Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Виклад нового матеріалу.

ТЕМА: ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА.

МЕТА: - ознайомити студентів з загальною структурою політичної культури;

- визначити політичну культуру сучасної України;

- розвивати навичку аналізу, вміння робити висновки;

- виховувати у студентів активну громадсько-політичну позицію.

ВИД: інформативна

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: таблиця “ Типи політичної культури”.

ПЛАН.

1. Політична культура, її сутність та різновиди.

2. Типи та функції політичної культури.

3. Політична культура сучасної України.

Актуальність теми.

Особливістю політичних процесів є свідомий цілеспрямований характер дії їх учасників. Адже політичні перетворення соціально-економічні зрушення можуть бути ефективними лише тоді, коли їх проводять політичне свідомі, здатні відповідати за свої вчинки політичні діячі, лідери і всі суб'єкти політичної діяльності. Але спрямування політики, дієвість, взаємовідносини між її учасниками визначаються не тільки існуючим співвідношенням сил, а й політичною культурою. Тому опанування основами політичної культури є першочерговим завданням всіх, хто так чи інакше включається в політику.

Категорії та поняття для засвоєння:

політична культура; політичне буття; рівні політичної культури; традиції, міфи, провінційна, тоталітарна, авторитарна, демократична, конфронтаційна, інтравертна, екстравертна політична культура.

Теми рефератів, доповідей, повідомлень

1. Проблеми формування політичної культури в умовах переходу від тоталітаризму до демократії.

2. Мораль і політика.

3. Політичні традиції в Україні та їх роль у формуванні політичної культури.

4. Історичні та регіональні особливості розвитку політичної культури в Україні.

Виклад нового матеріалу.

І. Політична культура, її сутність та різновиди.

Сьогодні всі поринули у політику, засліплені безпосередньою участю в фарсах, захмеліли від шаленої втечі від старих міфів і гонитви новими примарами. Якраз в умовах такої політизації суспільного життя особливу роль відіграє політична культура, оскільки при «відсутності» цієї культури або її низькому рівні феномен політизації може набути негативного змісту, стимулювати деструктивні процеси, вести до громадянської конфронтації.

Політична культура, як соціальне явище, виникла ще в процесі розколу суспільства на класи і з появою держави. Незважаючи на це, сам термін «політична культура» вперше був введений в обіг відомим філо­софом XVIII ст. І.Гердером, а особливого поширення це поняття набуло лише в 50-х роках XX століття. Відсутність однозначного розуміння куль­тури як родового явища, що є не просто проявом інтелектуальної толе­рантності, але й визначенням факту множинності змісту цього поняття, зумовило існування великої кількості визначень політичної культури.

Політична культура - соціально-культурний феномен, що характеризує не тільки політичні погляди, переконання і цінності, але й політичну діяльність соціальних суб'єктів і функціонування політичних інститутів.

Саме тому більш вжи­ваним є розуміння її як властивої даному суспільству системи поглядів і переконань, які склались історично і є відносно стійкими, а також особ­ливого характеру моделей політичної поведінки, що виявляється у діяль­ності суб'єктів політичного процесу.

Політична культура є системою певних цінностей і норм, які виробляються суспільством.

Структура політичної культури:

Ø політичні знання;

Ø політичні переконання;

Ø політична поведінка;

Ø діяльність політичних інститутів.

ІІ. Типи та функції політичної культури

А). Американські політологи Г. Алмонд та С. Верба виділили три типи політичної культури:

Патріархальній політичній культурі властиві такі риси: відсутність у людей інтересу до політики, політичної влади та політичних інститутів; невіддільність політичних орієнтацій від релігійних норм;

орієнтація членів суспільства на вождів племені, шаманів.

Підданська політична культура відзначається певним інтересом соціальних суб'єктів до функціонування політичної системи. Проте самі суб'єкти не проявляють особливої політичної активності, покладаючи свої надії на органи влади та політичних лідерів.

Активістська політична культура характеризується значним інте­ресом громадян до політичної системи та наслідків її функціонування, активною орієнтацією на особисту участь у політичному процесі.

Б). Чимало дослідників виділяють:

Замкнуті орієнтуються на власні уявлення про політичне життя, свої національні традиції та звичаї. Такий тип полі­тичної культури характерніший для країн Сходу.

Відкриті політичні культури також зберігають свої традиції, цінності, норми, але проявляють інтерес до інших політичних ідей, моделей політичного устрою; вони характерні для країн Заходу.

В). У рамках кожної національ­ної політичної культури розрізняють елітарну та масову політичну культу­ру.

Елітарна - це культура політичної влади, об'єднань громадян, інших активних учасників політичного процесу.

Масова політична культу­ра - це культура підданих, рядових громадян держави.

Г). Крім того виділяють демократичну та автократичну.

Для демократичної політичної культури характерна висока політична активність громадян, їх включення в політичну систему, визнання грома­дянських прав і свобод, визнання політичних відмінностей та гри політич­них сил. Це культура громадянського суспільства, правової держави.

Розрізняють два види демократичної культури: — консервативно-ліберальна, при якій визначаються громадські права і свободи, але забез­печується суспільно-реформістський аспект; — ліберально-демократична, яка передбачає соціальні реформи зі сторони держави.

При автократичній культурі ідеалом визначається сила і неконтрольована влада, яка виключає демократичні права і свободи громадян. Існує два види цієї культури:

Ø авторитарна — не передбачає активної участі мас у політичному жилі. Ідеологія використовується як знаряддя їх пасивної послушності;

Ø тоталітарна — характеризується об'єднуючою роллю культу лідера, сильною владою з активним залученням громадян до політичного життя, відповідно до встановлених лідером принципів. Перехід від одного типу політичної культури до іншого хвилеподіб­ний, причому давні традиції і норми політичної психології ще тривалий час співіснують і борються з новими. При цьому нова політична культура не завжди має адекватно міцну соціальну базу, сприймається частиною виселення викривлено, примітивно.

Таблиця 1.