Читайте также:
|
Джеймс Джойс — один із основоположників модерністського роману, поетика якого значно вплинула на розвиток не лише цього жанру, а й усього літературного процесу. Його спадщина є відображенням творчої свідомості нашої епохи. Він відкрив новий вимір реальності — духовність, у якій поєднані різні часи, культури, простори. Творчість Джойса сприяла інтелекуталізації літератури XX ст., її зв’язок з філософією і психологією.
Джеймс Джойс посідає унікальне місце не тільки в історії ірландської, а й світової літератури: він став творцем визнаного усім світом шедевра, який Е. Хемінгуей назвав «великою книгою», — роману «Улісс». Цей твір, як і «Поминки по Фіннегану», суттєво впливає на творчість багатьох видатних письменників Америки та Західної Європи, починаючи з 20-х рр. і до сьогодні. Творчий метод і літературна техніка Джойса були використані всіма письменниками, які визнали вчення 3. Фрейда, і породили в літературі модерністські пошуки та видатні знахідки.
Звернення до міфу з метою глибокого осмислення в романі «Улісс» є ще одним видатним відкриттям Джойса, яке поряд з іншими забезпечило йому унікальне місце в історії світового письменництва
516
і знайшло широке застосування у творчості видатних майстрів художнього слова: Т. Манна, Дж. Андайка, Габріеля Гарсіа Маркеса, Вільяма Фолкнера та інших.
«Джакомо»
Психологічне есе «Джакомо» — твір невеликий за обсягом, проте настільки цілісний і естетично довершений, що дає уявлення про особливості художнього стилю Джойса, його світосприйняття, особливість митця.
Дж. Джойс створює своєрідний жанр психологічного есе, в якому увага автора зосереджується на внутрішньому житті особистості, її думках і порухах серця. Він сам стає літературним героєм твору Джа- комо, проте не зливається з ним повністю, що дає можливість показати душевний стан героя під двома кутами зору — зсередини і ззовні.
Есе має автобіографічні риси.
У «Джакомо» відчуваються факти біографії письменника, його перебування в Італії, Франції, Ірландії, робота вчителем англійської мови, читання лекцій про Шекспіра, написання «Улісса».
В основі «Джакомо» — історія кохання, яке поступово перетворюється на історію душі, що прагне самопізнання. Джакомо — морально багата, творча особистість. Його внутрішній світ — безмежний у своїх вільних проявах, становить головну цінність для читача.
Твір має фрагментарну композицію. Він побудований як потік свідомості головного героя, де поєднуються спостереження, думки, спогади, а також уривки почутих розмов. Читач має сприйняти твір цілісно.
Історія кохання, існування в світі і внутрішнє життя сприймаються Джакомо в біблійних асоціаціях, неодноразово звучать цитати зі Святого Письма.
Під впливом сильних почуттів серце Джакомо відкривається і веде діалог не тільки з собою, а з більш величною силою — з Богом. Джакомо проходить своєрідний шлях до свого «розп’яття» — це розп’яття високого духу, розп’яття серця, яке було сповнене любові і залишилось незрозумілим у бездуховному світі. Неодноразово у творі звучить мотив смерті і кладовища. «Не вмирай!» — цей заклик ліричного героя, звернений до коханої, набуває особливого значення, це прагнення одухотворити світ, зберегти живу душу, усвідомити вічне життя духу. Однак жахливий подих смерті все ж торкається життя героя. Кохана жінка лишає його, вона немов опинилась серед тих, хто кричав: «Не його, аВаравву!», «вбиваючи Джакомо холодним поглядом...». І все ж таки образ Джакомо, незважаючи на трагедію пережитих почуттів, втрачених ідеалів, залишає віру на духовне відродження. Джакомо усвідомлює найвищу мудрість особистості: кохати, не чекаючи відповіді, і жити, навіть коли життя втрачає сенс, і творити, попри всі обставини, і залишатись вільним навіть в обмеженому просторі.
Література
1. Жантиева Д. Г. Джеймс Джойс. — М., 1967.
2. Урнов Д. М. Дж. Джойс и современный модернизм. — М., 1984.
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 30 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |