Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Читайте также:
  1. I. Загальні положення
  2. В чому суть концепції Дж. Фон Неймана організації обчислювального процесу в ОМ? Які основні пристрої ОМ згідно з концепцією Дж. Фон Неймана?
  3. Визначення поняття «логістична система» і її основні підсистеми
  4. Визначення психології як науки, її значення, основні принципи, завдання
  5. Визначити систематичне положення Lymnaea stagnalis.
  6. Визначте основні етапи трансформації територіального устрою і системи місцевого самоврядування
  7. Визначте основні напрями державотворчої діяльності директорії УНР, на скільки вона була ефективна?
  8. Визначте причини проведення політики українізації в УРСР в 1920-ті – на початку 1930-х років та проаналізуйте її основні наслідки.
  9. Визначте та проаналізуйте основні принципи поліцейської держави у Німеччині.
  10. Висвітліть основні підходи, які існують у сучасній історичній науці, щодо проблеми етнічного походження Київської Русі.

ТЕМА 3

ЗАХИСНА ФУНКЦІЯ КРОВІ ТА ЇЇ АНТИГЕННІ ВЛАСТИВОСТІ

3.1. МЕТА ЗАНЯТТЯ:

- закріпити знання матеріалу теми (обговорення запитань для самопідготовки);

- оволодіти методиками визначення тривалості зсідання крові. Дослідити вплив фізичних та хімічних факторів на тривалості зсідання крові;

- оволодіти методикою визначення групової приналежності крові і резус-факто­ра. Вміти використовувати знання матеріалу теми в практиці валеологічного виховання для збереження і зміцнення здоров'я молоді і дорослих;

- навчитись розв'язувати ситуаційні задачі, і знати відповіді на запитання тестового контролю знань.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ

1. Специфічні і неспецифічні фактори захисту організму від збудників інфекційних захворювань. Особливості клітинного і гуморального механізмів захисної функції крові. Фактори неспецифічного захисту, фагоцитоз. Поняття про антиген і антитіло, різновидності антитіл. Імунітет, його види. Рухова активність і імунологічна реактивність.

2. Фізіологічні механізми зсідання крові. Гемостаз, біологічне значення і основні компоненти. Фази зсідання крові. Фактори, які прискорюють і сповільнюють зсідання крові. Зміни швидкості зсі­дання крові при фізичних навантаженнях.

3. Групи крові та їх успадкування. Характеристика груп крові АБО. Розподіл людей за групами крові серед різних народностей. Система резус, її характеристика і значення для клінічної медицини. Успадкування групи крові і резус-фактора. Донорство.

4. Вікові особливості складу і властивостей крові.

 

ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

І. Специфічні і неспецифічні механізми захисту організму від збудників інфекційних захворювань

Виникнення інфекційних захворювань тісно пов'язано з сприйнятливістю організму до нього. Зприйня'тливість до захворювань — це здатність реагувати на надходження в організм збудників інфекцій виникненням хвороби. Несприйнятли­вість організму до збудників інфекційних захво­рювань забезпечується факторами специфічної не­сприйнятливості (імунітет) і неспецифічної фізіо­логічної резистентності. Інфекційні або заразні хвороби небезпечні для життя людини, особливо дітей та підлітків. Пере­даючись від хворої до здорової людини, інфекцій­ні хвороби швидко поширюються, спричинюючи. епідемії. Для інфекційних захворювань характер­ні такі особливості:

1) наявність специфічного збуд­ника;

2) заразність;

3) наявність імунітету;

4) цик­лічність перебігу.

Причинами виникнення та ме­ханізмами поширення інфекційних хвороб, а та­кож методами профілактики і боротьби з ними займається наука епідеміологія. Особливістю епідеміологічної ситуації на сучасному етапі є виникнення нових заразних хвороб, небезпечних для життя дорослих і дітей (СНІД), епідемії грипу. Захист організму від впливу живих тіл та речовин, які несуть на собі генетичне сторонню інформацію, називається імунітетом. Основою спе­цифічності, тобто протиінфекційного, імунітету є не­ сприйнятливість до даного виду мікробів та продуктів їхньої життєдіяльності. Імунітет можливий завдяки наявності імунної системи (лімфатичні вуз­ли, селезінка, кістковий мозок, вилочкова залоза — лімфоїдні органи), яка захищає організм не лише від збудників інфекційних хвороб, а й від злоякісних клітин. Вона також бере участь у відторгненні пересаджених органів, тканин, клітин, стежить за нормальним розвитком плода і захищає новонародженого, утилізує відмерлі тканинні, структури.

До неспецифічних факторів фізіологічної ре­зистентності як таких, що перешкоджають про­никненню мікробів в організм та діють бактери­цидно, належать:

1) здорова неушкоджена чиста шкіра як бар'єр для мікробів;

2) бактерицидні кислоти сальних та потових за­лоз шкіри;

3) лізоцим сліз, слини, крові, міжклітинної рідини, клітин тощо;

5) бактерицидні речовини дихальних шляхів, травного каналу, сечовивідних шляхів;

6) біологічно активні речовини травних соків, жовчі, крові, лімфи тощо;

7) видільна функція нирок, кишок, печінки, лім­фовузлів.

На імунітет виявляють вплив ряд факторів: екологія (радіація), психогенні фактори, хвороби, соціальні умови, шкідливі звички, умови праці, харчування, санітарна культура, щеплення, режим праці та відпочинку тощо.

В середньому на 10000 новонароджених хлоп­чиків один народжується з важким пороком розвитку — організм дитини неспроможній виробляти захисні тіла (антитіла), тобто не може захищати себе від патогенних мікробів. Щоб жити, така дитина повинна знаходитись в стерильному приміщенні, їсти стерильну їжу, дихати безмікробним повітрям.

Імунний процес — це утворення в організмі специфічних антитіл у відповідь на проникнення в нього мікроорганізмів і взагалі будь-яких живих тіл та речовин з генетичне відмінною інформаці­єю (їх називають антигенами). Антитіла здатні ней- тралізовувати токсини (антитоксини), розчиняти мікроби (бактеріолізини) або еритроцити (гемолізини), викликати осадження білкових решток, що утворилися внаслідок руйнування мікробів (пре­ципітини), склеювати мікроби (аглютиніни) тощо.

Для синтезу захисних імуноглобулінів (антитіл) у відповідь на проникнення в організм хвороботворних речовин витрачається чимало часу. Він необхідний для того, щоб «налагодити» синтез спе­цифічних антитіл (ДНК — РНК — імуноглобулін). Вважається, що механізм дії антитіл пов'яза­ний з наявністю на їх поверхні ділянок, конфігу­рація яких відповідає стереохімічній структурі ан­тигена (як ключ відповідає замку). При контакті антигена з антитілом утворюється комплекс анти­ген — антитіло. При цьому антиген втрачає свої хвороботворні властивості.

Розрізняють імунітет вроджений і набутий. Вроджений імунітет видовий, він передається спадково у зв'язку з біологічними властивостями орга­нізму. Наприклад, домашні тварини не хворіють венеричними хворобами людини, а людина не хво­ріє чумою великої рогатої худоби. Набутий імунітет виробляється у тварин і людини після перенесення ними якої-небудь хво­роби (природно набутий імунітет, або ж після щеп­лення вакцинами до складу яких входять мертві або ослаблені збудники даного захворювання (штучно набутий імунітет). Ще виділяють актив­ний і пасивний імунітет. Активний імунітет ут­ворюється при безпосередньому перенесенні ор­ганізмом даної хвороби; пасивний при введенні в організм готових антитіл (сироватки крові, одер­жаної з організму, який перехворів на дану хворо­бу). Активний імунітет довготривалий, пасивний — триває всього декілька тижнів.

Окрім поняття імунологічної реактивності ор­ганізму (фагоцитарна активність лейкоцитів і утворення антитіл) виділяють поняття загальної (нес­пецифічної) стійкості організму.

Неспецифічний імунітет забезпечується нервовою і гормональною системами і включає в себе не лише стійкість орга­нізму до інфекційних захворювань, а й до інших стресових впливів (функціональний імунітет). Загальна схема нейрогуморальної регуляції діяль­ності імунної системи організму подана на рис. 58.

Важливим фактором підвищення імунологічної реактивності організму є висока (оптимальна за ве­личиною) рухова активність людини. У спортсменів підвищена фагоцитарна активність лейкоцитів, більш висока лізоцимна активність, в умовах фізичних на­вантажень більш виражене збільшення в сироватці крові глобулінових білків, з яких синтезуються ан­титіла. Збільшення синтезу специфічних антитіл, ви­кликаних фізичним тренуванням в умовах експери­ментальної імунізації білковим антигеном (Г.Д. Плахтій, 1990), є свідченням його неспецифічного впли­ву на імунобіологічну реактивність організму, пере­думовою профілактики захворювань.

 




Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 24 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | <== 3 ==> | 4 | 5 | 6 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав