Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Технологія кодування - сукупність правил (порядок, послідовність) кодового позначення об’єктів.

Будь-який код будується із сукупності букв, цифр і інших символів, що складають його алфавіт. Коди характеризуються:

довжиною − числом позицій (символів) в коді;

структурою − порядком розташування в коді символів, які використовуються для позначення класифікаційної ознаки.

Процедура привласнення будь-якому об’єкту кодового позначення називається кодуванням.

Під кодуванням в загальному випадку розуміють перетворення алфавіту повідомлення в алфавіт деяким чином вибраних кодових символів . Зазвичай (але не обов’язково) розмір алфавіту кодових символів менше або набагато менше розміру алфавіту джерела .

Існують різні визначення, класифікації та описи процесів кодування. Насамперед розрізняють первинне кодування та вторинне.

Під первинним кодуванням будемо розуміти перетворення у форму, яка є придатною для передавання чи зберігання інформаційних об’єктів

Розрізняють наступні види (системи) первинного кодування: кодування чисел, кодування повідомлень, кодування інформаційних символів на фізичному рівні, кодування дискретних повідомлень та т. ін.

Вторинне кодування забезпечує більш ефективну, з погляду швидкості та вірності, реалізацію процесів передавання чи зберігання інформаційних об’єктів. Серед технологій вторинного кодування найчастіше використовують кодування для зменшення об’єму інформаційних об’єктів (стиснення) та їх завадостійке кодування.

В цій лекції зупинимося на первинному кодуванні.

Код – правило, по якому записуються різні кодові слова або числа. Поняття коду є чисто математичним. Будь-який код повинен задовольняти головній вимозі – однозначності відповідності між повідомленням і кодовим словом. інакше виявиться неможливим розшифрувати повідомлення на приймальній стороні. В інформаційно – телекомунікаційних системах кодові слова, або кодові комбінації, перетворяться в сигнали, передані по каналу зв’язку. При цьому кожному символу коду повинен відповідати свій, і лише свій, елементарний сигнал.

Всі використовувані в інформаційно – телекомунікаційних системах коди можна умовно розділити по наступних ознаках:

1. По числу використовуваних елементарних символів:

o двійкові (кодові слова складаються з символів 0, 1 – основа коду g = 2);

o трійкові (кодові слова складаються з символів 0, 1, 2 – основа коду g = 3);

o S-кові (кодові слова складаються з символів 0, 1,…, S – основа коду g = S);

2. По числу елементарних символів в кожному слові, або кодовій комбінації (по загальному числу символів):

o рівномірні (блокові); у таких кодах всі кодові слова містять одне і те ж постійне число елементів, тобто n = const;

o нерівномірні; різні повідомлення в цих кодах кодуються словами різної довжини, тобто n = var;

Коди, у яких усі комбінації мають однакову довжину, називають рівномірними. Для рівномірного коду число можливих комбінацій дорівнює gⁿ. Прикладом такого коду є п’ятизначний код Бодо, що містить п’ять двійкових елементів (g = 2, n = 5). Число можливих кодових комбінацій дорівнює 2⁵ = 32, що є достатнім для кодування основних букв алфавіту. Застосування рівномірних кодів не потребує передачі розділювальних символів між кодовими комбінаціями.

Нерівномірні коди характерні тим, що в них кодові комбінації відрізняються друг від друга не тільки взаємним розташуванням символів, але і їхньою кількістю. Це приводить до того, що різні комбінації мають різну довжину. Типовим прикладом нерівномірних кодів є код Морзе, у якому символи 0 і 1 використовуються тільки в двох з’єднаннях − як одиночні (1 і 0) або як потрійні (111 і 000). Сигнал, що відповідає одній одиниці, називається точкою, трьом одиницям − тире. Символ 0 використовується як знак, що відокремлює точку від тире, точку від точки і тире від тире. Сукупність 000 використовується як розділювальний знак між кодовими комбінаціями.

3. По здатності знаходити і/чи виправляти спотворення, тобто по завадостійкості коди поділяють на:

o не завадостійкі (незавадозахисні, ненадмірні) – коди, нездібні не тільки виправляти, але навіть знаходити спотворення. Ці коди, у яких усі можливі кодові комбінації використовуються для передачі інформації, називаються простими, або кодами без надмірності (надлишковості). У простих рівномірних кодах перетворення одного символу комбінації в іншій, наприклад 1 у 0 або 0 у 1, приводить до появи нової комбінації, тобто до спотворення;

o завадостійкі (завадозахисні) – коди, здатні знаходити і/чи виправляти спотворення різних типів (надмірні коди). Ці коди, в свою чергу поділяються на прості (примітивні, такі, що виявляють лише наявність спотворень) і корегуючі.

4. По роздільності інформаційних і надмірних елементів:

o систематичні, в яких є чітке розрізнення між інформаційними і надмірними елементами; особливо зручні коди, в яких інформаційні елементи займають перші m позицій, а за ними слідують надмірні елементи на k позиціях;

o несистематичні, в яких не можна розрізнити інформаційні і надмірні елементи.

Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 20 | Нарушение авторских прав