Читайте также:
|
Предмет регламентації є одним з головних критеріїв поділу права на окремі галузі. Його роль у формуванні будь-якої галузевої концепції важко перебільшити. Не є винятком з цього правила і адміністративно-процесуальне право. Саме наявність особливого предмета правового регулювання дає змогу вбачати у ньому не довільну сукупність юридичних норм, а самостійну галузь – струнку, цілісну організацію нормативного матеріалу, що посідає визначене місце у вітчизняній системі права.
Під предметом тієї або іншої галузі слід розуміти комплекс урегульованих нею суспільних відносин. Лише за умови визначення кола суспільних відносин, що становлять предмет окремої галузі, можна чітко окреслити сферу її функціонування та відмежувати її від інших галузевих утворень. У цьому сенсі галузевий предмет володіє цілісністю, відносною стабільністю, а також переліком специфічних ознак.
Втім, не варто сприймати предмет адміністративно-процесуального права як непорушну в своїх межах, раз і назавжди визначену, статичну конструкцію. Безперервна динаміка розвитку цієї галузі зумовлює певну мінливість предмета її регламентації. Невпинний розвиток соціальної, економічної, політичної, культурної сфер життєдіяльності суспільства приводить до зникнення у ньому одних, трансформації інших і появи нових типів відносин. Відтак, перед державою постійно стоїть проблема доцільності їх нормативної, у тому числі – процесуальної регламентації.
Так, наприклад, одним з наслідків переорієнтації державного механізму з нав’язування державної волі своїм громадянам на забезпечення їх людських прав і свобод, став принципово новий підхід до вирішення конфліктів між особою та суб’єктами владних повноважень. Своє втілення він знайшов у прийнятому 6 липня 2005 р. Кодексі адміністративного судочинства України, котрим детально регламентується судово-процесуальний порядок вирішення публічно-правових спорів. Регуляторний вплив цього Кодексу охопив широкий спектр допоки неврегульованих відносин публічно-управлінської сфери: відносин з приводу проходження громадянами публічної служби; відносин, пов’язаних з участю громадян у виборах чи референдумах; відносин з приводу укладання та виконання адміністративних договорів та інших. Тим самим законодавець суттєво розширив фактичний обсяг предмета адміністративно-процесуального права.
Триває і зворотний процес. У ході соціально-економічного розвитку відбувається відмирання нежиттєздатних правовідносин, а іноді — цілих інститутів держави. Як наслідок відпадає колись нагальна потреба у їх адміністративно-процесуальному забезпеченні.
У майбутньому ще одним фактором впливу на реальний обсяг предмета адміністративно-процесуального права цілком може стати тенденція до «перенесення» комплексів юридичних норм з цієї галузі до інших. Подібні погляди на розвиток адміністративно-процесуального права сьогодні не рідкість. Чимало дослідників обґрунтовують необхідність об’єднання матеріальних та обслуговуючих їх адміністративно-процесуальних норм «під дахом» окремих галузей права: господарського, земельного, законодавчого та інших.
До ключових ознак предмета адміністративно-процесуального права слід віднести такі:
• відповідні суспільні відносини завжди мають публічно-управлінський характер;
• однією зі сторін цих відносин виступають уповноважені органи публічної влади (органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, суди);
• вони спрямовані на забезпечення реалізації відношень іншого порядку – суспільних відносин, які регулюються нормами «матеріальних» галузей права (адміністративного, цивільного, трудового, господарського);
• щодо останніх адміністративно-процесуальні правовідносини виконують організаційну, а точніше — організуючу функцію;
• вони складаються з приводу реалізації встановленого порядку розгляду та вирішення адміністративних справ (адміністративна справа – це питання реалізації матеріальних правовідносин публічно-управлінської сфери, яке вирішується в порядку, встановленому адміністративно-процесуальним законодавством, і яке має обов’язкові юридичні наслідки).
Таким чином, предмет адміністративно-процесуального права можна визначити як: публічно-управлінські, організуючі суспільні відносини, які складаються з приводу реалізації уповноваженими органами публічної влади (їх посадовими особами) встановленого адміністративно-процесуальним законодавством порядку вирішення адміністративних справ.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 149 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |