Читайте также:
|
Окреме наукове дослідження є складовою загального процесу створення нових знань. Нові знання формуються на основі попередньо отриманих знань. Читання є необхідною передумовою для відтворення, порівняння та критичного осмислення існуючого досвіду.
Види читання
У процесі роботи з літературними джерелами необхідно вміти правильно читати, розуміти і опрацьовувати прочитане. Перш за все слід навчитися відбирати з великої кількості джерел саме ті, з якими дослідник має намір детальніше ознайомитися. Такий вид читання називають читання-перегляд або переглядово-пошукове читання (англ. scanning). Це вибіркове читання (сканування), особливість якого полягає в тому, що під час читання опускається та інформація, що не має жодного стосунку до цілі пошуку (не містить відповідних ключових слів або символів). Під час переглядово-пошукового читання читач шукає певні характерні (спеціальні) слова, фрази, цифри, дати, заголовки тощо. Доволі часто достатньо такого загального ознайомлення, аби зробити висновок: варто продовжувати читати літературне джерело чи ні.
Розрізняють два основних підходи до читання будь-яких текстів, а саме: уважне, ретельне або вивчаюче читання та швидке, поверхневе або ознайомлювальне читання (англ. skimming). Відповідно до підходу дослідник обирає стратегії, які є корисними для двох видів читання: вивчаючого та ознайомлювального.
У випадках, коли потрібне точне розуміння чітко висловлених автором основних думок та деталей, що їх підкріплюють, використовується вивчаючечитання. Воно також передбачає отримання певних деталей та фактів. Важливою є вся інформація, яка сприймається так, як вона організована автором, для складення повної картини цього тексту.
Під час ознайомлювального читання дослідник швидко переглядає текст для визначення теми, основних питань, структури, співвіднесеності його повністю або окремих частин до теми дослідження. Таке читання передбачає розуміння сутності, головного, виявлення конкретної інформації. Цей вид читання є вибірковим, тобто можна випустити деякі частини тексту або не звертати на них увагу. Слід занотувати назву джерела, авторський склад, назву видавництва і рік видання, ознайомитися із анотацією, змістом і передмовою автора (якщо така є). Варто звернути увагу й на те, чи є довідково-бібліографічний апарат тощо.
Згідно з психологічною установкою на спосіб розкриття змісту розрізняють також аналітичне і синтетичне читання. У процесі аналітичного читання увагу слід спрямовувати на детальне сприйняття тексту. При синтетичному – на цілісне сприйняття змісту.
Отже, аналіз літературного джерела передбачає розмежування/розподіл тексту на частини, що складають єдине ціле; його метою є пізнання цілісності тексту на новому, більш високому рівні. Мета аналітичної роботи може бути досягнута лише за умови, якщо визначені частини постійно співвідносяться з цілим. Аналіз постійно спрямований на синтез.
Синтез трактується як об'єднання раніше виділених частин тексту в єдине ціле; іншими словами це - процес, під час якого відбувається рух від частин до цілісності. Аналіз і синтез діалектично суперечливі та водночас взаємозумовлені методи розумової роботи. Синтез пов'язаний з аналізом, оскільки дає змогу поєднати частини тексту, розділені у процесі аналізу, встановити зв'язок між ними. Тому аналіз літературного джерела – це не лише виділення та розгляд у тексті значущих компонентів, а й пояснення відношень між ними, тобто передбачає вихід на синтетичний рівень осмислення прочитаного.
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 70 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |