Читайте также:
|
Методика проведення екскурсій охоплює цілий ряд питань. Це, перш за все, уміння показати об’єкти і розповісти як про них самих, так і про події, пов'язані з ними. Методика припускає уміння правильно викласти екскурсійний матеріал, повно використати зорові і словесні докази, і врешті решт найбільш переконливо розкрити тему екскурсії.
Завдання методики полягає в тому, щоб допомогти екскурсантам легше і краще засвоїти зміст экскурсії. Екскурсовод, який виходить на маршрут, повинен знати маршрут вцілому та кожен об'єкт окремо. Завдання екскурсовода не лише показати і розповісти, передати свої знання групі, але й організувати активну пізнавальну діяльність екскурсантів, їх самостійну роботу на протязі всієї екскурсії.
У всій своїй багатогранній роботі методисти і екскурсоводи керуються вимогами екскурсійної методики, які зводяться до того, що всі прийоми і способи показу на екскурсії повинні бути правильно відібрані, ретельно перевірені на практиці, критично і вимогливо оцінені.
Екскурсійна методика має свої особливості, які визначаються завданнями, що поставлені перед конкретною екскурсією, цільовою установкою (наприклад, розширення культурного кругозору дорослих або професійна орієнтація підлітків). Ці завдання визначаються також видом екскурсії (міська, заміська, музейна, виробнича), складом групи. Мають свої особливості екскурсії пішохідні і автобусні.
Методика проведення екскурсії підрозділяється на дві частини: методика показу — велика за об'ємом, складна у підготовці і здійсненні, і методика розповіді — менша, така, що носить ніби підлеглий характер.
Контакт екскурсовода з групою встановлюється в той момент, коли він вимовляє своє вступне слово. Потім необхідні зв'язки з аудиторією повинні зміцнюватися протягом всієї екскурсії. Екскурсоводові важливо добитися зацікавленого ставлення групи до того, що він показує і розказує. Повторення стереотипних фраз: «Як ви добре знаєте», «Як ви відмінно пам'ятаєте», «Вам давно відомо» — розсіює увагу учасників. Багато хто просто перестає слухати, звикнувши до думки, що весь зміст екскурсії їм заздалегідь відомий і нічого нового вони на цей раз не побачать і не почують.
Екскурсовод під час екскурсії приділяє постійну увагу всій групі. Неправильно, коли він звертається до одного-двох екскурсантів. Гід, проводячи екскурсію, здійснює керівництво своєю групою. Однією з форм такого керівництва є його рекомендації: «Окиньте поглядом місцевість», «Подивіться уважно на цей пам’ятник, в думках уявіть, як це місце виглядало раніше».
Дуже важливо при проведенні екскурсії уникнути метушливості, непотрібної піднесеності тону, зайвого пафосу. Велике значення у встановленні контакту з аудиторією має правильно побудована мова, вимова слів, наголосу, побудова фраз.
В основі проведення екскурсії лежить правило «від показу до розповіді», яке прийняте як аксіома екскурсійного поділу. Серед основних методичних прийомів показу наступні: прийом попереднього огляду, зорового аналізу, зорової реконструкції, локалізації подій, зорового порівняння.
Прийом попереднього огляду - це методичний прийом, що використовується в той момент, коли екскурсанти знаходяться на місці розташування пам'ятника, коли вони вже побачили його. Екскурсовод називає пам'ятник, наприклад: «Перед вами знаходиться «ратуша». Тим самим він запрошує екскурсантів самих провести спостереження конкретного об'єкту, ознайомитися з його зовнішнім виглядом, виділити найцікавіші деталі. Прийом попереднього огляду за часом зазвичай займає не більше півтора-двох хвилин. Перед початком попереднього огляду екскурсантам можуть бути дані деякі поради, мета яких — звернути їхню увагу на вивчення конкретних сторін об'єкту, виявлення його характерних властивостей і якостей
Ще один прийом – це прийом зорового аналізу. Аналіз в будь-якій екскурсії завжди пов'язаний з показом об'єктів. При цьому аналізується той об'єкт, який учасники екскурсії оглядають в даний момент. Існує декілька видів екскурсійного аналізу. Аналіз будь-якого виду екскурсії - це дослідження шляхом уявного розчленування об'єкту, що сприймається зоровим шляхом, на його складові частини з виділенням різних частин і ознак. Екскурсійний аналіз є методичним прийомом, який направлений на формування понять про дійсність, що оточує людину. Екскурсійний об'єкт може бути об'єктивно сприйнятий і правильно зрозумілий учасниками екскурсії тільки після розділення його на складові частини. Це може бути зроблено на основі правильного аналізу.
В основі екскурсійного аналізу лежать різні сторони (ознаки) об'єкту — пам'ятки історії і культури. Серед видів такого аналізу в першу чергу називають: мистецтвознавчий, в основу якого покладені, наприклад, прийоми показу творів образотворчого мистецтва і архітектури; історичний —базується на прийомах показу об'єкту (будівлі, споруди, де відбувалися історичні події). Одне із завдань зорового аналізу об'єкту, який проводить екскурсовод, полягає в тому, щоб прищепити екскурсантам навики самостійного аналізу, уміння при спостереженні інших будівель без допомоги екскурсовода розділити об'єкт на складові частини (елементи), виявити найбільш важливі сторони пам'ятки і на основі цього повніше з'ясувати його суть.
Наступний прийом – це прийом зорової реконструкції. Термін «реконструкція» означає відновлення первинного вигляду, зовнішності чого-небудь по речових залишках або описах. Суть цього методичного прийому полягає в тому, що екскурсовод словесним шляхом відновлює образ (зовнішність), наприклад, будівлі, спираючись при цьому на зорові враження. Даний методичний прийом зазвичай використовується при показі тих пам'ятних місць, де проходили військові дії, народні повстання, страйки, мітинги, історичні зустрічі і інші знаменні події. Сюди ж слід віднести місця, пов'язані з життям і діяльністю громадських і державних діячів, відомих письменників, вчених, композиторів, художників. Завдання вказаного методичного прийому—дати екскурсантам уявлення про предмет, який в даний момент постає перед ними в іншому вигляді, відмінному від первинного, або про подію, яка відбулась на цьому місці, в цій будівлі задовго до сьогоднішнього дня.
Екскурсовод, використовуючи прийом зорової реконструкції, повинен «намалювати» таку картину, щоб учасники заходу понесли з собою образне уявлення:
а) про пам'ятник, будівлю, споруду, місцевість, якими вони були раніше;
б) про історичні події, що відбувалися на даному місці, в даній будівлі;
в) про побут, життя, творчість власника цієї садиби, мешканців цього будинку (наприклад, ученого, письменника, живописця і ін.).
Нерідко цей методичний прийом використовується в екскурсіях, пов'язаних з показом творів архітектури, різних споруд далекого минулого. Це особливо важливо в тих випадках, коли будівля, про яку йде мова, перебудована або взагалі не збереглася, а її оточення (природа, споруди) в значній мірі відмінні від минулого. Прийом зорової реконструкції, або, як його іноді називають, прийом образного відтворення, дає можливість відновити перед уявним поглядом екскурсантів пам'ятне місце, будівлю, споруду в її первинному вигляді. Використання прийому зорової реконструкції припускає наявність у екскурсовода обширних знань про об'єкт, який піддається уявному відновленню або зміні. Екскурсовод ще до виходу на свою першу екскурсію повинен в ході підготовки до неї провести зорову реконструкцію будівель, пам’яток, місцевості. Тоді він зуміє переконливо використати даний прийом в ході екскурсії і допоможе екскурсантам побачити в потрібному вигляді те, що ясно бачить сам. Це стосується і відновлення пам'ятки матеріальної культури в первинному вигляді, і до зорового відтворення історичної події, пов’язаної з цією пам'яткою. Для того, щоб дати своїй групі уявлення про конкретну подію, екскурсовод перш за все сам повинен чітко уявити його. Велике значення в цьому мають конкретні деталі, що добре запам'ятовуються. Використовуються різні способи відтворення картин історичного минулого. Для переконливішого викладу матеріалу необхідно, щоб кожен екскурсовод мав карту-схему з позначенням найбільш важливих подробиць історичної події. У тих випадках, коли будівлі і споруди, що розкривають тему, перетворилися на руїни (сліди війни, землетрусів, часу), екскурсовод проводить зорову реконструкцію, спираючись на їхні вцілівші частини, деталі, фрагменти. Успішно використовується цей прийом при показі місць, де відбувалися бої в дні Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. Допомагають відновити картину подій такі об'єкти, як окопи, доти, землянки, протитанкові рови, вирви від авіабомб, що збереглися до наших днів, дерева і будівлі, ушкоджені осколками снарядів і мін. Коли споруда, про яку йде мова, взагалі не збереглась, на допомогу приходить наочна допомога з «портфеля екскурсовода» (комплекс інформаційних документів, що використовуються гідом в ході екскурсії). Тут можуть бути використані фотографії об'єкту у минулому, а також малюнки, нариси, що дозволяють відновити зовнішність будівлі, вигляд фортечної стіни. Це можуть бути знімки міста або села, зроблені до початку війни, художній матеріал, що відтворює обстановку, в якій проходили події. Успіх проведення екскурсії в цілому і особливо застосування такого складного методичного прийому, як зорова реконструкція, багато в чому залежать від підготовчої роботи. В ході підготовки до проведення екскурсії кожен екскурсовод повинен добре вивчити місцевість, де відбувалися події. Точне знання всіх обставин і деталей допомагає екскурсоводові стати ніби очевидцем історичних подій. Компетентність екскурсовода, його знання, володіння методикою дозволяють йому переконливо розповісти учасникам екскурсії про подію, дати їм зорове уявлення про нього. Прийом зорової реконструкції використовується екскурсоводом також при розкритті підтеми, пов'язаної з майбутнім міста, одній з його вулиць, площ, промислового підприємства. Тут, за допомогою схеми, фотографій, макетів, пояснень екскурсовода відтворюється зовнішній вигляд майбутнього міста. Значне місце займає цей методичний прийом при висвітленні екскурсійної теми «Генеральний план забудови міста у дії». Прийом реконструкції дає екскурсоводові можливість комплексно вирішити поставлену мету: не тільки «спорудити» перед уявним поглядом екскурсанта будівлю в його первісному вигляді, але і «пожвавити» його, населити жителями тієї далекої пори, коли в ньому відбувалися історичні події, яким присвячена екскурсія. Крім того, екскурсовод повинен проявити певну наполегливість, що знаходить відобораження в його рекомендаціях: «Уявіть собі, що на цьому місці сто років тому височіла будівля». В ході зорової реконструкції деяких об’єктів екскурсанти отримують 5—6 таких вказівок, які підкріплюються наочною допомогою з «портфеля екскурсовода», посиланнями на раніше побачені ними об’єкти, читанням письмових джерел (описів об'єктів в їх первинному вигляді) і т.д.
Прийом зорового монтажу є одним з варіантів методичного прийому реконструкції (відновлення). Екскурсовод, використовуючи прийом зорового монтажу, складає потрібний образ, підсумовуючи зовнішній вигляд декількох будівель або декількох пам'яток, а також їх окремих елементів, частин. Ці складові можуть бути «запозичені» з тих об'єктів, які в даний момент служать предметом спостереження для екскурсантів. У зоровому монтажі можуть бути також використані фотографії, креслення, малюнки з «портфеля екскурсовода». В окремих випадках частиною відтворюваного образу стають будівлі, споруди, добре відомі більшості екскурсантів.
Наступний прийом - прийом локалізації подій. Успіх екскурсії багато в чому залежить від того, наскільки конкретний показ і чи отримають екскурсанти ясне уявлення про те, де і як відбувалася подія, про яку йде мова. Важливу роль в подібній конкретизації подій відіграє методичний прийом локалізації. Даний прийом отримав свою назву від терміну «локалізація», який означає зв'язок події з конкретним місцем, обмеження дії, явища порівняно невеликим простором. «Локальний» означає: місцевий, властивий певному місцю. Цей прийом дає можливість обмежити увагу учасників екскурсії відомими рамками, прикувати їх погляди до даної конкретної території, саме до того місця, де відбулася подія. При викладі матеріалу цей прийом передбачає перехід від загального до конкретного. Перед екскурсоводом, що використовує методичний прийом локалізації, ставиться завдання:
а) відмежувати дану подію від загального процесу;
б) показати, що подія, про яку йде мова на екскурсії, відбулася саме тут. Ефективне використання прийому прив'язки подій до певного місця в екскурсіях на історико-революційні і виробничо-економічні теми: «У цьому будинку жила Соломія Крушельницька», «В цьому цеху був побудований перший в країні трактор».
Значне місце займає прийом локалізації в екскурсіях на військово-історичні теми. Прийом локалізації, що дає можливість відносити яку-небудь подію до певного місця, допомагає відтворити конкретну битву або окремий бойовий епізод. Цей прийом сприяє народженню в екскурсантів відчуття причетності до давніх подій, дозволяє їм стати ніби учасниками історичної події.
Прийом зорового порівняння - Це методичний прийом, побудований на порівнянні різних явищ, предметів, об'єктів або зіставленні різних ознак, елементів одного об'єкту. У екскурсіях широко використовуются декілька видів порівняння: порівняння об'єкту, що демонструється, з об'єктом, який відомий всім екскурсантам, але знаходиться в іншому місті, або з об'єктом, показаним на початку екскурсії чи на іншій екскурсії, проведеній до цього. Таке порівняння отримало назву прийому зорової аналогії. Завдання екскурсовода, що застосовує названий методичний прийом — викликати в пам'яті екскурсантів зоровий образ аналогічної будівлі, споруди. При цьому у кожного екскурсанта при спостереженні одного і того ж об'єкту може з'явитися своя власна аналогія. Іноді цей прийом називають прийомом зорової асоціації. Використання прийому порівняння дає можливість екскурсантам уявити дійсну величину об'єкту, кількість продукції, що випускається підприємством, швидкість руху. Це дозволяє скоротити кількість цифр в розповіді та кількість використовуваних фактів.
Показ меморіальної дошки також має свої особливості. За наявності на історичній будівлі, споруді, пам'ятці меморіальної дошки, екскурсоводові слід розпочинати з аналізу об’єкта, розповіді про події, які тут відбулися. Тільки після цього увага екскурсантів звертається на меморіальну дошку, яка встановлена на згадку про значну подію. Будівля (споруда, пам’ятка) була очевидцем події, дошка ж була встановлена значно пізніше. Якщо меморіальну дошку добре видно екскурсантам і вони вже прочитали напис на ній, екскурсоводові не слід читати її вголос. Підтему можна почати висвітлювати з меморіальної дошки в тому випадку, якщо вона встановлена на будівлі (споруді, пам'ятнику), спорудженій на місці будівлі, де відбулася історична подія, тобто, об'єкт, про який йде мова, не зберігся.
У практиці проведення екскурсій існують різноманітні види показу об'єктів. Для автобусної екскурсії, що отримала широкий розвиток останніми роками, характерні різні види показу:
а) під час руху автобуса з вікон при швидкості 40—60 км/год екскурсовод дає пояснення того, що спостерігають екскурсанти;
б) спостереження об'єктів з вікон при сповільненому русі автобуса. Це дає можливість отримати поверхневе враження про пам’ятки історії і культури;
в) спостереження об'єктів без виходу групи з автобуса, на його стоянці. Показ ведеться з вікна автобуса. При цьому відбувається детальніший аналіз екскурсійного об'єкту, групи об’єктів або місцевості, пов'язаної з тими чи іншими історичними подіями;
г) на зупинці з виходом екскурсантів з автобуса до об'єкту. Відбувається ще більш детальний показ, що супроводжується багатоплановим аналізом об'єкту або групи об'єктів.
Поняття «методика проведення екскурсії» також об'єднує питання, пов'язані з її організацією. Ефективність екскурсії багато в чому залежить від рівня її організації. Велике значення має її пачаток. Важливо відразу ж зацікавити екскурсантів, екскурсоводові рекомендується уникати складнощів при викладі матеріалу, висловлюватись просто і популярно. Важливу роль відіграє уміння екскурсовода попереджати і уникати конфліктні ситуації в групі.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 196 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |