Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Перекладач-коментатор.

Перекладач «Щоденників» Е. Кацева, що віддала цій кропіткій роботі в цілому понад тридцяти років, переконана, що вони були головною частиною творчості Кафки, і з цим варто погодитися.

Для багатьох найважливішим виявиться «Лист батьку», унікальний документ у літописі конфліктів поколінь, де автор зовсім по-новому усвідомлює саме цю невичерпну колізію.

Але, здається, тільки в щоденниках, у вільному колажі нарисів, сповідальних фрагментів, по гарячому сліду записаних снів, літературних і театральних вражень, що перемежовуються гіркими думками про своє сьогодення і майбутнє, — лише в книзі, якій призначено було ніколи не стати книгою, так завершено і достовірно відбився образ Кафки. Саме тому, знаючи, яке велике значення літератури мали його романи і новели, усе-таки найзначнішим текстом Кафки слід вважати щоденники, де кожна сторінка є чимось необхідним, захоплює і доповнює розповідь про письменника, чиє життя теж було здобутком, що склав таку важливу главу в історії літератури.

Помер великий австрійський письменник в 1924 році. Похований в Празі. Творчість його і по сьогодні залишається актуальною, цікавою і невідкритою повністю. Кожен читач знаходить у його творах щось своє, важливе, неповторне...

Повертаючись до самого твору «Перевтілення», хочеться зазначити, що цей твір — не просто фантастика, а величезна метафора, у якій автор підкреслює жахливість життя маленької людини.

Все буденне — і в оточенні, і у стосунках — призводить до того, що людина починає втрачати свої людські риси, перетворюючись на потвору, на комаху. Символ комахи — символ мертвого, тваринного існування звичайної сірої людини.


Франц Кафка (1883-1924)

Життя і творчість

Щоб краще збагнути суть твору Кафкп «Перевтілення», треба добре знати життєвий шлях самого автора. Тільки детальне розумі п ня біографії Франца Кафки дасть змогу краще збагнути розкриття долі «маленької людини» у суспільстві через твір «Перевтілення»


Нерідко фантастичність твору відвертає недосвідчених читачів від суті твору, але для тих, хто справді пошановує філософські глибини творчості Кафки, цей твір досить цікавий і повчальний.

Кафка — пражанин. Будиночок, де він народився в 1883 році, розташований в одному з вузьких провулків, що ведуть до громади собору Святого Вітта. Зв’язок письменника з містом — містичний і повний суперечностей. Любов і ненависть можна було порівняти хіба з тими, що він відчував до батька — буржуа, що вибився з убогості і так і не зрозумів свого геніального сина.

У сьогоднішній вільній, бурхливо споруджуваній, киплячій Празі, що залучає туристів з усього світу, Франц Кафка став одним з культових знаків. Він присутній і на книжкових прилавках, і в працях університетських учених, і на сувенірних майках, якими жваво торгують на Вацлавскому майдані. Тут він змагається з президентом Гавелом і бравим солдатом Швейком.

Творчість та ім’я Франца Кафки досить популярні на Заході. У багатьох творах зарубіжних письменників неважко виявити мотиви і образи, які навіяні саме творчістю Кафки, — його творчість вплинула не тільки на художників, які належали літературному авангардові.

Кафка належить до тих письменників, зрозуміти і розтлумачити яких не так просто.

Франц Кафка народився в сім’ї празького єврея, оптового торговця галантерейними товарами в Празі. Добробут родини поступово зростав, але розуміння і стосунки всередині сім’ї залишилися у світі темного міщанства, де всі інтереси зосередились на «справі», де мати безсловесна, а батько безперервно хизується тими приниженнями і бідами, які він перетерпів для того, щоб вибитися в люди. І в цьому темному й затхлому світі народився і ріс письменник не тільки тендітний і слабкий фізично, але й чутливий до всякого прояву не-справедливості, неповаги, грубості і корисливості.

Твори Кафки досить образні, метафоричні. Його невеликий твір «Перевтілення», романи «Процес», «Замок» —це все відбита і переломлена в очах поета реальність, яка оточувала його і тогочасне суспільство.

За життя Ф. Кафки побачили світ такі його книги: «Споглядання» (1913), «Кочегар» (1913), «Перевтілення» (1915), «Вирок» (1916), «Сільський лікар» (1919), «Голодар» (1924).

Основні твори були видані після смерті письменника. Серед них «Процес» (1925), «Замок» (1926), «Америка» (1927).

Кафка як письменник формувався невпевненим в собі, змученим підозрами щодо своєї літературної творчості. Які почуття пережив би Кафка, будь йому призначено дожити до днів запізнілої слави? Швидше за все жах — щоденники, які він вів і які були видані після смерті письменника, де він відвертий, як ніде більше, роблять 312 ^

таке припущення майже безсумнівним. Тому що про Кафку дума­ють завжди як про явище, і навіть не стільки літературне, скільки соціальне, так що повсякденним стає слівце «кафкіанський» — на позначення певного літературно-філософського явища.

Але він не хотів бути явищем. Менш за все він усвідомлював себе як репрезентативну фігуру, так ніколи й не почував дійсної причет­ності до того, чим жили, до чого прагнули інші. Розбіжність з ними, болісні незримі бар’єри — ось предмет невідступних міркувань, яки­ми заповнюються щоденники всі тринадцять років, що Кафка їх вів, перегорнувши останню сторінку в червні 1923-го, менш ніж за місяць до смерті.

Ці міркування майже незмінно сповнені гірких докорів са­мому собі. «Я відділений від усіх речей порожнім простором, че­рез межі якого я навіть і не прагну пробитися», — і у такому дусі повторюється все знову й знову. Зрозуміло, як важко переживав Кафка свій душевний параліч, як він найчастіше називає цю бай­дужість, що не залишає «навіть щілинки для сумніву чи віри, для любові чи відрази, для відваги чи страху перед чимось визначеним».

Останнє уточнення найважливіше: байдужість не була нечут­ливістю. Вона була тільки наслідком особливого психологічного ста­ну, що не дозволяв Кафці сприймати як щось серйозне і важливе все те, що мало визначеність і значущість в очах оточення. Чи йдеться про кар’єру, про матримоніальні перспективи («якщо я доживу до сорока років, то, напевно, оженюся на старій діві з виступаючими вперед, не прикритими верхньою губою зубами») чи навіть про сві­тову війну, що почалася, — він про все думає по-своєму, прекрасно розуміючи, що цією особливістю думки і почуття лише збільшується його нескінченна самотність і що тут нічого не виправити. «Який дивовижний світ тісниться в моїй голові! Але як мені звільнитися від нього і звільнити його, не розірвавши?»

Творчість Кафки багато разів намагалися витлумачити саме як таке звільнення, і в одному зі своїх записів він говорить, що позбутися химер, які опанували свідомістю, вкрай необхідно, «для того я і живу на світі». Але якщо і справді проза була для Кафки спробою подібного «звільнен ня», результатом виявилася невдача, тому що ніякого звільнення не від булося: комплекси, роздирання, страхи тільки підсилювалися в Кафки з кожним прожитим роком, і тональність записів робилася лише більш драматичною. З кожним роком Кафка переконувався в тому, що за своїм світовідчуттям він на тлі оточення інший, що він існує ніби в ін ших вимірах, в іншій системі понять. І що це, власне, і є головним сюжетом його життя — а отже, і його прози також.

Адже він справді інший в усьому, аж до дрібниць. Тяжка ситуація, що постійно викликає в Кафки приступи відрази до себе чи нескориме почуття повної безнадії. Він несміливо намагається боротися з собою, пробує узяти себе в руки, але в тому й справа, що такі настрої опа новують ним настільки сильно, що від них уже немає захисту. І тоді

з.315

з’являються записи, що свідчать самі за себе, наприклад ось цей, від­несений до жовтня 1921-го: «Усе — фантазія: родина, служба, друзі, вулиця; усе — фантазія, більш-менш близька, і дружина — фантазія; найближча ж правда тільки в тім, що ти б’єшся головою об стіну ка­мери, у якій немає ні вікон, ні дверей».

Про Кафку пишуть як про аналітика відчуження, що позначило­ся на характері людських відносин у його сторіччі, як про письмен­ника, наділеного особливим даром зображення всіляких соціальних деформацій, як про прозаїка, що зруйнував грань між фантастичним і пізнаваним.

Перекладач-коментатор.

Перекладач «Щоденників» Е. Кацева, що віддала цій кропіткій роботі в цілому понад тридцяти років, переконана, що вони були голо­вною частиною творчості Кафки, і з цим варто погодитися.

Для багатьох найважливішим виявиться «Лист батьку», уні­кальний документ у літописі конфліктів поколінь, де автор зовсім по-новому усвідомлює саме цю невичерпну колізію.

Але, здається, тільки в щоденниках, у вільному колажі нарисів, сповідальних фрагментів, по гарячому сліду записаних снів, літера­турних і театральних вражень, що перемежовуються гіркими думками про своє сьогодення і майбутнє, — лише в книзі, якій призначено було ніколи не стати книгою, так завершено і достовірно відбився образ Кафки. Саме тому, знаючи, яке велике значення літератури мали його романи і новели, усе-таки найзначнішим текстом Кафки слід вважати щоденники, де кожна сторінка є чимось необхідним, захоплює і допов­нює розповідь про письменника, чиє життя теж було здобутком, що склав таку важливу главу в історії літератури.

Помер великий австрійський письменник в 1924 році. Похований в Празі. Творчість його і по сьогодні залишається актуальною, цікавою і невідкритою повністю. Кожен читач знаходить у його творах щось своє, важливе, неповторне...

Повертаючись до самого твору «Перевтілення», хочеться зазначити, що цей твір — не просто фантастика, а величезна метафора, у якій автор підкреслює жахливість життя маленької людини.

Все буденне — і в оточенні, і у стосунках — призводить до того, що людина починає втрачати свої людські риси, перетворюючись на потвору, на комаху. Символ комахи — символ мертвого, тваринного існування звичайної сірої людини.

Література

Літературна енциклопедія. — К., 1999.

Історія світової літератури. — К., 2000.


Джеймс Джойс (1882-1941)

Життя і творчість

Прізвище Джойс в перекладі з французь­кої — радісний; і тому письменник, який ди­вився в корінь будь-якого слова, вважав своїми однойменцями французького герцога де Жуайє, а також австрійського доктора Фрейда. В Ір­ландії вважають, що всі Джойси країни готові палко відстоювати свою спорідненість з древ­нім і родовитим кланом Джойсів із західного графства Голуей. Герб голуейських Джойсів красувався на стіні в рамці, і в романі батько героя — копія батька автора — гордо описує його як «наш герб». Родина була буржуазною, середніх статків, де чоловіки займалися переважно виноторгівлею. Розорившись на цьому фамільно­му ремеслі, Джон Станіслаус Джойс поліпшив справи на іншому шля­ху, діставши хлібну й легку посаду збирача податків. Тоді ж таки — а це був 1880 й рік — він одружився із юною чарівною дівчиною Мей Меррі, їхній другий син, котрий народився 2 лютого 1882 року, увійшов в іс­торію світової літератури, як Джеймс Августін Алоїзій Джойс.

Нині неабиякий інтерес для дослідників «темних сторін» лю­бові становить життя і творчість Джеймса Джойса, автора блиску­чих романів «Улісс», «Портрет художника в юності», «Дублінці». Сором’язливий юнак Джеймс Джойс ніколи не дозволяв собі жодної лайки в присутності жінок, але у своїх творах доходив до глибин гру­бої брутальності та нестримних сексуальних фантазій. Його шедевр, роман «Улісс», у 1920 році був заборонений у СІЛА і Великобританії за непристойність і залишався під цензурною забороною аж до се­редини 30-х років.

Дитинство та юність письменника припали на бурхливий період в історії його батьківщини. В Ірландії точилася боротьба за незалеж ність від Англії. Політичні конфлікти перепліталися з релігійними конфліктами як у самій країні, так і в родині Джойсів.

Маги Джеймса мріяла, щоб син став правовірним католиком, тому його віддали в єзуїтський коледж. Отримана в шкільні роки гуманітар на освіта допомогла юнакові вступити до Дублінського університету, де він обрав своєю спеціальністю мови й продовжував вивчати філософію.

Основною сферою юнацьких інтересів Джойса став театр, котрий відігравав важливу роль у житті Ірландії. Театру та драматургії при свячена стаття молодого Джойса «Драма і життя». Захоплення театром підштовхнуло Джойса випробувати свої сили у драматур гії. Улітку 1900 року він пише п’єсу «Блискуча кар’єра», рукопис не зберігся, але п’єса була написана під впливом Ібсена. Через рік він перекладає дві драми Гауптмана. Водночас він також захоплювався

З.315

схоластичною філософією, Ніцше, Шопегауером, французькими сим­волістами (Верлен), театром Метерлінка, англійським естетизмом. В юності Джойс часто блукав «Нічним містом». Так у Дубліні називав­ся район, де були зосереджені будинки розпусти. Коли йому виповни­лося двадцять років, він поклав собі, що буде любити лише ту жінку, у якої «є душа». Проста дівчина Нора Барнакл, «жінка з душею», що її він обрав, залишалася з ним до кінця життя. Вона стала саме тією жін­кою долі, про зустріч з якою мріяв Джойс. День їхньої зустрічі, а саме 16 червня 1904 року, перетворився на нескінченний і метафорично розтягнутий на всю історію людства день, описові якого присвячений величезний роман «Улісс». Цей день дотепер відзначається в Ірландії урочистим карнавальним ходом по Дубліну, «джойсівськими місця­ми». Та пам’ятна дата у шанувальників Джойса здобула навіть власне ім’я: «Віоотзсіау», за іменами двох головних персонажів епохального роману Леопольда Блюма та Моллі Блюм. Нора залишалася вірною Джойсу упродовж усього їхнього тривалого спільного життя.

Джойс вирішив присвятити життя мистецтву. У 1902 році він поїхав до Парижа, де цілий рік знайомився з новими творами європей­ської літератури. У зв’язку зі смертю матері через рік він повернувся до Дубліна, де й відбулось його знайомство з Норою Барнакл.

Коли почалась Перша світова війна, Джойс переїхав до Цюриха, там він почав роботу над «Уліссом». Він отримав кошти від Королів­ського Літературного фонду. Це дало змогу працювати над романом. Але в 1921 році, дуже потерпаючи від злиднів, Джойс продав рукопис свого головного роману «Улісс» американському мільйонеру.




Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 26 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | <== 4 ==> | 5 | 6 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав