Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Великий договір» України з Росією як основа реалізації двосторонніх відносин.

Читайте также:
  1. C) Овладение основами изучаемого материала непосредственно на занятии
  2. I. ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ ПСИХОДИАГНОСТИЧЕСКОЙ МЕТОДИКИ
  3. I.Выберите правильный ответ для обоснования вывода о социальной сущности человека.
  4. II. Цель, задачи и основа Стратегии
  5. II. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ ОБОСНОВАНИЕ ПСИХОДИАГНОСТИЧЕСКОЙ МЕТОДИКИ.
  6. PROLAB-SH: ОСНОВА ДЛЯ ШАМПУНЯ
  7. XVII. Особливості прийому та навчання іноземців та осіб без громадянства у вищих навчальних закладах України
  8. А) отсутствовали законные основания для задержания
  9. А. Гетьман Правобережної України Павло Тетеря
  10. Аварійно - рятувальні служби України.

Розділ I. Нормативно-правова основа українсько-російських відносин

Великий договір» України з Росією як основа реалізації двосторонніх відносин.

За більше, ніж півтора десятка років свого розвитку українсько-російські відносини були відзначені певними позитивними досягненнями, але й разом з тим виявили ряд суперечностей, які було важко подолати з огляду на їх історичну обумовленість та різницю у геополітичних орієнтаціях обох країн.

Тривале перебування українського і російського народів в межах однієї держави обумовило певну спільність історичної долі обох народів, але разом з тим, розвиток процесів усвідомлення власної національної ідентичності врешті решт призвело до формування на уламках російсько-радянської імперії двох незалежних державних утворень, кожна зі своїм розумінням власного геополітичного статусу, історичного минулого та перспектив майбутнього.

Обидві країни можна віднести до найбільших європейських держав. Росія є також світовою державою у Євразійському геополітичному просторі з притаманними цьому статусові особливими інтересами, тоді як Україна є державою суто європейською, тобто її власні національні інтереси більш дієво можуть виявляти себе через структури загальноєвропейських інтересів.

Об’єктивно Росії потрібна саме незалежна, сильна, демократична Україна, так само, як і Україна потребує, щоб на її північно-східних кордонах існувала сильна демократична держава з прозорими і толерантними правилами зовнішньополітичної поведінки. Тенденції демократичного розвитку обох держав підтримує і уся європейська спільнота, яка чудово розуміє, що стабільність у східній частині Європи залежить насамперед від стабільності і прозорості українсько-російських відносин.

Чітке розуміння відмінності базових державоутворюючих чинників обох держав створює основу побудови їх рівноправних та взаємовигідних міждержавних взаємин. Відсутність такого розуміння має наслідком провокування конфліктних ситуацій на різних рівнях та у різних вимірах – політичному, економічному, соціальному, гуманітарному тощо. Від належного взаєморозуміння і доброї волі керівництва і політичних еліт України та Росії залежить розвиток відносин між обома країнами у конструктивному руслі.

Високий рівень економічної взаємозалежності Росії і України, які ще донедавна були складовими єдиного економічного комплексу, як і значна залежність господарського комплексу України від імпорту окремих видів енергоносіїв та сировини з Росії, зумовлювали особливий характер українсько-російських економічних відносин. Проте, політика РФ щодо України у сфері зовнішньої торгівлі, починаючи з 1991 p., була надзвичайно жорсткою і далеко не завжди визначалась її економічними інтересами. Ключовим у цьому аспекті слід вважати питання про створення зони вільної торгівлі. На тлі тенденції до інтеграції в СНД у цілому й у двосторонніх відносинах країн — членів Співдружності протягом 11 років не вирішувалося питання навіть щодо подолання першого щабля цього процесу — зони вільної торгівлі (угоду про створення цієї зони укладено між Україною і РФ ще у 1994 p.). Проте РФ в односторонньому порядку вилучила з режиму вільної торгівлі всі найбільш важливі для України товари (енергоносії, сировину, кольорові метали, ліс тощо, всього до 300 видів товарів) і тим самим звела дію цієї угоди нанівець.

Першим правовим аспектом, який заклав основи відносин між країнами, був Договір між Українською РСР і Російською РФСР від 19 листопада 1990 р. У Договорі визначено принципи й основні напрями відносин між Україною й Росією як двома суверенними державами: договірні сторони гарантували громадянам, які проживали на їхніх територіях, незалежно від національності та інших відмінностей, громадянські, політичні, соціальні, економічні та культурні права відповідно до загальновизнаних міжнародних норм про права людини. Договором передбачалося, що Україна і Росія мають намір розвивати свої міждержавні відносини на основі принципів суверенної рівності, невтручання у внутрішні справи, відмови від застосування сили або економічних методів тиску, врегулювання спірних проблем погоджувальними засобами, а також іншими загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Країни заявили, що визнають і поважають територіальну цілісність в існуючих кордонах, розуміють необхідність системи колективної безпеки, включаючи співробітництво обох держав у галузі оборони й безпеки з урахуванням прагнення обох сторін до подальшого зміцнення миру. Через декілька років, а саме: 14 лютого 1992 р. - Україна встановила дипломатичні відносини з Російською Федерацією. У цьому ж році, 23 червня, у Дагомисі Президенти України і Росії Л. Кравчук і Б. Єльцин підписали Угоду між двома сторонами про подальший розвиток міждержавних відносин, в якій зазначалося, що країни будують свої відносини як дружні держави і “негайно приступають до розроблення нового широкомасштабного політичного договору, який би відображав нову якість стосунків між ними. До закладення такого договору Сторони неухильно будуть дотримуватись положень Договору між УРСР і РФСР від 19 листопада 1990 року і наступних українсько-російських домовленостей”. За короткий час взаємини між Україною та РФ наповнювалися реальним змістом та були зроблені перші кроки до підписання широкомасштабного договору.

До 1997 р. двосторонні українсько-російські відносини регулювалися Договором про основи відносин між двома країнами від 19 листопада 1990 p., а відсутність повноцінного широкомасштабного політичного договору між двома країнами в цей період давалася взнаки при вирішенні багатьох проблем і питань. І хоча на той час договірна база двосторонніх відносин складалася з більш як 140 міжурядових і галузевих угод, рівень державних взаємовідносин розвивався загалом надто нерівномірно. Подальшій активізації співробітництва, нарощуванню темпів ділового партнерства заважала зайва політизація відносин, зокрема щодо проблем Чорноморського флоту та статусу Севастополя.

Після проведення багатьох раундів переговорів державних делегацій України і РФ, 31 травня 1997 р. під час державного візиту президента Б. Єльцина до Києва було підписано Договір про дружбу, співробітництво й партнерство між Україною і Росією. Принципове значення у відносинах між обома країнами мало набуття чинності трьох базових угод по Чорноморському флоту, які забезпечували правові засади тимчасового перебування ЧФ РФ на території України.

31 травня 1997 року у Києві президенти України та Росії Л. Д. Кучма і Б. М. Єльцин скріпили своїми підписами “Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією”, так званий “Великий Договір” (Базовий Договір). Це був довгоочікуваний крок, який мав закласти правовий фундамент відносинам між двома державами, перевести процес розв’язання актуальних питань українсько-російських відносин у правове русло, відіграти стабілізуючу роль у міжнародних взаєминах, у тому числі, на Європейському континенті.

Укладанням угод, Україна мала виріши­ти низку важливих проблем двосторонніх відносин:

- проблему цілісності території, визнання Росією українсь­кої приналежності Севастополя, непорушності кордонів;

- проблему права власності на майно колишнього Чорномор­ського флоту СРСР;

- проблему відшкодування витрат, що зумовлені базуван­ням російських військ на території України протягом 1992-­1997 рр.

 

Сторони домовилися, що вони як дружні, рівноправні й суверенні держави будують відносини між собою на основі принципів поваги, суверен, рівності, тер. цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основі свобод, співробітництва між д-вами, добросовісного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також ін. загальновизнаних норм міжнародного права (ст. 1, 3). При цьому сторони виходять з того, що добросусідство і співробітництво між ними є важливим фактором підвищення стабільності і безпеки у Європі й у всьому світі (ст. 4). Кожна із сторін утримується від участі чи підтримки будь-яких дій, спрямованих проти другої сторони, і зобов'язується не укладати з третіми країнами договорів, спрямованих проти другої сторони (ст. 6).

У Договорі сформульовано конкретні зобов'язання сторін щодо співробітництва у військ, сфері, а також у сферах економіки, фінансів і торгівлі, енергетики, освіти, науки і культури, інформації, ресурсозбереження та охорони навколишнього середовища, ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, соціального захисту громадян і охорони здоров'я, регулювання міграційних процесів і боротьби зі злочинністю тощо. Кожна із сторін гарантує громадянам іншої сторони права і свободи на тих же підставах і в такому самому обсязі, що і своїм власним громадянам, крім випадків, встановлених національним законодавством сторін або їх міжнародними договорами. Кожна із сторін захищає у встановленому порядку права своїх громадян, які проживають на території другої сторони, у відповідності із зобов'язаннями за документами Організації з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ) та ін. загальноприйнятими принципами і нормами міжнародного права, домовленостями у рамках СНД, учасниками яких вони є (ст. 10).

Сторони забезпечують захист етнічної, культурної., мовної і релігійної. самобутності національних меншин на своїй території і створюють умови для сприяння цій самобутності. Вони гарантують право осіб, що належать до національних меншин, повністю і ефективно здійснювати свої права людини та основні свободи і користуватися ними без будь-якої дискримінації і в умовах повної рівності перед законом (ст. 12). Договором передбачено, що сторони співробітничатимуть у правовій сфері на основі окремих угод, сприятимуть розвитку контактів 1 співробітництва між парламентами та парламентаріями обох держав (ст. 34, 35). З метою належного виконання Договору Україна та Рос. Федерація домовилися проводити регулярні консультації і зустрічі на вищому рівні. Встановлено також, що міністри закордонних. справ сторін зустрічатимуться не рідше двох разів на рік. Робочі зустрічі між представниками ін. міністерств і відомств сторін для обговорення питань, що становлять взаємний інтерес, проводитимуться у міру необхідності. Сторони, крім того, можуть утворювати на пост, чи тимчасово. основі змішані комісії для вирішення окремих питань у різних галузях (ст. 5).

Договір укладено на 10 років. Але його дія після цього може автоматично продовжуватися на наступні 10-річні періоди, якщо жодна із сторін не заявить про своє бажання припинити його дію шляхом письмового повідомлення не менш як за 6 місяців до закінчення чергового 10-річного періоду.

Цей повномасштабний Договір став не тільки головним нормативно-правовим документом двосторонніх відносин, але й основою розв’язання комплексу проблем, що блокували поглиблення розвитку українсько-російського співробітництва, зокрема таких як: поділ Чорноморського флоту та статус м. Севастополя; договірно-правового оформлення українсько-російського державного кордону; забезпечення нормалізації українсько- російських торгово-економічних відносин та вирішення питання гарантованого постачання Україні енергоносіїв. Згідно з домовленістю було вирішено одне із найважливіших питань взаєморозрахунків по зовнішньому боргу України перед РФ. Практично Україні було списано зовнішній борг в рахунок оплати за оренду Чорноморським флотом Російської Федерації військово-морських баз у м. Севастополя.

Договір також забезпечив розробку комплексу заходів лібералізації економічного співробітництва й здійснення економічних реформ, поглиблення економічної інтеграції, розвитку міжрегіональної та прикордонної співпраці, ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, забезпечення соціального захисту, включаючи укладення спеціальних угод з метою вирішення питань трудових відносин, працевлаштування та пенсійного забезпечення громадян обох держав.

. До інших визначальних положень історичного Договору можна віднести положення, в яких було зафіксовано розуміння двох сторін, що добросусідство між ними є важливим фактом підвищення стабільності і безпеки в Європі і в усьому світі. Україна і РФ підтвердили, що вони тісно співробітничають з метою зміцнення міжнародного миру й безпеки, сприяння процесу загального роззброєння, створення і зміцнення системи колективної безпеки на європейському континенті, а також зміцнення миротворчої ролі ООН і підвищення ефективності регіональних механізмів безпеки. Зазначимо, що крім Договору, президентами двох держав було підписано й українсько- російську декларацію, у якій окреслювалися напрямки вирішення низки питань політичного, економічного й гуманітарного характеру, тим самим було виведено українсько-російські відносини на якісно новий міжнародно-правовий рівень.

Згаданий вище «Великий договір» і на сьогоднішній день є актуальним, адже він заклав основу двосторонніх добросусідських відносин. Однак, в силу останніх подій та розв’язаної геополітичної гри, яку почала Росія, в майбутньому він потребуватиме суттєвих змін і доповнень, а можливість його пролонгації, у порівнянні з 2008 роком є вичерпаною.




Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 63 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | <== 9 ==> | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав