує в бібліотеках та органах науково-технічної інформації.

Для опрацювання джерел з вибраної теми використовують інформаційно-пошуковий апарат бібліотеки.

У бібліотеках застосовується інформаційно-пошукова мова (ШМ) бібліотечно-бібліографічного типу: універсальна десяткова класифікація (УДК) і бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК).

УДК систематизує всі людські знання у 10 розділах, де кожний розділ має десять підрозділів і т. ін. При цьому кожне нове поняття отримує свій числовий індекс.

Кодове позначення індексу знань Найменування індексу знань
  Загальний
  Філософія, психологія
  Релігія
  Суспільні науки
  Філософія, мовознавство
  Математика, природничі науки
  Прикладні знання
  Мистецтво, прикладне мистецтво
  Художня література, літературознавство
  Географія, історія

 

Кодовим позначенням індексуються всі наукові знання, явища, поняття. I кожне нове знання при його виникненні знаходить своє місце. Залежно від потреб поділу інформаційно-пошукової мови до основних індексів додаються інші знаки, чим підвищується спеціалізація УДК. Для зручності сприйняття кожні три знаки відокремлюються крапкою (наприклад: 533.76).

Багато років УДК застосовувалась як найбільш досконала класифікація знань. Але згодом виникнення нових понять у науковій і практичній діяльності людей зумовили впровадження бібліотечно-бібліографічної класифікацїї (ББК), яка має іншу систему класифікації й індексації людських знань. Основна частина її буквено-цифрових індексів побудована за десятковим принципом. Основні поділи ББК розподілені у 21 відділах, кожний з яких має свій індекс із великих букв українського алфавіту, наприклад:




Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 67 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | <== 2 ==> | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав