Читайте также:
|
|
У науковій та спеціальній літературі існують різні підходи щодо визначення понять "молодіжні формування", "молодіжні об'єднання", тобто "молодіжні громадські організації". Розглянемо їх. Перший пов'язаний із класифікацією молодіжних об'єднань, які намагаються здійснювати на основі їх соціально-економічної природи та особливостей. Другий зумовлюється класифікацією, яку вчені здійснюють на основі нормативно-юридичного характеру та особливостей функціонування молодіжних формувань. Третій характеризується намаганням учених класифікувати молодіжні об'єднання за психолого-фізичними або морально-етичними аспектами їх діяльності. Четвертий бере за основу філософський аналіз самодіяльного молодіжного руху. П'ятий пов'язаний із загальнополітичним аналізом молодіжних формувань. На основі дослідження сутності й особливостей молодіжних організацій у багатьох країнах виокремлюють такі їх типи (моделі):
• організації молоді, що є абсолютно деполітизованими, тобто до їх складу входять молоді люди, які мають неоднакові ідейні орієнтації, дотримуються різних (часто навіть діаметрально протилежних) політичних позицій. Підґрунтям таких організацій є матеріальна й організаційно-кадрова основи. Подібні організації навряд чи можуть бути міцними й довготривалими;
• організації молоді, які мають широку ідейну платформу і об'єднують юнаків і дівчат приблизно однієї орієнтації (наприклад, соціалістичний, ліберальний, консервативний та інші вибори);
• високополітизовані молодіжні організації зазвичай міцні і стійкі; вони, подібно колишньому комсомолу, тісно наближені до певної (найчастіше правлячої) політичної партії. У багатьох країнах, особливо європейських, і нині функціонують такі організації молоді, як молодіжні секції (крила, фракції) політичних партій. Завдяки таким організаціям партії готують собі поповнення, кадри, актив, організують вибори, проводять референдуми, масові акції, заходи;
• організації молоді, які не орієнтуються на "дорослі формування", — політичні партії, об'єднання, рухи, фракції. За наявності власних програм, статутів, політичної мети і завдання, кадрів, матеріальної бази такі організації, по суті, є не що інше, як так звані молодіжні партії (феномен молодіжних політичних партій не вивчений достатньо глибоко і в сучасній літературі практично не розглядався);
• організації молоді, які не мають ніякого політичного підґрунтя і займаються головним чином розв'язанням соціально-економічних, культурно-художніх, побутових проблем молоді. Цей тип організацій молоді найбільш розповсюджений у світі.
Не вдаючись у деталізацію процесу появи, утворення молодіжних громадських організацій, виділимо чотири основні стадії (періоди) у їх існуванні:
1) номінальну — молоді люди тільки об'єднуються (в основному стихійно) в організацію, а зв'язки між її членами ще досить слабкі;
2) формування зв'язків не лише між членами організації, а й її внутрішньої структури;
3) консолідуючу, яка характеризується чітким визначенням лідерів, формуванням активу (і пасиву), встановленням авторитету активу, вичленовуванням функцій та обов'язків лідерів, інших членів організації;
4) заключну, пов'язану з остаточним оформленням (або, навпаки, розпадом) організації. На цій стадії зазвичай уже прийняті основні документи організації — програми, статути, звернення, заклики тощо [31, 20].
У роки існування такої високоорганізованої і надмірно централізованої молодіжної організації, як "найближчий помічник і резерв КПРС" — комсомол (ВЛКСM, ЛКСMУ та ін.), фактично були відсутніми відкриті дискусії стосовно можливості інших моделей будівництва і діяльності молодіжних громадських організацій. Інтенсивний пошук моделей розпочався лише наприкінці 80-х років XX ст., коли він був тісно пов'язаний з вкрай необхідною спробою удосконалення і навіть трансформації комсомолу в бік дійсної демократії, молодіжного плюралізму, з метою, власне, запобігти розвалу комсомолу. Запропоновані варіанти, моделі, концепції молодіжної організації надзвичайно цікаві (теоретично й практично) і нині, особливо тим, хто займається класифікацією молодіжних організацій на основі певних їх рис, специфіки, ідейних та організаційних принципів будівництва, практичної діяльності. Так, ще у 1990 р., коли, власне, комсомол уже перестав існувати в його ленінській, комуно-партійній моделі і розумінні, розглядалися такі концепції очікувано оновленої в СРСР, Україні та інших колишніх союзних республіках СРСР громадської молодіжної організації:
• деполітизована — створена на матеріальній і кадровій основі комсомолу, що орієнтується на специфіку молоді загалом і допускає наявність у своїх рядах молодих людей різних поглядів, крім яскраво виражених політичних;
• молодіжна — намагається об'єднати усіх молодих людей соціалістичного вибору, а також така, що допускає внутрішнє організаційне оформлення і орієнтується на деякі "дорослі" політичні формування;
• високополітизована — заснована на єдності політичних поглядів щодо однодумців, спільному розумінні шляхів і засобів їх досягнення, тісно поєднана у своїх орієнтаціях і діяльності з однією із політичних партій;
• молодіжний союз — ухиляється від яскраво вираженої політичної суті, але такий, що пріоритетно займається соціально-економічними питаннями й обстоює інтереси різних категорій молоді, на які він спирається;
• молодіжна — не орієнтується ні на які "дорослі" формування і фактично перетворюється у молодіжну партію [26, 7-8].
Зазначимо, що серед названих "нових" моделей молодіжних організацій для реанімації комсомолу жодна не була прийнята і використана, а сам комсомол просто припинив своє існування насамперед тому, що не відповідав інтересам молодого покоління, яке значною мірою втратило віру в минулі ідеали і догми. Комсомол перестав бути організацією, про яку ще в 1937 р. генеральний секретар ЦК ВЛКСМ О. Косарєв говорив: "Багато товаришів не розуміють, що ми є організацією самовиховання, а це означає, що її члени виховуються і в процесі висвітлення питань, і в процесі виконання цих рішень" [26, 37].
Нині використовують різноманітні критерії, на основі яких учені здійснюють типологізацію молодіжних громадських організацій. Розглянемо їх:
1) особливості соціального підґрунтя молодіжних організацій;
2) специфіка генези (процесу виникнення і розвитку), організаційні принципи і структура організації;
3) основні функції молодіжних громадських організацій;
4) місце молодіжних організацій у суспільстві;
5) особливості впливу молодіжних організацій на суспільні процеси. Типологізація молодіжних громадських організацій може здійснюватися з урахуванням таких чинників:
• етнічної, расової приналежності їх учасників;
• статі учасників (наприклад, жіночі організації);
• регіональних, регіонально-культурних особливостей;
• віку учасників, членів організації (діти, підлітки, молодь);
• професійних особливостей їх учасників (студенти, підприємці, діячі культури, мистецтва, науковці і т. ін.);
• стану здоров'я (дієздатності) членів організації (наприклад, організації інвалідів та ін.). Класифікують молодіжні громадські організації і за ідеологічними ознаками, як-от:
• соціалістичні (революційні соціалістичні і соціал-реформаторські);
• комуністичні (ортодоксально-комуністичні, демократичні, комуністичні);
• ліберальні;
• анархістські;
• консервативні;
• традиціоналістські;
• фашистські тощо.
Наведена класифікація обґрунтовується українським ученим В. Якушиком у монографії "Держава перехідного періоду (питання теорії)" [55, 182-184]. Mолодіжні громадські організації класифікують також на основі їх релігійної приналежності, а саме:
• релігійні (як ідейно-толерантні, так і налаштовані радикально, фанатично-фундаменталістські);
• атеїстичні (серед яких можуть бути і войовничо-атеїстично налаштовані, і нетерпимі);
• світські (за яких проблема ставлення до релігії є не політичною, а суто особистісною справою кожного громадянина).
Молодіжні громадські організації поділяють на малочисельні та масові. Поділ громадських молодіжних організацій не можна, однак, асоціювати і безпосередньо співвідносити зі ступенем авторитету і впливу на громадськість тих чи тих організацій. Іноді малочисельні організації можуть мати більшу популярність, авторитет і вплив на суспільство, ніж масові. Українські вчені О. Корнієвський і В. Якушик дотримуються погляду щодо існування державних молодіжних структур як складових молодіжного процесу: Комітет Верховної Ради України з проблем молоді, молодіжної політики, фізичної культури, спорту; Національна Рада з питань молодіжної політики при Президентові України (створена Указом Президента України від 3 грудня 1995 р.); Mіністерство України у справах сім'ї та молоді (створене Указом Президента України від 27 липня 1996 р.), відповідні структури у державних адміністраціях на місцях і органах місцевого самоврядування. Mолодіжні громадські організації розрізняють і за такими особливостями, як:
• членство в організації (індивідуальне, колективне, змішане);
• ступінь структуризації (аморфні, чітко структуровані);
ступінь демократичності (демократичні й недемократичні, або авторитарні, автократичні);
• ступінь відкритості (легальні, напівлегальні, нелегальні);
• основні сфери діяльності (політичні, культурологічні, освітні, господарські і т. ін.);
• ставлення до соціально-економічних відносин, що існують у суспільстві (ультраліві, ліві, лівоцентристські, центристські, правоцентристські, ультраправі);
• ступінь впливу в суспільстві на молодь (дуже впливові, впливові, маловпливові, такі, що майже не мають впливу);
• ставлення до історичного розвитку суспільства, його політичної системи (прогресивні, консервативні, реакційні);
• вплив на існуючі у суспільстві соціальні відносини (революційні, реформаторські, консервативно-стабілізаційні, контрреволюційні). Упродовж усіх років незалежності в Україні існували й існують нині сотні молодіжних громадських організацій, які також можна класифікувати.
Так, існує достатньо молодіжних організацій, які тією чи тією мірою займаються розв'язанням різноманітних соціальних, професійних, освітніх проблем молоді, намагаються забезпечити їй необхідну соціальну підтримку й захист. Серед них — Асоціація ЖЖБ України "Укрмолодьжитло", Всеукраїнська Рада молодих учених і спеціалістів, Молодіжна морська ліга України, Союз молодіжних організацій України, Український фонд студентів, Українська асоціація молодіжних житлових комплексів воїнів-інтернаціоналістів ("Укрінтербуд") тощо. В Україні існують і молодіжні профспілкові організації: Асоціація профспілкових організацій студентів України, Перша студентська українська профспілка, Харківська асоціація профспілкових організацій студентів і аспірантів та ін. Окрему групу молодіжних громадських організацій можуть становити ті, що займаються головним чином благодійницькою діяльністю: Благодійний фонд підтримки робочої і сільської молоді України, Український молодіжний благодійний фонд допомоги потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС, Південноукраїнське благодійне товариство "Молодь за милосердя" та ін. Наступну групу українських молодіжних громадських організацій становлять ті, мета яких — задовольнити різні творчі, наукові, спортивні, культурні потреби молоді: Всеукраїнська молодіжна ліга "Etero lumo" (вивчення міжнародної мови есперанто), Товариство Лева (Львів), Українська молодіжна екологічна ліга, Українське молодіжне аерокосмічне об'єднання "Сузір'я", Всеукраїнська спортивна молодіжна організація "Клуб Івана Піддубного" та ін. Деякі молодіжні громадські організації України можна об'єднати в групу організацій, які долучаються до підготовки національної еліти. Це Клуб української елітарної молоді (Рівне), молодіжний клуб "Нова генерація" (Харків), Політичний ліцей (Дніпропетровськ) та ін. В окрему групу можна виділити громадські молодіжні організації України, що працювали і працюють над розв'язанням проблем дітей і підлітків. Серед них — Спілка піонерських організацій України (СПОУ), Союз піонерських організацій м. Києва (СПОК), українська скаутська організація "Пласт", українське дитячо-юнацьке товариство "Січ" (аналог Запорозької Січі) та ін. Такі українські громадські молодіжні організації, як Соціалістичний конгрес молоді, Ліберальне об'єднання молоді або Конфедерація анархістів-синдикалістів і їм подібні, ставлять за мету громадсько-політичну діяльність серед молоді. Це здебільшого молодіжні припартійні організації, які орієнтуються на політику і діяльність конкретних політичних партій.
Деякі молодіжні громадські організації, такі як Студентська громада УАПЦ (Чернівці), Загальноцерковний православний рух Одеської області, товариство українських студентів "Оновлення" (Львів), "Українська молодь Ісусу Христу" і їм подібні, становлять окрему групу молодіжних релігійних організацій. До груп молодіжних громадських організацій належать і ті, що займаються підприємницькою діяльністю, об'єднують студентську та учнівську молодь або утворюються за національною ознакою чи з молоді різних країн і континентів. Останні існують як своєрідні національно-культурні об'єднання, товариства, земляцтва. Завдяки різноманітній діяльності (вельми активній, постійній і послідовній) молодіжні громадські організації мають можливість організовувати такий духовний і моральний клімат у суспільстві, який допомагає молодій людині безпомилково знайти і визначити свій життєвий шлях. Громадські молодіжні організації мають відповідні функції, найзагальнішими з-поміж яких є:
• організаційна — пов'язана не стільки з об'єднанням молоді на основі загальних інтересів і цінностей в організацію, скільки з навчанням умінню жити в колективі, зіставляючи власні інтереси і потреби з інтересами і потребами інших людей, всього колективу;
• виховна — полягає в тому, що організація, практично не нівелюючи інтереси окремо взятої людини, зберігаючи її автономність, усе ж виховує і навчає. В організації відбувається інтенсивний вплив людей один на одного;
• комунікативна — пов'язана з безпосереднім спілкуванням людей, які знаходяться в одній організації. З погляду соціальної психології вона збагачує особистість необхідним досвідом соціального спілкування в колективі, окремій групі, мікрогрупах;
• господарська — передбачає участь молодіжних організацій у вирішенні як власних (матеріальна база, засоби забезпечення діяльності організації), так і загальнодержавних народногосподарських завдань.
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 29 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |