Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Дипломного проекту

(для студентів спеціальності 5.05080202

«Виробництво електронних та електричних засобів автоматизації»)

20___

ЗМІСТ

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗДІЛУ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ

ТА КУРСОВОЇ РОБОТИ

Подальший розвиток національного господарства України можливий при умові суттєвого оновлення виробничого потенціалу на основі новітніх технологій. Спеціальності за якими навчаються студенти факультету електроніки, відносяться саме до галузей де створюються та впроваджуються наукоємні техніка та технологія, які дозволяють забезпечити прогрес у виробничий та невиробничий сферах, підвищити конкурентоспроможність вітчизняних підприємств, і як наслідок досягти економічних та соціальних цілей, визначених окремими підприємствами та державою в цілому.

Економічний розділ дипломної роботи спеціаліста та курсова робота з дисципліни ““Економіка, планування та організація виробництва” у більшості випадків тісно пов’язані між собою.

Метою курсової роботи з дисципліни “Економіка, планування та організація виробництва” є систематизація та закріплення теоретичних знань, набутих під час вивчення курсу, здобуття студентами вміння обґрунтовувати інженерні рішення, визначати витрати на виробництво приладів (пристроїв, систем).

Ході виконання курсової роботи відбувається активний процес закріплення знань, одержаних на лекціях, практичних заняттях, поповнення цих знань шляхом самостійного звернення до спеціальної літератури, допоміжних і довідкових посібників, підбір і обробка фактичних інформаційних матеріалів.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ПО ОФОРМЛЕННЮ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗДІЛУ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ ТА КУРСОВОЇ РОБОТИ

До складу курсової роботи входять:

– титульний аркуш (ДОДАТОК А);

– завдання до виконання курсової роботи;

– зміст;

– вступ;

– основна частина роботи;

– висновки;

– список використаної літератури.

Курсова робота та розділ дипломного проекту виконується на аркушах формату А4 (210Х297 мм). На кожному аркуші повинні бути поля: ліворуч - 30мм, зверху - 20мм, знизу -25мм, праворуч 15мм.

Текст слід друкувати у редакторі Місrоsft Word - міжрядковий інтервал "полуторний", шрифт Тіmes New Rоmаn розміром 14 пунктів, вирівнювання "за шириною", абзацний відступ 1см.

Розділи та підрозділи роботи нумерують арабськими цифрами в децимальній системі (наприклад: розділ 2, підрозділ 2.1, якщо необхідно виділити пункти –2.2.1).

Таблиці, рисунки, графіки потрібно також пронумеровувати. Вони повинні мати назву, в тексті на них обов'язково повинно бути посилання.

Таблиці, ілюстрації слід розмішувати безпосередньо після посилання на них у тексті вперше або на наступній сторінці.

Відстань між таблицею і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж один рядок. Таблиці і ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією, за винятком таблиць, ілюстрацій наведених у додатках. Допускається нумерація таблиць, ілюстрацій у межах розділу. Тоді їх номер складається з номеру розділу та порядкового номеру таблиці, ілюстрації, відокремлених крапкою.

Якщо рядки таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, повторюючи в кожній частині таблиці її головку. Дозволяється головку замінити відповідно номерами граф, нумеруючи їх арабськими цифрами. Слово "Таблиця" вказують один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: "Продовження табл." із зазначенням її номера.

Заголовок "Разом" застосовується для частинних, проміжних підсумків, а "Усього" для загальних, які підсумовують усі додатки.

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після посилання на них у тексті. Нумерують тільки ті формули, на які є посилання в тексті. Формули та рівняння слід нумерувати арабськими цифрами в круглих лужках наскрізною або в межах розділу нумерацією аналогічно нумерації таблиць та ілюстрацій. Посилання в тексті на порядкові номери формул наводять у круглих дужках. Двокрапку перед формулами або рівняннями ставлять тільки тоді, коли цього вимагає будова тексту, та передує формулі. Після формули ставиться той розділовий знак, який потрібен за правописом: якщо формулою закінчується фраза, крапка, якщо головне речення, а далі іде продовження (наприклад перед словом "де"), кома. Між формулами, які ідуть підряд, ставиться крапка з комою.

Список використаної літератури подається після висновків. До списку літератури включається перелік усіх використаних джерел (офіційні документи, монографії, книги, брошури, журнали). Посилаючись у тексті записки на джерела інформації, вказують порядковий номер у списку літератури, який розміщують в квадратних дужках, із зазначенням використаних сторінок, наприклад [2, с 134]. Список літератури дозволяється складати у алфавітному порядку або у порядку послідовності згадування праць у роботі.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

ВСТУП

У вступі коротко викладають: оцінку сучасного стану проблеми, існуючі проблеми знань в даній предметній області, актуальність даної роботи, мету роботи та область застосування. Вступ розміщують на окремій сторінці. Обсяг вступу 1-2 аркуша.

1 Сутність виробничого процесу

Виробничий процес - це сукупність взаємозв'язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для цілеспрямованого, постійного перетворення вихідної сировини та матеріалів у готову продукцію, яка призначена як для споживання, так і для подальшої переробки.

Основними елементами виробничого процесу є:

- Праця як свідома діяльність людини;

- Предмет праці (служать для їх перетворення у готову продукцію);

- Засоби праці (використовується людиною для перетворення переметів праці у готову продукцію).

На сучасних підприємствах процес виробництва досить складний. Він поєднує велику кількість окремих процесів, які уторують структуру виробничого процесу.

Виробничі процеси на підприємстві залежмо від їх ролі у виготовлені продукції по діляться на три види.

1. Основні-процеси, що безпосередньо пов'язані з перетворенням предметів праці у готову продукцію. Результаті основних виробничих процесів випускається продукція яка передбачена планом підприємства.

2. Допоміжні-процеси, які лише сприяють безперебійній роботі підприємства, але безпосередньої у часті у виготовленні продукції не беруть.

3. Обслуговуючі-процеси, що створюють умови для здійснення основних та допоміжних процесів (транспорті та складські процеси.).

Головна відмінність між основними та допоміжними процесами полягає в тому, що продукт, вироблений у результаті основного виробничого процесу, надходить на ринок, а продукт отриманий під час допоміжного процесу, споживається в межах підприємства.

Дати коротку характеристику виробничого процесу по виготовленню виробу, які процеси використовуються на дільниці.

2 ТРУДОМІСТКІСТЬ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБУ

Дати визначення трудомісткості. Розкрити сутність та визначити її вплив на виробничий процес.

Виробничий процес характеризується витратами часу робітників. Трудомісткість визначає витрати живої праці на виготовлення продукції.

В неї включається не тільки час виконання роботи, але й час перерв, що регламентувалися на відпочинок і особисті потреби, а також перерв, зумовлених технологією і організацією виробництва. Трудомісткість вимірюється в людино-годинах або людино-хвилинах.

Таблиця 1 - Трудомісткість виготовлення виробу

3 РОЗРАХУНОК СОБІВАРТОСТІ ВИРОБУ

Собівартість - це сума витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Вона відбиває вартість спожитих фондів (матеріали, що комплектують, амортизації будинків і фондів).

Собівартість - зовнішній показник, тому що від неї залежить прибуток і рентабельність.

Розрахунок собівартості може вироблятися декількома способами:

- калькулювання;

- укрупнені методи (параметричний, питомих ваг, агрегатний і інші).

В цьому розділі виконується розрахунок собівартості виробу по окремих статтях калькуляції. Підсумковим документом калькулювання є калькуляція виробу.

Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних зав­дань:

- обґрунтування цін на вироби,

- обчислення рентабельності виробництва,

- аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах,

- визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів тощо.

Орієнтовна номенклатура калькуляційних статей витрат для більшості підприємств різних галузей виглядатиме так:

1. сировина та матеріали;

2. енергія технологічна;

3. основна заробітна плата виробників;

4. додаткова заробітна плата виробників;

5. відрахування на соціальні потреби виробників;

6. утримання та експлуатація машин і устаткування;

7. загальновиробничі витрати;

8. загальногосподарські (адміністративні)витрати;

9. позавиробничі витрати (витрати на маркетинг).

3.1 Визначення витрат на матеріали і комплектуючі вироби

Стаття «Сировина й матеріали» містить витрати на сирови­ну, основні, допоміжні матеріали, закуплені вироби та напівфаб­рикати, тобто витрати, які можна безпосередньо обчислити на оди­ницю продукції на підставі витратних норм і цін.

Крім ціни матері­алів, ураховуються транспортно-заготівельні витрати (плата за транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, комісійні виплати заготівельним організаціям та ін.).

Із вартості сировини й матеріалів віднімають вартість відходів за ціною їхнього можли­вого використання чи продажу.

Витрати на матеріальні ресурси не враховують ПДВ, сплаченого постачальником цих ресурсів, оскільки цей податок у витрати виробництва не включається.

Таблиця 2 – Розрахунок витрат на матеріали, покупні вироби та напівфабрикати

грн.

де Ці –ціна і-го виду матеріалу, грн.;

Нві – норма витрати на одиницю виробу і-го матеріалу в натуральних одиницях виміру;

Втр.заг –транспортно- заготівельні витрати на матеріали

m – число видів матеріалів;

Свідх – вартість поворотних відходів (реалізованих),грн.

Таблиця 3 – Розрахунок транспортно-заготівельних витрат

3.2 Розрахунок витрат на енергію технологічну

Стаття «Енергія технологічна» включає витрати на енергію (паливо, електроенергію, пару, газ та ін.), яка безпосередньо вико­ристовується в технологічному процесі для зміни стану або фор­ми предметів праці (плавлення, нагрівання, зварювання, сушіння і т. п.). Обчислюється за нормами витрат і тарифами на енергію.

Визначити, яке значення дані витрати мають в процесі виготовлення продукції.

Витрати на енергію, що споживається на технологічні цілі, визначаються на базі норм витрат різних видів енергії.

, грн.

де n – вид енергії;

С_Е- витрати на енергію, грн.;

Н_Е – норми витрат окремих видів енергії (теплова, електрична,...)

Ц_Е – середня ціна одиниці енергії.

Визначаємо норму енергетичних витрат за формулою:

де М – потужність верстата, кВТ;

Т_шт – штучний час на операцію, н-год;

Т_о – основний час на операцію, н-год.

В розрахунках приймаємо Т_о = 0,51 Т_шт.

3.3 Розрахунок основної заробітної плати

Стаття «Основна заробітна плата виробників» містить ви­трати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виго­товленням основної продукції. Обчислюється згідно з нормами ви­трат часу на виконання технологічних операцій і тарифними став­ками або відрядними розцінками на операції, деталі, вузли.

Згідно закону України "Про оплату праці", "Інструкції за статистикою заробітної плати" фонд оплати праці складається з:

1) фонду основної заробітної платні З_осн;

2) фонду додаткової заробітної платні З_дод (складає 50% від фонду основної заробітної платні);

3)інших заохочувальних і компенсаційних виплат З_ін (складає 10% від фонду основної заробітної платні).

Фонд основної заробітної плати включає нарахування за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, вироблення, обслуговування) по тарифних ставках, відрядних розцінках або посадових окладах (для керівників, фахівців, технічних службовців), включаючи в повному об'ємі внутрішню сумісницю.

Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки до тарифних ставок (окладам) за працю понад встановлену норму в розмірах, передбачених чинним законодавством, премії і винагороди, зокрема за вислугу років, що мають систематичний характер, оплата роботи в наднормовий час, в святкові і вихідні дні (у розмірах, встановлених чинним законодавством) і ін.

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати включають винагороди і премії, що мають одноразовий характер, інші грошові і матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства, або які проводяться зверху встановлених актами норм (такі доплати передбачаються, як правило, колективним договором в розділі "Оплата праці").

До таких виплат відносяться: винагороди за підсумками роботи за рік, одноразові заохочення до ювілейних дат, премії за сприяння раціоналізації, а також створенню, освоєнню і впровадженню нової техніки і технології і ін.

Розрахунок основної заробітної плати на один виріб:

де Ср_і – середня годинна тарифна ставка і-го виду робіт, грн./год;

t_і – трудомісткість і-го виду робіт на один виріб, н-год;

m – число видів робіт, оплачуваних по різних тарифних ставках.

Таблиця 4 – Розрахунок основної заробітної плати виробничих робітників

3.4 Розрахунок додаткової заробітної плати

Додаткова зарплата (оплата відпусток, часу виконання держав­них обов'язків, доплати за виконання додаткових функцій та ін.) обчис­люється у відсотках від основної заробітної плати.

де ЗП_осн – основна заробітна плата, грн.

К_д% - процент витрат на додаткову заробітну плату, %

3.5 Розрахунок відрахувань на соціальні заходи

Відрахування на соціальні потреби містять відрахування на соці­альне страхування, у пенсійний фонд та на інші соціальні заходи.

Величина відрахування обчислюється в установлених нормах від витрат на оплату праці незалежно від джерел її фінансування.

Відрахування на соціальні заходи розраховуються по встановленій нормі (38,76%) суми основної і додаткової заробітної плати виробничих виробників.

де Кз_% - процент відрахувань на соціальні заходи, %

3.6 Розрахунок витрат на утримання та експлуатацію машин і обладнання

Стаття «Утримання та експлуатація машин і обладнання» є комплексною та охоплює такі витрати, як амортизаційні відра­хування ос­новних фондів, витрати на електроенергію, стиснуте повітря, паль­не для приведення їх у дію, технологічний інструмент, ремонт, оп­лату праці з відповідними відрахуваннями на соціальні потреби робітників, які обслуговують машини (наладчики, електрики, слю­сарі та ін.).

На ці витрати складається кошторис для кожного цеху (виробництва) на рік (квартал).

На одиницю кожного різновиду про­дукції витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткуван­ня обчислюються методом розподілу, зазвичай, пропорційно основній зарплаті виробничників.

де % _ВУЕО – процент витрат по утриманню і експлуатації обладнання, %