Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

АНТИМОНОПОЛЬНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ ТА ЙОГО ОРГАНІВ

Правова основа діяльності і структура Антимонопольного комітету України.

Завдання, компетенція і повноваження Антимонопольного комітету України та його органів.

Правовий статус територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Інші державні органи, що здійснюють захист конкуренції в Україні.

Вивчення студентами даної теми необхідно почати із з'ясування того, що практично всі країни світу, що мають правовий механізм підтримки та захисту конкурентних відносин, створили відповідний державний апарат його реалізації. Так, в США ще в 1914 році був прийнятий Закон Про Федеральну торговельну комісію. Сьогодні основну роботу по державному контролю за монополістичною діяльністю проводить антитрестовий відділ (управління) Міністерства юстиції, який правомочний порушувати судові справи проти осіб, які порушують антитрестове законодавство США, Загальна відповідальність за проведення у Великобританії конкурентної політики покладена на державного секретаря з торгівлі і промисловості. Нагляд за монополіями, злиттями, обмежувальними угодами і антиконкурентними діями здійснює Генеральний директор Відомства з добросовісного підприємництва (утворене у 1973 р.), У квітні 1999 р. створена була Комісія по конкуренції у виконання ст. 45 Закону про конкуренцію 1998 р., що набув чинності з 1 березня 2000 р. Ця Комісія замінила ту, яка діяла з 1948 р, - Комісію по монополіях і злитті. У Німеччині компетентним антимонопольним органом є Федеральне картельне відомство, що знаходиться в Берліні, підпорядковується Федеральному міністерству економіки. Крім того, відповідні справи можуть входити в компетенцію земельних картельних відомств або, в окремих випадках, самого Федерального міністерства економіки. В Фінляндії відповідає за удосконалення законодавства з проблем конкуренції та державних дотацій Міністерство торгівлі та промисловості. Серед його структурних підрозділів необхідно виділити Управління з питань конкуренції та Раду з питань конкуренції. Обидва органи діють на правах юридичної особи. Рада є незалежною у прийнятті рішень. По суті, це адміністративний квазісудовий орган, який фінансується з бюджету. Також до Управління з питань конкуренції входять губернські представники, котрі підзвітні місцевим органам влади. Державні органи, що здійснюють контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, діляться у Франції на органи загальної компетенції і спеціальної компетенції. До органів загальної компетенції відносяться Міністерство у справах економіки і Ге­неральне управління у справах конкуренції і споживачів. Органом спеціальної компетенції є Рада у справах конкуренції. В Угорщині було створено і діє окремий державний орган - Відомство з питань економічної конкуренції. Ця установа не має регіональних представництв. Діяльність даного державного органу поширюється лише на традиційні ринки то­карів і послуг, На ринках фінансів, цінних паперів і страхової діяльності нагляд за конкуренцією здійснює Державна банківська інспекція, Державна інспекція цінних паперів і Державна страхова інспекція із засто­сування окремих правових норм. Постійний контроль за дотриманням вимог Закону РФ «Про захист конкуренції" від 26.07.2006 р. N8 І35-Ф3, виявляють і припиняють порушення антимонопольного законодавства у Росії антимонопольні органи: Федеральна антимонопольна служба Російської Федерації (ФАС Росії) та її територіальні органи, розташовані майже в кожному суб'єкті Федерації. На рівні СНД для реалізації Договору про проведення узгодженої антимонопольної політики, який був підписаний 25 січня 2000 року в м. Москві Сторонами заснована Міждержавна рада з антимонопольної політики (Антимонопольна рада). У ЄС М питання конкуренції відповідає один з членів Європейської Комісії, у веденні якого знаходиться Генеральна дирекція № 4, що є спеціалізованим структурним підрозділом Комісії по конкуренції.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції» державна політика в сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму на товарних ринках України, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю. Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб’єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюється органами Антимонопольного комітету України. Такий державний контроль повинен здійснюватись Антимонопольним комітетом, як визначено ч.1 ст.40 ГК України, відповідно до його повноважень, визначених законом.

Необхідно відзначити, що у ст.1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України Антимонопольний комітет визнаний державний органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданням та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються Законом України «Про Антимонопольний комітет України», іншими актами законодавства і полягають зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України нарівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Студентам важливо акцентувати увагу на тому, що у відповідності зі ст.3 цього закону основними завданнями Антимонопольного комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забез­печення застосування законодавства про захист економічної конкуренції.

Необхідно вказати, що загальні повноваження Антимонопольного комітету України визначені в новій редакції ст. 7 спеціального Закону, при цьому даний законодавчий акт визначає виключну компетенцію Антимонопольного комітету України як вищого колегіального органу (ст. 13), а також компетенцію органів Антимонопольного комітету України (ст. ст. 14, 16,17). У своїй діяльності Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" під 11.01.2001 р. до органів Антимонопольного комітету України відносяться: Антимонопольний комітет України, постійно діючі та тимчасові адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державний уповноважений Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України, Систему органів Антимонопольного комітету України становлять Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення.

Студентам необхідно звернути увагу, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.1993 р. для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом в межах його компетенції. Такі територіальні відділення утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. У разі необхідності можуть бути утворені міжобласні територіальні відділення. Створення мережі територіальних відділень Антимонопольного комітету України було завершено в 1994-1995 р.р. у країні було створено 27 територіальних відділень Антимонопольного комітету України. Ці органи Антимонопольного комітету України активно функціонують і сьогодні. Безпосереднім документом, що визначає Основні завдання, компетенцію,повноваження і організаційні основи діяльності територіального відділення Антимонопольного комітету України, є Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 р.№ 32-р, Територіальне відділення Антимонопольного комітету України є органом в системі органів Антимонопольного комітету України. Відділення підпорядковане та підзвітне Антимонопольному комітету України. Напрям, координація і контроль за діяльністю відповідних відділень Антимонопольного комітету здійснюється Головою Антимонопольного комітету України, його заступниками, державними уповноваже­ними Антимонопольного комітету України відповідно до розподілу їх фун­кціональних обов'язків. Основним завданням відділення в участь у форму­ванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення держав­ного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної кон­куренті на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення пору­шень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (та­рифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

Таким чином, створення і функціонування в Україні антимонопольних органів на чолі із Антимонопольним комітетом України було покли­кане, в першу чергу, утворити інституційну систему, яка б на професійно­му рівні, цілеспрямовано забезпечувала реалізацію положень антимонопольно-конкурентного законодавства і здійснювала відповідний держав­ний контроль за його дотриманням всіма учасниками ринкових відно­син. Антимонопольний комітет України підвів і свої перші підсумки за наслідками виконаної роботи. Так, в 1994 - 2001 рр. органи Комітету взя­ли участь у 2255 заходах із демонополізації (здебільшого з ініційованих Комітетом), внаслідок яких на ринки додатково вступили 7100 суб'єктів господарювання; не допущено перетворення на приватні без розукруп­нення 1387 монопольних утворень, унаслідок реструктуризації монополь­них утворень у процесі приватизації створень 2163 нові суб'єкти господарювання; виявлено та припинено 9214 порушень антимонопольного законодавства; реальні фінансові наслідки припинення порушень антимонопольного законодавства склали 129 млн. грн., що в п'ять разів перевищує витрати Державного бюджету на утримання органів Комітету; опра­цьовано близько 9,5 тисяч проектів нормативно-правових актів, у погод­женні 2622 з них було відмовлено або погоджено за умови врахування за­уважень і пропозицій Комітету, що попередило відповідну кількість по­рушень антимонопольного законодавства.

Студентам необхідно пам'ятати, що всі органи державної влади, орга­ни місцевого самоврядування повинні забезпечувати виконання держав­ної політики з підтримки, захисту і розвитку економічної конкуренції. Од­нією з форм такого забезпечення служить аналіз стану ринку і рівня конку­ренції на ньому, на підставі якого і повинні прийматися відповідні міри, спрямовані на вирівнювання показників конкуренції на товарних ринках. Дане положення деталізоване в ч. З ст. 4 Закону України "Про захист еконо­мічної конкуренції" від 11.01.2001 р., відповідно до якого органи державної влади, до компетенції яких належить забезпечення державного регулюван­ня та управління у відповідних галузях економіки, проводять моніторинг ринків цих галузей з метою аналізу і прогнозування їх розвитку. Так, на­приклад, організація та безпосереднє проведення моніторингу цін і тарифів здійснюється Держцінінспекцією на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо проведення моніторингу цін і тарифів на спо­живчому ринку" від 13.06.2002 р. № 803. Інформація про результати моніто­рингу цін і тарифів у розрізі регіонів подається: Мінекономіки, Антимонопольному комітетові України та Національному банку з відповідними висновками і пропозиціями щодо поліпшення цінової ситуації, а також Держкомстату з метою поглиблення аналізу даних щодо зміни цін і тарифів на споживчі товари та послуги, які надходять від територіальних органів дер­жавної статистики. Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України "Про захист еко­номічної конкуренції" від 11.01.2001 р. органи влади, органи місцевого са­моврядування, органи адміністративно-господарського управління та кон­тролю зобов'язані сприяти Антимонопольному комітету України у здійсненні його повноважень у сфері підтримки й захисту економічної кон­куренції, обмеження монополізму та контролю за додержанням законодав­ства про захист економічної конкуренції.