Читайте также:
|
До теми «Україна на початку ХХ ст.».
На початку ХХ ст. українські землі входили до складу Російської та Австро-Угорської імперій. Кордон українських земель проходив по річці Збруч.
Імперія – це велика держава, що складається з митрополії та підпорядкованих центральній владі держав, народів, які примусово інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних зв’язків. Імперії виникають внаслідок загарбання територій, колонізації, експансії, інших форм розширення впливу наддержави.
Якщо говорити про українські етнічні території, то в складі Російської імперії знаходилися 9 губерній (Волинська, Катеринославська, Київська, Подільська, Полтавська, Таврійська, Харківська, Херсонська і Чернігівська), а також землі компактного проживання українців у складі Воронезької, Гродненської, Курської, Люблінської, Могилівської, Мінської, Седлецької, Чорноморської губерній, Області Війська Донського, Кубані і Бессарабії.
В Австрії окремими адміністративними одиницями були Галичина і Буковина. У складі Угорщини знаходилося Закарпаття.
Культура – увесь, за винятком природи, мовно та символічно відтворений і «репрезентований» світ, що охоплює різноманітність видів, засобів і результатів активної творчої діяльності людини, спрямованої на освоєння, пізнання і зміну навколишньої реальності та самої себе.
Музика (від грецького musike – буквально – мистецтво муз), це вид мистецтва, в якому засобом втілення художніх образів є певним чином організовані музичні звуки.
Архітектура (від латинського architectura та грецького architekthon – будівельник), це мистецтво проектувати та будувати різні споруди та будівлі, які створюють матеріально організоване середовище, необхідне людям для їх життя та діяльності, у відповідності з призначенням, сучасними технічними можливостями та естетичними поглядами суспільства.
Живопис – це вид образотворчого мистецтва, витвори якого створюються за допомогою фарб, які наносяться на будь-яку поверхню.
Театр (від грецького theatron, тобто місце для видовищ, видовище), це вид мистецтва, специфічним засобом вираження якого є сценічна дія, що виникає в процесі гри актора перед публікою.
Традиція – форма передачі соціального досвіду; ідеї, звичаї, норми, що передаються з покоління в покоління.
Нація – історична спільнота людей, що складається в процесі формування спільності території, економічних зв’язків, літературної мови, етнічних особливостей культури та характеру.
Менталітет – стійки структури глибинного рівня колективної та індивідуальної свідомості й підсвідомості, що визначають нахили, орієнтири людей, у яких виявляються національний характер, загально визнані цінності, суспільна психологія.
До теми “Україна у роки Першої світової війни (1914-1918 рр.)”.
Війна – це суспільно-політичне явище, пов’язане з докорінною зміною характеру стосунків між державами та націями і переходом протиборствуючих сторін від застосування ненасильницьких засобів і способів боротьби (рішення протиріч) до прямого застосування зброї та інших насильницьких засобів для досягнення певних політичних і економічних цілей.
Антанта –це блок Великої Британії, Франції і Російської імперії, що остаточно сформувався в 1904-1907 рр. для боротьби проти Троїстого союзу – воєнно-політичного блоку Німеччини, Австро-Угорщини й Італії.
Троїстий союз – це військово-політичний блок Німеччини, Австро-Угорщини й Італії, що сформувався в 1879-1882 рр. Був спрямований проти Франції і Росії.
Плани Антанти щодо українських земель:
Російська імперія – мала намір приєднати частину західноукраїнських земель. Великобританія і Франція – зобов’язалися не перешкоджати планам Російської імперії в обмін на її згоду розділити колонії Німеччини і Туреччини.
Плани Троїстого союзу щодо українських земель:
Німеччина – планувала приєднати Україну до складу своєї імперії.
Австро- Угорщина – мала намір захопити Волинь і Поділля. Італія – підтримувала плани своїх союзників і хотіла захопити французькі колонії в Африці.
Трагедія українців була в тому, що вони, не маючи власної держави, яка б захищала їхні національні інтереси, змушені були воювати за інтереси чужих імперій та ще й вбивати один одного. У російській армії налічувалось 3,5 млн. українських солдат, в австрійській армії служили 250 тисяч українців.
Брусиловський прорив – це наступ у 1916 р. російських військ Південно-Західного фронту на австро-угорські позиції. Російським військам під командуванням генерала О. Брусилова вдалося прорвати позиційну оборону айстро-угорських армій.
До теми «Українські січові стрільці».
Легіон Українських січових стрільців – це військове формування в складі австро-угорської армії, що діяло на російському фронті в 1914-1918 рр. Ядро легіону склали вихованці українських воєнізованих організацій “Сокіл”, “Січ”, “Пласт”, учорашні гімназисти і студенти. Усього про своє бажання вступити до легіону заявило 28 тисяч галичан, але уряд обмежив чисельність легіону 2 тисячами бійців.
Легіон (від латинського “легіо”, “лего”, тобто “збираю”, “набираю”), основна організаційна одиниця в армії Давнього Риму. Чисельність легіону в різні часи складала від 3 до 8 тисяч чоловік.
Союз визволення України (СВУ) – це організація, утворена
у Львові в серпні 1914 р. з метою сприяти поразці Російської імперії та відродженню незалежної Української держави, у 1915-1917 рр. активізував діяльність. Була розгорнута широка інформаційна робота з метою ознайомлення європейської громадськості з історією України, її сучасним становищем і законними вимогами українських політичних партій і організацій.
Галичина – це історична назва частини західноукраїнських і польських земель: сучасних Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської областей України, а також Жешувського і більшої частини Краківського воєводств Польщі.
У 1772-1918 рр. Галичина була провінцією імперії Габсбургів.
З 1918 р. по 1939 рр. Галичина входила до складу Польщі.
З 1939 р. Східна Галичина увійшла до складу України.
До теми “Створення та діяльність Української Центральної Ради”.
Українська Центральна Рада (УЦР) – представницький орган (парламент), створений у березні 1917 р. українськими політичними партіями. Мета діяльності УЦР – досягнення національно-територіальної автономії у складі реформованої, федеративної, демократичної Російської держави.
Генеральний секретаріат – найвищий виконавчий орган Української Центральної Ради з червня 1917 р. до січня 1918 р., уряд України. Генеральний секретаріат було створено на закритому засіданні Малої ради у червні 1917 р. Він складався з 8 генеральних секретарів і генерального писаря. Главою Генерального секретаріату і генеральним секретарем внутрішніх справ був обраний соціал-демократ, письменник Володимир Винниченко.
Революція – корінний переворот в житті суспільства, який призводить до ліквідації застарілого суспільного устрою і утвердження нового.
Консолідація – об’єднання зусиль окремих людей, груп, організацій для досягнення загальної мети.
Демократія – форма організації суспільства, що ґрунтується на визнанні народу джерелом влади.
Сепаратний договір – договір, укладений однією державою або групою держав без відома своїх союзників.
Соціалізм – ідеологія і практика, що базуються на проголошенні необхідності знищення експлуатації людини людиною й утвердження соціальної справедливості.
Анархізм – ідейно-теоретична та суспільно-політична течія, в основі якої – заперечення державного управління суспільством; невизнання авторитету, порядку, дисципліни; свавілля.
Універсал – це документ з розпорядженням про щось.
Універсали УЦР – акти законодавчого характеру вищого органу влади в Україні, що визначали зміни державно-правового статусу українських земель колишньої Російської імперії 1917-1918 рр.
Українська Народна Республіка (УНР) – проголошена ІІІ Універсалом Української Центральної Ради у листопаді 1917 р. як автономна державна одиниця Російської республіки.
Автономія – право території самостійно здійснювати державну владу в межах, наданих їй конституцією.
До теми “Українська Держава” гетьмана Павла Скоропадського”.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 109 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |