Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Зміст теми

Базовий рівень знань і вмінь.

Знати:

— будову та правила експлуатації апаратів "УВЧ-30; 66; 300","Екран-1", "ІКВ-4", "Полюс- 1;101;

— фізіологічну дію індуктотермії, УВЧ-терапії.

Перелік конкретних знань і вмінь.

Знати:

— теоретичні основи та фізіологічну дію УВЧ-терапії, індуктотермії;

— апарати різної потужності для УВЧ-терапії;

— будову електродів (конденсаторні пластини й індуктори), їх форму і розміри, особливість використання, відстань між ними і ділянкою впливу;

—методику і техніку проведення процедур УВЧ-терапії та індуктотермії;

— контроль за УВЧ-полем;

— показання і протипоказання до УВЧ-терапії, індук­тотермії.

Вміти:

— правильно дозувати, провести та обліковувати процеду­ру УВЧ-терапії та індуктотермії, відповідно до призначення лікаря, за формою 044/О;

— провести контроль за наявністю електричного поляУВЧ;

— розмістити конденсаторні пластини апарата дляУВЧ - терапії, залежно від глибини розміщення патологічного вогнища.

Зміст теми

УВЧ-терапія - метод лікування, при якому діючим факто­ром є змінне електричне поле ультрависокої частоти.

Механізм дії. Оснований на двох компонентах: тепловому та осциляторному. Місцеві та загальні реакці-відповіді при дії електричного поля УВЧ взаємозв'язані і зумовлені подразненням нервових рецепторів органів і систем. Електричне полеУВЧ по­силює крово- і лімфоциркуляцію в ділянці впливу, стимулює функ­цію ретикулоендотеліальної системи, підвищує активність та інтенсивність фагоцитозу, сприяє утворенню клітинного лейко­цитарного валу, обмежуючи зону запалення від здорових тканин, зменшує ексудацію, загальний набряк, збільшує концентрацію кальцію в тканинах. Крім того, поле УВЧ антиспастично діє на гладку мускулатуру шлунка, кишок, жовчного міхура, бронхів і бронхіол, стимулює виділення жовчі, зменшує секрецію бронхі­альних залоз, прискорює регенерацію нервових елементів при запально-дегенеративних і травматичних пошкодженнях. Дія електричного поля УВЧ супроводжується розширенням капілярів, артеріол, прискоренням кровообігу, зниженням АТ, виникнен­ням брадикардії. Зростає фільтрація в клубочках, посилюється кровообіг у нирках.

Показання: гострі й підгострі гнійно-запальні захворюван­ня, фурункули, карбункули, абсцеси, флегмони, панариції, гідраде­ніти, гнійні рани, а також отит, гайморит, тонзиліт, парадонтоз, остеомієліт, відмороження, тромбофлебіт. Захворювання внут­рішніх органів - абсцес легень, бронхоектатична хвороба, гост­ра пневмонія, бронхіт, бронхіальна астма, поліартрит, ревматоїд­ний артрит, холецистит, підгострий гепатит, нефрит. Гострі і під­гострі інфільтративно-ексудативні запальні процеси матки, при­датків, гострий простатит. Захворювання нервової системи - нев­рит, радикулоневрит. Хвороба Рейно, облітеруючий ендартеріїт.

Протипоказання: злоякісні і доброякісні новоутвори; сис­темні захворювання крові; серцево-судинна недостатність ІІ-ІІІ ст.; ішемічна хвороба серця з порушенням ритму; стенокардія; гіпотензія; гіпертонічна хвороба II ст.; декомпенсований цукро­вий діабет; тиреотоксикоз; вагітність; наявність металевих сто­ронніх тіл. УВЧ-терапія не призначається також при хронічних процесах - пневмонії, бронхітах, оскільки сприяє розвитку спо­лучної тканини.

Апарати. Для УВЧ-терапії використовують апарати різної потужності та розмірів (переносні та стаціонарні). До перенос­них апаратів відносяться УВЧ-66, УВЧ-62, УВЧ-4, "Мінітерм" (УВЧ-5-1); до стаціонарних - УВЧ-300, "Екран-1", а також апа­рати імпульсного електричного поля УВЧ - "Імпульс-2", "Імпульс-3".

Методика проведення і дозування процедур. Процедури відпускають у лежачому або сидячому положенні хворого.УВЧможна впливати через одяг, гіпсові або марлеві пов'язки, якщо вони сухі. В зоні дії не повинно бути металевих речей. Конденса­торні пластинки розташовують поперечно, поздовжньо або під кутом до поверхні тіла. Відстань між конденсаторними пластин­ками повинна бути не менша діаметра пластини.

Особливістю електричного поля УВЧ є нерівномірність його напруги і її зменшення при збільшенні відстані від поверхні конденсаторних пластин. Тому на патологічне вогнище, розмі­щене поверхнево, діють з невеликої відстані (0,5-2,0 см), при вихідній потужності 15-20-30-40 Вт; а при захворюванні внутрішніх органів проміжок збільшують до 2-4 см і підвищують вихідну потужність до 50-100 Вт. Загальний сумарний проміжок під обома електродами портативних апаратів не повинен пере­вищувати 6 см. УВЧ-процедури дозують з урахуванням актив­ності запального процесу. При гострих гнійних процесах, а також при дії на симпатичні вузли, на ділянку щитовидної залози вико­ристовують, як правило, малу нетеплову дозу електричного поля УВЧ (відсутність відчуття тепла хворим у ділянці конденсатор­них пластин). У випадку підгострого негнійного перебігу запаль­ного процесу або при наявності спазму периферичних судин (хво­роба Рейно, початкові стадії облітеруючого ендартеріїту чи ате­росклерозу судин кінцівок) застосовують слаботеплову дозу елек­тричного поля УВЧ. При цьому хворий відчуває в ділянці розмі­щення конденсаторних пластин легке глибоке приємне тепло. При хронічних запальних і дистрофічних процесах призначають дози УВЧ-терапії з чітким відчуттям хворим тепла під конденсатор­ними пластинками. Тривалість процедури УВЧ-терапії повинна складати 7-10 хв (рідше 15 хв), залежно від форми захворювання, характеру його пербігу (гостре, підгостре, хронічне) і розповсюд­ження паталогічного процесу. Процедури УВЧ-терапії проводять щоденно, однак при гострих запальних захворюваннях, у тому числі при гнійних, їх призначають 2 рази на день з 3-4-годинною перервою. При хронічних захворюваннях, особливо амбулатор­ним хворим, процедури проводять через день. Курс лікування - від 5 до 15 процедур.

Порядок і приклади призначення процедур. Вказують наз­ву лікувального фактора, ділянку, на яку призначається проце­дура, номер і положення електродів, повітряний прошарок, по­тужність, час проведення, періодичність і число процедур на курс лікування.

Індуктотермія - метод електролікування, який застосовує високочастотне змінне магнітне поле (довжина хвилі - 22,13 М, частота коливань - 13, 56 МГц) з лікувальною метою.

При індуктотермії магнітне поле викликає індукційні вихрові струми, поява яких у тканинах супроводжується утворен­ням тепла. Збудження вихрових струмів у тканинах відбувається на глибині до 6-8 см. Тепловий ефект залежить від частоти елект­ромагнітних коливань, сили струму, характеру тканин. Процеси теплоутворення більше виражені в глибині тканин і менше - в шкірі та підшкірній клітковині. Біофізичні процеси в тканинах не обмежуються лише процесами теплоутворення. Змінні коли­вання молекул і їх частин викликають складні зміни мікроструктури і швидкісні коливання бічних ланцюгів великих білкових молекул, що призводить до втрати їх специфічності. Ця нетеплова або осциляторна дія призводить до розвитку своєрідних реакцій, що змінюють збудливість і провідність нервових клітин, активність обмінно-трофічних процесів. Збільшення частоти ко­ливань магнітного поля посилює осциляторний ефект, який ви­являється в наростанні болезаспокійливої дії та посиленні процесів гальмування у крові головного мозку. Терапевтична дія індуктотермії проявляється активним судинорозширювальним ефектом, значним посиленням крово- і лімфообігу. В результаті швидше настає розсмоктування вогнищ запалення. Індуктотермія усуває спазми сфінктерів, кишок, бронхів завдяки підвищенню температури в тканинах і сприяє зняттю спазму гладких і попе­речно-смугастих м'язів, збільшенню жовчовиділення, зняттю бронхоспазму, посиленню виділення харкотиння. Індуктотермія стимулює тканинний обмін, окислювально-відновні реакції, глюкокортикоїдну функцію кори надниркових залоз, секрецію катехоламінів. Підвищується імунологічна реактивність організму, зростає активність фагоцитозу, пригнічується життєдіяльність бактерій, при середній тепловій дозі посилюються процеси розсмоктування, зменшується активність запалення.

Показання: підгострі та хронічні захворювання внутрішніх органів (пневмонія, бронхіт, бронхіальна астма, хронічний гепа­тит, холецистит, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрит, спастичний коліт), запальні захворювання орга­нів малого таза у жінок, захворювання суглобів (артрит, артрозо-артрит, ревматоїдний артрит) і хребта (остеохондроз із радикулярним і ангіоспастичним синдромами), захворювання нервової системи (неврит, радикулоневрит), перелом кісток, склеродермія.

Протипоказання: гнійні процеси, злоякісні новоутвори, недостатність кровообігу ІІ-ІІІ ст., хронічна ішемічна хвороба серця, ускладнена стенокардією спокою, порушення ритму; післяінфарктний період (протягом 6 міс.); гіпертонічна хвороба III ст.; схильність до кровотеч; тиреотоксикоз середньої тяжкості; наявність вживлених електростимуляторів або металевого тіла в полі локалізації індуктора; активний туберкульоз легень.

Апарати. Для індуктотермії використовують стаціонарний апарат ІКВ-4, працює на частоті 13,56 МГц з довжиною хвилі 22,13 м.

Методика проведення і дозування процедур. Для відпуску процедур до апарата ІКВ-4 додаються два індуктори-диски з діа­метром 120 і 210 мм, індуктор-кабель і аплікатори для лікування гінекологічних хвороб. Індуктор-диск - це пластмасовий кор­пус круглої форми, всередині якого закладена спіраль із декількох витків з мідної трубки. Кінці спіралі виведені на поверхню диска і у вигляді штекерів підключаються до гнізда на задній стінці апа­рата. Диск закріплюють на рухомому держаку. Індуктор-кабель зручнішої конструкції: змінюючи форму кабеля у вигляді коту­шок з одним, двома або трьома завитками і закріплюючи їх за допомогою роздільних гребінців, його можна використовувати і на такі зони, де диск встановити важко.

Процедуру індуктотермії проводять у положенні хворого лежачи або сидячи. Під час неї хворий відчуває рівномірне слабке тепло, не повинно бути ло­кальної печії, сильного тепла під індуктором. Процедури можна проводити через одяг, але в зоні дії не може бути металевих предметів. Дозують процедуру з урахуванням відчуттів хворого і показників ступеня вихідної дози. На апараті ІКВ-4 ступінь дози 1-3 відпо­відає слабкій тепловій дозі, 4-5 - помірній, 6-8 -сильній тепловій дозі. У лікувальній практиці переважно використовують ступені дози 1-4.

Порядок призначення процедур. Вказують назву методу, місце впливу, вид індуктора (диск, кабель), форму спіралі котуш­ки, ступінь дози, тривалість процедури, частоту проведення (що­денно або через день), кількість процедур на курс лікування.

Приклади призначення:

1. Хронічний холецистит, хронічний персистуючий гепатит. Індуктотермія на ділянку правого підребер'я, індуктор-диск, дозу­вання - слаботеплова дія, тривалість процедури - 20 хв, через день, курс лікування - 15 процедур.

2. Остеохондроз грудного і поперекового відділів хребта з радикулярним і ангіоспастичним синдромами. Індуктотермія на ділянку поперекового відділу хребта, індуктор-кабель у формі поздовжньої петлі, по паравертебральній лінії грудного та попе­рекового відділів хребта, дозування — середньотеплове, трива­лість процедури - 20 хв, через день, курс лікування - 10 процедур.

Магнітотерапія - лікувальний метод, який використовує дію змінним низькочастотним або постійним магнітним полем за допомогою індукторів-електромагнітів, індукторів-соленоїдів або постійних магнітів.

Механізм дії. Магнітне поле викликає наведену електро­рушійну силу, змінює орієнтацію макромолекул і впливає на рідкокристалічні структури і проникність мембран. Постійне магнітне поле активує компенсаторно-адаптаційні реакції орга­нізму, посилює кровопостачання внутрішніх органів, не утворюю­чи тепла, нормалізує різні відділи центральної нервової системи, діє на функцію кори надниркових залоз, має протинабрякову, розсмоктувальну, спазмолітичну і гіпотензивну дію. Лікування магнітними полями покращує сон, знижує емоційну напругу, зменшує набряки, краще загоює поверхневі рани, нормалізує судинні реакції, посилює фагоцитоз. Нерідко спостерігається вираже­ний гіпотензивний ефект, покращуються показники імунологічної реактивності. Клінічно під час лікування спостерігають болезаспокій­ливу, протисверблячу, протизапальну і нейро-вегетативно-нормалізуючу дію.

Апарати. Існують такі апарати: “Магнітайзер” (Японія), “Магнітодіафлюкс” (Румунія), “Ронефор” (Італія), “Магнітерм”, “Полюс-1”, “АРАМЕС”.

Будова цих апаратів подібна до будови апарата “Полюс-1”). У комплект апарата входять 2 індуктори з П-подібними сердечниками і 2 – з прямим сердечником, а також порожнинний індуктор для гінекологічних процедур. Кожний індуктор знаходиться в пластмасовому корпусі, на якому є стрілка, що вказує напрям силових ліній поля між полюсами при живленні однопівперіодним випрямленим струмом. При живленні індукторів змінним струмом він буде умовним: стрілки спрямовані на однойменні полюси.

Перед початком роботи індуктор треба зафіксувати на індукторутримувачі. Для цього слід натиснути клавішу, що міститься на вільному кінці. Залежно від методу (дистанційного чи контактного) розташовують індуктори, після чого вмикають апарат, натиснувши клавішу “Мережа” (при цьому має засвітитися індикатор). Клавіші “Форма струму” і “Режим” установлюють відповідно до призначення лікаря. Ручку таймера повертають за годинниковою стрілкою до упору, а потім у зворотньому напрямку встановлюють необхідну тривалість процедури. Перемикач встановлюють згідно з призначеною інтенсивністю. При цьому індикатор магнітного поля має світитися залежно від режиму (безперервно або з перервами).

Коли закінчиться встановлений час процедури, апарат вимикається автоматично і вмикається звуковий сигнал. Після цього перемикач необхідно перевести в нульове положення, відвести індуктори від тіла пацієнта, а далі можна проводити процедуру іншому хворому. Після закінчення роботи на апараті його треба вимкнути шляхом натискання клавіші.

Техніка і методика дозування магнітотерапії. Перед початком процедури хворого необхідно попередити, що під час процедури в нього має з´явитися відчуття легкого тепла або “повзання мурашок”.

Залежно від зони дії процедуру проводять у положенні пацієнта стоячи або лежачи. Використовують 1 або 2 індуктори, які розташовують над відповідною ділянкою тіла з проміжком (не більше 10 мм) або без проміжку. Застосовують неперервне або імпульсне магнітне поле різної напруги. Тривалість процедури - від 10 до 20 хв, проводять щоденно або через день. Курс лікування 10-20 процедур.

Завдяки значній проникності магнітного поля процедури можна проводити, не знімаючи одягу, мазевих, гіпсових та інших вологих чи сухих пов´язок.

Слід пам´ятати, що при одноіндукторній методиці глибина проникнення магнітного поля становить 3-4 см, а при поперечному розміщенні двох індукторів магнітне поле проникає значно глибше – на 7-8 см.

Апарат виготовлено за ІІ класом захисту, заземлення він не потребує. У разі зміни індукторів треба вимикати магнітне поле (перемикач “Інтенсивність” повинен знаходитись у нульовому положенні). Час безперервної роботи апарата – не більше 30 хв, після чого його вимикають на 10 хв. Порожнинний індуктор дезінфікують 96° етиловим спиртом.

Показання: захворювання серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба І ст.), периферич­них судин (облітеруючий ендартеріїт, атеросклероз судин нижніх кінцівок, хронічна венозна недостатність з наявністю трофічних виразок, тромбофлебіт), органів травлення (виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічні коліти), опорно-рухо­вого апарату (ревматоїдний артрит, остеоартроз, остеохондроз), центральної нервової системи (наслідки перенесеного порушення мозкового кровообігу, черепномозкової травми), захворювання шкіри (алергічні і сверблячі дерматози, нейродерматити, екзема тощо).

Протипоказання: схильність до кровотечі, виражена гіпо­тонія, вагітність.