Читайте также: |
|
- Зір слугує джерелом ідей світла і кольорів, слух – звуків у всьому розмаїтті, дотик – ідеї холодного і теплого, твердого і м'якого тощо. Різні ідеї, які спостерігають разом, позначають одним іменем і вважають деякою річчю. Спостерігаючи одночасно певний колір, смак, запах, форму і консистенцію, визнають як окрему річ і позначають словом яблуко.
- Дух – те, що мислить, воліє і сприймає, тобто Я сам.
- Коли я кажу, що стіл, за яким я пишу, існує, то це означає, що я бачу і відчуваю його. Якби я залишив кімнату, то сказав би, що стіл існує, бо повернувшись, я міг би його сприймати, або хтось інший перебуває в кімнаті й сприймає стіл.
- Існувати – означає бути сприйманим, бо єдине з чим безпосередньо має справу людина, взаємодіючи зі світом речей, є відчуття в певних комбінаціях і послідовностях. Реальність – це те, що безпосередньо спостерігаємо, сприймаємо і переживаємо.
- Річ і відчуття – це одне і те ж саме, а тому не можуть бути абстраговані одне від одного. Всесвіт існує, оскільки є сприйманим у розумі вічного Духа (Бога). Послідовність і зв'язок ідей існують у Божистому Дусі перед тим, як вони з'являться в моєму дусі. Відчуття є межею пізнання.
- Заперечує об'єктивне існування речей і принципову відмінність між первинними та вторинними якостями, оскільки і перші, і другі дані нам у відчуттях.
Девід Г'юм (1711-1776) "Дослідження людського розуму".
- Всі наші знання з досвіду. Досвід – це потік вражень, причини яких нам невідомі. Враження першого порядку: відчуття зорові, слухові, температурні. Враження другого порядку: емоції і афекти – задоволення, незадоволення, любов, ненависть, страх, надія.
- Реальні речі утворюються із наших вражень і поза досвідом не існують. Все, що ми пізнаємо, – це зміст наших вражень. Наша уява цілком довільно комбінує враження, результатом чого і є реальність.
- Досвід пізнання ґрунтується на вірі, його не можна обґрунтувати логічно, а отже, досвідне знання недостовірне.
■ 3. Істина – одна з центральних категорій гносеології.
Концепції істини:
1. Класична (кореспондентська) – Аристотель: І. – відповідність уявлень чи суджень реальному стану справ, речей зовнішнього світу.
2. Прагматиська – В. Джеймс: І. – все те, що може на практиці привести до корисного ефекту.
3. Когерентна – Г. Гегель: Критерій істини – внутрішня несуперечність. Ознака істинного знання – узгодженість з більш загальним. Всі події в світі взаємопов’язані.
4. Марксистська: І. – відповідність пізнання і реальності. Б/я істина відносна та історично обмежена: потрібно враховувати умови, обставини, місце і час, в яких розглядається О.
5. Постмодерністська: Істинність замінюється інтерпретацією. Істина – гра мовного типу.
► Абсолютна істина – всебічне, вичерпно точне знання про явище чи процес.
Відносна істина – правильне, але неповне, однобічне, неточне знання про ті чи ті явища та процеси дійсності.
► Критерії істинності знань: чіткість та очевидність (раціоналізм), відповідність органам чуття (емпіризм), успішність та корисність (прагматизм), загальнозначущість, практика, авторитет, традиції тощо.
Джонатан Доленті (Jonathan Dolhenty) вважає, що є лише 3 ефективних способи перевірки знань – відповідність, узгодженість та корисність – це кореспондентна, когерентна та прагматична теорії істини.
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 28 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |