Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Передумови виникнення валеології, об’єктивні і суб’єктивні причини.

Читайте также:
  1. Взаємодія суспільства й природи — об'єктивна передумова виникнення екологічних відносин і екологічного права
  2. Визначте передумови об’єднання Галичини і Волині в єдину державу, дайте характеристику етапам її розвитку (1199-1340 рр.).
  3. Виникнення і розвиток школи наукового управління.
  4. Виникнення козацтва та його розвиток.
  5. Виникнення політико-правових вчень
  6. Виникнення та розвиток держави Арабський Халіфат та світової релігії ісламу.
  7. Виникнення, становлення та розвиток філософії
  8. Історико-культорологічні передумови появи тромбона.
  9. Історичні та соціально – економічні умови виникнення США.
  10. Історичніпередумовивиникнення менеджменту.

У сучасному українському суспільстві виникла нагальна потреба у зміні ставлення до власного здоров’я майбутніх громадян України.

Актуальність валеологічного виховання визначається рядом об’єктивних і суб’єктивних причин.

Об’єктивними причинами є:

- погіршення екологічного стану планети як результату згубного впливу людини на навколишнє середовище (забруднення довкілля, Чорнобильська, епідемічна катастрофи);

- неефективна стратегія нинішньої системи охорони здоров’я (декларація безкоштовності);

- незадовільний стан здоров’я населення;

- негативні наслідки науково-технічного прогресу, що призвели до техногенної катастрофи та витіснення моральних принципів буття;

- піратське засилля масової культури, що виховують у дітей агресію, ознайомлюють із засобами насилля та руйнації свого здоров’я;

- інтенсивність життя, що призводить до хвороби ХХІ століття – «хронічної втоми»;

- низька якість продуктів харчування (пестициди, нітрати);

- низький рівень загальної освітньої культури людини;

- освітні технології, що ігнорують проблеми здоров’я підростаючого покоління, підміняючи здоров'я творчу філософію інтелектуалізацією особистості.

Суб’єктивні причини:

- незадовільний спосіб життя (гіподинамія, лінощі, нераціональне харчування, недотримання режиму праці і відпочинку);

- негативні емоції (роздратованість, агресивність, заздрощі, ненависть тощо);

- духовне зубожіння (нівелювання загальнокультурних цінностей, відсутність ідеалу, критиканство та неспроможність самовдосконалення);

- шкідливі звички (паління, вживання алкоголю та наркотичних речовин, нерозбірливість у статевих стосунках).

 

2. Характристика вимірів валеології

«Valeo” в перекладі з латинської означає «здоров’я».

Валеологія існує у декількох вимірах, а саме:

- валеологія як філософсько-світоглядна система;

- як наука;

- як навчальна дисципліна;

- як практична діяльність та оздоровчі технології.

Перший аспект став базовим підґрунтям розвитку валеології як науки. Саме філософська система поглядів на світ і місце в ньому людини, основні життєві позиції людини по відношенню до світу і самої себе сприяли розвитку валеології як науки про здоров’я.

Валеологія, як самостійна наука про здоров'я людини виникла не так давно. «Батьком» сучасної валеології називають російського вченого І. І. Брехмана, який у 1982 році обґрунтував необхідність охорони здоров’я практично здорових людей. Йому належить і термін “Валеологія”, який побачив світ у книзі “Людина і біологічні активні речовини”, що вийшла в Москві і Лондоні. У наступних книгах “Вступ у валеологію – науку про здоров'я” (1987г.) і “Валеологія – наука про здоров'я” (1990г.) Брехман сформулював основні принципи цього напрямку. Суть їх зводиться до того, що традиційна стратегія медицини й існуючих систем охорони здоров'я – від хвороби до здоров'я виявилася неефективною і повинна бути замінена новою стратегією, яка пропонує “прямий шлях до здоров'я, метою якого має бути збереження і “відтворення” здоров`я”.

На думку І. І. Брехмана головними чинниками “здоров'я“ є свідомість (виховання з дитинства у кожної людини розумного ставлення до свого здоров'я), рух (фізичний розвиток людини, що передбачає фізична культура, спорт і загартування організму), раціональне живлення і деякі лікарські препарати, що застосовуються профілактічно (ліки для здорових).

В наступні роки продовжується інтенсивне формування валеології як науки, йде розробка її філософсько–теоретичних і методологічних основ і узагальнення результатів використання валеологічних технологій і методик оздоровлення, що знайшло відбиття у роботах таких вітчизняних і зарубіжних учених, як Г. Апанасенко, І. Брехман, М. Гончаренко, Г. Гребеньков, В. Казначеєв, О. Команьова, В. Ліщук, О. Міхільов, І. Муравов, В. Петленко, В. Сухіна, В. Сержантов, Н. Севастьянова, М. Трифонова, А. Царенко, Б. Чумаков

При Міністерстві освіти і Міністерстві охорони здоров'я України створено Міжгалузеву координаційну раду з валеологічного виховання і освіти, підготовлено відповідну державну концепцію валеологічного виховання, у школах впроваджено предмет “Валеологія”, в ряді вузів ведеться підготовка спеціалістів валеологів, у 1996 році почав виходити науково–практичний журнал “Валеологія”, видані альтернативні програми з валеології для шкіл та вузів та підручники з валеології для учнів, валеологія отримала офіційне визнання в Росії та Україні.

Термін «валеологія» визначається рядом авторів (І.І. Брехманом, В.П.Бузуновим, Д.Н.Давиденко, В.Д.Медведковим та іншими) як «наука про здоров’я», «вчення про здоровий спосіб життя», «область знань про закономірності і механізми формування, збереження і зміцнення здоров’я людини», «оздоровчо-профілактичні основи медицини».

За визначенням В.І.Бобрицької «Валеологія - це теорія і практика формування, збереження і зміцнення здоров’я індивіда.

Об’єктом дослідження валеології є здорова людина і та, яка перебуває в стані перед хвороби. П редметом валеології є індивідуальне здоров’я людини. Метою валеології є озброєння людини знаннями про механізми формування, збереження та зміцнення здоров’я. (В.П.Петленко).

Валеологія як навчальна дисципліна являє собою систему знань, умінь і практичних навичок, необхідних для виховання валеологічного світогляду й поведінки, стійких мотивацій на здоровий спосіб життя і безпечну життєдіяльність.

Цей курс вивчається на всіх ланках освіти: у дошкільному навчальному закладі, загальноосвітньому навчальному закладі, вищому навчальному закладі. Однак на цьому цей процес не завершується, а продовжується в процесі самоосвіти людини, підвищенні своєї кваліфікації, перекваліфікації. Цей процес є неперервним. Валеологічні знання дозволяють формувати у дітей, підлітків, студентів та дорослого населення свідоме дбайливе ставлення до здоров’я як найвищої людської цінності. Здорову дитину легше виховувати, вона швидше оволодіває необхідними вміннями і навичками, краще пристосовується до змін навколишніх умов.

Практичний аспект валеології включає: механізми формування здоров’ялюдини. Основними з яких виділяємо:

- оптимальний рівень рухової активності (в контексті дошкільного виховання цій проблемі присвячені роботи Богініч О.Л.,Вільчковського Е.С., Дмитренко Т.І., Денисенко Н.Ф., та ін.)

- загартування організму (традиційними і нетрадиційними способами) (Дмитренко Т.І., Денисенко Н.Ф., система Нікітіних, Порфирія Іванова тощо);

- раціональний розподіл процесів життєдіяльності, активної діяльності та відпочинку (Вільчковський Е.С., Денисенко Н.Ф., Кєнєман О.В., Локтіонова Т.Ю., Хухлаєва Д.В., Фролов В.Г., Юрко Г.П. та ін.)

- раціональне харчування;

- особиста гігієна;

- позитивно-доброзичлива атмосфера;

- гармонія взаємин;

- мистецтво, мораль, етика.

Використання оздоровчих технологій (О.Д.Дубогай, Б.Б.Єгоров, Л.Д.Глазиріна, В.Т.Кудрявцева, Богініч О.Л., Левінець Н.В., Лохвицька Л.І. та ін.).

 

2. Основні поняття валеології як навчальної дисципліни: валеологічна культура, «здоров’я та його види», спосіб життя, «здоровий спосіб життя»

Валеологічна культура – це усвідомлення людиною цінності здоровья як життєвого пріоритету, що визначає її бережне ставлення до власного здоровья і до здоровья оточуючих (Е.Вайнер).

Валеологічна культура відображає ступінь усвідомлення й оволодіння людиною відповідального ставлення до власного організму, до свого внутрішнього світу, до соціального і природного середовища.

Культура здоров’я містить у собі наступні аспекти:

Фізичний - здатність керувати своїми рухами, тілом, адаптаційними механізмами;

Психічний - здатність керувати своїми відчуттями, емоціями, почуттями та думками;

Моральний - здатність керувати взаємовідносинами з соціумом у відповідності з морально-етичними та правовими нормами поведінки;

Духовний - здатність керувати власними потребами у відповідності до системи ціннісних орієнтацій та духовної спадщини людства;

Соціальний - здатність керувати власною поведінкою, процесом задоволення потреб у відповідності до загальнолюдських норм.

Одним із основних понять валеології є «здоров’я». Саме здоров’я є одним із важливих факторів життєдіяльності людини. Без здоров’я людина не може бути щасливою, повноцінно жити і діяти. Від стану здоров'я передусім залежить настрій, уміння бути зосередженим, урівноваженим, а при нагоді - веселим, життєрадісним, товариським.

 

В науковій і публіцистичній літературі є багато визначень поняття здоров’я. Але загальноприйнятим є визначення Всесвітньої організації збереження здоров’я суть якого «Здоров’я - це стан цілковитого фізичного, духовного і соціального благополуччя".

В роботах С.С.Волкова, Л.Г.Гаврилюка, Т.Книш, Г.Л.Апанасенка, С.В.Попова, І.В.Муравова та ін. визначаються такі види здоров’я як: фізичне, соматичне, емоційне, духовне, соціальне, психічне та моральне. Найбільш вдале визначення видів здоров’я знаходимо у публікаціях В.П.Петленка, С.В.Попова, Ю.Антономова, А.Рогози, які виокремлюють: соматичне, фізичне, психічне, моральне та соціальне здоров’я.

Фізичне здоров’я розглядається як гармонійне поєднання фізичного (сфера фізичної культури і спорту) і соматичного (сфера біології та медицини). Таке розуміння означеної категорії є у деяких авторів, котрі досліджують проблему індивідуального здоров'я людини.

Фізичне здоров'я, за С.В.Поповим: – це рівень росту та розвитку органів та систем організму, основу якого складають морфологічні та функціональні резерви, які забезпечують адаптаційні реакції.

Соматичне здоров’я – стан органів і систем організму людини, основу якого складає програма індивідуального розвитку, опосередкована базовими потребами, які домінують на різних етапах онтогенетичного розвитку. Ці потреби є пусковим механізмом розвитку людини, а також забезпечують індивідуалізацію цього процесу.

Психічне здоров’я – стан інтелектуально-емоційної сфери, загального душевного комфорту, що забезпечує адекватну поведінкову реакцію. Такий стан обумовлений біологічними та соціальними потребами та можливостями їх задоволення. На думку В.І.Бєлова, який розкриває ряд важливих аспектів даної проблеми, актив­ному довголіттю сприяють такі психічні якості і риси характеру: стійка психіка, що до­сягається самовихованням і аутотренінгом; доброта, чесність, чуйність, сумлінність і почуття гумору; бажання жити.

Інтелектуальне здоров’я – нормальне функціонування інтелекту, що виявляється в розв’язанні різноманітних завдань вербально-логічної та логіко-алгоритмічної взаємодії із середовищем.

Емоційне здоров’я – вміння людини управляти емоційними реакціями, емоційною поведінкою та емоційним станом.

Духовне здоров’я – сукупністьхарактеристик духовного світу особистості, особистісна потреба у засвоєнні системи цінностей та якість мотиваційно-ціннісного ставлення до складових духовної спадщини.

Моральне здоров’я – комплекс характеристик мотиваційної сфери і сфери життєдіяльних потреб, основу якого визначає система цінностей, напрямів і мотивів поведінки індивіда в суспільстві.

Соціальне здоров’я – визначається характером взаємин особистості з соціумом, виходячи із цінностей та мотивів поведінки індивіда, і залежить від характеру і рівня розвитку економічної, політичної, соціальної і духовної сфер суспільного життя.

Соціальне здоров’я індивіда залежить від економічних чинників, його стосунків с соціумом, до якого входить сім’я і організації, через які і відбуваються зв’язки індивіда з соціумом: навчальні заклади (отримання освіти), медичні заклади – санаторії, поліклініки, лікарні, діагностичні центри (профілактика захворюваності та лікування, охорона здоров’я) та інші організації, від яких залежить праця, відпочинок індивіда, організація побуту, соціальний захист, безпека існування тощо.

За результатами узагальнення теоретичних підходів науковців, Богініч О.Л. визначає наступні основні складові здоров’я: фізичне здоров’я, що ґрунтується на рівні функціонування індивідуальних показників соматичного здоров’я; психічне здоров’я, складовими якого є інтелектуальне та емоційне здоров’я, духовне в складі якого є моральне здоров’я; соціальне здоров’я.

До кожного виду здоров’я виділяються наступні критерії:

для фізичного – я можу; для психічного – я хочу; для морального – я вибираю, для духовного – я прагну, для соціального – я здатний. Відповідність здоров’я індивіда цим критеріям забезпечить його гармонійну життєдіяльність, узгодженість біологічної, психічної, духовної і соціальної ліній буття.

 

Стан здоров’я людини визначається умовами її життєдіяльності: навчання, праці і побуту, добробутом та гігієнічною культурою, а найбільше – способом життя, який може бути здоровим чи нездоровим.

Так, якщо умовно взяти здоров’я за 100% то:

- 20% залежить від генетичних факторів;

- 20% від екології;

- 10% від медичного обслуговування;

- 50% від способу життя людини.

 

«Спосіб життя» - це біосоціальна категорія, що характеризується трудовою діяльністю, побутом, формою задоволення матеріальних і духовних потреб, правилами індивідуальної і суспільної поведінки.

Він містить три основні категорії:

1) рівень життя – в основному це економічна категорія, є ступенем задоволення матеріальних, духовних і культурних потреб особистості;

2) якість життя – це переважно соціальна категорія, що характеризує комфорт у задоволенні потреб людини;

3) стиль життя – є соціально-психологічною категорією, це поведінкова особливість життя людини.

За твердженням Г.Нікіфорова, спосіб життя обумовлений соціально-економічними умовами і залежить від мотивів діяльності конкретної людини, особливостей її психіки, стану здоров’я та функціональних можливостей організму. Спосіб життя – це режим, ритм, темп життя, особливості роботи, відпочинку, спілкування.

Найбільш повно взаємозвьязок між способом життя і здоровьям виражається в понятті здоровий спосіб життя

Здоровий спосіб життя -активна діяльність людини, спрямована на збереження і покращення здоров’я, зміну способу життя, оздоровлення, боротьбу зі шкідливими звичками і факторами ризику для здоров’я, подолання інших несприятливих умов способу життя, формування психологічної настанови на збереження, зміцнення та примноження власного здоров’я та здоров’я оточення.

Знання здебільшого не формують необхідної мотивації до ЗСЖ. Більшість людей знають, що палити, вживати алкоголь шкідливо, але багато людей цим живуть. Ніхто не сперечається, що необхідно рухатися, загартовувати власний організм, проте більшість людей ведуть малорухомий спосіб життя і нестійкі до низьких температур. Труднощі сучасного життя залишають мало місця для позитивних емоцій. Отже, щоб знання стимулювали до дій, щоб здоров’я зайняло перше місце в ієрархії потреб людини, необхідно починати валеологічне виховання з раннього дитинства і створювати умови формування здорового способу життя.

Умови:

- узгоджувати спосіб життя з натурою людини, її природніми ритмами, усвідомленим відношенням до всього, що відбувається у ній самій і навколо неї;

- забезпечувати високу рухову активність без примусу;

- збалансовувати харчування;

- загартовувати організм;

- відмовлятися від шкідливих звичок;

- створювати сприятливий психологічний клімат у мікро- і макросоціальному середовищі.

 




Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 75 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | <== 31 ==> | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2023 год. (0.011 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав