Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Правовій статус приватних та інших підприємств

Читайте также:
  1. Cучасні моделі розвитку підприємства: їх суть та характеристика
  2. I-IV Государственные Думы в России. Избирательные законы. Полномочия, правовой статус депутатов
  3. Административно-правовой статус беженцев и вынужденных переселенце
  4. Административно-правовой статус государственного гражданского служащего.
  5. Административно-правовой статус государственных служащих.
  6. Административно-правовой статус государственных служащих.
  7. Административно-правовой статус граждан (общая характеристика прав и обязанностей в административном праве).
  8. Административно-правовой статус граждан Российской Федерации
  9. Административно-правовой статус гражданина Российской Федерации.
  10. Административно-правовой статус иностранных граждан и лиц без гражданства.

Згідно зі ст. 113 ГК приватним
підприємством
визнається підприємство, що діє на основі при­
ватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб
без громадянства та його (їх) праці чи з використанням най­
маної праці. Приватним є також підприємство, що діє на ос­
нові приватної власності суб'єкта господарювання—юридич­
ної особи.

Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається ГК та іншими законами.

Селянське (фермерське) господарство. Як встановлено ст. 114 ГК, селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.

Членами фермерського господарства можуть бути подруж­жя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерсь­кого господарства, визнають і дотримуються положень Стату­ту фермерського господарства. Членами селянського (фермерсь­кого) господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Відносини, пов'язані із створенням та діяльністю селянсь­ких (фермерських) господарств, регулюються ГК, а також За­коном України від 19 червня 2003 р. «Про фермерське госпо­дарство», іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього закону фермерське господар­ство є формою підприємницької діяльності громадян із ство­ренням юридичної особи, які виявили бажання виробляти то­варну сільськогосподарську продукцію, займатися її перероб­кою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до Закону.

Цей Закон не поширюється на громадян, які ведуть особи­сте селянське господарство або які використовують земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будин­ку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), са­дівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби.

Підприємство з іноземними інвестиціями — це підприєм­ство, створене відповідно до вимог ГК, у статутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвести­ція (ч. 1 ст. 116 ГК). Підприємство набуває статусу підприєм­ства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Іноземною інвестицією є цінності, що вкладаються інозем­ними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досяг­нення соціального ефекту. Іноземні інвестиції можуть вкладати­ся в об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України.

Підприємства з іноземними інвестиціями мають право бути засновниками дочірніх підприємств, створювати філії і представ­ництва на території України і за її межами з додержанням вимог законодавства України та законодавства відповідних держав.

Законом можуть бути визначені галузі господарювання та/ або території, в яких встановлюється загальний розмір участі іноземного інвестора, а також території, на яких діяльність під­приємств з іноземними інвестиціями обмежується або заборо­няється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.

Правовий статус і порядок діяльності підприємств з іно­земними інвестиціями визначаються, крім ГК, Законом України від 19 березня 1996 р. «Про режим іноземного інвестуван­ня», Законом України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньо­економічну діяльність» та іншими законодавчими актами.

Іноземне підприємство. Частина 1 ст. 117 ГК визначає іноземне підприємство як унітарне або корпоративне підприє­мство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб.

Іноземні підприємства не можуть створюватися в галузях, визначених законом, що мають стратегічне значення для без­пеки держави.

Діяльність філій, представництв та інших відокремлених підрозділів підприємств, утворених за законодавством інших держав, здійснюється на території України відповідно до зако­нодавства України.

Умови і порядок створення, вимоги до організації та діяль­ності іноземних підприємств визначаються ГК, Законом Украї­ни «Про режим іноземного інвестування», іншими законами.

 




Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 19 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | <== 36 ==> | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав