Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Адміністративно-процесуальне право як наука та навчальна дисципліна.

Читайте также:
  1. A) предложения вправо.
  2. C) осуществление правосудия только судом
  3. I Нормативные правовые акты
  4. I-IV Государственные Думы в России. Избирательные законы. Полномочия, правовой статус депутатов
  5. I. Количественные данные об объекте Мониторинга правоприменения.
  6. I. Профилактику экологических правонарушений.
  7. II. Нормативно-правовые акты делятся на: законы и подзаконные акты.
  8. II. Оценка объекта мониторинга правоприменения.
  9. IV. Христианская этика и светское право
  10. Quot;МУНИЦИПАЛЬНОЕ ПРАВО РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ".

Адміністративно-процесуальне право як непересічний феномен правової дійсності досліджується на рівні спеціальної юридичної науки. Наука адміністративно-процесуального права – це особливий вид пізнавальної діяльності, заснований на універсальних законах логіки та філософії, і спрямований на узагальнення, систематизацію й творче переосмислення практичного та теоретичного досвіду, накопиченого у сфері адміністративно-процесуальних відносин, з метою подальшого вдосконалення умов її функціонування.

Водночас адміністративно-процесуальне право – це не лише діяльність з пізнання об’єктивних закономірностей існування й розвитку відповідних суспільних відносин, а й упорядкована система знань, набутих у ході такої діяльності.

Коло питань, що розглядаються цією наукою, є надзвичайно широким – від визначення меж функціонування юридичної галузі до практичних проблем реалізації її окремих норм. Об’єкт науки адміністративно-процесуального права охоплює:

- нормативний, теоретичний, практичний, історичний, прогностичний та інші значущі аспекти функціонування однойменної галузі права;

- суспільні відносини, що виникають у процесі розгляду адміністративних справ уповноваженими органами публічної влади;

- власне, галузеву науку. Можна з цілковитою впевненістю стверджувати, що значною мірою наука вивчає саму себе. Наочним прикладом цього може слугувати будь-який історичний або порівняльний аналіз теоретичних концепцій, будь-яке визначення поняття науки, її об’єкта, методів і т.д.

Таким чином, структура науки адміністративно-процесуального права помітно відрізняється від структури однойменної галузі. У системі науки є розділи, котрих немає і не може бути в галузі права. Це, насамперед, стосується категоріального апарату. Чинне законодавство не оперує найзагальнішими поняттями: «адміністративно-процесуальне право», «предмет адміністративно-процесуального права», «адміністративно-процесуальні відносини», «адміністративне провадження» тощо, їх визначення цілком покладається на науку і залежить від неї.

Виключно до компетенції науки слід віднести питання внутрішньої будови галузі, встановлення її місця у системі вітчизняного права. Поза межами нормативного регулювання залишаються фундаментальні принципи адміністративно-процесуального права та його функції. Вагоме місце в предметі будь-якої спеціальної науки посідають тенденції і закономірності розвитку відповідної галузі. І тут адміністративно-процесуальне право також не становить собою винятку. Не варто забувати про історичний та порівняльно-правовий аспекти, які пролягають далеко за межами функціонування юридичної галузі, проте органічно вписуються в предмет науки.

До сфери інтересів галузевої науки належать не лише нормативні проблеми регламентації відповідного сектора суспільних відносин, а й практика процесуальної діяльності. Цілий ряд її аспектів не охоплений регулювальним впливом адміністративно-процесуальних норм. Повна регламентація відносин, які складаються між учасниками адміністративного процесу, є неможливою через їхню надзвичайну різноманітність та багатогранність. Крім того, надмірна формалізація згаданих відносин неодмінно призведе до суттєвого гальмування й бюрократизації процесу вирішення адміністративних справ.

Перелік питань, що не належать до змісту адміністративно-процесуальної галузі права, але якими опікується однойменна наука, є далеко не вичерпаним. Проте це не виключає тісного зв’язку між галуззю права і наукою.

Еволюція наукової думки супроводжує усе буття юридичної галузі. При цьому наука не відіграє роль пасивного спостерігача. Вона визначає концептуальні напрями розвитку галузі у світлі тенденцій соціального, політичного та економічного розвитку країни. Тільки на основі відповідних теоретичних положень можливо здійснити системний аналіз вразливих ділянок сфери адміністративно-процесуальних правовідносин, з’ясувати їх причини та передумови, визначити оптимальні шляхи їх усунення. Вивчення багатого досвіду світової та вітчизняної юриспруденції дасть змогу уникнути багатьох прорахунків у процесі функціонування й розвитку галузі права і т. д.

Власне, без наукового обґрунтування не можна навіть ідентифікувати адміністративно-процесуальне право як галузь. Адже це потребує чіткого теоретичного уявлення як про принципи формування загальної системи права, так і про критерії виділення у її структурні окремих компонентів.

Щодо зворотного впливу – впливу юридичної галузі на науку, то тут взагалі зайві будь-які коментарі. Адміністративно-процесуальна галузь права становить собою «душу» науки. Без неї спеціальна наука втрачає предмет і будь-який сенс свого існування.

Таким чином, адміністративно-процесуальне право як елемент правової системи та адміністративно-процесуальне право як наука завжди виступають у діалектичній взаємообумовленості та взаємозв’язку. Наука адміністративно-процесуального права «виростає» з юридичної галузі, служить їй; у свою чергу, галузь адміністративно-процесуального права організовується і спрямовується наукою.

Як і будь-яка інша наука, адміністративно-процесуальне право використовує відповідні методи дослідження. Метод наукового дослідження – сукупність ідей, принципів, вимог, норм, правил, процедур, засобів та інструментів, спрямованих на пізнання об’єкта дослідником.

Загалом, методологічний інструментарій усіх юридичних наук є приблизно однаковим. До нього належать як загальнонаукові, так і спеціально-юридичні методи наукового пізнання:

- спостереження (полягає у систематичному цілеспрямованому вивченні об’єкта);

- абстрагування (відхід у думці від несуттєвих властивостей, зв’язків та відношень предмета і виділення у ньому декількох рис, які цікавлять дослідника);

- аналіз (дає змогу поділяти предмет дослідження на складові частини);

- синтез (навпаки, припускає з’єднання окремих частин або рис предмета у єдине ціле);

- індукція (становить перехід від часткового до загального, коли на підставі знання про частину предметів робиться висновок про усі предмети цього виду);

- дедукція (є протилежністю індукції – висновок щодо конкретного предмета робиться на підставі знання про загальні властивості багатьох предметів, до якої він належить);

- системний підхід (полягає у комплексному дослідженні великих і складних об’єктів як єдиного цілого із узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин);

- моделювання (ґрунтується на використанні моделей – систем, які замінюють об’єкт пізнання і служать джерелом знань про нього);

- історико-правовий метод (використовується при дослідженні генезису різноманітних правових явищ);

- порівняльно-правовий метод (реалізується шляхом безпосереднього зіставлення визначених аспектів функціонування правових систем різних країн);

- формально-правовий метод (зазвичай використовується при дослідженні змісту юридичних норм, їх структури та співвідношення) і т. д.

Якщо юридична галузь адміністративно-процесуального права регламентує кореспондуючі суспільні відносини, а наука адміністративно-процесуального права досліджує адміністративно-процесуальні явища, то однойменна навчальна дисципліна навчає усьому, що пов’язане з адміністративно-процесуальною сферою: історії, принципам, поняттям, теорії та практиці нормотворення й правозастосування тощо.

Адміністративно-процесуальне право як навчальна дисципліна – це упорядкована згідно з вимогами навчальної методики система знань про однойменні юридичну галузь та науку, опанування якою є умовою здобуття юридичної освіти.

Будь-яка навчальна дисципліна завжди характеризується наявністю внутрішньої структури. Проте, на відміну від системи галузі права та системи галузевої науки, система навчальної дисципліни не містить суворо визначеного переліку елементів і не вимагає їх розташування у визначеному порядку.

Структура дисципліни «Адміністративно-процесуальне право» може достатньо вільно варіювати відповідно до принципів дидактики, котрі передбачають якомога доступніше викладання навчального матеріалу. Так само може збільшуватись або зменшуватись обсяг зазначеної дисципліни (як правило, це залежить від того, у якому навчальному закладі вона викладається).

Загалом, у структурі навчальної дисципліни «Адміністративно-процесуальне право» доцільно виділити загальну та особливу частини. У рамках загальної частини розкриваються предмет, метод, принципи та функції адміністративно-процесуального права, адміністративно-процесуальні норми і правовідносини, юридичний статус суб’єктів адміністративно-процесуального права, а також інші питання загальногалузевого характеру. Натомість, особлива частина охоплює інформацію про функціонування окремих інститутів галузі адміністративно-процесуального права – адміністративних проваджень.

Дидактика (від грец. – той, що навчає) – розділ педагогіки, який охоплює закономірності засвоєння знань, вмінь та навичок, зміст і структуру освіти, методи й організаційні форми навчання тощо.




Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 150 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | <== 4 ==> | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав