Семестр 2. Практичне заняття 5. ВИПИСУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ
ПЛАН
ПРАВИЛА РОЗВЕДЕННЯ АНТИБІОТИКІВ.. 1
ТЕХНІКА ВИКОНАННЯ ВНУТРІШНЬОМ'ЯЗОВИХ ІН'ЄКЦІЙ.. 1
ОСОБЛИВОСТІ УВЕДЕННЯ БІЦИЛІНУ.. 3
АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК.. 3
ПРАВИЛА РОЗВЕДЕННЯ АНТИБІОТИКІВ
Найчастіше для ін'єкцій антибіотики випускають у порошкоподібному вигляді у флаконах. Дозуються антибіотики в одиницях дії (ОД) або в грамах (г). Перед уведенням антибіотиків їх розчиняють стерильною водою для ін'єкцій, ізотонічним розчином натрію хлориду, 0,25—0,5 % розчином новокаїну (див. інструкцію) з розрахунку в 1 мл розчинника 100 000 ОД, або 0,1 г, препарату. Якщо у флаконі міститься 1 000 000 ОД, або 1 г, антибіотика і пацієнтові за призначенням лікаря треба ввести весь вміст флакона, то при розведенні на кожні 100 000 ОД або 0,1 г беруть 0,5 мл розчинника.
Розглянемо кілька прикладів. Перший приклад: хворому призначено ввести 500 000 ОД бензилпеніциліну натрієвої солі. У флаконі міститься 500 000 ОД пеніциліну. Перед введенням вміст флакона розчиняють 5 мл 0,5 % розчину новокаїну (1 мл розчинника на 100 000 ОД) і весь вміст флакона вводять хворому внутрішньом'язово. Другий приклад: хворому призначено ввести 500 000 ОД пеніциліну. У флаконі міститься 1 000 000 ОД. Перед введенням вміст флакона розчиняють 10 мл 0,5 % розчину новокаїну (1 мл — на 100 000 ОД), у шприц набирають 5 мл (500 000 ОД) розчину, тобто тільки половину, і вводять хворому внутрішньом'язово, 5 мл розчину, що залишились у флаконі, можна ввести іншому хворому. Третій приклад: хворому призначено ввести 600 000 ОД біциліну-1. У флаконі міститься 1 200 000 ОД. Безпосередньо перед введенням вміст флакона розчиняють 6 мл води для ін'єкцій (0,5 мл розчинника на 100 000 ОД). У шприц набирають 3 мл розчину (600 000 ОД) і вводять внутрішньом'язово.
Перед розведенням антибіотика розчином новокаїну потрібно зібрати у пацієнта алергологічний анамнез, тому що новокаїн сам по собі може спричинити алергічну реакцію. При проведенні проб на індивідуальну чутливість до антибіотика окремо потрібно зробити пробу на індивідуальну чутливість до розчину новокаїну.
При розведенні антибіотиків голку у флакон слід вводити так, щоб лише проколоти корок, оскільки при глибокому введенні голки у зв'язку з підвищенням тиску у флаконі за рахунок введеного розчинника через голку буде самовільно виходити розчин антибіотика, потрапляючи в навколишнє середовище та на шкіру рук, що з часом може спричинити дерматит або інший алергічний стан.
ТЕХНІКА ВИКОНАННЯ ВНУТРІШНЬОМ'ЯЗОВИХ ІН'ЄКЦІЙ
Метод внутрішньом'язових ін'єкцій дуже поширений. Його застосовують у випадках, коли потрібно одержати більш швидкий ефект, ніж при підшкірній ін'єкції, оскільки м'язи краще, ніж підшкірна жирова клітковина, постачаються кров'ю та лімфою. Деякі препарати при підшкірному введенні спричиняють біль, подразнення та погано розсмоктуються, що призводить до утворення інфільтратів. У таких випадках застосовують внутрішньом'язовий метод ін'єкцій. Це дає змогу ввести більшу, ніж при підшкірному введенні, кількість препарату — до 10 мл. Використовують одноразові шприци ємністю 5—10 мл із голками до них.
Для внутрішньом'язових ін'єкцій використовують такі анатомічні ділянки: верхньозовнішній квадрант сідниць, передньозовнішню поверхню стегон, підлопаткові ділянки, рідше триголовий м'яз плеча.
Перед внутрішньом'язовою ін'єкцією в сідницю хворому пропонують лягти на живіт. При цьому м'язи повністю розслаблюються.
Для визначення місця ін'єкції ділянку сідниці умовно розділяють на чотири квадранти: проводять вертикальну лінію через сідничний горб, а горизонтальну — через великий вертлюг стегнової кістки. Ін'єкцію здійснюють у верхньозовнішній квадрант сідниці, де немає великих судинних і нервових стовбурів. Шкіру при цьому розтягують. Кут уведення голки 90°.
При виконанні внутрішньом'язової ін'єкції в стегно хворий лежить на спині. Місцем ін'єкції є передньозовнішня поверхня середньої третини стегна. Шкіру та підшкірну жирову клітковину захоплюють у складку. Кут уведення голки 70°.
При виконанні ін'єкції в підлопаткову ділянку хворий сидить на стільці з випрямленою спиною та притиснутим до спинки стільця правим або лівим боком. Руку на боці ін'єкції слід опустити та трохи відвести назад. В утворену складку вводять голку під кутом 70°.
Щоб визначити місце для внутрішньом'язової ін'єкції в зовнішній ділянці плеча, потрібно однією рукою знайти нижній край над-длечового відростка, другою взятись за латеральну частину руки на рівні пахвової ямки. Перевернутий умовно вниз гострим кінцем трикутник є місцем ін'єкції. Кут уведення голки 70°. Ділянку плеча для внутрішньом'язових ін'єкцій використовують у тому разі, коли немає можливості використати інші ділянки.
Підготовку рук медсестри (фельдшера, акушерки), психологічну підготовку пацієнта, набирання ліків у шприц, знезараження шкіри відповідної анатомічної ділянки здійснюють згідно із загальноприйнятими правилами. (Шкіру верхньо-зовнішнього квадранта протирають двома ватними кульками, змоченимиспиртом.)
Шкіру сідниці розтягують і фіксують між І та II пальцями лівої руки. Пропонують пацієнтові зробити глибокий вдих. Перпендикулярно до поверхні шкіри помірно різким рухом вводять голку на глибину 3—4 см, проколюючи при цьому шкіру, підшкірну жирову клітковину (фасцію), великий сідничний м'яз, але голку всю не уводять, залишають зовні не менше 1/4 довжини голки.
Дещо відтягують поршень і переконуються в тому, що голка не потрапила в судину (у шприці не з'являється кров). Якщо препарат темного кольору і кров у шприці побачити неможливо, від голки від'єднують шприц, і, переконавшись у відсутності крові в муфті, знову їх з'єднують. Якщо голку введено дуже глибоко і вона досягла кістки, її необхідно підтягнути. При появі крові в шприці голку підтягують або зовсім витягають, місце уколу притискають стерильною ватною кулькою, змоченою спиртом, а укол проводять в іншому місці сідниці.
Ліки вводять повільно, щоб звести до мінімуму больові відчуття і рівномірно розподілити препарат у тканині. Притискають стерильним ватним тампоном шкіру в місці уколу і швидким рухом видаляють голку, а місце ін'єкції масажують 1—2 хв.
• Не треба виконувати ін'єкцію в напружений м'яз, оскільки це може призвести до утрудненого уведення голки і навіть до її ламання.
• Не слід виконувати ін'єкцію хворому у положенні стоячи, тому що він може знепритомніти.
• Якщо голка зайшла дуже глибоко в тканини, негайно треба її витягнути на 1/3 довжини.
• Якщо при видаленні з тканини шприц від'єднався від голки, то захвачують муфту голки І і II пальцями правої руки і швидко видаляють її.
• При неправильному виборі місця ін'єкції в ділянці сідниці голка може потрапити в нервовий стовбур, що може призвести до парезу та паралічу.
• При уведенні ліків в окістя (у виснажених хворих) у місці ін'єкції спостерігається стійкий біль.
• Ті препарати, які справляють подразнювальну дію на тканини, рекомендується вводити Z-методом. Для цього відтягують шкіру та підшкірну жирову клітковину в бік на 1,5—2 см від місця ін'єкції. Вводять голку, все ще відтягуючи шкіру і підшкірну жирову клітковину. Препарат вводять зі швидкістю 1 мл за 10 с. При такому методі препарат ніби запечатується в м'язі і не витікає в тканини.
• При розведенні антибіотиків голку у флаконі потрібно вводити так, щоб лише проколоти корок, оскільки при глибокому введенні голки у зв'язку із підвищенням тиску у флаконі за рахунок введеного розчинника через голку буде самовільно виходити розчин антибіотика, потрапляти в повітря і на шкіру рук медпрацівника, що з часом може спричинювати дерматит та інші алергічні прояви. Крім цього, не забезпечується точність дозування.
При виконанні внутрішньом'язових ін'єкцій можуть виникнути певні ускладнення. При порушенні правил асептики, користуванні тупою або короткою голкою на місці ін'єкції виникає інфільтрат (ущільнення) або абсцес. Одномоментне введення великих об'ємів лікарських препаратів (понад 10 мл) призводить до перерозтягнення м'язів і поганого розсмоктування ліків. Попадання голки в нервовий стовбур з виникненням парезів та паралічів можливе при неправильному виборі місця ін'єкції. При введенні ліків в окістя відзначається стійка болючість у місці ін'єкції. Іноді при введенні лікарських препаратів можуть виникати різноманітні алергічні реакції (особливо при введенні антибіотиків). Для запобігання алергічним реакціям необхідно проводити пробу на чутливість організму до антибіотиків. Не виключена можливість поломки голки, тому при введенні її в товщу м'яза стежать, щоб над поверхнею шкіри залишалося не менше ніж 1 см довжини голки.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 472 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |