Читайте также:
|
Затверджую
академік Ківалов С.В.
ПОЛОЖЕННЯ ПРО КУРСОВІ РОБОТИ
Схвалено на засіданні Навчально-методичної ради
Одеської національної юридичної академії.
Одеса
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Курсова робота – це навчальне дослідження студента, метою якого є закріпити, поглибити та узагальнити знання, одержані їм під час вивчення конкретної дисципліни та навчитися самостійно застосовувати ці знання щодо комплексного рішення конкретних практичних задач в межах проведення юридичних досліджень.
Для студентів ОНЮА, курсові роботи, поряд з вивченням лекційного матеріалу, участю у семінарських та практичних заняттях, є невід’ємною складовою частиною, передбаченою навчальними програмами.
Курсова робота – це форма самостійної роботи студента, яка потребує ретельного вивчення нормативно-правових актів, монографічної та іншої літератури. Підготовка та написання курсових робіт допомагає студенту значно розширити й поглибити спеціальні знання з окремих дисциплін, набути досвіду самостійного вивчення та аналізу спеціальної літератури.
Кількість курсових робіт визначається навчальним планом.
На курсову роботу відповідна кафедра розробляє тематику та завдання. Теми курсових робіт розробляються викладачами відповідно до основного змісту навчальної дисципліни (групи дисциплін), розглядаються та затверджуються на засіданнях відповідних кафедр. Тематика курсових робіт повинна щорічно корегуватись з урахуванням набутого на кафедрах досвіду, побажань керівників курсових робіт. Вона повинна бути актуальною і відповідати вимогам державного стандарту та перспективам розвитку нормативно-правової бази.
Керівництво курсовими роботами здійснюється викладачами та науковими співробітниками відповідних кафедр, на яких пишуться роботи. Організація та контроль за процесом підготовки й захисту курсових робіт покладається на завідуючих кафедрами та керівників курсових робіт.
Важливим елементом курсової роботи є аналіз діючого законодавства України та зарубіжних країн із застосуванням порівняльно-правового, історичного, логіко-юридичного та інших методів з висловлюванням студентом власного погляду, оцінок стосовно тих явищ та фактів, що стали предметом наукової дискусії та висвітлені в підручниках, монографіях, періодичних виданнях тощо.
Пошук студентом необхідних відомостей, їх систематизація, узагальнення, аналіз, висновки – необхідні умови написання курсової роботи. Виконати ці вимоги студенту допоможе науковий керівник під час відповідних консультацій.
Курсова робота виконується студентом під час самостійної роботи. За результатами захисту курсової роботи студенту виставляється залік з диференцьованою оцінкою. Результати захисту курсової роботи оцінюються за чотирибальною шкалою (“відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”).
Якщо студент отримає незадовільну оцінку, він повинен виконати роботу за новою темою або переробити попередню роботу за термін, встановлений деканатом факультету.
Замість курсової роботи рішенням завідувача кафедри може бути зарахована робота, яку студент виконав на актуальну тему, під час, коли він брав участь у роботі студентського наукового гуртка, і яка отримала призове місце на щорічній звітній науковій студентській конференції ОНЮА. Також в якості курсової роботи можуть зараховуватися доповіді, зроблені студентом на міжнародних та республіканських (національних) наукових конференціях, а також публікації (статті, реферати тощо) у відповідних наукових виданнях.
Загальні вимоги щодо курсових робіт, повинні містити:
1. Аналіз актуальності теми, відповідності її сучасному стану вітчизняної та зарубіжної юриспруденції.
2. Вивчення та аналіз законодавчого та іншого нормативного матеріалу, наукової, навчально-методичної літератури та періодики за темою дослідження.
3. Проведення самостійного дослідження: чітка характеристика предмету, об’єкту, мети, задач та методів дослідження.
4. Узагальнювання результатів проведених досліджень, обґрунтування висновків.
5. Вимоги щодо оформлення роботи (у відповідності вимогам стандарту):
- Якщо курсова робота виконується у комп’ютерному варіанті, її обсяг повинен становити 25-30 сторінок тексту, набраного через 1, 5 інтервали на комп’ютері (кегль 14) Times New Roman;
- Якщо курсова робота виконується на друкарській машинці, її обсяг повинен становити 30-35 сторінок тексту, набраного через 2 інтервали;
- Якщо студент виконує роботу у рукописному варіанті, її обсяг повинен становити 40-45 сторінок, при цьому на сторінці має бути не менш, ніж 28-30 рядків.
Текст має бути вирівняний по ширині сторінки; поля: верхнє – 2 см, нижнє – 2 см, ліве – 3 см, праве – 1 см.
кожен розділ роботи необхідно розпочинати з нової сторінки.
2. АЛГОРИТМ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
При виконанні курсової роботи необхідно дотримуватись наступного алгоритму:
1. Вибір теми.
1. Обґрунтування з керівником роботи напрямків дослідження
2. Вивчення питань за першоджерелами та їх аналіз.
3. Постановка мети та задач дослідження, складання плану роботи.
4. Визначення об’єкту та предмета дослідження.
5. Вибір методів дослідження.
6. Написання чернетки роботи.
7. Обговорення висновків з керівником роботи.
8. Складання бібліографічного списку літератури.
9. Оформлення роботи.
Цей порядок є зразковим, тому його виконання залежить від побажань студента.
2.1. Вибір та обґрунтування напрямків дослідження
Цей етап є дуже важливим при написанні курсової роботи, так як він повинен відповідати як завданням навчання так й інтересам самого студента. Тема курсової роботи обирається студентом на відповідній кафедрі з переліку затверджених завідувачем кафедри тем курсових робіт, які доводяться до відома студентів старшими лаборантами кафедр на початку навчального семестру.
При виборі теми курсової роботи студент має право звернутися за консультацією на кафедру, на якій буде виконуватися курсова робота. Крім того на кафедрі студенти мають можливість отримати методичні вказівки щодо написання курсових робіт.
Суттєву допомогу у виборі теми може надати ознайомлення з аналітичними оглядами, статтями у спеціальній періодиці, тематикою раніш виконаних курсових робіт, кваліфікаційних робіт, а також бесіди та консультації з юристами – практиками, у процесі яких можна виявити важливі проблеми, які є актуальними у теорії та практиці права.
Назва курсової роботи повинна мати чітке формулювання, бути короткою та відображати зміст. Також вона повинна визначати предмет дослідження. Під темою курсової роботи розуміється те головне, про що в ній йдеться мова.
Обираючи тему студент повинен з’ясувати, у чому міститься мета, конкретні задачі та аспект розробки. Для цього слід визначити, у чому полягає суть ідеї, що пропонується, актуальність теми.
Обрана тема курсової роботи реєструється у журналі реєстрації курсових робіт на відповідній кафедрі.
Науковим керівником призначається викладач відповідної кафедри, що працює в ОНЮА. Він спрямовує роботу студента, допомагає йому оцінити можливі варіанти рішення, але вибір рішення – це задача самого студента. Студент як автор роботи, що виконується, відповідає за прийняті рішення, за правильність отриманих результатів та їх фактичну точність.
2.2. Відбір та аналіз фактичного матеріалу
Студенту потрібно пам’ятати, що основні питання, що розглядаються, майже завжди закладені в більшості різних досліджень, тому слід переглянути усі види джерел, зміст яких пов’язаний з темою роботи.
Перш за все, слід обміркувати порядок пошуку і скласти картотеку (список) літературних джерел за темою.
Знайомство зі станом вивченості теми доцільно починати з інформаційних видань, мета випуску яких – оперативна інформація як про самі публікації, так і про найбільш суттєві положення їх змісту. Студенту слід також уважно ознайомитися з тематичним каталогом.
Робота з літературою може починатися з вивченняяк традиційних (карткових) каталогів та картотек, так й електронного каталогу й фонду довідкових, реферативних та бібліографічних видань.
З метою повного виявлення літературних джерел необхідно використовувати різні джерела пошуку: каталоги і картотеки кафедр та бібліотеки академії, а також провідних бібліотек міста, автоматизовану бібліотечно-інформаційну систему ОНЮА UniLib, бібліотечні посібники, прикнижні та пристатейні списки літератури, виноски і посилання в підручниках, монографіях, словниках та ін., спеціальні періодичні видання, електронні носії інформації (Інтернет, компакт (СD та DVD) – диски з матеріалами за обраною темою).
Поряд з інформаційними виданнями та тематичними каталогами слід звернути увагу на ретроспективну бібліографію і, в першу чергу, на її особливий вид – внутрішньокнижкові та пристатейні списки літератури (списки використаних джерел). Такі списки приносять велику користь, тому що інформують про публікації, які вийшли за попередні роки і відносяться безпосередньо до теми, що вивчається. Особливо часто зустрічаються бібліографічні списки у монографіях, де вони розміщуються наприкінці книги.
Ретроспективними вказівками служать і каталоги різних видавництв. Їх цінність полягає в тому, що вони містять найбільш повні й точні списки книг за тематичним профілем того чи іншого видавництва.
Вивчення літератури за обраною темою слід починати з загальних робіт, щоб отримати уявлення щодо основних питань, а потім вже вести пошук нового матеріалу.
Вивчення наукової літератури – це дуже важлива робота, тому статтю або монографію слід читати з олівцем в руках, роблячи витяги.
Вивчення наукових публікацій бажано здійснювати за таким планом:
- загальне ознайомлення з твором в цілому за його змістом;
- швидкий перегляд усього змісту;
- читання у порядку розташування матеріалу;
- вибіркове читання будь-якої частини твору;
- виписка матеріалу, що має відношення до теми, що вивчається з зазначенням автора, назви, сторінок, видання щодо подальшого складання посилань;
- критична оцінка записаного, його редагування і «чистовий» запис як фрагмент тексту майбутньої курсової роботи.
Спочатку треба звернути увагу на праці, в яких досліджуються теоретичні питання обраної теми. Доцільно також ознайомитися з відповідними розділами підручників, щоб чіткіше уявити коло проблем і відповідний напрям їх висвітлення.
Також необхідно ознайомитися з пам’ятками права, нормативно-правовими актами, судовою практикою і лише після цього починати вивчення монографічної літератури. Опрацьовуючи джерела, можна виписувати з них окремі цитати або своїми словами формулювати їх основні положення, фіксуючи відповідні реквізити для наукових посилань (прізвище та ініціали автора, назву роботи, місце видання, видавництво, рік видання та номер сторінки).
При вивченні літературних джерел не слід прагнути тільки до запозичення матеріалу, але треба й обмірковувати знайдену інформацію. Останнє послужить підставою для отримання нового знання. Вивчаючи літературні джерела, слід користуватися тільки тією інформацією, яка має безпосереднє відношення до теми роботи, тому її необхідно ретельно відбирати й оцінювати. Відбір наукових фактів – це творчий процес, що вимагає цілеспрямованої роботи.
У всіх випадках слід обирати ті дані, які найкраще розкривають тему роботи, надруковані в авторитетних джерелах, точно вказуючи, звідкіля взяті ті чи інші матеріали. При цьому, слід пам’ятати що література повинна мати обмеження щодо використання за часом видання залежно від характеру роботи: кваліфікаційна робота, яка носить історичний характер, не має обмежень щодо часу видання використаної літератури; кваліфікаційна робота, яка висвітлює сучасний стан інституту права, повинна, в основному, містити літературу, яка містить останні данні 5-10 річного строку давнини.
Особливою формою фактичного матеріалу є цитати, які повинні органічно включатися до тексту роботи, складаючи невід’ємну частину матеріалу, який аналізується.
Цитати використовуються для того, щоб без перекручення передати думку автора твору, що вивчається. Вони служать автору роботи опорою в процесі аналізу та синтезу інформації, використовуються для створення системи доказів тих чи інших положень роботи.
Від автора курсової роботи вимагається встановити, доцільно чи ні використовувати цитати у конкретному тексті. Кількість використаних цитат повинна бути оптимальною. Не рекомендується їх безмірне використання.
Фактичний матеріал, що відібраний, слід реєструвати у вигляді записів на окремих аркушах, в зошитах, карточках, у пам’яті комп’ютера тощо. При цьому слід точно вказувати джерело запозичення. Одночасно з реєстрацією матеріал слід групувати, порівнювати тощо.
2.3. Складання плану курсової роботи
Планування курсової роботи студента починається з розробки робочого плану, який готується з безпосередньою участю наукового керівника.
Спочатку робочий план тільки в основних рисах дає характеристику предмета дослідження. Такий план у подальшому може і повинен уточнюватися, але основна задача (задачі), що поставлена (поставлені) перед роботою в цілому, повинна (повинні) залишатися незмінною (незмінними). Хоча кількість розділів залежить від обраної теми й може коливатися від 2 до 4 розділів, але недоцільно включати в план роботи більше трьох розділів, оскільки це ускладнює глибоке дослідження обраної теми.
Робочий план має довільну форму. Зазвичай він складається з переліку розташованих у стовпчик рубрик, які пов’язані внутрішньою логікою дослідження даної теми.
На більш пізніх стадіях роботи складається план-проспект, тобто такий план, який являє собою реферативний виклад розташованих у логічному порядку питань, за якими у подальшому буде систематизований весь зібраний фактично матеріал. Практично план-проспект – це уже у чернетках курсова робота з реферативним розкриттям суті і розділів та підрозділів.
У творчому дослідженні план завжди має динамічний, рухомий характер і не може, не повинен обмежувати розвиток ідеї та задуми дослідника. План повинен бути гнучким, щоб можна було включати до нього нові можливі аспекти, які можуть бути з’ясовані у процесі підготовки тексту.
Науковий керівник не тільки бере участь у розробці робочого плану роботи, але й допомагає студенту в наступному:
- рекомендує для вивчення необхідну нормативно-правову базу, спеціальну літературу, довідники, статистичні й архівні матеріали, інші джерела за темою;
- проводить необхідні консультації та бесіди за темою курсової роботи;
- надає поради у процесі роботи.
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 30 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |