Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Відтворення населення, показники його природного і механічного руху

Населення – це природно-історична сукупність людей, яка формується і безперервно відтворюється як в процесі виробництва, так і самого життя. Воно характеризується як елемент продуктивних сил, так і як носій виробничих відносин. Водночас, існує ще третій аспект, притаманний лише населенню – відтворення самого населення.

Відтворення населення – це процес постійного і безперервного поновлення кількісних і якісних характеристик економічно активного населення. Оскільки ресурси для праці є частиною населення, то і відтворення ресурсів для праці відображає стан і характер відтворення населення як частина цілого. Динаміка чисельності всього населення визначає динаміку чисельності економічно активного населення.

Існують різні види руху населення: природний, просторовий (міграція), соціальний (соціальна мобільність), економічний.

Природний рух – це безперервний процес оновлення населення за рахунок появи одних життів та зникнення інших. Отже, об’єктом дослідження природного руху є чисельність народжуваних, померлих, число зареєстрованих шлюбів, а також чисельність всього населення. У природному русі розрізняють традиційний (високий рівень народжуваності і смертності) і сучасний (зменшення рівня народжуваності, зменшення рівня смертності і зростання середньої тривалості життя) типи відтворення.

Просторовий рух (міграція) – це переміщення населення, яке зумовлене політичними, економічними, екологічними, релігійними та ін. причинами. Міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з одного регіону в інший, а також з однієї країни в іншу в пошуках роботи, вищої заробітної плати і кращих умов життя. Міжнародна міграція робочої сили складається з імміграції та еміграції. Міграція робочої сили зростає в період економічної кризи. В умовах розгортання НТР виникла така форма міжнародної міграції робочої сили, як міграція науково-технічних кадрів. Слід підкреслити, що міграцію розрізняють: внутрішню (усередині країни), зовнішню (з перетинами державного кордону).

До загальних абсолютних показників обсягу міграції належать: валова міграція та сальдо міграції.

Валова міграція (ВМ) є сумою чисельності прибулих (П) та вибулих (В) і характеризує обсяг міграційних потоків за рік: ВМ= П + В.

Сальдо міграції характеризує приріст (зменшення) чисельності населення країни за рахунок механічного руху: ∆ m=П-В.

Використання абсолютних показників є недостатнім.

Для порівняння міграцій на різних територіях і на різних етапах періоду, що вивчається, для визначенню ступеню рухомості населення і впливу міграцій на його чисельність, а також у багатьох інших випадках використовуються відносні показники.

Основні загальні коефіцієнти міграцій мають такий вигляд:

Коефіцієнт прибуття визначається як відношення чисельності прибулих до середньорічної чисельності населення.

Коефіцієнт вибуття визначається як відношенняя чисельності вибулих до середньорічної чисельності населення.

Коефіцієнт рухомості (валової міграції), %о визначається так:

Кр= , абоКр=Кn+Кв,

Коефіцієнт механічного приросту чисельності населення (%о пункти) характеризує його інтенсивність і визначається за формулами:

Кр= , або Км=Кn–Кв

Соціальний рух населення виявляється у зміні освітньої, професійної, національної та інших структур населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього рівнем освіти та культури, професійно-кваліфікаційною структурою, структурою зайнятості, статево-віковим складом і багатьма іншими характеристиками.

Економічний рух населення пов’язаний зі зміною його трудової активності, що призводить до відповідного збільшення або зменшення ресурсів для праці.

Розрізняється три режими відтворення населення: розширене, просте, звужене.

Розширене відтворення характеризується переважанням народжуваності над смертністю (в абсолютних показниках, і в розрахунку на 1000 осіб) та відповідно, природним приростом населення.

Просте відтворення означає постійну кількість населення території в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності.

Звужене відтворення або депопуляція, характерне для країн, в яких показник смертності перевищує показник народжуваності, в результаті чого відбувається абсолютне зменшення кількості населення, що ми і спостерігаємо в даний період в Україні.

Типи відтворення: екстенсивний тип та інтенсивний.

Екстенсивний тип - відтворення ресурсів для праці означає зміну їхньої чисельності без зміни якісних характеристик економічно активного населення.

Інтенсивний тип відтворення пов’язаний із зміною якості людських ресурсів: зростання освітнього рівня, кваліфікації, покращення здоров’я та розумових здібностей, що означає нарощування трудового потенціалу. Зокрема, трудовий потенціал – це можливі (потенційні) кількість та якість праці, якими володіє суспільство при даному рівні розвитку науки і техніки.

Абсолютні показни­ки чисельності по­мерлих, народжених за період (як правило, за один рік), чисельності зареєстрованих шлюбів та розлучень, подаються як у цілому по країні, так і за окремими регіонами (областями, демографічними зонами) і видами поселення (міське, сільське). Вони наводяться також окремо за кожною статтю та віковою групою.

Абсолютний розмір природного приросту визна­чається за формулою:

∆_ппн =N - М, де ∆_ппн – природний приріст чисельності населення за період (рік); N – кількість народжених за період (рік); М – кількість померлих за той самий період.

Абсолютні дані, хоч і відіграють важливу роль, не можуть застосовуватись при різних динамічних і територіальних порівняннях, оскільки вони залежать від загальної чисельності населення. Тому, для характеристики природного руху населення, перелічені показники визначаються у розрахунку на 1000 осіб, тобто виражаються у вигляді відносних величин інтенсивності у проміле (‰).

Найпоширенішими показниками у демографії є загальні коефіцієнти народжуваності і смертності.

Вони розраховуються як відношення кількості народжених (померлих) до середньорічної чисельності населення, виражаються у проміллях і показують, скільки в середньому народжених (або померлих) припадає на кожну тисячу середньорічного населення.

Загальний коефіцієнт народжуваності:

п= N: S×1000, де n – загальний коефіцієнт народжуваності, N – кількість народжених за рік; S – середньорічна чисельність населення.

Загальний коефіцієнт смертності:

т = M: ×1000, де М – кількість за рік; — середньорічна чисельність населення.

Рівень вікової смертності оцінюють часткові коефіцієнти смертності,який визначають як відношення числа померлих за рік у х- віковій групі до середньорічної чисельності населення х- вікової групи і помножено на 1000.

Відтворення всього населення характеризують відносні показники природного приросту._.

Коефіцієнт природного приросту k_е = n – m, k_е =

Якщо k_е > 0, напрям відтворення населення вважається простим,як­що k_е = 0 – звуженим, якщо k_е < 0 – розширеним.