Читайте также:
|
|
Будь-який код будується із сукупності букв, цифр і інших символів, що складають його алфавіт. Коди характеризуються:
довжиною − числом позицій (символів) в коді;
структурою − порядком розташування в коді символів, які використовуються для позначення класифікаційної ознаки.
Процедура привласнення будь-якому об’єкту кодового позначення називається кодуванням.
Під кодуванням в загальному випадку розуміють перетворення алфавіту повідомлення
в алфавіт деяким чином вибраних кодових символів
. Зазвичай (але не обов’язково) розмір алфавіту кодових символів
менше або набагато менше розміру алфавіту джерела
.
Існують різні визначення, класифікації та описи процесів кодування. Насамперед розрізняють первинне кодування та вторинне.
Під первинним кодуванням будемо розуміти перетворення у форму, яка є придатною для передавання чи зберігання інформаційних об’єктів
Розрізняють наступні види (системи) первинного кодування: кодування чисел, кодування повідомлень, кодування інформаційних символів на фізичному рівні, кодування дискретних повідомлень та т. ін.
Вторинне кодування забезпечує більш ефективну, з погляду швидкості та вірності, реалізацію процесів передавання чи зберігання інформаційних об’єктів. Серед технологій вторинного кодування найчастіше використовують кодування для зменшення об’єму інформаційних об’єктів (стиснення) та їх завадостійке кодування.
В цій лекції зупинимося на первинному кодуванні.
Код – правило, по якому записуються різні кодові слова або числа. Поняття коду є чисто математичним. Будь-який код повинен задовольняти головній вимозі – однозначності відповідності між повідомленням і кодовим словом. інакше виявиться неможливим розшифрувати повідомлення на приймальній стороні. В інформаційно – телекомунікаційних системах кодові слова, або кодові комбінації, перетворяться в сигнали, передані по каналу зв’язку. При цьому кожному символу коду повинен відповідати свій, і лише свій, елементарний сигнал.
Всі використовувані в інформаційно – телекомунікаційних системах коди можна умовно розділити по наступних ознаках:
1. По числу використовуваних елементарних символів:
o двійкові (кодові слова складаються з символів 0, 1 – основа коду g = 2);
o трійкові (кодові слова складаються з символів 0, 1, 2 – основа коду g = 3);
o S-кові (кодові слова складаються з символів 0, 1,…, S – основа коду g = S);
2. По числу елементарних символів в кожному слові, або кодовій комбінації (по загальному числу символів):
o рівномірні (блокові); у таких кодах всі кодові слова містять одне і те ж постійне число елементів, тобто n = const;
o нерівномірні; різні повідомлення в цих кодах кодуються словами різної довжини, тобто n = var;
Коди, у яких усі комбінації мають однакову довжину, називають рівномірними. Для рівномірного коду число можливих комбінацій дорівнює gn. Прикладом такого коду є п’ятизначний код Бодо, що містить п’ять двійкових елементів (g = 2, n = 5). Число можливих кодових комбінацій дорівнює 25 = 32, що є достатнім для кодування основних букв алфавіту. Застосування рівномірних кодів не потребує передачі розділювальних символів між кодовими комбінаціями.
Нерівномірні коди характерні тим, що в них кодові комбінації відрізняються друг від друга не тільки взаємним розташуванням символів, але і їхньою кількістю. Це приводить до того, що різні комбінації мають різну довжину. Типовим прикладом нерівномірних кодів є код Морзе, у якому символи 0 і 1 використовуються тільки в двох з’єднаннях − як одиночні (1 і 0) або як потрійні (111 і 000). Сигнал, що відповідає одній одиниці, називається точкою, трьом одиницям − тире. Символ 0 використовується як знак, що відокремлює точку від тире, точку від точки і тире від тире. Сукупність 000 використовується як розділювальний знак між кодовими комбінаціями.
3. По здатності знаходити і/чи виправляти спотворення, тобто по завадостійкості коди поділяють на:
o не завадостійкі (незавадозахисні, ненадмірні) – коди, нездібні не тільки виправляти, але навіть знаходити спотворення. Ці коди, у яких усі можливі кодові комбінації використовуються для передачі інформації, називаються простими, або кодами без надмірності (надлишковості). У простих рівномірних кодах перетворення одного символу комбінації в іншій, наприклад 1 у 0 або 0 у 1, приводить до появи нової комбінації, тобто до спотворення;
o завадостійкі (завадозахисні) – коди, здатні знаходити і/чи виправляти спотворення різних типів (надмірні коди). Ці коди, в свою чергу поділяються на прості (примітивні, такі, що виявляють лише наявність спотворень) і корегуючі.
4. По роздільності інформаційних і надмірних елементів:
o систематичні, в яких є чітке розрізнення між інформаційними і надмірними елементами; особливо зручні коди, в яких інформаційні елементи займають перші m позицій, а за ними слідують надмірні елементи на k позиціях;
o несистематичні, в яких не можна розрізнити інформаційні і надмірні елементи.
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 20 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | <== 3 ==> | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 |