(1913 - 1988)
1. Короткі біографічні відомості.
2. П.Воронько як дитячий письменник.
3. Казки П.Воронька.
У повоєнний час з новими темами і героями прийшов у літературу Платон Воронько. У своїх творах поет розповів читачам про ковпаківців – славних партизанів, про тих, хто «греблі рвав», а не видів у скелі, коли «дуби валились вікові», про старого Чугайстра, «заступника і майстра», про маленьку Катрусю, що йшла з Німеччини в рідну Чернеччину, про хлопчика Помагая, про Ярика-школярика, про рідну землю, найкращу з усіх, про Москву, що «з дитячих літ» була для письменника, як і для всіх радянських людей, «не містом, а судьбою».
Народився Платон Микитович Воронько 1 грудня 1913 року у селі Чернеччина Охтирського району на Сумщині в сім’ї коваля. «Був мій батько коваль, - читаємо у вірші «Підкови на щастя», - Прометеїв нащадок старий».
Батько поета дуже любив книжки: «В силу книги він вірив більше, аніж у Бога», - зауважує у своїй автобіографії Платон Микитович. З Любов’ю і з ніжністю він згадує про матір, яку природа нагородила винятковим голосом. Зимовими вечорами, сидячи за прядкою або ткацьким верстатом, мати «співала тихо і сумно, ніби в піснях розмовляла сама з собою». Любив пісні і дідусь, який у дитинстві осліп і все своє довге життя був лірником. Народні пісні, книги, чарівна природа села Черниччини «щедрою, врожайною землею і по-особливому добрими людьми» сприяли тому, що у малого Платона рано прокинулась любов до поетичного слова.
Навчаючись в Охтирському дитячому містечку, куди віддав його батько після громадянської війни, Воронько натхненно пише вірші.
Після закінчення семирічки, він продовжує навчання в Харківському автодорожньому технікумі, з дипломом якого в 1932 році йде за комсомольською путівкою на будови Таджикистану. Тут відбував і військову службу (з 1935 року), брав участь в очищенні Каракумів від басмацьких банд.
А потім була праця учителя мови і літератури, навчання у Московському літературному інституті імені Горького. Під час війни з білофінами П.Воронько їде добровольцем на фронт, його назначають політруком розвідувальної диверсійної групи в тилу ворога.
Повернувшись, продовжує навчання в літературному інституті, та почалася Велика Вітчизняна війна і поет вступає добровольцем до московського винищувального батальйону, бере активну участь в обороні столиці. У травні 1943 року, виконуючи завдання Центрального партизанського штабу, Воронько вилітає в армію С.А.Ковпака, стає учасником Карпатського і частково Варшавського рейдів.
Початком свого літературного шляху поет вважає 1944 рік, коли вийшла друком перша збірка його віршів і пісень «Карпатський рейд».
У партизанському загоні Воронько створив багато пісень і коломийок, в яких оспівував мужніх захисників Батьківщини, своїх друзів-ковпаківців. Ці пісні надихали на подвиг, приносили радість, їх знали не тільки партизани, а й місцеві жителі, які часто вважали їх своїми, народними піснями. Так, одного разу, розповідає Платон Микитович, старий селянин проспівав йому пісню на слова вірша «Із Путивля на схід сонця», сказавши, що цю коломийку гуцули склали про партизанів.
Майже сорок років П.Воронько плідно працює в літературі. За книги «Добрий ранок» і «Славен мир» одержав звання лауреата Державної премії СРСР (1950р.), збірка поета «Драгі другарі» була удостоєна Республіканської премії ім. М.Островського (1961р.), а збірка «Повінь» - Державної премії Української РСР ім. Т.Г.Шевченка (1972р.).
За збірки «Всім по сім», «Читаночка», «Сніжна зіронька горить», «Облітав журавель», «Казку про Чугайстра» поетові була присуджена в 1976 році літературна премія ім. Л.Українки.
П.Воронько приділяє велику увагу дитячій літературі. Його глибоко хвилюють проблеми виховання підростаючого покоління.
Так, у 1969році на Республіканській нараді дитячих письменників П.Воронько говорив про те, що кожний художньо довершений твір сприяє вихованню молодого покоління: «Тому і польова квітка, і Дніпрова хвиля, і співи пташок у Голосіївському лісі, і кермо танка чи бойового корабля входять у широкий світ сьогоднішнього хлопчика, дівчинки, а завтрашнього громадянина – творця, робітника і солдата нашої Батьківщини».
П.Воронько добре розуміє дитячу психологію, вміє в яскравих образах відтворити нашу дійсність, показати, як будують люди життя, як діти допомагають дорослим. Поєт розповідає про дитячі мрії, сподівання у своїх збірках: «Квітучий край», «Читаночка», «Малятам-соколятам», «Ярик-школярик», «Коли виростають крила», «Вівчарик», «До нас наближаються зорі», «Три кроки», «Сніжна зіронька горить», «Сніжинки», «На своїй землі хорошій», «Всім по сім».
П.Воронько згадує, що першим його дитячим твором була поема «З Німеччини в Чернеччину», яку він написав для дітей свого приятеля. М.Т.Рильський відзначав, що це «один із найсвоєрідніших творів не лише П.Воронька, а й усієї радянської поезії». Правдиво і поетично, широко використовуючи діалог, поет змальовує маленьку полонянку – кирпатеньку Катрусю, що повертається з фашистської неволі на Батьківщину.
У дослідженнях про творчість П.Воронька писалося, що через образ дівчинки – полонянки автор не стільки показує жахи війни, скільки засуджує людиноненависництво фашизму, що одбирав у мільйонів дітей дитинство, та не в силі був одібрати їхні чисті мрії про рідних, про отчий дім, про Батьківщину. Образ дівчинки Катрусі виростає у символ любові радянських людей до своєї Вітчизни.
Тема рідної Батьківщини, боротьби за її незалежність, тема праці займають головне місце в поезії П.Воронька.
Багатство і різноманітність змісту притаманні майже усім збіркам поета. Особливо слід відзначити «Читаночку», «Малятам-соколятам», «Сніжна зіронька горить», П.Воронько оспівує радість, яку приносить людям праця. У його поезії діти мріють скоріше підрости, щоб разом із татом і братом поїхати трактором і «плугом степ орати» («Ідуть трактори»), щоб водити справжні поїзди:
По новій по дитячий дорозі
Їде Гриць на швидкім паровозі…
В нього батько старий машиніст,
Гриць іще невеликий на зріст,
Але буде він швидко рости,
Буде справжні водить поїзди.
Критика не раз відзначала вдало створений поетом образ дитини-трударя у вірші «Помагай». Для твору характерна ненав’язлива повчальність:
Помагай у труді
Знають літні й молоді,
Ковалі і муляри -
Всі радянські трударі.
Ось і ти часу не гай.
Будь, як хлопчик Помагай!
Юні герої П.Воронька прагнуть працювати «вміло, чесно, в повну міць», щоб заслужити подяку в народі. З Любов’ю ставляться і дорослі, і малі до Ванюші –склярика, який сам засклив школу і «впустив у класи сяйво сонця і зорі», кинув «у шибку, у кватирку цілий небозвід». Поет славить людину-трудівника із золотими руками і добрим серцем.
Вірші Платона Воронька сприяють формуванню у дитини почуття відданості Батьківщині. Як і В.Маяковський, традиції якого продовжує поет, він змушує маленького читача замислитися: ким і яким бути в житті. Діти прагнуть бути, як чапаєвці, як хасанівці, як «гвардійці на своїм посту», і це не випадково, бо прадід малюка був чапаєвцем, дід – хасанівцем, а батько «гвардієць в авіаполку» («яким я буду»).
Поет закликає дітей гартуватися, бо їм у майбутньому відкривати нові планети: «Три тисячі літ мріяли люди, щоб облетіти на килимі світ». Економно і виразно змальовує поет космічний корабель, на якому полетить маленький Максим на Юпітер(«Його планета»).
Продовжуючи традиції С.Маршака, С.Михалкова, А.Бардо, П.Воронько не моралізує, не повчає, а «лікує» сміхом, підводить дітей до самостійних висновків («Муха-звір», «Кіт збирався до роботи», «Кошеня» та ін.):
Засмутилось кошеня -
Треба в школу йти щодня.
І прикинулося вмить,
Що у нього хвіст болить.
А коли баранець «промовив, як мудрець: «Це хвороба не проста, треба різати хвоста», перелякане кошеня закричало: «Ніколи! Краще я піду до школи!». Майстерність поета полягає в тому, що в його віршах немає примітивної дидактики, він розраховує на кмітливість свого читача, його здатність зрозуміти, що добре, а що погано.
П.Воронько створює поезії, які приносять малечі багато радості, розвивають у неї почуття гумору («Кіт не знав», «Їжачок – хитрячок», «Кіт – грамотій» та ін.).
У віршах поета, як і в українських народних творах, відчувається ніжна любов до дитини, лагідність, уміння лаконічно змалювати характер:
- Оленка маленька,
Чому ти раденька?
- Бо у мене весела рідня.
Чому в тебе очі
Такі голубенькі?
- На небо дивлюся щодня.
Діалогічна форма вірша, вдало використані епітети, зменшувально-пестливі суфікси допомагають розкрити внутрішній світ героїні.
Деякі вірші Воронька як тематично, так і художньо – композиційно близькі до фольклору. Поет майстерно використовує мотиви, образну систему усної народної творчості («Ходить сон коло хати», «У широкому вікні», «Іде вечір на коні», «Говорить мені чи ні?» та ін.). Своєрідна композиція останнього вірша. Як і в багатьох народних творах, у найцікавіших місцях становиться запитання:
Ви зривали бур’яни,
І пирій і полини
До вечірньої пори.
Говорить мені
Чи ні?
- Говори!
- Як верталися назад,
Ви залізли в бабин сад
І засіли в гущині.
Говорить мені
Чи ні?
- Ні!
В.Бичко справедливо відзначав, що Воронько тільки відштовхується від традиційних першоелементів народної поетики і на основі їх шукає і знаходить нове, своє. Це особливо проявляється у віршованому розмірі, у строфіці. Для строфи поета характерні інтонаційна грайливість, багато звучність, внутрішні рими.
Своїми віршами поет виховує господаря країни, який прикрашає землю, любить рідну природу. П.Воронько поетично змальовує берізку «з білою корицею, вичесаними кістами», бузок і шипшину – «в барвах пелюсток», шепіт травиці, ліси й парки, що квітнуть на землі. Чарівні картини природи знаходимо як у віршах («Берізка», «Липка», «Ручаї течуть», «Ялинка» та ін.), так і в казках («Лісовий гомін», «Спірка», «Чотири вітри»).
У казках Воронька тісно переплітаються реальність і фантастика, він вміє сповнити народну казку новим змістом. Так, у «Казці про Суховія» письменник змальовує край, що звався «Суховіїв мертвий степ». Там не було «ні зерна, ні картоплини», рік за роком, день за днем гинув труд людей, їхні надії, і тому «люди стали утікати», «повалились бідні хати між кущами полину». Лютий Суховій хотів «спустошити природу, замести людські сліди», але йому це не вдалося і тепер на рівнині степовій «сади квітнуть, наливаються жита, там колгоспники будують світле, рідне життя». Не казкові герої та їх помічники перемагають сили природи, а радянські люди – «трактористи, рільники, комсомольці, комуністи, агрономи, лісники – на полях закривають лісом суховіям шлях».
У казках П.Воронька, як і в народних творах, оспівуються стійкість, сміливість позитивного персонажа, утверджуються торжество розуму, перемога добра над злом. Казкам поета властиві музикальність, образність, динамічність, соковита мова. Ось лише один епізод з казки «Чотири вітри», який говорить про її поетичність: Весняний Вітровій перелякану маленьку Олю «рукою ніжною, теплою такою, обіймає, пригортає, тихим голосом питає», чого вона хоче, і виконує її бажання: «Спалахнуло в полі світло, все засяяло, розквітло, трави, проліски навкруг».
Деякі казки П.Воронька мають форму поем. Так, у драматичній поемі «Казка про Чугайстра», переплітаються казкове і реалістичне. Незабутнє враження залишають чарівні образи природи: Молода Смерічка, Золотий Птах, Столітній Бук. Незважаючи на казковість, діти ознайомлюються з подіями Великої Вітчизняної війни. Маленькі гуцулята Юрасик і Ганя сприймають партизанського командира як доброго Чугайстра «усіх чудес невигаданих майстра». Він рятує від смерті їхнього батька і пораненого партизана Коваля. Письменник натхненно розповідає про боротьбу народних месників ковпаківців з фашистами, про непереможність радянського народу.
Поет-патріот учить свого читача мужності і хоробрості, учить «нашій матері-Вітчизні правдою служить» («Ярик-школярик»), вселяє певність, що «вічно житиме, мов сонця світ» той, хто більше за життя любить Батьківщину («Безсмертя»).
Твори поета для дітей «глибоко народні саме тому, що зроблені майстерно, що в них використовуються фольклорні надбання творчо … вони пронизані духом народу, його світогляду».
Понад 50 віршів поета покладені на музику («Від Москви до Карпат», «Коні воронії» та ін.).
Вірші П.Воронька добре відомі і за межами нашої країни. На російську мову його твори для дітей перекладали такі талановиті поети, як М.Свєтлов, М.Ісаковський, С.Маршак, О.Прокоф’єв.
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 292 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |