Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Неореалізм: критична онтологія Ніколая Гартмана (1882-1950): 20-ті р. ХХ ст.

Читайте также:
  1. Визначте особливості суспільно-політичного і національного руху на західноукраїнських землях у складі Польської держави в 1920-ті – 1930-ті роки.
  2. Визначте причини проведення політики українізації в УРСР в 1920-ті – на початку 1930-х років та проаналізуйте її основні наслідки.
  3. Критична філософія» І. Канта
  4. Онтологія людського буття в психоаналізі.

- Ознака існування однаково притаманна як матеріальним, так й ідеальним явищам. Визнання ідеальної сфери буття такою ж об'єктивною, як і реальний світ.

- Теорія шарової структури буття: 1) Матеріальність. 2) Органічність. 3) Психічність. 4) Духовність (творення надіндивідуальних форм буття: мови, мистецтва, науки, філософії, релігії).

- "Закон повернення": Кожен вищий шар потребує для свого існування нижчого шару.

- Простір притаманний лише буттю матеріальних речей. Час охоплює всі шари реального світу. Час – більш фундаментальна категорія, ніж простір.

- Індивідуація – утворення розмаїтих неповторних речей: все, що виникає в часі, відрізняється одне від одного, не існує ідентичних між собою речей.

- 2 першоступеневі сфери, незалежні від нашої свідомості, – "буття в собі"це реальне та ідеальне буття. Цим двом сферам буття-в-собі протистоїть "для нас буття", яке поділене на логічну сферу і сферу пізнання. Відповідно, логічна пов'язана з ідеальним буттям, а пізнання – з реальним світом.

- Поруч із реальним світом існує ідеальний світ, який об'єктивний і незалежний від мислення. Головні типи ідеального "буття в собі" – це математичні сутності та вартості. Ідеальне буття не є сферою мислення, сферою людських ідей. Головна його відмінність від реального світу – позачасовість, незмінність.

3. Християнсько-еволюційна онтологія П. Тейяра де Шардена (1881-1955):

- Прагнув синтезувати досягнення науки і релігійного досвіду з ідеєю еволюції Всесвіту.

- Прагне осягнути Всесвіт як такий, що незворотно універсалізується, стає всеохопним і здатний вміщувати у собі людину.

- Субстанція – "тканина універсуму". Все, що існує, виникало з цієї субстанції. Вона постає перед нами, як дещо фундаментально "зернисте" і водночас суттєво взаємопов'язане, до того ж надзвичайно активне (Наука незаперечно довела, що визначальними рисами матерії є плюралізм, єдність та енергія).

- Тканина універсуму – двобічна: вона має зовнішню – матеріальну природу – та внутрішню – енергетичну природу.

- Енергія поділяється на дві складові: тангенціальну енергію, яка пов'язує цей елемент з іншими того ж порядку і складності, та радіальну енергію, що спрямовує його до більш складного і внутрішньо зосередженого стану. Зростання тангенціальної енергії веде до ускладнення матеріальних утворень. Зміна радіальної енергії зумовлює перехід на нові щаблі розвитку та до підвищення рівня організації матеріальних утворень.

- Весь матеріальний світ підпорядкований у своїй еволюції біологічному закону "ускладнення" і розвивається за спіраллю, що здіймається на щоразу нові щаблі.

- Еволюція має початок і кінець: початок еволюції він позначив точкою Альфа (сукупність елементарних матеріальних утворень та їхніх енергій), а кінець розвитку людства він позначив точкою Омега.

- Стадії еволюції (космогенез): Переджиття (геогенез), Життя (біогенез), Думка (психогенез), Наджиття (ноогенез).

- В природі немає нічого неживого. Різниця між неорганічним і органічним світом зводиться до того, що в першому життя існує в нерозвинутій і прихованій від людського сприйняття формі, а в другому – біологічні процеси розвинуті й пізнавані.

- Людина, нарощуючи духовну енергію, творить ноосферу. Ноосфера – "мислячий пласт", нове покриття Землі, що постає поза і над біосферою. Ноосфера – це сфера думки, абсолютно духовна і невидима, але цілком реальна і веде до колосальних перетворень матеріальних мас.

- З одиничних людських свідомостей "зерняток думки" твориться гармонізована спільність свідомостей, яка еквівалентна надсвідомості.

- Сутність наджиття – у гігантській психобіологічній операції оновлення Землі – творенні надлюдства.

- Омега як кінець світу збігається з найвищою сходинкою гармонізованої складності. Рушійною силою, що має піднести людину на новий щабель буття, тобто до наджиття, є любов.

- Колектив поглинає особистість, убиваючи любов. Тому любов виникає із любові до Бога. Омега – це центр найбільшої концентрації свідомості, духовна особистість, що не має матеріальних рис, надособистість, Христос. Космогенез = Христогенез.

- Людство може вижити фізично, лише виживши духовно, як цілісне культурне людство.

4. Фундаментальна онтологія екзистенціалізму М. Гайдеґґера (1889-1976):

- Класична філософія розглядала буття незалежно від людини. Насправді, буття й людина взаємоналежать одне одному.

- Особливості й переваги людського буття полягають у тому, що це – єдине буття, яке здатне запитувати про себе і буття взагалі, визначати себе стосовно буття.

- Dasein – цілісний суб'єктивний світ людини, в якому концентрується буття. Dasein характеризує існування людини в реальному світі. Dasein – певний спосіб буття, притаманний лише свідомості людини, – це не свідомість, що пізнає, досліджує, ставить мету, обмірковує, а свідомість, в якій постає система переживань людського перебування у світі: вона страждає, турбується, вчуває страх, надію, віру і зневір'я тощо. Ці характеристики Dasein є екзистенціалами буття.

- Dasein – це "тутбуттєвість" людини.

- Людське буття накладає на все існуюче людську специфіку – смисл. Отож, питання про смисл буття – головне питання онтології.

- Народившись, людина відразу віднаходить себе в світі, тобто серед людей і речей. Вона втягнута в повсякденне життя, в процес використання речей і людей.

Д ва види екзистенції: справжня та несправжня:

- Несправжня екзистенція є негативним модусом Dasein, яке репрезентує "публічність" повсякденного життя. Спільне буття з іншими людьми та знаряддями знеособлює людину, вона втрачає свою автентичність, перетворюється в одиницю натовпу (das Man). Її буття стає відчуженим, пересічним, усередненим. Особа вмирає, індивідуальність розчиняється в усередненості. Людина відірвана від буття, натомість занурена у наявний світ речей.

- Стурбованість спонукає людину до вибору, прийняття рішення, не гарантуючи успіху. Це і є справжнє існування, на відміну від бездумного існування. Стурбованість – принцип буття людини в світі. Справжній смисл стурбованості – це часовість людського буття, його спрямованість до смерті. Смерть, скінченність є призначенням людського буття.




Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 34 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | <== 3 ==> |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав