Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Аграрні відносини, їхній зміст і особливості

Зміст

1.Аграрні відносини, їхній зміст і особливості.

2. Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення.

3. Ринок земельних ресурсів. Ціна землі.

4 Агропромислова інтеграція й агропромисловий комплекс. Державна політика регулювання сільськогосподарського виробництва.

Аграрні відносини, їхній зміст і особливості

Слово "аграрний" походить від латинського agrarius і в перекладі на українську мову дослівно означає "земельний".

Аграрні відносини − це складова частина економічних відносин, які виникають у сільському господарстві з приводу володіння й використання землі як головного засобу сільськогосподарського виробництва, а також виробництва, розподілу, обміну й споживання сільськогосподарської продукції та послуг.

Земля − перша й основна умова будь-якого виробництва, але в сільському господарстві вона ще й головний засіб виробництва, елемент продуктивних сил. Тому в цій сфері результати виробництва значною мірою визначаються якістю земельних ділянок, їхньою родючістю, місцерозташуванням щодо ринків збуту, баз постачання потрібної техніки, мінеральних добрив тощо.

Особливість аграрних відносин зумовлена й тим, що земля є предметом праці й одночасно засобом виробництва (рис.12.1).

Рис. 12.1 Фактори сільськогосподарського виробництва

Відповідно до цих факторів у сільському господарстві безпосередньо взаємодіють дві групи об'єктивних законів (рис.12.2)

Рис.12.2 Об’єктивні закони

Внаслідок того, що економічний процес відтворення в аграрній сфері тісно переплітається з природним, виникає ще низка особливостей сільськогосподарського виробництва:

Ø природно-кліматичні умови, структура ґрунту, біологічні чинники впливають на продуктивність праці і обумовлюють ризиковість, нестійкість сільського господарства;

Ø природно-кліматичні фактори зумовлюють і ритм виробництва, його сезонний характер;

Ø особливості використання техніки, фінансування і формування доходів сільськогосподарських підприємств у зв'язку із сезонним характером виробництва;

Ø остаточний розмір доходів формується лише наприкінці року, після реалізації продукції (особливо в землеробстві);

Ø рівень концентрації виробництва значною мірою визначається розмірами земельних угідь, їхньою врожайністю й інтенсивністю використання;

Ø спеціалізація виробництва зумовлена, насамперед, географічними і природно-кліматичними факторами;

Ø ефективне використання землі можливе за раціонального комбінування сільськогосподарських галузей, економічно і біологічно обґрунтованих сівозмін;

Ø значна частина виробленої продукції споживається всередині господарств не набуваючи товарної форми;

Ø широка комбінація великих, середніх і дрібних господарських одиниць різних форм власності;

Ø створення в господарствах страхових фондів на випадок посухи, повені, іншого стихійного лиха для забезпечення безперервного процесу відтворення.

Суб'єктами економічних відносин в аграрному секторі є (рис. 12.3):

Рис.12.3. Суб’єкти аграрних відносин

У сучасних умовах власність на землю в різних країнах має такі форми (рис. 12.4).

Рис.12.4 Форми власності на землю

Згідно з новим Земельним кодексом, прийнятим у жовтні 2001 р. парламентом України, суб'єктами права власності на землю є:

— громадяни та юридичні особи − на землі приватної власності;

— органи місцевого самоврядування − на землі комунальної власності;

— державні органи − на землі державної власності.

Іноземні громадяни і юридичні особи, а також особи без громадянства можуть стати власниками лише земель несільськогосподарського призначення, на яких розташовані об'єкти нерухомості, які належать їм на правах приватної власності.