|
Читайте также: |
1. Загальні правила кримінального провадження щодо неповнолітніх.
2. Особливості досудового розслідування в кримінальному провадженні щодо неповнолітніх.
3. Особливості судового розгляду щодо неповнолітніх.
4. Застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру.
5. Особливості кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
6. Особливості кримінального провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю.
Теми рефератів для розгляду на практичному занятті.
1. Сутність та значення кримінального провадження на підставі угод.
2. Наслідки невиконання угоди.
3. Особливості кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
4. Відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
5. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх.
6. Застосування до неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу.
7. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності.
8. Обставини, що підлягають встановленню під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
9. Охорона державної таємниці під час кримінального провадження.
ІІ. ЗАДАЧІ
Ш. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (6 годин)
1. Ініціювання та укладення угоди.
2. Обставини, що враховуються прокурором при укладенні угоди про визнання винуватості.
3. Комплексна психолого-психіатрична і психологічна експертиза неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого.
4. З’ясування умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого.
5. Участь у судовому розгляді представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей.
6. Права особи, яка бере участь у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
7. Місце проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичних представництв, консульських установ, суден України.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ
- У кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:
1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим - це угода, в якій названі сторони узгоджують умови відповідальності підозрюваного або обвинуваченого за умови вчинення ним дій, спрямованих на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості - це угода, в якій названі сторони узгоджують умови відповідальності підозрюваного або обвинуваченого залежно від його дій після початку кримінального провадження або після вручення письмового повідомлення про підозру щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення.
- Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб, передбачене в главі 37 КПК України. До осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження відносять: 1) народного депутата України; 2) судді Конституційного Суду України, професійного судді, а також присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуддя; 3) кандидата у Президенти України; 4) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 5) Голови Рахункової палати, його першого заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової палати; 6) депутата місцевої ради; 7) адвоката; 8) Генерального прокурора України, його заступника.
- Застосування особливого порядку кримінального провадження означає, що стосовно осіб, вказаних у переліку, кримінальне провадження загалом здійснюється за загальними правилами, встановленими КПК, із врахуванням низки особливостей (особливих процедур). Ними є: особливий порядок повідомлення про підозру; затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту (щодо судді, народного депутата України), обшуку, огляду особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи (щодо народного депутата України). Встановлення в законі особливого порядку кримінального провадження щодо вказаних осіб спричинене прагненням законодавця забезпечити цим особам найбільш сприятливі умови для здійснення ними власних повноважень та захистити їх від можливого незаконного впливу.
- Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, провадиться за наявності достатніх підстав вважати, що:
1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності
2) особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.
Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусового заходу медичного характеру.
Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
- Досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності.
До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми і яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв. Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз'яснення йому вимог статті 28 Закону України «Про державну таємницю» та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.
Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов'язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження. Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом.
Матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.
Здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.
- Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується під час здійснення провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до українського порту.
Службовими особами, уповноваженими на вчинення процесуальних дій, є: 1) керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України - у разі вчинення кримінального правопорушення на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном; 2) капітан судна України - у разі вчинення кримінального правопорушення на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.
Керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України, капітан судна України зобов'язаний призначити іншу службову особу, уповноважену на вчинення процесуальних дій, якщо він є потерпілим внаслідок вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Службові особи, які здійснювали процесуальні дії, залучаються як свідки до кримінального провадження після його продовження на території України. Вони зобов'язуються надавати пояснення слідчому, прокурору щодо проведених процесуальних дій.
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
1. Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).
3. Лист ВССУ № 223-1679/0/4-12 від 15.11.2012 (із доповненнями від 05.04.2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v1679740-12. – Назва з екрану.
4. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05 липня 2012 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=43306. - Назва з екрану.
5. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р. // Вісник прокуратури України. – 1999. – №1. – С. 103-126.
6. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
7. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
8. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – №41-45. – Ст. 529.
Спеціальна література9. Верещак В.М. Судовий компроміс у кримінальному судочинстві / В.М. Верещак // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. - № 1 (17). – С. 41-44.
10. Перепелиця С.І. Правова природа кримінального провадження у формі приватного обвинувачення та її регламентація за новим Кримінальним процесуальним кодексом України / С.І. Перепелиця // Право і безпека. – 2012. - № 4. – С. 180-185.
11. Задорожний О.В. Депутатська недоторканність: (Сучасна парламентська та судова практика: правовий аналіз) / О.В. Задорожний, М.М. Добкін, А.О. Селиванов; за заг. ред. О.В. Задорожного. – К.: Логос, 2004. – 288 с.
12. Омельяненко Г.М. Провадження у справах про злочини неповнолітніх як диференціація кримінально-процесуальної форми. Навчальний посібник / Г.М. Омельяненко. – К.: Атака, 2002. – 128 с.
13. Галаган А.И. Особенности расследования органами внутренних дел общественно опасных деяний лиц, признаваемых невменяемыми / А.И. Галаган. - К.: Наука, 1986. – 176 с.
14. Смолькова И.В. Гласность и тайна в уголовном процессе / И.В. Смолькова // Законность. – 1998. - № 7. – С. 39-42.
15. Федорова А.В. Государственная тайна в уголовном процессе / А.В. Федорова // Правоведение. – 2000. - № 4. – С. 100-108.
ТЕМА 27. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ.
Лекція (2 години)
Загальні положення міжнародного співробітництва. Форми міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Центральні органи України, що забезпечують міжнародне співробітництво у кримінальному провадженні. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій. Порядок виконання запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу на території України. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція). Кримінальне провадження у порядку перейняття.
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 116 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |