Читайте также:
|
Час і художній контекст створення.
Стиль, наприямок, течія.
Аналіз назви. Співвідношення назви й зображення.
Предметне – безпредметне.
Живопис, графіка, скульптура, архітектура.
Станковий або монументальний живопис.
Скульптура: монументальна скульптура і скульптура малих форм, причому до цього приєднуються і принципові відмінності; вільна скульптура (включаючи «круглу» розраховану на круговий обхід, на розгляд з усіх боків) і рельєф (барельєф, горельєф, контр рельєф, «живописний» рельєф), садово-паркова, декоративна, гліптика, камея, інтарсія і т.п.
Станкова графіка, книжкова графіка, плакат, екслібріс і т.п.
«Паперова» та «реальна» архітектура.
Олія, темпера,фреска,вітраж і т.п. Акварель, гуаш. Основа (дерево,холст, метал)
Графіка: малюнок, гравюра.
Матеріали в скульптурі (камінь, – мармур, граніт, пісковик, дерево, метал та ін..) та техніки обробки в скульптурі (пластика та висікання, литво, різьблення і т.п.)
Матеріали в архітектурі, їх потенційні можливості.
Портрет. Парадний, камерний і т.п. (Враховуючи – на повний зріст, поясний, голова, фас; профіль, напівпрофіль,три чверті; ракурс і т.п.)
Пейзаж (міський, маріна, ведута і т.п.)
Натюрморт.
Історичний та батальний.
Біблійний та міфологічний.
Анімалізм.
Побутовий жанр.
Трактування мотиву (натуралістичне, реалістичне, умовне, продиктоване каноном). Яке завдання вирішує художник – точність відображення, пошуки виразності формальних характеристик і т.п. Ступінь умовності або натуралізму зображення. Тяжіє умовність до ідеалізації або до експресивного відтворення?
У який художній простір (контекст) включено аналізований твір (храм, міський ансамбль, садово-парковий ансамбль, інтер’єр і т.д.). Є частиною архітектурного або скульптурного ансамблю чи самостійний твір. Вплив інших видів мистецтва.
Ракурс: положення художника, глядача стосовно об’єкту. Точка зору та дистанція, на яку розрахований твір.
простір (кругла скульптура і скульптура, пов'язана з архітектурою; архітектурно-скульптурна форма, горельєф; рельєф; барельєф; мальовничий рельєф; контррельєфи)
Формат: горизонтальний, вертикальний, квадрат, тондо, овал і т.п. Обріз зображення й активність формату як засобу виразності. Пропорції.
Предметні плани: перший, середній, задній.
Лінія горизонту.
Опозиції верх – низ, ліве – праве, ближнє-далеке, симетрія-асиметрія, Співвіднесення мас: протиставлення, рівновага. Симетрія, асиметрія, рівновагна мас.
Характер просторової побудови – перспектива (лінійна (пряма), зворотня, аксонометрія, стереометрія і т.п. Лінійна перспектива: точка сходження, її розташування відносно флормату
Лінія, контур, силует. Лінії, контрасти, плями.
Деталізовано (або навпаки узагальнено) трактоване зображення.
Опозиції рух – спокій, динаміка – статика.
Особливості пластики скульптурного твору й композиційного рішення твору архітектурного.
Рівновага, статика та динаміка в композиції. Рух та його характер, напрямок.
Характер побудови простору (площинно, створено глибокий простір і т.п. За рахунок чого досягається просторова глибина (пропорції / розміри фігур, об’єм предметів, градації кольору).
Тривимірність скульптури аналізувати об’єм, простір, як вони взаємодіють.
Разрахована на фіксовані точки зору чи круговий обхід. Скільки завершених виразних силуетів, їх характер (замкнений. компактний, геометрично вірний, живописгний, розімкнений і т.п.) Пропорції, Співвіднесення частин і цілого. «Рисунок скульптуры» (розробка й ускладнення співвідношень між великими композиційними блоками, ритм внутрішніх членувань, характер розробки поверхні.
Рель’єф – зміна цілого при зміні кута зору, Варіювання глибини, побудова просторових планів та їх кулькусть.
(«Як розділити єдиний організм на частини? Можна скористатися традиційним набором дій: провести діагональні осі для визначення геометричного центру картини, виділити світлі і темні місця, холодні і теплі тони, визначити смисловий центр композиції, при необхідності вказати композиційні осі і т. д. Тоді легше встановити формальну структуру зображення»).
Світло, освітлення, джерело світла, контрастне чи дифузне освітлення.
Моделювання форми світлом. Характер світла (рівне, контрастне, ліпить об’єм і т.п.) ровный, нейтральный; контрастный, лепящий объем; мистический). Контраст, нюанс, сфумато.
Джерело/ напрямок світла (освітлення) Силуети фігур/об’єктів. Виразність силуету. Деталізація-узагальнення.
Тінь (власна,. падаюча і т.п.). Світловий рефлекс.
Світловий тон. Світлі та темні тони(більша та меньша світлота тону).
Світлотінь, сфумато.
Повітряна перспектива. Світле – темне. Розтяжки світлового тону.
Використання ефектів освітлення в архітектурі й скульптурі
Хроматичні та ахроматичні кольори.
Основні (прості) та допровнюючі.
Власний колір предмету і т.п. Оптично достовірний або експресивний колір. Локальні тони та тональний колорит
Моделювпання форми кольором, кольоровий рефлекс, кольоровий контраст й нюанс.
Тон: насиченість і т.п.. розтяжки світлового тону, техніки, прийоми (лісирування, розбілювання і т.п.)
Колорит (підпорядкований малюнку й об’єму або є ключовим засобом виразності.
Межі кольорових плям,їх спів падіння з границями об’ємів та предметів. Великі маси/деталізація, мазокю
Домінують теплі/холодні тони. Тіні (глухо чи прозоро, колір тіні).
Чи можливо виділити ритмічні повтори у використанні певного кольору. Чи є домінуючий колір/сполучення кольорів.
Роль кольору в скульптурі. Колір матеріалу / кольорова скульптура. Взаємодія кольору та об’єму.
Фактура живописної поверхні – гладка, пастозна,рель’єфна.,
Криючі (корпусні) й прозорі фарби, розбілювання та лісирування.
Фактура письма (експресивна, корпусний, фактурний мазок та «м’яка», гладкий мазок.
Фактура й особливості обробки матеріалу в скульптурі. Однорідна чи різна в різних частинах скульптури. Згладжена чи «ескізна», сліди руху інструменту, імітуючи натуру чи умовна. Зв’язок фактури з якостями матеріалу. Вплив фактури на сприйняття силуету й об’єму сккульптурнох форми.
фактура скульптурной поверхности? Однородная или разная в разных частях? Гладкая или «эскизная» видны следы прикосновения инструментов, натуроподобная, условная.
Как эта фактура связана со свойствами материала?
Как фактура влияет на восприятие силуэта и объема скульптурной формы?
Чи передано різноманітність фактур зображених поверхонь (тканиниЮ шкіра, метал і т.п.)
Узагальнити всі згадані вище засоби виразності в їх синтетичній єдності й у зв’язку з задумом художника, що власне й дозволило автору втілити в матеріалі початковий задум й створити неповторний художній образ.
(При аналізі творів скульптури необхідно враховувати специфіку скульптури як виду мистецтва. Скульптура - це вид мистецтва, в якому реальний тривимірний об’єм взаємодіє з навколишнім простором. Тому – аналізувати об’єм, простір і те, як вони взаємодіють.
В живописі варто бачити не «вікно в світ», а площину, на якій живописними засобами може бути створена ілюзія простору.
«Живопис - це мистецтво площині і однієї точки зору, де простір і обсяг існують тільки в ілюзії. Ця площина є головною "умовністю" живопису, і головна складність для маляря полягає не в тому, щоб подолати цю умовність (подолання її означає відмову від мистецтва - згадаємо птахів, клювати виноград Зевксіс), а в тому, щоб витримати її, так би мовити, в одному ключі або, висловлюючись інакше, на однаковій відстані від дійсності.Справа в тому, що про цю умовності, це обмеження живопису глядач часто забуває. Глядач забуває, що живопис двовимірний, і піддається цілком його ілюзії, або ж розглядає площину як неминуче зло, яке треба ігнорувати. Насправді площина і поверхня картини - настільки ж важливі елементи художнього впливу, як і створені на ній образи. Справа в тому, що кожна картина виконує дві функції - образотворчу і експресивно-декоративну. Мова живописця цілком зрозумілий лише тому, хто усвідомлює декоративно-ритмічні функції площині картини» (Б.Р.Віппер)).
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 83 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |