Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Банківське право України: поняття , предмет регулювання, джерела і система

Лекція 8

на тему „Основи банківського права України”

План лекції

1. Банківське право України: поняття, предмет регулювання, джерела і система.

2. Правовідносини у сфері банківської діяльності та їх суб’єкти.

3. Банківська система України. Правовий статус Національного Банку України.

4. Правове регулювання грошового обігу і відносин з клієнтами.

5. Правове регулювання валютних операцій банків.

Банківське право України: поняття, предмет регулювання, джерела і система

Банківське право – самостійна галузь права, яку складає система норм і інститутів, що регулюють банківську діяльність, організацію і функціонування банківської системи держави.

Банківське право, як і кожна інша галузь права, має притаманний лише їй предмет і метод правового регулювання.

Предметом банківського права є банківська діяльність.

Банківська діяльність - це сукупність систематично здійснюваних з фінансовими активами операцій різних видів, об’єднаних єдиною метою – отримання прибутку.

Банківська діяльність необхідна для досягнення двох цілей:

1) відокремлення спеціальної групи суб’єктів, які обслуговують грошовий обіг;

2) забезпечення державного контролю за цією групою суб’єктів.

Метод банківського права – це сукупність способів і прийомів регулюючого впливу норм певної галузі права на суспільні відносини.

Метод банківського права включає:

1) публічно-правовий метод;

2) приватно-правовий метод.

Перший метод має місце у правовідносинах, з одного боку, між Національним Банком України, який наділений державою владними повноваженнями реєстрації банків, встановлення для них економічних нормативів, застосування санкцій, а з іншого - банками, іншими фінансово-кредитними установами, які зобов’язані неухильно дотримуватись вимог законодавства і Національного Банку України.

Другий метод базується на юридичній рівності сторін і застосовується в правовідносинах між банками і клієнтурою. Підставою для виникнення таких правовідносин є, як правило, договір.

Джерела банківського права:

1) Конституція України (ст. ст. 85, 92, 93, 99, 100, 106);

2) Женевська вексельна конвенція 1930року;

3) Страсбурзька конвенція про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів від злочинної діяльності 1990 року;

4) Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року;

5) Закон України „Про Національний Банк України” від 20 травня 1999 року;

6) Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 року;

7) Укази Президента України;

8) Постанови Кабінету Міністрів України;

9) Постанови Правління Національного Банку України.

Система банківського права складається із загальної і особливої частин.

Загальна частина включає норми й інститути, які закріплюють загальні положення банківського права (поняття банківського права, правове положення НБУ, банків).

Особлива частина включає норми й інститути, що регулюють певні системи банківської діяльності (валютні операції банків, договір банківського кредитування).