Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Томас Манн

(1875-1955)

Життя і творчість

Німецький прозаїк і публіцист Томас Манн народився в стародавньому портовому місті Любек, на півночі Німеччини. Його батько, Йоганн Генріх Манн, був заможним торгов­цем зерном і міським сенатором; мати, урод­жена Юліа да Сильва Брунс, жінка музично обдарована, була родом із Бразилії, з родини німецького переселенця-плантатора і його дружини-креолки. Можливо, через зміша­не походження в Маркесі сполучалися риси

півничанина-європейця, з його виваженістю,

емоційною стриманістю і повагою до людської особистості, і жителя півдня, з його чуттєвістю, живим розумом і пристрастю до мистецтва. Це суперечливе змішання північних і південних рис, прихильності до буржуазних цінностей і естетизму відіграло важливу роль у житті і творчості Маркеса.

Манн мав одержати в спадщину сімейне підприємство по торгівлі зерном, але після передчасної смерті батька в 1891 р. підприємство було ліквідовано, і Томас закінчив школу, як він згодом висловився, «досить безславно».

Коли юнаку було 16 років, родина Манн переїхала в Мюнхен — ве­ликий інтелектуальний і культурний центр. У Мюнхені Томас якийсь час працює в страховій компанії і займається журналістикою, збираю­чись стати письменником за прикладом свого старшого брата Генріха. Незабаром Томас улаштовується редактором у сатиричний тижневик «Сімпліциссімус» («Slmplizissimus»), починає і сам писати оповідан­ня, що надалі ввійшли до збірки «Маленький пан Фрідеман» («Der Kline Herr Fridemann», 1898). Як і в більш пізніх своїх творах, у цих оповіданнях Манн з іронічною й водночас досить смутною інтонацією зображує боязкого, бентежного «сучасного» художника, що б’ється в пошуках сенсу життя. Крім того, у цих оповіданнях відчувається потяг письменника до міцності буржуазного існування.

Своїм першим же літературним здобутком «Будденброки» (1901) Манн увійшов до когорти великих художників слова. У ро­мані відтворена історія буржуазної родини протягом чотирьох по­
колінь — становлення величі і занепад стародавнього бюргерського роду. Письменник простежує долю роду аж до найглибшої буржуазної кризи, яку він сам спостерігав навколо.

Критики відзначають особливий зміст, вкладений письменником у поняття бюргерство.

Томас Манн багато писав про велику бюргерську культуру, го­ворив, що тепер вона профанується, особливо згубно на неї впливає масова культура Америки. Епоху імперіалізму він називав епохою кризи бюргерства. У контексті творів письменника слово «бюргер­ство» дуже близьке за значенням до слів «шляхетність» і «інтелі­гентність». Письменник вважав, що російська література уважно аналізує внутрішню інтелігентність, людську шляхетність, що більш високої людяності, ніж у російській літературі, «не було ніде і ні­коли».

Найяскравішим представником бюргерської культури Манн вва­жав великого Гете.

Стихія бюргерства була всепоглинаючою людською і письменни­цькою пристрастю Т. Манна. Його інтерес до психоаналізу, роман­тизму, навіть до мистецтва і музики були частками, моментами на тлі його служіння бюргерству. Бюргерство — основна тема його творчості. І якщо часом у його творчості бюргер і художник вступа­ли між собою в конфлікт, істина для Т. Манна була на боці бюргера, справжньої інтелігентності.

Роман «Чарівна гора» (1925) вважається одним із найвизначні­ших і складних творів німецької літератури XX століття. Це своєрідна енциклопедія декадансу, його осуд і винесення смертельного діагнозу кращим знавцем цієї хвороби.

Вершиною його творчості став <<Доктор Фаустус» (1947). Його зміст має кілька планів. Ддя Німеччини цей роман має особливе значення, у ньому Манн показує духовну неспроможність буржу­азної інтелігенції, яку розтліває вплив ідей Шопенгауера, Ніцше, Фрейда. Головний герой роману — німецький композитор Адріан Леверкюн, — будучи носієм цих пороків західної інтелігенції, при рікає себе на душевну спустошеність, творче безсилля й апатію.

Манн вважає, що саме інтелігенція несе відповідальність за тра­гічні події XX століття.

Творчість Манна мала великий вплив на читачів, які бачили в його багатозначних проблемних романах відображення їх власних інтелектуальних й моральних шукань.

У 1929р. письменнику присуджується Нобелівська премія зліте ратури «насамперед за великий роман «Будденброки», що став класи кою сучасної літератури і популярність якого неухильно росте». У своїй вітальній промові Фредрік Бік, член Шведської академії, сказав, що

Манн став першим німецьким романістом, який досяг рівня Чарльза Діккенса, Гюстава Флобера, Лева Толстого. Бік також відзначив, що Манн, з одного боку, створив складне духовне мистецтво, а з іншого боку — сам же сумнівається в його доцільності. На думку Біка, велич Манна полягає в його здатності примирити «поетичну піднесеність, інтелектуальність з любов’ю до усього земного, до простого життя».

Після одержання Нобелівської премії у творчості Манна значну роль стала відігравати політика. У 1930 р. письменник виголошує промову в Берліні, що мала назву «Заклик до розуму» («Ет Appell an die Vernunft»), у якій ратує за створення загального фронту робітників- соціалістів і буржуазних лібералів для боротьби проти нацистської загрози. Він також пише «Маріо і чарівник» ( «Mario und der Zauberer», 1930) — політичну алегорію, у якій продажний гіпнотизер уособлює таких вождів, як Адольф Гітлер і Беніто Муссоліні. У його нарисах і промовах, що письменник виголошував у ці роки по всій Європі, зву­чала різка критика політики нацистів; Манн також виражав симпатії соціалізму, коли соціалісти ставали на захист волі і людської гідності.

Коли в 1933 р. Гітлер став канцлером, Манн і його дружина, яка у цей час перебувала у Швейцарії, вирішили в Німеччину не поверта­тися. Вони оселилися недалеко від Цюриха, але багато подорожували, а в 1938 р. переїхали в Сполучені Штати. Протягом трьох років Манн читав лекції з гуманітарних дисциплін у Прінстонському університеті, а з 1941 до 1952 р. жив у Каліфорнії. Він також був консультантом з німецької літератури в Бібліотеці конгресу.

У1936 р. Манн був позбавлений німецького громадянства, а також почесного докторського ступеня Боннського університету, який було йому надано в 1919 p.; у 1949 р. почесний ступінь йому повернули. У1944 р. Манн став громадянином Сполучених Штатів. Під час другої світової війни він часто виступав у радіопередачах, засуджуючи нацизм і закликаючи німців узятися за розум. Після війни Манн приїжджав до Західної і Східної Німеччини, і скрізь його захоплено приймали. Однак письменник відмовився повернутися на батьківщину й останні роки прожив під Цюрихом.

Уже в похилому віці Манн понад 13 років працював над тетралогією про біблійного Йосипа. У романі «Йосип і його брати» («Joseph und seine Bruder», 1933-1943), який іскриться іронією і гумором, просте­жується еволюція свідомості від колективного до індивідуального.

«Пригоди авантюриста Фелікса Круля» («Bekenntnisse des Hochstaplers Felix Krull», 1954), останній роман Манна, став результатом переробки рукопису, розпочатого ще в 1910 р. Пронизаний іронією, ро­ман є заключним акордом творчості письменника, для якого самоіронія завжди залишалася головним стимулом. Екстравагантна пародія, «Фелікс Круль», за словами самого Манна, переводить «автобіографічну й аристократичну сповідь у дусі Гете у сферу гумора і криміналісти­ки». Художник, стверджує своїм романом Манн, — це фігура комічна:
він може засліплювати й обманювати, але не може змінити світ. Манн вважав «Фелікса Круля» своєю кращою, найбільш удалою книгою, оскільки роман «одночасно заперечує традицію і йде в її руслі».

Література

1. Історія світової літератури. — K., 2000.

2. Літературна енциклопедія. — K., 1999.

3. Волоіцук Є. Зарубіжна література. — K., 2004.