Читайте также:
|
|
Наукові дослідження базуються на досягненнях науки, тому не випадково кожна стаття, брошура, книга включає в себе посилання на попередні дослідження.
Вивчення літератури з вибраної теми слід починати із загальних робіт. Це допоможе сформувати уявлення щодо основних питань, близьких до теми дослідження, а потім вести пошук нових видань спеціальної літератури. На цьому етапі слід охопити якомога більше джерел.
Однак продуктивнішою є методика, за якою вивчення починається саме з тих, що мають безпосереднє відношення до теми наукового дослідження. Як показує досвід, надмірне коло джерел інформації гальмує вирішення конкретної наукової проблеми.
На початку роботи доцільно попередньо ознайомитися з відібраними джерелами. Методика читання наукової літератури дещо інша ніж художньої. Є «швидке» і «повільне» читання: побіжний огляд змісту книги або ретельне опрацювання.
Побіжний перегляд змісту дає можливість ознайомитися з книгою в загальних рисах, коли досліднику стає зрозуміло, що в цій книзі міститься потрібна інформація і її потрібно ретельно опрацювати, аби отримати лише загальну уяву. Тобто побіжний перегляд — це, по суті, «пошукове читання».
Текст має бути не лише прочитаним, а й опрацьованим з олівцем в руках, з певними нотатками. Якщо є власний примірник, або ксерокопія журналу, книги, можна робити позначки на полях.
Прискорити цілеспрямований відбір і вивчення літератури допоможе чітка орієнтація дослідника на тему проблеми та основні ії питання (розділи і підрозділи).
Звичайно ж, читання — це стимуляція ідей. Уважне ознайомлення з будь-яким текстом повинне викликати певні думки, гіпотези, які відповідають особистому підходу до проблеми.
Етапи вивчення наукових джерел інформації можна поділити на:
1. Загальне ознайомлення з вирішенням наукової проблеми.
2. Побіжний перегляд відібраної літератури і систематизація ії відповідно до змісту роботи і черговості вивчення, опрацювання.
3. Читання за послідовністю розміщення матеріалу.
4. Вибіркове читання окремих частин.
5. Виписування потрібного матеріалу для формування тексту науково-дослідної’роботи.
6. Критичне оцінювання записаного, редагування і чистовий запис як фрагмента тексту наукової роботи (статті, монографії, курсової (дипломної) роботи, дисертації тощо).
Можлива дещо інша методика опрацювання літературних джерел. Аркуш паперу ділять пополам вертикальною рискою. 3 лівої сторони записують зміст прочитаного, а з правої — свої зауваження з виділенням особливо значущих визначень, формулювань.
Головне — зафіксувати уявлення про дане джерело інформації і, по можливості, передбачити майбутню потребу в даних, які містяться в книзі, і в межах розумного взяти із неї все, що може знадобитися в подальшій роботі.
Як правило, застосовують три групи знаків:
— знаки схвалення окремих висловів в текст (підкреслення, знаки оклику);
— знаки нерозуміння, заперечення — хвилясте підкреслення, запитальні знаки, слова: для чого? як? звідки це? або посилання на іншу сторінку тексту;
— знаки доповнення — для фіксування додаткової інформації, пропозицій читача (пунктирна лінія, записи типу: «див. також»).
Як правило, виписують лише найбільш суттєве для даної книги чи статті і те, що викликає певну професійну цікавість та особистий інтерес. Щоб уникнути повторень, записи треба проводити після ознайомлювального «швидкого» читання.
При швидкому читанні книги можна робити паперові заставки в тих місцях, які здаються, на перший погляд, особливо цікавими.
Записи по ходу читання повинні бути зручними для використання і кваліфікованими. Видатний учений I. Павлов рекомендував, що треба навчитися робити чорнову роботу в науці. Вивчати, зіставляти, накопичувати факти. Яким би досконалим не було крило птаха, — говорив автор, — воно ніколи не змогло б підняти птаха вверх без опору на повітря. Таким чином, факти — це повітря вченого. Без них не можна злетіти. Без них ваші «теорії» — пусті потуги, — наголошує вчений.
У роботі з джерелами накопичення фактів з метою економії часу доцільно використовувати скорочення, умовні значки, символи, різні кольори.
Великі переваги має картотечна форма запису, коли кожен запис робиться на окремій картці з міцного паперу або картону. Картки легко можна систематизувати в будь-якому порядку, робити вставки в тексті рукопису.
Практичною рекомендацією є ведення записів лише на одній стороні аркуша.
У процесі опрацювання джерел слід відбирати лише наукові факти, тобто елементи, які лежать в основі наукового пізнання, відображають об’єктивні властивості процесів та явищ: новизну, точність та об’єктивність і достовірність.
Особливою формою фактичного матеріалу є цитати, тобто дослівний уривок твору, чийсь вислів, що органічно вписуються в текст наукової роботи як підтвердження чи заперечення певної думки.
Цитати використовуються і для підтвердження окремих суджень, які висловлює дослідник. При цитуванні джерел слід дотримуватися правил:
— текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;
— цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручення думок автора;
— кожна цитата обов ‘язково супроводжується посиланням на джерело;
— при непрямому цитуванні (переказі думки слід бути гранично точним у викладенні думок автора;
— цитати мають органічно «вписуватись» в контекст науковоїроботи.
Опрацювання джерел дає змогу визначити новий напрям наукового дослідження, його значення для розвитку науки і практики, актуальність теми.
Робота над літературними джерелами дає можливість виявити професійну компетентність дослідника, його особистий внесок в розробку теми порівняно з уже відомими дослідженнями.
ІВивчення літератури здійснюється не для запозичення матеріалу, а для обдумування знайденої інформації і вироблення власної концепції, що може стати самостійною публікацією автора.
У кінці кожної роботи після висновків подається список використаних джерел.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 55 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |