Читайте также:
|
|
Тема 17 Розумове виховання
1. Суть і основні поняття розумового виховання
2. Мета, завдання, зміст, шляхи, засоби і методи розумового виховання
3. Роль вчителя початкових класів у формуванні світогляду молодших школярів.
4. Українська етнопедагогіка про розумове виховання дітей
Розумове виховання —діяльність вихователя, спрямована на розвиток інтелектуальних сил і мислення учнів з метою прищеплення культури розумової праці.
Розумове виховання відбувається у процесі засвоєння знань і не зводиться до нагромадження певного їх обсягу. Процес здобуття знань і якісне їх поглиблення є чинником розумового виховання лише тоді, коли знання стають особистими переконаннями, духовним багатством людини.
Мета, завдання, зміст, шляхи, засоби і методи розумового виховання
У процесі навчання та виховання реалізується головна мета розумового формування особистості учня — розумовий розвиток.
Розумовий розвиток — процес розвитку інтелектуальних сил, пізнавальних здібностей мислення учнів.
Під час розумового виховання відбувається накопичення певного фонду знань: термінології, символів, імен, назв, дат, понять, існуючих між ними зв'язків і залежностей, відображених у правилах, законах, закономірностях, формулах.
Людина належить до виду homo sapiens. Їй властиве активне пізнання оточуючої дійсності, оволодіння інтелектуальним досвідом попередніх поколінь, систематизація його і на цій основі підйом сходинками соціального прогресу. Розумова діяльність є провідного в житті людини. Вона є найважливішою передумовою соціального становлення особистості, її морально-духовного збагачення. Розумове виховання спрямоване на розв'язання ряду завдань.
1.Опанування системи знань про наукові засади розвитку
природи й суспільства.
1. Розвиток потенційних інтелектуальних сил особистості.
2. Формування культури розумової праці.
У розв'язанні завдань розумового виховання треба виходити з постулату, що основним багатством окремої людини і людської спільноти взагалі є інтелектуальне багатство. Якраз цим критерієм визначається престижність тієї чи іншої держави у світовому співтоваристві. Тому провідним завданням розумового виховання є створення оптимальних умов для розумового розвитку кожної особистості, максимальне використання потенційних можливостей людини для зростання її інтелектуальних сил.
Інтелект (від лат. intellectus — пізнання, розуміння, розум) — це суб'єктивна здатність живих істот здійснювати доцільно орієнтовану діяльність, що дає змогу особистості забезпечувати активну діяльність у природному й соціальному середовищі.
У системі розумового розвитку людини важливе місце посідає мислення. Мислення — це процес опосередкованого відображення об'єктивної дійсності в зіставленнях, взаємозв'язках її структурних компонентів. Школа має закласти основи формування різних видів мислення — діалектичного, логічного, абстрактного, узагальненого, категоріального, теоретичного, індуктивного, дедуктивного, алгоритмічного, репродуктивного, продуктивного, системного.
Розумове виховання передбачає оволодіння людиною рядом важливих розумових операцій: аналізом, синтезом, порівнянням, систематизацією.
Важливим завданням є формування інтелектуальних умінь, до яких відносять: загальні вміння (читати, слухати, усно висловлювати свої думки, писати, працювати з книгою та іншими джерелами інформації) та спеціальні вміння (читати ноти, карти, схеми, слухати музичні твори, користуватися довідковою літературою). Всі ці уміння є важливою передумовою становлення культури розумової праці.
Процес інтелектуального розвитку особистості, накопичення інтелектуального багатства реалізується через наполегливу і напружену самостійну пізнавальну діяльність. Особливо важливо забезпечити оптимальні умови для такої діяльності в роки дитинства, отроцтва і юності.
Формуванню інтелектуальних умінь/сприяють певні типи завдань:
- дослідницькі (спостереження, дослід, підготовка експерименту, пошуки відповіді в науковій літературі, екскурсії та експедиції і т. ін.);
- порівняльні, що свідчать про подібність або відмінність понять, складних явищ;
- спрямовані на впорядкування мислительних дій, а також користування алгоритмами або самостійне їх складання;
- аналіз і узагальнення ознак для виділення явища в певний клас чи вид.
Культура розумової праці означає вміння раціонально використовувати режим розумової роботи, точно і акуратно виконувати всі операції, підтримувати порядок на робочому місці і т. ін. Вона передбачає і вироблення в учнів особливих якостей, необхідних для засвоєння знань у будь-якій галузі: вміння зосереджено й уважно працювати, долати труднощі; розвиток пам'яті та використання різних її видів — логічної, моторної, зорової; вести спостереження і нотатки; контролювати себе, застосовувати знання в інших умовах.
Процес розумового виховання людини супроводжує її впродовж усього життя. Можна виділити певні напрямки (шляхи) розумового виховання:
1) стихійне сприйняття явищ і процесів навколишньої природної та соціальної дійсності людиною з раннього віку;
2) навчання в загальноосвітніх навчально-виховних закладах, де відбувається оволодіння основами наук;
3) навчання у професійних навчальних закладах;
4) користування засобами масової інформації (книгами, газетами, журналами, радіо, телебаченням);
5) участь людини у продуктивній праці;
6) залучення учнів до позакласної і позашкільної виховної роботи;
7) організація досвіду поведінки особистості в соціальній діяльності;
8) включення людини у систему самоосвіти.
Засобами розумового виховання є широкий спектр предметів, які використовуються у системі пізнавальної діяльності людини: книги, комп'ютерна техніка, лабораторне обладнання, письмове приладдя та ін.
У системі розумового виховання широко використовуються різноманітні методи пізнавальної діяльності людини. У підході до вибору методів треба виходити з головного завдання — забезпечувати інтелектуальний розвиток вихованців. Тому варто надавати перевагу тим методам, які сприяють включенню особистості в активну самостійну пізнавальну діяльність.
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 616 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |