Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Типологізація молодіжних організацій: методологічні основи та підходи

Читайте также:
  1. Висвітліть основні підходи, які існують у сучасній історичній науці, щодо проблеми етнічного походження Київської Русі.
  2. Дисципліна «Історія України», як об’єкт вивчення, її основні методологічні засади та джерельна база.
  3. Змістовий модуль 1. Теоретичні основи оподаткування та побудови податкової системи
  4. Змістовий модуль 1. Теоретичні основи ринкової трансформації економіки регіону.
  5. Змістовий модуль 2. Основи педагогічної майстерності
  6. Класифікаційні підходи в туризмі
  7. ЛЕКЦІЯ №1. Основи технології Web
  8. Методико-методологічні засади аналізу ІЕ та ЕД
  9. Методологічні основи оцінки конкурентів
  10. МОДУЛЬ 1: Теоретико-методологічні та практичні основи вікової психології

У науковій та спеціальній літературі існують різні підходи щодо визначення понять "молодіжні формування", "молодіж­ні об'єднання", тобто "молодіжні громадські організації". Роз­глянемо їх. Перший пов'язаний із класифікацією молодіжних об'єд­нань, які намагаються здійснювати на основі їх соціально-еко­номічної природи та особливостей. Другий зумовлюється класифікацією, яку вчені здійснюють на основі нормативно-юридичного характеру та особливостей функціонування молодіжних формувань. Третій характеризується намаганням учених класифікува­ти молодіжні об'єднання за психолого-фізичними або мораль­но-етичними аспектами їх діяльності. Четвертий бере за основу філософський аналіз самодіяль­ного молодіжного руху. П'ятий пов'язаний із загальнополітичним аналізом моло­діжних формувань. На основі дослідження сутності й особливостей молодіж­них організацій у багатьох країнах виокремлюють такі їх типи (моделі):

• організації молоді, що є абсолютно деполітизованими, тоб­то до їх складу входять молоді люди, які мають неоднако­ві ідейні орієнтації, дотримуються різних (часто навіть діаметрально протилежних) політичних позицій. Підґрун­тям таких організацій є матеріальна й організаційно-кад­рова основи. Подібні організації навряд чи можуть бути міцними й довготривалими;

• організації молоді, які мають широку ідейну платформу і об'єднують юнаків і дівчат приблизно однієї орієнтації (наприклад, соціалістичний, ліберальний, консерватив­ний та інші вибори);

• високополітизовані молодіжні організації зазвичай міцні і стійкі; вони, подібно колишньому комсомолу, тісно на­ближені до певної (найчастіше правлячої) політичної партії. У багатьох країнах, особливо європейських, і нині функціонують такі організації молоді, як молодіжні сек­ції (крила, фракції) політичних партій. Завдяки таким організаціям партії готують собі поповнення, кадри, ак­тив, організують вибори, проводять референдуми, масові акції, заходи;

• організації молоді, які не орієнтуються на "дорослі форму­вання", — політичні партії, об'єднання, рухи, фракції. За наявності власних програм, статутів, політичної мети і за­вдання, кадрів, матеріальної бази такі організації, по суті, є не що інше, як так звані молодіжні партії (феномен мо­лодіжних політичних партій не вивчений достатньо глибо­ко і в сучасній літературі практично не розглядався);

• організації молоді, які не мають ніякого політичного під­ґрунтя і займаються головним чином розв'язанням со­ціально-економічних, культурно-художніх, побутових проблем молоді. Цей тип організацій молоді найбільш розповсюджений у світі.

Не вдаючись у деталізацію процесу появи, утворення моло­діжних громадських організацій, виділимо чотири основні ста­дії (періоди) у їх існуванні:

1) номінальну — молоді люди тільки об'єднуються (в основ­ному стихійно) в організацію, а зв'язки між її членами ще досить слабкі;

2) формування зв'язків не лише між членами організації, а й її внутрішньої структури;

3) консолідуючу, яка характеризується чітким визначенням лідерів, формуванням активу (і пасиву), встановленням авторитету активу, вичленовуванням функцій та обов'яз­ків лідерів, інших членів організації;

4) заключну, пов'язану з остаточним оформленням (або, навпаки, розпадом) організації. На цій стадії зазвичай уже прийняті основні документи організації — програми, статути, звернення, заклики тощо [31, 20].

У роки існування такої високоорганізованої і надмірно централізованої молодіжної організації, як "найближчий по­мічник і резерв КПРС" — комсомол (ВЛКСM, ЛКСMУ та ін.), фактично були відсутніми відкриті дискусії стосовно можли­вості інших моделей будівництва і діяльності молодіжних гро­мадських організацій. Інтенсивний пошук моделей розпочався лише наприкінці 80-х років XX ст., коли він був тісно пов'я­заний з вкрай необхідною спробою удосконалення і навіть трансформації комсомолу в бік дійсної демократії, молодіжно­го плюралізму, з метою, власне, запобігти розвалу комсомолу. Запропоновані варіанти, моделі, концепції молодіжної орга­нізації надзвичайно цікаві (теоретично й практично) і нині, особливо тим, хто займається класифікацією молодіжних орга­нізацій на основі певних їх рис, специфіки, ідейних та органі­заційних принципів будівництва, практичної діяльності. Так, ще у 1990 р., коли, власне, комсомол уже перестав існувати в його ленінській, комуно-партійній моделі і розумінні, розгля­далися такі концепції очікувано оновленої в СРСР, Україні та інших колишніх союзних республіках СРСР громадської моло­діжної організації:

• деполітизована — створена на матеріальній і кадровій ос­нові комсомолу, що орієнтується на специфіку молоді за­галом і допускає наявність у своїх рядах молодих людей різних поглядів, крім яскраво виражених політичних;

• молодіжна — намагається об'єднати усіх молодих людей соціалістичного вибору, а також така, що допускає внут­рішнє організаційне оформлення і орієнтується на деякі "дорослі" політичні формування;

• високополітизована — заснована на єдності політичних поглядів щодо однодумців, спільному розумінні шляхів і засобів їх досягнення, тісно поєднана у своїх орієнтаціях і діяльності з однією із політичних партій;

• молодіжний союз — ухиляється від яскраво вираженої політичної суті, але такий, що пріоритетно займається соціально-економічними питаннями й обстоює інтереси різних категорій молоді, на які він спирається;

• молодіжна — не орієнтується ні на які "дорослі" форму­вання і фактично перетворюється у молодіжну партію [26, 7-8].

Зазначимо, що серед названих "нових" моделей молодіжних організацій для реанімації комсомолу жодна не була прийнята і використана, а сам комсомол просто припинив своє існуван­ня насамперед тому, що не відповідав інтересам молодого по­коління, яке значною мірою втратило віру в минулі ідеали і догми. Комсомол перестав бути організацією, про яку ще в 1937 р. генеральний секретар ЦК ВЛКСМ О. Косарєв говорив: "Багато товаришів не розуміють, що ми є організацією самови­ховання, а це означає, що її члени виховуються і в процесі ви­світлення питань, і в процесі виконання цих рішень" [26, 37].

Нині використовують різноманітні критерії, на основі яких учені здійснюють типологізацію молодіжних громадських ор­ганізацій. Розглянемо їх:

1) особливості соціального підґрунтя молодіжних організацій;

2) специфіка генези (процесу виникнення і розвитку), орга­нізаційні принципи і структура організації;

3) основні функції молодіжних громадських організацій;

4) місце молодіжних організацій у суспільстві;

5) особливості впливу молодіжних організацій на суспільні процеси. Типологізація молодіжних громадських організацій може здійснюватися з урахуванням таких чинників:

• етнічної, расової приналежності їх учасників;

• статі учасників (наприклад, жіночі організації);

• регіональних, регіонально-культурних особливостей;

• віку учасників, членів організації (діти, підлітки, молодь);

• професійних особливостей їх учасників (студенти, під­приємці, діячі культури, мистецтва, науковці і т. ін.);

• стану здоров'я (дієздатності) членів організації (наприк­лад, організації інвалідів та ін.). Класифікують молодіжні громадські організації і за ідеоло­гічними ознаками, як-от:

• соціалістичні (революційні соціалістичні і соціал-реформаторські);

• комуністичні (ортодоксально-комуністичні, демократич­ні, комуністичні);

• ліберальні;

• анархістські;

• консервативні;

• традиціоналістські;

• фашистські тощо.

Наведена класифікація обґрунтовується українським уче­ним В. Якушиком у монографії "Держава перехідного періоду (питання теорії)" [55, 182-184]. Mолодіжні громадські організації класифікують також на основі їх релігійної приналежності, а саме:

• релігійні (як ідейно-толерантні, так і налаштовані ради­кально, фанатично-фундаменталістські);

• атеїстичні (серед яких можуть бути і войовничо-атеїстич­но налаштовані, і нетерпимі);

• світські (за яких проблема ставлення до релігії є не по­літичною, а суто особистісною справою кожного громадя­нина).

Молодіжні громадські організації поділяють на малочисельні та масові. Поділ громадських молодіжних організацій не можна, од­нак, асоціювати і безпосередньо співвідносити зі ступенем ав­торитету і впливу на громадськість тих чи тих організацій. Іноді малочисельні організації можуть мати більшу популяр­ність, авторитет і вплив на суспільство, ніж масові. Українські вчені О. Корнієвський і В. Якушик дотриму­ються погляду щодо існування державних молодіжних струк­тур як складових молодіжного процесу: Комітет Верховної Ради України з проблем молоді, молодіжної політики, фізич­ної культури, спорту; Національна Рада з питань молодіжної політики при Президентові України (створена Указом Прези­дента України від 3 грудня 1995 р.); Mіністерство України у справах сім'ї та молоді (створене Указом Президента України від 27 липня 1996 р.), відповідні структури у державних адмі­ністраціях на місцях і органах місцевого самоврядування. Mолодіжні громадські організації розрізняють і за такими особливостями, як:

• членство в організації (індивідуальне, колективне, змі­шане);

• ступінь структуризації (аморфні, чітко структуровані);

ступінь демократичності (демократичні й недемократич­ні, або авторитарні, автократичні);

• ступінь відкритості (легальні, напівлегальні, нелегальні);

• основні сфери діяльності (політичні, культурологічні, освітні, господарські і т. ін.);

• ставлення до соціально-економічних відносин, що іс­нують у суспільстві (ультраліві, ліві, лівоцентристські, центристські, правоцентристські, ультраправі);

• ступінь впливу в суспільстві на молодь (дуже впливові, впливові, маловпливові, такі, що майже не мають впливу);

• ставлення до історичного розвитку суспільства, його полі­тичної системи (прогресивні, консервативні, реакційні);

• вплив на існуючі у суспільстві соціальні відносини (рево­люційні, реформаторські, консервативно-стабілізаційні, контрреволюційні). Упродовж усіх років незалежності в Україні існували й іс­нують нині сотні молодіжних громадських організацій, які також можна класифікувати.

Так, існує достатньо молодіж­них організацій, які тією чи тією мірою займаються роз­в'язанням різноманітних соціальних, професійних, освітніх проблем молоді, намагаються забезпечити їй необхідну со­ціальну підтримку й захист. Серед них — Асоціація ЖЖБ України "Укрмолодьжитло", Всеукраїнська Рада молодих учених і спеціалістів, Молодіжна морська ліга України, Союз молодіжних організацій України, Український фонд студен­тів, Українська асоціація молодіжних житлових комплексів воїнів-інтернаціоналістів ("Укрінтербуд") тощо. В Україні існують і молодіжні профспілкові організації: Асоціація профспілкових організацій студентів України, Пер­ша студентська українська профспілка, Харківська асоціація профспілкових організацій студентів і аспірантів та ін. Окрему групу молодіжних громадських організацій можуть становити ті, що займаються головним чином благодійниць­кою діяльністю: Благодійний фонд підтримки робочої і сіль­ської молоді України, Український молодіжний благодійний фонд допомоги потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС, Південноукраїнське благодійне товариство "Молодь за мило­сердя" та ін. Наступну групу українських молодіжних громадських орга­нізацій становлять ті, мета яких — задовольнити різні творчі, наукові, спортивні, культурні потреби молоді: Всеукраїнська молодіжна ліга "Etero lumo" (вивчення міжнародної мови еспе­ранто), Товариство Лева (Львів), Українська молодіжна еколо­гічна ліга, Українське молодіжне аерокосмічне об'єднання "Су­зір'я", Всеукраїнська спортивна молодіжна організація "Клуб Івана Піддубного" та ін. Деякі молодіжні громадські організації України можна об'єднати в групу організацій, які долучаються до підготовки національної еліти. Це Клуб української елітарної молоді (Рів­не), молодіжний клуб "Нова генерація" (Харків), Політичний ліцей (Дніпропетровськ) та ін. В окрему групу можна виділити громадські молодіжні орга­нізації України, що працювали і працюють над розв'язанням проблем дітей і підлітків. Серед них — Спілка піонерських ор­ганізацій України (СПОУ), Союз піонерських організацій м. Києва (СПОК), українська скаутська організація "Пласт", українське дитячо-юнацьке товариство "Січ" (аналог Запорозь­кої Січі) та ін. Такі українські громадські молодіжні організації, як Соці­алістичний конгрес молоді, Ліберальне об'єднання молоді або Конфедерація анархістів-синдикалістів і їм подібні, ставлять за мету громадсько-політичну діяльність серед молоді. Це здебіль­шого молодіжні припартійні організації, які орієнтуються на політику і діяльність конкретних політичних партій.

Деякі молодіжні громадські організації, такі як Студентсь­ка громада УАПЦ (Чернівці), Загальноцерковний православ­ний рух Одеської області, товариство українських студентів "Оновлення" (Львів), "Українська молодь Ісусу Христу" і їм подібні, становлять окрему групу молодіжних релігійних орга­нізацій. До груп молодіжних громадських організацій належать і ті, що займаються підприємницькою діяльністю, об'єднують сту­дентську та учнівську молодь або утворюються за національ­ною ознакою чи з молоді різних країн і континентів. Останні існують як своєрідні національно-культурні об'єднання, това­риства, земляцтва. Завдяки різноманітній діяльності (вельми активній, постій­ній і послідовній) молодіжні громадські організації мають можливість організовувати такий духовний і моральний клі­мат у суспільстві, який допомагає молодій людині безпомилко­во знайти і визначити свій життєвий шлях. Громадські молодіжні організації мають відповідні функції, найзагальнішими з-поміж яких є:

• організаційна — пов'язана не стільки з об'єднанням мо­лоді на основі загальних інтересів і цінностей в організа­цію, скільки з навчанням умінню жити в колективі, зі­ставляючи власні інтереси і потреби з інтересами і потребами інших людей, всього колективу;

• виховна — полягає в тому, що організація, практично не нівелюючи інтереси окремо взятої людини, зберігаючи її автономність, усе ж виховує і навчає. В організації від­бувається інтенсивний вплив людей один на одного;

• комунікативна — пов'язана з безпосереднім спілкуван­ням людей, які знаходяться в одній організації. З погля­ду соціальної психології вона збагачує особистість необ­хідним досвідом соціального спілкування в колективі, окремій групі, мікрогрупах;

• господарська — передбачає участь молодіжних організа­цій у вирішенні як власних (матеріальна база, засоби за­безпечення діяльності організації), так і загальнодержав­них народногосподарських завдань.

 




Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 29 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | <== 6 ==> | 7 | 8 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав