Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Вираз обличчя

Читайте также:
  1. Вироблення навичок виразного читання
  2. Інтегрування виразів, що містять тригонометричні ф-ї.
  3. Обличчя.
  4. У схемі мультівібратора нема діода V2. Знайдить вираз для розрахунку tи,tп,Q в схеме.
  5. Характеристика джерел права як зовнішньої форми його виразу

Прагнення розкриватись самому

Розкриття свого внутрішнього "я" іншій людині — це взаємний процес, необхідний для встановлення контакту та ефективного спілкування. Встановленню психологічного контакту дуже допомагає звернення до власного досвіду, наприклад, така фраза: "Мені також довелось пережити подібну ситуацію...".

6. Здатність до співчуття та співпереживання

Співпереживання можна порівняти з тим, що ви ставите себе на місце іншої людини, щоб побачити її такою, якою вона бачить себе. Співпереживаюча і співчуваюча медична сестра налаштована на думки і почуття пацієнта і проявляє це в мовній та інших формах. Співпереживання має вирішальне значення для встановлення довірливих міжособових відносин, а також важливе для збагачення власного досвіду.

7. Щирість

Щирість є необхідною умовою для встановлення відносин довір'я. Щирість означає, що людина чесно ділиться своїми думками, відчуттями та досвідом з іншою людиною. Щира людина — це та, яка розуміє свої внутрішні почуття і думки, правильно їх висловлює як мовою, так і в іншій формі.

Повага

Повага включає сприйняття іншої людини як достойної і є проявом щирого піклування про іншу людину, незважаючи на недоліки або якісь індивідуальні особливості останньої. Елементами поваги є також інтерес до розвитку іншої людини, віра в її здатність самостійно вирішувати проблеми, здійснювати позитивні вчинки.

Одним із способів виявлення поваги є звертання до неї по імені та по батькові, дружнім тоном.

КОМПОНЕНТИ СПІЛКУВАННЯ

Всі повідомлення мають три компоненти:

Емпіричний — передає те, що пацієнт пережив, відчув.

Пізнавальний — передає те, що пацієнт знає чи що вміє.

Афективний — передає те, що пацієнт відчуває чи під чиїм впливом перебуває.

Дозволяючи пацієнту проявити свої почуття, сестра допомагає йому бути більш відкритим та щирим.

Аналіз слів, темпу мови, інтонації, тембру голосу — все це дає вербальні (словесні) ключі до розуміння тих почуттів, що стоять за тим, про що людина говорить.

ТИПИ СПІЛКУВАННЯ: ВЕРБАЛЬНИЙ ТА НЕВЕРБАЛЬНИЙ

Спілкування буває словесним (вербальним) і безсловесним (невербальним). До невербального спілкування належить також письмове спілкування.

Форма спілкування при догляді

Ваше повідомлення Форма спілкування Позитивне значення
Стук у двері Немовна Ви висловлюєте повагу допідопічного і шануєте його право на особисте життя
Ви привітаєтесь й звернетесь до вашого підопічного, називаючи його по імені і по батькові Мовна Ваше вітання дружнє і висловлює повагу
Ви відрекомендовуєтесь (якщо необхідно) або нагадуєте своє ім'я Мовна Ви допомагаєте пацієнтові запам'ятати ваше ім'я
Берете або потискуєте йому руку Немовна Ви уважні до нього і до його потреб, ви також впевнені в собі й у вашій роботі
Просите дозволу допомогти вашому підопічному лягти в ліжко або переодягнутися Мовна Пацієнт сам вирішує, що йому робити

 

Ви можете використовувати три канали спілкування:

1. Усне мовлення — слова, призначені для одержувача.

2. Письмове повідомлення — написане слово або символи, які одержувач повинен прочитати.

3. Немовне спілкування — міміка, рухи і жести, призначені для сприйняття одержувачем.

Канал, який медична сестра повинна вибрати для передачі повідомлення, залежить від виду повідомлення й одержувача. Наприклад, для передачі повідомлення неписьменній або сліпій людині необхідно скористатись усним мовленням. У певних ситуаціях для передачі повідомлення варто використовувати декілька каналів. Наприклад, медсестра може спочатку щось пояснити (усне повідомлення), а потім написати сказане (письмове повідомлення) у вигляді пам'ятки. Або може показати якусь дію (немовне повідомлення) і одночасно пояснювати, що робить (мовне повідомлення).

ВЕРБАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ. ФАКТОРИ, ЩО СПРИЯЮТЬ ТА ПЕРЕШКОДЖАЮТЬ СПІЛКУВАННЮ

Що необхідно медсестрі для ефективного словесного спілкування

• Говорити доступною мовою.

• Не зловживати незрозумілими для пацієнта медичними термінами.

• Вибрати темп мови, доступний для сприйняття пацієнта.

• Правильно вибрати час для спілкування.

• Слідкувати за інтонацією голосу — вона повинна відповідати тому, що ви хочете сказати.

• Вибирати необхідну гучність та тембр голосу.

• Давати тільки чіткі інструкції, рекомендації та поради.

• Не використовувати натяки та підтексти.

• Не обіцяти неможливого.

• Вчити пацієнтів, що їхні рішення повинні бути усвідомленими.

• Повторити повідомлення, якщо відчуваєте, що хворий вас не зрозумів.

• Впевнитись, що у пацієнта не залишилось невирішених проблем на даний момент.

Чого необхідно уникати медичній сестрі, проводячи бесіду з пацієнтом

• Сперечатись, примушувати або чинити тиск на пацієнта

• Давати фальшиві або нездійсненні обіцянки

• Спекулювати на проблемах пацієнта

• Приєднуватись до нападок, які пацієнт робить на родичів, сусідів, друзів

• Брати участь у обговоренні або критиці іншого медичного працівника

• Спонукати до дискусій або суперечок на політичну, національну або релігійну тематику

• Ображати почуття та принижувати гідність підопічного

• Втручатись без дозволу в особисті та фінансові справи

 

ОСОБЛИВОСТІ НЕВЕРБАЛЬНОГО СПІЛКУВАННЯ

Як досягти ефективності невербального спілкування

Люди часто передають інформацію і почуття за допомогою виразу обличчя і жестів. Іноді цей засіб спілкування називають мовою жестів.

Щоб спілкування відбувалося ефективно, необхідно добре розуміти два компоненти немовного спілкування: передачу й одержання інформації. Коли особа дивиться на людей, вона звертає увагу на вираз обличчя і на жестикуляцію. Інформація, яку вона одержує при цьому, допомагає вам зрозуміти мовне повідомлення.

Освіта і національна культура людини можуть також впливати на немовні вираження. Наприклад, у деяких народів прийнято виражати повагу до співрозмовника, дивлячись йому прямо в очі під час розмови, а в інших культурах це вважали б образою. Якщо ви одержуєте повідомлення за допомогою немовних каналів, запитайте у відправника, чи правильно ви зрозуміли його повідомлення.

З іншого боку, необхідно уважно ставитися до інформації, яку ви посилаєте. Іноді вам доведеться приховувати свої почуття. Наприклад, якщо ви доглядаєте за пацієнтом, який страждає від трофічних виразок, які виглядають непривабливо і погано пахнуть, ви повинні зберігати спокійний вираз обличчя, щоб пацієнт не боявся свого вигляду і не почував себе пригніченим.

Стежте за своєю мімікою і жестами, щоб передати одержувачу правильне повідомлення. Наприклад, якщо ви відчуваєте з якогось приводу задоволення, зробіть так, щоб вираз вашого обличчя (можливо, посмішка) і положення тіла (відкрите), а також слова відобразили вашу радість.

Той самий немовний чинник може виражати декілька різноманітних повідомлень, які одержувачу варто перевірити

Аспекти немовного спілкування

1. Зовнішній вигляд

Якщо ви виглядаєте акуратно, тобто у вас чистий, без плям, випрасуваний й охайний одяг, взуття начищене, волосся чисте й акуратно зачесане, а нігті підстрижені, то ви передаєте повідомлення про те, що ви дбаєте про себе і що вам не байдужа думка оточуючих.

Вираз обличчя

Його можна розцінювати по-різному. Наприклад, посмішка може бути знаком вітання або схвалення. Насуплені брови можуть означати роздратування або невдоволення. Погляд може виражати розуміння або ніяковість.

Дотик

Турботливий дотик рукою до плеча, дружнє поплескування по спині або обійми найчастіше дозволяють вашому співрозмовнику відчути його значимість або підкреслюють ваше слово. Іноді, у силу пережитих вами почуттів, не варто передавати повідомлення за допомогою дотику. Ви почуваєте злість, напругу або нетерпіння і вам хочеться схопити, вдарити або стрепенути людину, але ви в жодному разі не повинні цього робити.

4. Положення і рухи тіла

Те, як ваші підопічні рухаються, стоять або сидять, повідомляє вам, як вони себе почувають фізично й емоційно. Наприклад, пацієнт, який звичайно сидить прямо, сьогодні сидить у кріслі згорблений. Його сутулість може означати, що в нього щось болить, що він втомився або ж перебуває в стані депресії.

Великим дослідником фізіогноміки і фізіогностики був професор Київського університету І.А. Сікорський, який приділяв велику увагу міміці і жестам у відтворенні внутрішнього світу людини. У своїй праці "Всеобщая психологія съ физіогномикой въ иллюстрированномъ изложеніи" (1912) автор дає характеристику основних емоційних реакцій людини через художні полотна видатних майстрів пензля минулого.

Відстань між співрозмовниками і особистий простір

Ви посилаєте повідомлення рухаючись, стоячи або сидячи.

Рухайтеся назустріч людям не дуже швидко, щоб їх не злякати і щоб вони не подумали, що ви поспішаєте і вам не до них. Якщо ви сидите або стоїте, надзвичайно важливо також враховувати відстань до іншої людини. У кожної людини є своя зона комфорту. Розмір вашої власної зони комфорту дозволяє вам стояти дуже близько до інших людей, але вони при цьому можуть відчувати незручність і відсуваються. І, навпаки, ви почуваєте себе комфортно, якщо навколо вас великий вільний простір, а ваш підопічний сприймає це як те, що він вам неприємний. Уважно ставтеся до зони комфорту кожної людини і дотримуйте взаємноприйнятну для вас і вашого підопічного відстань.

Особистий простір навколо нас — це те, чого ми можемо не помічати, поки хто-небудь не порушить його. Після вторгнення ми відразу починаємо відчувати себе некомфортно і робимо крок назад, щоб відновити потрібну відстань. Фізично близький простір пов'язаний з поняттям інтимності чи загрози.

Близькі сімейні і дружні стосунки дозволяють проникати у наш особистий простір тільки певним особам. Всі інші люди спілкуються з нами на відстані приблизно 1 м. Ця відстань регулюється нормами культури.

У зональному просторі людини можна виділити нижчезазначені зони:

Інтимна зона (15-46 см) — найголовніша, саме цю зону людина охороняє, як свою власність. У цю зону дозволяється доступ тільки особам, які перебувають в тісному емоційному контакті з ними. Це діти, батьки, подружжя, близькі родичі і друзі. В цій зоні є ще підзона радіусом 15 см, в яку можна проникнути тільки за допомогою фізичного контакту. Це надінтимна зона.

Особиста зона (46 см-1,2 м). Це відстань, яка, як правило, розділяє глядачів в кіноконцертних залах, на стадіонах, людей при дружніх розмовах і спілкуванні.

Соціальна зона (від 1,2 до 3,6 м). Таку відстань ми дотримуємо до сторонніх людей, наприклад, електрика, який прийшов щось поремонтувати, незнайомої людини на вулиці чи в громадському закладі.

Суспільна зона (більше 3,6 м). Коли ми звертаємось до великої групи людей, найбільш зручно стояти саме на такій відстані, наприклад, лектор і аудиторія слухачів.

У великих містах дуже обмежується особиста зона людей, що є чинником стресових ситуацій.

Люди з сільської місцевості мають значно більшу особисту зону і не люблять потискати руку, а люблять, щоб їм махали рукою. У чоловіків інтимна зона менша, ніж у жінок, і тому вони намагаються наблизитись.

ПРИЙОМИ ЕФЕКТИВНОГО ПИСЬМОВОГО СПІЛКУВАННЯ

1. Пишіть акуратно. Якщо у вас поганий почерк, пишіть друкованими літерами.

2. Вибирайте правильний розмір і колір букв. Якщо ви пишете записку людині зі слабким зором, пишіть на білому папері великими буквами, використовуючи чорну, темно-синю ручку або фломастер.

3. Малюйте малюнки. Іноді людині, яка не вміє читати, малюнок може сказати більше, ніж слова.

4. Вибирайте прості слова. Якщо ви хочете, щоб ваше повідомлення досягло мети, використовуйте найпростіші слова.

5. Будьте точними. Якщо ви називаєте час, не забудьте зазначити, вечір це чи ранок. Якщо в двох ваших підопічних однакове прізвище, додатково зазначте їхні імена і по батькові.

6. Будьте уважні. Перевірте, чи включили в пам'ятку всю потрібну інформацію.

7. Пишіть слова грамотно. Якщо ви не впевнені в правильності написання того або іншого слова, перевірте це слово в словнику або запитайте про це в колег. Підписуйте повідомлення. Наприкінці вашої пам'ятки завжди ставте підпис, щоб було зрозуміло, хто її написав.

8. Перевіряйте ваше повідомлення. До того, як відправити пам'ятку за призначенням, перевірте, чи не припустили ви в ній помилки.

ТИПИ ПАЦІЄНТІВ. ТАКТИКА МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ ЗАЛЕЖНО ВІД ТИПУ ПАЦІЄНТА

Класифікація пацієнтів за типами з погляду клінічної психології

Тривожний пацієнт постійно хвилюється. У поводженні з медичним персоналом невпевнений, покірний, боязкий. У пацієнтів цього типу легко виникають вегето-судинні реакції (непритомність) під час проведення діагностичних і лікувальних процедур. З такими пацієнтами необхідно провести ретельну психокорекцію перед кожною процедурою.

Підозрілий пацієнт насторожений, недовірливо ставиться до медичного персоналу і лікування в цілому. Якщо з'ясовується, що такі пацієнти поводяться так само і в повсякденному житті, то йдеться про так звану психопатію. З такими пацієнтами повинен попрацювати психолог. У такому випадку починати лікування потрібно після того, як пацієнт подолав бар'єр недовіри і відчуженості.

Демонстративний пацієнт намагається справити враження на оточуючих, відчуває постійну потребу у визнанні. Він переживає "нестерпні муки", вимагає до себе посиленої уваги. Про його перебування в лікувальному закладі знає весь медичний персонал. Демонстративний характер поведінки такого пацієнта, перебільшений опис своїх скарг можуть зумовити негативне ставлення до нього оточуючих. Проте під час роботи з таким пацієнтом не слід викривати його, а краще підкреслити стійкість його характеру.

Депресивний пацієнт пригнічений, ізольований від оточуючих, мовчазний, неохоче розкриває свій внутрішній світ. Він налаштований песимістично, не вірить в успіх лікування і видужання. Такий тип поведінки може бути у тяжко і невиліковно хворих. Проте депресивна поведінка може бути зумовлена й іншими причинами. З такими пацієнтами повинен попрацювати психолог. Але психологічний вплив медичних сестер і всього медичного персоналу є дуже важливим, іноді навіть вирішальним. Оптимізм медичного персоналу, віра у видужання пацієнта мають для нього велике значення. Слід залучати таких пацієнтів до догляду за іншими оптимістично налаштованими пацієнтами, давати нескладні доручення.

Іпохондричний пацієнт надмірно уважний до свого здоров'я, цікавиться результатами всіх лабораторних та інструментальних досліджень, читає спеціальну літературу, необгрунтовано припускає наявність у себе найрізноманітніших захворювань.

Іпохондричний синдром не завжди зумовлений соматичним захворюванням, він може бути і невротичного походження. У цьому випадку фізичні скарги не мають органічної основи і є симптомом неврозу. Ятрогенна іпохондрія може бути спричинена неделікатністю, необережністю медичного персоналу (ятрогенія – захворювання, спричинене медичним персоналом). У такому разі авторитетний для хворого лікар повинен провести психокорекцію; грамотно, дохідливо, обґрунтовано і планомірно вести хворого до його одужування.

 

Типи пацієнтів залежно від поведінкових реакцій

Залежно від поведінкових реакцій, розрізняють такі типи пацієнтів: впевнений у собі, невпевнений у собі, агресивний.

Типи поведінкових реакцій

Пасивний індивід Впевнений індивід Агресивний індивід
Відмовляється від своїх прав. Займається самозапереченням Претендує на права і поводиться так, що це збігається з його правами Розглядає свої права як вищі (зверхні) по відношенню до прав інших. Претендує на права за рахунок інших
Дозволяє іншим вирішувати за себе Робить власний вибір Робить вибір за себе і за інших
Може мати цілі і сподіватися, що вони будуть здійснені, однак неактивно домагається їх здійснення (виконання) Формулює мету і намагається досягти її Працює в напрямку досягнення мети, часто за рахунок інших
Не має (потребує) впевненості в собі Є впевненим у собі Часто поводиться у вимагальній, ворожій манері. Не має впевненості в собі
Часто уникає проблем Не лякається проблем, часто зустрічає їх віч-на-віч Часто нападає на інших, замість того, щоб зустрітися віч-на-віч з проблемами
Дозволяє іншим маніпулювати собою Говорить іншим, що думає, таким чином отримує їх повагу Говорить іншим, що думає, змушує їх боятися і уникати його. Маніпулює іншими

Характеристика поведінкових реакцій пацієнтів

Ознаки Агресивний пацієнт Впевнений у собі пацієнт Невпевнений у собі пацієнт
Вираз обличчя Напружений, сердитий, пильний погляд Розслаблений, приємний, твердий, добрий зоровий контакт Нервовий, очі опущені вниз
Положення тіла Руки на стегнах, ходіння взад і вперед. Часто стоїть, коли решта сидить. Намагається домінувати над іншими Розслаблене положення тіла. Зберігає особистий простір Зігнутий, положення тіла незручне. Може прихилитись до чогось або втекти
Тон голосу Голосний, вимогливий, загрозливий і наказовий Твердий, упевнений в собі, проявляє інтерес до іншої людини Тихий, слабкий, часто тремтить, нерозбірливий
Жести Різкі, стрімкі, стиснуті кулаки Відповідають моменту (адекватні) Нервові і стурбовані
Вербальний компонент (мова) Звинувачувальний, атакуючий, старається принизити будь-якою ціною Щирий прояв почуттів, які відтворюють те, що людина відчуває Прагнення приховати зміст слів, виправдатися, підкорятись іншій людині

Впевнені індивіди не допускають у собі гніву, оскільки вони виражають як позитивні, так і негативні відчуття. Впевнені індивіди спроможні прийняти позитивну енергію від інших і робити компліменти, якщо вони заслужені.

Агресивна людина ігнорує права інших. Вона переконана, що кожна людина повинна боротись за свої власні інтереси, життя — це боротьба. Агресивний індивід позбавлений впевненості в собі. Він в силовій манері тисне на інших, щоб довести свою зверхність і щоб приховати свою власну невпевненість, вразливість. Агресивна поведінка призводить до поразки, тому що вона відштовхує людей, зміцнюючи таким чином низьку самооцінку особи.

Агресивна людина звичайно говорить голосно і здійснює контакт очима протягом тривалого часу, так що інша людина сприймає це як настирливість. Постава є прямою, часом ця людина нахиляється трохи вперед. Загальне враження — це враження сили, домінування (панування).

Невпевнена людина. Коли вона є злою, намагається замаскувати гнів, створюючи при цьому зрослу напругу в собі. Така людина може говорити м'яко, часто в дитячій манері, з незначним контактом очей. Мова тіла виражає недовіру та самозаперечення.

В міжособовому спілкуванні існує теорія самоутвердження, в якій кожна людина має право поводитись відповідно до своїх потреб доти, поки вони не порушують прав інших. Впевнену в собі людину розглядають як середню точку шкали, що йде від пасивної до агресивної поведінки.

Поведінка медичної сестри під час спілкування з агресивно налаштованим пацієнтом

1. Не сприймайте чиюсь агресивність як особисту образу. Часто люди спрямовують свою агресію на того, хто першим потрапив під руку.

2. Глибоко подихайте, подумки полічіть доти, доки не заспокоїтесь і не вирівняється дихання.

3. Вийдіть з палати, якщо є спокуса сказати або зробити щось неприємне у відповідь.

4. Випийте води, зробіть перерву і поділіться з колегою, якій довіряєте.

5. Спробуйте ще раз поговорити з пацієнтом і дайте йому зрозуміти, що ви повинні і будете виконувати свої обов'язки.

Поведінка медичної сестри під час спілкування з невпевненим пацієнтом

1. Говоріть пацієнту компліменти ("Ви сьогодні маєте гарний вигляд ").

2. Похваліть пацієнта за кожне його зусилля над собою.

3. Підтримуйте всі позитивні починання пацієнта.

4. Використайте невербальні методи підтримки: дотик, усмішка, кивок голови.

Корисні поради при взаємодії медичної сестри з пацієнтом

1. Будьте конструктивно відкритими ("Я вас добре розумію, бо сама в свій час перебувала в такому стані").

2. Установіть ліміт часу ("Я можу приділити вам одну годину уваги ").

3. Надайте пацієнту дійсну фактичну інформацію ("Лікування цього захворювання вимагає від людини значної сили волі, віри і терпіння ").

4. Розкажіть пацієнту про універсалізацію за подібних обставин ("Кожна людина переживає почуття провини після смерті коханої людини ").

5. Проведіть психологічне дослідження. Поставте доречне суттєве запитання, яке дає змогу пацієнтові зрозуміти іншу людину і її ситуацію.

6. Схваліть поведінку пацієнта.

7. Розділіть проблему на окремі складники, для того щоб пацієнт не розглядав її як непереборні труднощі.

8. Доведіть небажаний зворотний зв'язок у разі неадекватної поведінки пацієнта ("Коли ви під час процедури не виконуєте моїх порад, мої рухи стають неточними").

9. Порадьте і надайте допомогу. При цьому використайте свої знання і авторитет.

10. Підбийте підсумки, що зроблено і що ще потрібно зробити.

 

ВЕДЕННЯ БЕСІДИ З ПАЦІЄНТОМ З МЕТОЮ ВИЯВЛЕННЯ ПРОБЛЕМ

Типи запитань під час проведення інтерв'ю з пацієнтом

1. Загальні: Як життя? Як справи?

Перевага. Пацієнт може своїми словами описати те, що важливо для нього на даний момент.

Недоліки. Важко досягти певної мети або обмежити говірких пацієнтів.

2. Конкретні: Яке ваше прізвище? Яка ваша адреса? Чи споживаєте ви м'ясні страви?

Перевага. Дають змогу швидко зібрати конкретну, точну, однозначну інформацію.

Недоліки. Відповідь обмежена, орієнтована тільки на запитання.

3. Навідні: Після виписування з лікарні ви зовсім кинете палити?

Перевага. Запитання наштовхує пацієнта на відповідь, що підтверджує вашу думку.

Недоліки. Обмежують самовираження пацієнта. Можуть спричинити гнів, якщо запитання розцінюється як загрозливе.

4. Пробні: Ви відчуваєте, що останнім часом біль у шлунку посилився?

Перевага. Відповіді дають конкретну інформацію. Недоліки. Можуть лякати пацієнта, спричинювати реакцію гніву.

5. Множинні: Як ви самі справлялися з таким колом обов'язків? Перевага. Можуть демонструвати інтерес і ентузіазм. Недоліки. Призводять до зніяковіння. Відповідь може бути розгорнутою.

Навички слухати пацієнта

1. Іноді достатньо мовчки посидіти поряд із пацієнтом. Добрий слухач слухає "усім тілом".

2. Іноді дуже важливо відкрито подивитися у вічі пацієнту.

3. Вербальне (словесне) приєднання, яке полягає в перефразуванні почутого влучною фразою іншої людини.

4. Емпатичне приєднання — це інтуїтивна здатність до співпереживання або раціональне вміння розділити і пережити з пацієнтом його емоцію.

5. Уміння підсумувати — це формування резюме, коли у двох-трьох реченнях підсумовують найважливіші думки, висловлені пацієнтом у бесіді.

Рекомендації медичній сестрі щодо проведення бесіди з пацієнтом

1. Для встановлення довірливих стосунків із пацієнтом слід представитися, назвати своє ім'я, по батькові, посаду і повідомити мету бесіди. Дайте хворому зрозуміти, що чим більше ви дізнаєтеся про нього і його сім'ю, тим ефективніше зможете організувати догляд і допомогти йому.

2. Називайте пацієнта на ім'я та по батькові. Виявляйте доброзичливість, співпереживання і увагу.

3. Намагайтесь провести бесіду наодинці в окремому приміщенні, у спокійній обстановці, без зволікань.

4. Використовуйте виключно позитивну інтонацію. Будьте спокійні, не виявляйте досади і роздратування.

5. Не показуйте хворому, що ви поспішаєте, адже він, відчувши це, почне відповідати на запитання поспішно і неточно.

6. Говоріть ясно, повільно, чітко. Використовуйте термінологію, зрозумілу пацієнту.

7. Не розпочинайте бесіду з особистих делікатних запитань. Перш за все запитайте про скарги пацієнта. Розпочніть бесіду із запитання: "Що вас непокоїть?".

8. Якщо потрібно, повторіть запитання, перефразувавши його для кращого розуміння пацієнтом.

9. Дозвольте пацієнту закінчити фразу навіть у випадку, якщо він — багатослівний.

10. Заохочуйте пацієнта ставити запитання.

11. Формулюйте запитання так, щоб вони не впливали на відповідь пацієнта.

12. Під час бесіди робіть короткий запис. Не розраховуйте тільки на свою пам'ять, але й не намагайтеся записати всю інформацію. Коротко записуйте ключові слова або фрази.

13. Наприкінці бесіди обов'язково домовтеся з хворим про подальшу взаємодію і подякуйте йому за допомогу.

14. На основі одержаних даних заповніть сестринську історію хвороби або листок первинної оцінки стану пацієнта.

Щоб побудувати комунікативні стосунки з пацієнтом, необхідно:

відчуття присутності при розмові з пацієнтом:

1) підтримуйте контакт очима, але не дивіться пильно в очі;

2) використовуйте положення свого тіла для прояву інтересу до того, що говорить пацієнт. Наприклад, нахиліться вперед, щоб не пропустити нічого зі сказаного. Особливо це важливо, коли пацієнт говорить тихо;

3) зберігайте відповідний (зацікавлений) вираз обличчя, періодично нахиляйте голову в знак згоди;

уміння слухати: той, хто слухає, здатний обмірковувати слова набагато швидше, ніж той, хто говорить. У пам'яті слухача відбуваються чотири розумових процеси:

1) слухайте і подумки випереджайте співрозмовника, намагаючись здогадатися про спрямування бесіди, а також зробіть висновки з почутого;

2) слухаючи, підтримуйте своє твердження в думках від сказаного промовцем;

3) час від часу критично оцінюйте попередню частину бесіди;

4) упродовж усієї розмови вловлюйте прихований зміст і значення невисловленої інформації.

Щоб бути добрим слухачем:

1) припиніть говорити, не перебивайте запитаннями. Дайте можливість сказати все, що пацієнт бажає;

2) поставтеся до пацієнта з повагою, під час розмови не читайте, не пишіть, не дивіться у вікно, не стукайте олівцем та ін.;

3) дивіться на пацієнта, який говорить. Дайте зрозуміти, що вас цікавить те, що він говорить;

4) намагайтеся вловити основну ідею і сконцентруйте увагу на ній;

5) зосереджуйтеся не тільки на тому, що говорить хворий, а й на тому, як він говорить;

6) відокремлюйте людину від ідеї. Позитивно сприймайте й адекватно реагуйте на поведінку пацієнтів;

7) намагайтеся здогадатися, про що пацієнт не хоче говорити, і ви більше дізнаєтесь про нього;

8) відокремлюйте емоції від реакції. Емоції гніву чи смутку заважають вам уважно слухати співрозмовника і з розумінням реагувати на його слова;

9) будьте обережні з суб'єктивним тлумаченням почутого, звертайте увагу на факти;

10) виявляйте до пацієнта увагу і зацікавленість. Щиро намагайтеся зрозуміти його вчинки і ціннісні орієнтири;

уміння сприймати. Поважайте сприйняття світу, властиве пацієнту. Адже ваші дії будуть безпосереднім наслідком того, як людина сприймає світ;

уміння виявляти турботу. Це означає, що ви не тільки цікавитеся проблемами пацієнта, а й здійснюєте догляд за ним, тобто допомагаєте йому вирішити його проблеми;

розкриватись самому. Звертайтесь за потреби до власного досвіду. Наприклад: "Свого часу я також пережила подібну ситуацію". Розкриття свого внутрішнього "я" іншій людині допомагає налагодити психологічний контакт;

співпереживати. Співпереживання — це відчуття, що ви переживаєте, коли ставите себе на місце іншої людини, щоб побачити її такою, якою вона бачить себе. Медична сестра, яка здатна співпереживати, налаштована на думки і почуття пацієнта і виявляє це не тільки у мовній, а й у діловій формі. Співпереживання має важливе значення для встановлення довірливих міжособистісних стосунків і для збагачення власного досвіду;

бути щирим. Щирість означає, що пацієнт відверто ділиться своїми думками і досвідом із медичним працівником. Щирість є необхідною умовою для встановлення довіри між пацієнтом і медичним працівником;

поважати іншу людину. Повага включає сприйняття пацієнта як гідну людину, є виявом глибокої турботи про пацієнта, незважаючи на його недоліки. Елементами поваги є інтерес до людини, віра в її здатність розв'язувати складні проблеми.

ФАХОВИЙ ТИП ПОВЕДІНКИ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР

Сестра-рутинер (робот) механічно виконує свої обов'язки. Вона уважна, скрупульозна, кваліфікована, акуратна, ретельно виконує всі доручення лікаря. Працює чітко за інструкцією, проте не вкладає у свою роботу психологічного змісту. Стосунки з пацієнтами позбавлені емоційного співчуття і співпереживання. Саме така медична сестра розбудить пацієнта, який спить, щоб у призначений лікарем час дати йому снодійне.

Сестра-гренадер — рішуча, безкомпромісна, наполеглива, миттєво реагує на найменші порушення дисципліни пацієнтами. У разі недостатньої освіти, культури, невисокого рівня вихованості може бути грубою і навіть агресивною з пацієнтами. Якщо така медична сестра розумна, освічена, то може стати лідером серед медичних сестер і бути прикладом для молодших колег.

Сестра материнського типу. Для неї робота з пацієнтами, турбота про них, співпереживання є невід'ємною умовою життя. Вона завжди чуйна, уважна, виконує відповідально і сумлінно свої обов'язки щодо пацієнтів незалежно від їхнього соціального стану, національності і расової приналежності, політичних і релігійних переконань. Такі медичні сестри завжди зібрані, спокійні, урівноважені. В екстремальних ситуаціях не допускають паніки і не розгублюються, їхні дії чіткі і впевнені.

Сестра-експерт. Це вузький спеціаліст. Має глибокі фахові знання, виявляє особливу допитливість у визначеній сфері діяльності і пишається значущістю у своїй галузі. Така медична сестра в деяких питаннях навіть затьмарює лікаря. Часто це висококваліфіковані сестри кабінетів функціональної діагностики, рентгенологічних кабінетів або клінічних лабораторій. За фаховою порадою до них звертаються навіть молоді лікарі.

Нервова сестра. У лікувальних закладах медичних сестер із таким типом поведінки не повинно бути. Наявність їх свідчить про помилки в роботі адміністрації. Емоційно нестійка, дратівлива, запальна медична сестра схильна до невротичних реакцій і може стати серйозною перешкодою в роботі медичного закладу. Нервова сестра — це або патологічна особистість, або людина, яка страждає на невроз. Такі медичні сестри є професійно непридатними для роботи з пацієнтами і самі часто потребують серйозної психотерапевтичної допомоги.

Сестра, яка грає завчену роль. Така медична сестра ще не сформувала фахової приналежності. її поведінка відрізняється неприродністю, що заважає їй встановити контакти з колегами, пацієнтами. Тому повинна сама визначити свою фахову мету і за бажанням працювати у цій сфері, виробити адекватний стиль спілкування як з пацієнтами, так і з колегами.




Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 71 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | <== 17 ==> | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.028 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав