Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Психологічні механізми виховання.

Читайте также:
  1. Доведення до відома керівника про психологічні якості особового складу органу чи підрозділу.
  2. Загальні закономірності й принципи виховання.
  3. Зв’язок трудового і економічного виховання.
  4. Ідея народності в педагогіці і національне виховання. Українські виховні ідеали.
  5. Культура між статевого виховання. Взаємозв’язок у статевому вихованні біологічного,почуттєвого і духовного.
  6. Мета і завдання національного виховання.
  7. Методи, прийоми, засоби виховання. Класифікація методів виховання, їх характеристика.
  8. Методи, прийоми, форми та засоби виховання. Методи формування свідомості особистості
  9. Механізми психологічного впливу в консультативній роботі.
  10. Механізми соціалізації

Одне із найважливіших завдань психології виховання полягає у вивченні психологічних механізмів формування особистості, які є необхідною умовою успіху перетворення виховних вимог суспільства у внутрішні регулятори поведінки і діяльності підростаючої особистості.

Вирішальна роль у навчально-виховному процесі відводиться особистості педагога. Вплив педагога на вихованців цілеспрямовано та регульовано здійснюється шляхом використання таких механізмів:

v переконування

v навіювання

v наслідування

Переконування – метод впливу на свідомість, волю індивіда, що сприяє формуванню його нових поглядів, відношень або зміні тих, що не відповідають загальнолюдським та національним нормам і принципам. Метод передбачає обґрунтування певногопоняття, відстоювання моральної позиції, оцінки вчинків, дій та ін.

Основу цього методу складають знання, які використовуються для пояснення і доведення правильності чи необхідності певних відношень, поведінки, але в поєднанні з почуттями. Переконування, як механізм і метод впливу, слід відрізняти від переконання, як властивості, компонента психіки, що включає в себе знання, поєднані з щирою впевненістю в їх істинності. Структурне переконування включає в себе теоретично обґрунтовані (логічні) прийоми, за допомогою яких певна інформація, що повідомляється, органічно вплітається в сферу інтересів вихованців. При цьому доводиться істинність чи хибність певних інформаційних повідомлень, їх значущість.

Основними прийомами реалізації методів формування свідомості індивіда є: лекції, розповіді, бесіди, диспути, конференції, збори, в основі яких є слово.

Мета переконування полягає у тому, щоб підвести дітей не тільки до розуміння певних положень, а й до внутрішнього їх прийняття.

Навіювання (сугестія) – метод психологічного впливу на людину, розрахований на некритичне сприйняття нею слів, думок інших, що приводить або до вияву у людини, навіть опріч її волі і свідомості, певного стану, почуттів, відношення, або до здійснення людиною вчинків, що можуть безпосередньо не відповідати її принципам діяльності, поведінки.

Психолог В.М. Бехтерев підкреслював, що навіювання відбувається «без участі волі (уваги) особи, що сприймає..., і нерідко навіть без ясної з її боку свідомості». Навіювання не вимагає доказів, аргументації, логіки. Визначальним засобом навіювання можуть бути яскраві факти, цитати, приклади, особистість вихователя.

При навіюванні відбувається вплив передусім на почуття, а через них – на розум і волю особистості, внаслідок чого сприймання інформації з певного джерела досить некритичне і малоусвідомлюване. Навіювання ґрунтується на властивості слова оживляти, активізувати наявні й формувати нові асоціації між подразниками 1 і 2 сигнальної систем. А це означає, що через слово учень зможе засвоїти не лише відповідні поняття, а й образ поведінки.

У педагогів, психологів різні підходи до навіювання. Одні перебільшували його значення у вихованні, інші заперечували можливість його використання. Більшість вважає, що в системі методів навіювання повинно зайняти своє місце.

Навіювання має давнє і широке використання, оскільки воно пов’язане як з фізіологічними, так і з психологічними властивостями дітей. Ступінь навіювання залежить як від вікових, так і від індивідуальних особливостей суб’єкта, його культурного та інтелектуального розвитку, освіченості, особливостей характеру (слабовілля, недооцінка своїх можливостей), почуття особистої неповноцінності, а також від тимчасового стану психіки, авторитету вихователя.

Навіюваність притаманна дітям будь-якого віку, але чим молодша дитина, тим легше вона піддається їй.

Наслідування спрямоване на відтворення індивідом певних зовнішніх рис, зразків поведінки, котре супроводжується емоціональними і раціональними почуттями.Наслідування може відбуватися як мимовільно, так і довільно.. Шляхом наслідування у дітей формується моральна мета особистої поведінки, тобто це складний процес, в якому можна прослідковувати конкретні дії, вчинки іншої особи в певних життєвих ситуаціях, що викликають бажання вести себе так само, хоча це ще не значить, що бажання буде реалізоване, відбувається формування виконавчих, вольових і закріплення наслідувальних самостійних дій.

Прикладом для дітей можуть бути батьки, родичі, вчителі, знайомі, літературні герої, видатні сучасники, що яскраво проявили себе у праці, науці, мистецтві. У процесі взаємодії суб’єктів у контактних групах створюються умови для наслідування, особливо на ранніх етапах розвитку особистості. Діяльність одного сприяє діяльності іншого. Особливістю групової діяльності є співробітництво та суперництво, що в значній мірі визначають ефективність наслідування.

Мимовільно діти дошкільного віку і молодшого шкільного віку копіюють вербальні та поведінкові реакції дорослих – батьків, родичів, учителів.

 

Педагогічна професія відноситься до типу “Людина – Людина”. Цей тип професій визначається такими якостями людини:

ü стійке, гарне самопочуття у процесі роботи з людьми;

ü потребою у спілкуванні;

ü здібністю мислено ставити себе на місце іншої людини;

ü розуміти наміри, думки, настрій інших людей;

ü розбиратися у взаєминах людей і т.д.

Людині цієї професійної схеми властиві:

ü вміння керувати;

ü вчити;

ü виховувати;

ü слухати і вислуховувати;

ü широкий кругозір;

ü комунікативна культура.

 

Для аналізу професійної придатності людини, яка працює за схемою “Людина – Людина” істотним є перелік протипоказань до цього типу професійної зайнятості (Є.А.Клімов).

Отже, протипоказанням до вибору професій даного типу є:

¨ дефекти мови, невиразна мова;

¨ замкнутість, зануреність у себе;

¨ некомунікабельність;

¨ виражені фізичні недоліки;

¨ надмірна повільність;

¨ байдужість до інших;

¨ відсутність ознак безкорисного інтересу до людини – інтересі “просто так”.

Це узагальнений портрет суб’єкту професії типу “Людина-людина”. Професія педагога вимагає ще цілий ряд специфічних вимог, здібностей.

 

 




Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 216 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | <== 9 ==> | 10 | 11 | 12 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав