Диктанти. Методика проведення контрольного диктанту.

Одним з найважливіших завдань проведення системи вправ, у тому числі диктантів, є формування грамотності учнів, неухильне й поступове піднесення її рівня. Грамотність прийнято розуміти як певний ступінь знання законів і правил даної мови та володіння практичними навичками для вираження своїх думок усно й на письмі. Це один з основних показників культурного рівня людини, необхідна передумова освіти, забезпечення активної участі кожного в політичному, культурному, громадському житті суспільства.
Орфографічна грамотність охоплює вміння передавати на письмі усну мову відповідно до прийнятих правил правопису. Основними й найважливішими вважаються орфограми й пунктограми, які порівняно часто зустрічаються в текстах, відображають істотні сторони українського правопису, легко перевіряються правилами. Сюди належать, наприклад, орфограми в словах: згаснути, скинути, розбити, розхитати (на правопис префіксів), тижня, вісник (спрощення в групах приголосних) і т. д.Неправильні написання, що трапляються в роботах учнів, прийнято поділяти на помилки (орфографічні, пунктуаційні) і описки. Помилка — це таке написання, яке порушує діючі правила орфографії чи пунктуації або традиційне написання (областний замість обласний, кешеня замістькишеня і т. п.), описки ж — такі помилкові написання, які не зв'язані з порушенням існуючих правил, наприклад, хта замість хата, дерего замість дерево і под.
Часто буває, що помилки невиправдано відносяться до категорії описок, а описки в свою чергу зараховують до помилок, а це спричинює неправильне оцінювання робіт дітей, а відтак і неправильний вибір прийомів попередження і викорінення хибного написання.Щоб визначити в конкретному випадку, помилка це чи описка, потрібно враховувати і характер вправи, і рівень грамотності учня. Зрештою, в сумнівних випадках доцільно запропонувати, щоб він пояснив написане.Найбільш типовими видами описок є пропуски, заміни, недописування букв (рідше й цілих складів).Вони виправляються, але не вважаються орфографічними помилками.

18 Урок літературного читання, їх триєдина мета.

Під читанням слід розуміти процес звукового або мовчазного відтворення друкованого тексту і осмислення прочитаного-фактів подій вчинків засобів художньої літератури

Процес навчання читати пов*язаний з формуванням літературної освіти тому і предмет називається літературне читання. Цей предмет спрямований на розв’язання завдань визначених програмою і змістом навчання через літературне читання учні повноцінно сприймають твір.

Літературне читання має триєдину мету

-навчальна:оволодіння молодшими школярами повноцінними навичками читання,якостями читання-свідомого,правильного,виразного.в міру швидкого,досягнути порогового рівня читання,

-розвиваюча:розвиток пізнавальних умінь,мовлення,мислення,збагачення словникового запасу,розвиток естетично розвинутого читача

-виховне:формування національної самосвідомості,любов до природи,духовний світ,любов до книги,читання і предмету,виховати читача що розуміє позицію автора героїв і має власне ставлення.встановлює причинно-наслідкові звязки

19 Методи навчання читання. Вкажіть доцільність їх застосування

Метод багаторазового читання(повторювальне читання)

Він є доцільним у роботі над текстом тому що при багаторазовому читанні учні краще розуміють текс,встановлюють зв’язки,швидко його читають

Бесіда9евристична)

Тут відбувається оцінка персонажів,учні можуть зачитувати вибіркові уриски тексту,працювати з ним.відповідати на запитання

Пояснювальне читання

Проводиться вчителем,під час цієї роботи пояснюються незрозумілі слова

Ідейно-художній аналіз цілісного сприймання твору

Це аналіз теми мети (метафор епітетів порівнянь)

Колективне читання

Коли всі учні читають вголос разом.тоді менш успішні тягнуться за кращими учнями