Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Взаємодія адміністративно-процесуального права з іншими галузями права.

Читайте также:
  1. E) с момента заключения подозреваемого под стражу до уведомления его об окончании производства следственных действий и разъяснения права ознакомиться с материалами уголовного дела
  2. II. Компетенции обучающегося, формируемые в результате освоения курса «Актуальные проблемы уголовного права».
  3. II. Общие принципы Конвенции о правах ребенка и законодательства Российской Федерации
  4. II. Основные права и обязанности обучающихся
  5. II. Права и обязанности сторон
  6. III. Основные права и обязанности Академии
  7. IV. Обязанности и права студентов в период прохождения производственной практики
  8. VI. другие полномочия правительства. В Японии правительство принимает решения о 1)всеобщей и частичной амнистии, 2)смягчении и отсрочке наказаний и восстановлении в правах.
  9. XIV. Реалізація права вступників на вибір місця навчання
  10. Авторские и смежные права в международном частном праве

Крім особливостей предмета й метода регулювання, адміністративно-процесуальне право характеризується ще однією визначною рисою, котра дає змогу вбачати в ньому самостійну юридичну галузь. Такою рисою є можливість об’єктивної взаємодії з іншими галузями вітчизняної системи права.

Зазначена властивість відіграє важливу роль у формуванні галузевої концепції адміністративно-процесуального права, її галузево-детермінуюче значення проявляється у двох аспектах:

- по-перше, взаємодія адміністративно-процесуального права та інших галузей дає змогу розглядати їх як рівнозначні елементи системи права.

Як відомо із загальної теорії систем, обов’язковою ознакою будь-якої організованої системи є взаємодія її однопорядкових елементів. І навпаки, за відсутності такої взаємодії, жодна формація не може розглядатись у структурі певної системи.

Не являє собою винятку і вітчизняне право. Тільки на основі тісної взаємодії галузевих утворень воно набуває ознак цілісної системної організації. І, знову ж таки, лише за умови функціонального зв’язку з більшістю його структурних компонентів, визначена група юридичних норм може претендувати на статус самостійної галузі.

Таким чином, визнання за комплексом адміністративно-процесуальних норм права називатись юридичною галуззю потребує обов’язкового доведення їх системної взаємодії з іншими юридичними галузями;

- по-друге, дана особливість дає змогу вивести адміністративно-процесуальне право з функціональної та структурної підпорядкованості однойменній матеріальній галузі.

Регуляторні функції адміністративно-процесуальних норм поширюються далеко за сферою функціонування адміністративно-правових відносин. Адміністративно-процесуальне право обслуговує земельне, господарське, сімейне, фінансове, екологічне, митне право та інші юридичні галузі. Це дає усі підстави вважати його не сервісним придатком однієї матеріальної галузі (на зразок трудового, земельного та інших видів процесуального права), не її окремою підгалуззю чи інститутом, а цілком самодостатнім галузевим утворенням.

Загалом можна виділити три основні типи взаємодії адміністративно-процесуального права з іншими юридичними галузями: концептуально-детермінаційний, функціональний та диференційний.

1. Концептуально-детермінуючий тип наявний за взаємодії адміністративно-процесуального права з провідною юридичною галуззю — конституційним правом.

Ключова роль останнього полягає у тому, що воно встановлює вихідні принципи системи права та її окремих галузевих структур як матеріальних, так і процесуальних. Не є винятком з цього правила й адміністративно-процесуальне право. Концептуальні засади функціонування цієї галузі знаходять своє відображення в Конституції України та конституційних законах (під конституційним законом прийнято розуміти закони, що вносять зміни і доповнення до Конституції, приймаються в особливому, ускладненому порядку і мають таку саму юридичну силу, що й сама Конституція).

Адміністративно-процесуальне право базується на ряді основоположних конституційних принципів: відповідальності держави перед громадянином (ст. 3), поділу державної влади (ст. 6), верховенства права і закону (ст. 8); рівності громадян перед законом (ст. 24); здійснення правосуддя судами (ст. 124 Конституції) тощо.

Конституція України закладає підвалини правового статусу таких суб’єктів адміністративно-процесуального права як: Президент України, Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, суди, об’єднання громадян, громадяни України, іноземці, особи без громадянства.

Одразу у двох напрямах відбувається міжгалузева взаємодія з приводу забезпечення прав і свобод людини й громадянина. З одного боку, значна частина таких прав і свобод реалізується за допомогою адміністративно-процесуальних норм. Це і право на громадянство, і право на притулок в Україні, і право на свободу пересування, і право на звернення до органів влади, виборче право, право на працю та ін. З іншого – їх урахування є обов’язковим як при формуванні адміністративно-процесуального законодавства, так і безпосередньо у процесі застосування адміністративно-процесуальних норм.

В окремих випадках Конституція визначає форму нормативної регламентації адміністративно-процесуальних відносин. Зокрема, відповідно до її положень, тільки законами України можуть регламентуватись порядок набуття права власності на землю (ст. 14), порядок надання притулку іноземцям та особам без громадянства (ст. 25), строки розгляду звернень громадян органами державної влади та місцевого самоврядування (ст. 40), порядок конфіскації майна (ст. 41), порядок застосування мов (ст. 92), порядок здійснення місцевого самоврядування (ст. 140) тощо.

Основний Закон України окреслює рамки функціонування правовідносин (у тому числі адміністративно-процесуальних) у конкретних сферах суспільного, політичного, економічного та культурного життя: трудовій (статті 41—45), соціальній (статті 17, 46-50), майновій (статті 54, 56), службовій (ст. 60), виборчій (статті 69-74), приватній (статті 29-32), інформаційній (статті 17, 50) тощо.

Крім цього, ним встановлюються основи процесуального порядку вирішення адміністративно-правових спорів. Кожен має право на судове оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція гарантує людині право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ст. 50), органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб (ст. 40).

II. Функціональний тип взаємозв’язку адміністративно-процесуального права з іншими юридичними галузями зумовлюється його цільовим призначенням. Як неодноразово відмічалось, головною функцією адміністративно-процесуальної галузі є забезпечення реалізації кореспондуючих норм матеріального права. Саме на цьому ґрунті виникає представлений вид міжгалузевих взаємин.

Адміністративно-процесуальне право втілює особливий порядок, у суворих рамках якого (і лише у них) здатні ефективно функціонувати відповідні матеріальні галузі або їх окремі інститути. Водночас матеріальні галузі детермінують адміністративно-процесуальну форму своєї реалізації. Вони «викликають до життя» адміністративно-процесуальне право, визначають межі його існування, скеровують його розвиток.

Природно, що найяскравіший тип міжгалузевого взаємозв’язку представлений у відносинах адміністративно-процесуального права з однойменною матеріальною галуззю – адміністративним правом.

Регламентуючий вплив адміністративно-процесуальних норм повністю охоплює сферу адміністративно-правових відносин (в інших випадках адміністративно-процесуальне право обслуговує лише певні сектори галузевих відносин: див. нижче). Ним забезпечується функціонування усіх, без винятку, інститутів адміністративного права (адміністративної відповідальності, адміністративної юстиції, виконавчої влади, місцевого самоврядування, нормо-творення, звернень громадян та ін.)

Загалом, функціональна взаємодія двох зазначених галузей є настільки масштабною і багатоаспектною, що немає особливої потреби в наведенні конкретних прикладів. Адже їх повний перелік може зайняти не один десяток сторінок.

Окрім однойменної матеріальної галузі, обслуговуюча функція адміністративно-процесуального права поширюється на:

1. Земельне право. Адміністративно-процесуальні норми упорядковують реалізацію широкого кола земельних правовідносин. Зокрема, ними регулюються:

- порядок розподілу земель за цільовим призначенням;

- порядок створення земельних фондів;

- порядок створення охоронних зон;

- порядок припинення права користування земельними ділянками;

- порядок вилучення земельних ділянок;

- порядок вирішення земельних спорів;

- порядок стандартизації і нормування в галузі охорони земель тощо.

2. Трудове право. Нормами адміністративно-процесуального права закріплюються організація і порядок:

- державної реєстрації підприємств, установ, організацій;

- реєстрації колективних та трудових договорів;

- прийняття, перегляду й скасування державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці (стандартів, норм, положень, інструкцій тощо), а також здійснення контролю за їх додержанням;

- виготовлення і передачі у виробництво зразків нових машин, механізмів, устаткування та впровадження нових технологій;

- створення профспілок;

- вирішення трудових спорів та ін.

3. Сімейне право. Попри те, що більшість шлюбних і сімейних правовідносин упорядковується нормами цивільно-процесуального права, значна їх частина передбачає адміністративно-процесуальний порядок реалізації саме адміністративно-процесуальні норми встановлюють:

- порядок державної реєстрації актів громадянського стану та внесення до них змін;

- порядок ведення централізованих обліків (дітей-сиріт, дітей, які залишились без опіки батьків, дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину та ін.);

- організація і порядок функціонування державних органів опіки і піклування тощо.

4. Господарське право. Норми адміністративно-процесуальної галузі регулюють широкий спектр організаційних відносин у сфері державного управління господарською діяльністю. Зокрема, вони визначають:

- порядок і організацію прогнозування та планування у сфері економічного і соціального розвитку України;

- порядок оформлення державних замовлень та завдань;

- правила ліцензування, патентування і квотування;

- правила сертифікації та стандартизації та ін.

5. Митне право. В адміністративно-процесуальному порядку здійснюється регулювання питань:

- митного контролю за переміщенням товарів через кордон України;

- митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через кордон України;

- набрання чинності нормативно-правових актів з питань митної справи;

- контролю за додержанням законодавства з питань митної справи;

- ведення митної статистики та ін.

6. Житлове право. У відповідній сфері норми адміністративно-процесуального права регламентують:

- порядок формування та розподілу державного житлового фонду;

- правила організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів;

- організацію державного контролю за використанням і схоронністю житлового фонду тощо.

7. Кримінально-виконавче право. Кримінально-виконавчий кодекс України (розділ 25), а також Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» передбачають адміністративно-процесуальний порядок встановлення, здійснення та припинення адміністративного нагляду за особами, звільненими від відбування покарання.

Крім того, функціональний тип взаємозв’язку спостерігається у відносинах адміністративно-процесуального права з такими юридичними галузями, як: міжнародне право, цивільне право, фінансове право, екологічне право, аграрне право.

III. Диференційний взаємозв’язок. Адміністративно-процесуальна галузь є органічним елементом вітчизняної системи права. З одного боку, це означає наявність функціональної взаємодії елементів даної системи – юридичних галузей. З іншого – вимагає їх чіткого розмежування. Адже внутрішня структурованість є обов’язковим атрибутом будь-якої організованої системи. І для того, щоб певне утворення вважалось системою, потрібна чітка диференціація його складових.

Як відомо з попередніх параграфів, одним з критеріїв галузевої диференціації є предмет регулювання. Деякі галузі у своїх нормах просто окреслюють коло регламентованих ними суспільних відносин. Приміром, у ст. 2 Земельного кодексу України надається визначення земельних відносин як: «суспільних відносин щодо володіння, користування і розпорядження землею».

Але окремі галузі будують нормативне визначення власного предмета в інший спосіб. У відповідних нормах вказуються не лише суспільні відносини, що належать до галузевого предмета, а й відносини, які не можуть до нього належати. Тим самим опосередковано підтверджується їхня належність до предметів інших галузей. Визначення (нехай і часткове) предмета однієї галузі за допомогою норм іншої породжує між ними особливий, диференційний тип взаємозв’язку.

Такий зв’язок існує між адміністративно-процесуальним правом та:

- конституційними правом. Так, наприклад, у п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України відзначається, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, віднесені до юрисдикції Конституційного суду України;

- кримінально-процесуальним правом. Згідно з п. 2 ч. 2 цієї самої статті КАСУ, компетенція адміністративних судів також не поширюється на публічно-правові справи, що вирішуються в порядку кримінального судочинства;

- господарським правом. За ст. 4 (абз. 5) Господарського кодексу України, до предмета регулювання цієї галузі не належать «адміністративні та інші відносини управління за участі суб’єктів господарювання, в яких орган публічної влади не є суб’єктом, на діленим господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта».

- цивільним правом. Частина 1 ст. 2 Цивільного кодексу України проголошує: «До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується...».

- цивільно-процесуальним правом. Відповідно до ст. 15 КАСУ, у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

 




Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 71 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | <== 7 ==> | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.019 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав