Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Дослідження вражаючої дії світлового випромінювання

Світлове випромінювання ядерного вибуху являє собою електромагнітне випромінювання оптичного діапазону, яке включає у себе ультрафіолетову, видиму та інфрачервону області спектра.

У зоні ядерної реакції внаслідок вивільнення великої кількості енергії у невеликому об’ємі за короткий проміжок часу (мільйонні частки секунди) температура досягає десятків мільйонів градусів. Цей процес супроводжується інтенсивним потоком рентгенівського випромінювання, внаслідок чого повітря у місці ядерного вибуху перетворюється в область, що світиться, і складається з розпеченого повітря та газів. Саме ця область, що світиться, і є джерелом світлового випромінювання.

Основним параметром, який характеризує світлове випромінювання, є світловий імпульс, тобто кількість енергії, що припадає за весь час опромінення на одиницю площі нерухомої та неекранованої поверхні, яка розташована перпендикулярно до напрямку прямого випромінювання, без урахування випромінювання, що віддзеркалюється. Одиниця вимірювання – кал/см².

Величина світлового імпульсу залежить від потужності та виду вибуху, відстані від центру вибуху та ступеня послаблення дії випромінювання атмосферою, а під час наземних та низьких повітряних вибухів – також від напрямку розповсюдження світлового випромінювання.

Основним видом уражаючої дії світлового випромінювання є теплове ураження, яке виникає внаслідок підвищення температури об’єкта, який підпав під його вплив до визначеного рівня. Тепловий вплив здатний викликати займання легкозаймистих матеріалів, зміну їх фізичних та хімічних властивостей.

Світлове випромінювання у разі впливу на людину може викликати опіки шкірного покриву як відкритих ділянок тіла, так і тих, що знаходяться під обмундируванням, а у разі впливу на органи зору – їх ураження, яке проявляється у короткочасній або повній його втраті.

Залежно від глибини ураження шкірного покриву розрізняють чотири ступені опіків.

Опіки першого ступеня являють собою поверхневе ураження шкірного покриву, яке проявляється у зовнішньому почервонінні. Одужання настає достатньо швидко.

Опіки другого ступеня характеризуються появою пухирців та потребують спеціального лікування.

Опіки третього ступеня викликають утворення виразок, відмирання глибоких шарів шкірного покриву людини та потребують тривалого лікування.

Опіки четвертого ступеня викликають обвуглювання шкірного покриву та підшкірної клітковини, а іноді й більш глибоких тканин.

Ступінь важкості термічного ураження залежить від ступеня опіків і площі ураженої ділянки тіла.

Розрізняють чотири ступені важкості термічних уражень:

– перший ступінь – легке ураження (боєздатність не втрачається);

– другий ступінь – ураження середньої важкості (серед особового складу можуть спостерігатися до 5 % смертельних випадків);

– третій ступінь – важкі ураження (20 – 30 % смертельних випадків);

– четвертий ступінь – вкрай важкі ураження (весь особовий склад гине впродовж 10 діб).