Читайте также:
|
Із відібраних ділянок біоматеріалу (п.5.1.) одночасно з посівом готують суспензію шляхом розтирання тканин з фізрозчином у ступці, дотримуючись стерильності, і вводять підшкірно в області шиї трьом хом’якам – самцям в дозі 1см3 або трьом мурчакам – самцям в дозі 3см3.
Виділену із біоматеріалу культуру (п.5.2.) вводять двом хом’якам або двом мурчакам в тих же дозах. Період спостереження за зараженими хом’яками 12 діб, мурчаками – 25 діб.
При наявності в біоматеріалі збудника сапу в місці підшкірного введення через 3–4 доби утворюється виразка з твердими краями. Хворі тварини малорухливі, у них розвивається риніт, кон’юнктивіт, орхіт.
При достатній дозі і вірулентності збудника хом’яки гинуть через 5–7 діб, мурчаки ― через 8–15 діб. У мурчаків хвороба може перейти в хронічну форму.
Тварин з клінічним проявом хвороби поміщають в ексикатор з ефіром, роблять розтин і проводять посіви з серця, селезінки, печінки, сім’яників на живильні середовища. Виділену культуру досліджують, як вказано в п.5.2. Аналогічно діють із зараженими тваринами.
При розтині у хворих і загиблих тварин на селезінці, в легенях, сім’яниках виявляють геморагічні і некротичні вузлики.
7. Гістологічне дослідження
Для гістологічного дослідження беруть змінені кусочки органів і тканин, із яких після фіксації готовлять зрізи на заморожуючому мікротомі або після заливки целоїдином (парафіном).
Зрізи фарбують гематоксилін-еозином і проглядають спочатку при малому збільшенні (окуляр х7, об’єктив х10), потім при виявленні вузликів розглядають їх при великому збільшенні (об’єктив х40–х60).
Типовою формою сапних змін є інфекційна гранульома (вузлик) специфічної будови. В центрі вузлика, що розвивається, виявляють нейтрофільні лейкоцити, лімфоцити і епітеліоїдні клітини. Диференцюючими ознаками є каріорексис (розпад ядер) лейкоцитів.
В стадії інкапсуляції центр вузлика представлений глибокозернистим розпадом хроматину ядер лейкоцитів і забарвлений в темно-синій колір. Внутрішній шар кліткової зони складається із епітеліоїдних клітин блідо-рожевого кольору, а зовнішній забарвлений темніше – із лімфоїдних клітин з фібробластами і колагеновими волокнами.
Центральна частина позбавлених вапна вузликів забарвлена в темно-синій, а некротична маса – в рожевий колір. Вапно виступає у вигляді глибок і зерен на загальному рожевому фоні обезвапненої некротичної маси. За сполучнотканинною капсулою розміщуються лімфатичні клітини у вигляді синюватого краю.
Крім вузликів сапні зміни можуть проявлятися у вигляді дифузного запалення з ексудативним і продуктивним акцентом, яке характеризується наявністю вогнищ лейкоцитарних накопичень з явищами каріорексису або проліферацією лімфоїдних і епітеліоїдних клітин.
Зміни слизової носової порожнини можуть являти собою комбінацію вузликів, первинних і вторинних виразок і рубців.
8. Постановка діагнозу
8.1. При позитивному результаті хоч одного із наступних методів дослідження: клінічного огляду, очної малеїнової проби, дослідження сироватки крові в РА або РЗК тварин вважають підозрілими в захворюванні сапом.
8.2. Діагноз на сап вважають встановленим в таких випадках:
8.2.1. Позитивна малеїнова проба підтверджена результатом патологоанатомічного дослідження;
8.2.2. Виявлення характерних для сапу змін у внутрішніх органах і тканинах;
8.2.3. Виділення культури із патологічного матеріалу з властивостями, характерними для збудника сапу;
8.2.4. Отримання позитивних результатів біологічного дослідження, навіть якщо культура збудника не виділена.
З виданням даної Настанови на території України не діють „Методичні вказівки по лабораторній діагностиці сапу”, затверджені ДУВ Мінсільгоспу СРСР 24 липня 1985 року, „Настанова по постановці пластинчатої реакції аглютинації з сапним кольоровим антигеном”, затверджена ДУВ Мінсільгоспроду СРСР 19 жовтня 1990 року.
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 53 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |