Читайте также:
|
|
Підприємства класифікуються за рядом ознак, а саме:
1. Мета і характер діяльності:
• комерційні, метою яких є одержання прибутку;
• некомерційні, які не ставлять собі за мету отриманнягрошовихекономічних результатів (благодійні фонди і організації).
2. Форма власності:
• приватні (індивідуальні, засновані на власності однієї особи без права найму робочої сили; сімейні, засновані на власності і праці однієї сім'ї; приватні, засновані на власності однієї особи з правом найму робочої сили);
• колективні (засновані на власності колективу працівниківпідприємства,кооперативу, громадської організації);
• державні (засновані на власності держави, в тому числі казенні);
• муніципальні (державні комунальні підприємства, засновані на
власності громади адміністративно-територіальних одиниць);
• спільні підприємства (засновані на власності фізичних або юридичних осіб різних держав);
• іноземних громадян або організацій (засновані виключно на власності фізичних або юридичних осіб іноземних держав).
3. Правовий статус і форма господарювання:
• одноосібні приватні підприємства -власником є фізична особа або сім'я; отримує дохід (прибуток); несе весь тягар ризику.
Перевагами такої форми підприємства є простота заснування, незначні витрати на засновницько-реєстраційні операції, повна самостійність, оперативність і свобода підприємницьких дій, відносно низькі витрати на організацію виробництва, власникові повністю належить прибуток підприємства.
Недоліки: обмежені можливості для розширення капіталу, повна відповідальність за борги, відсутність спеціалізованого менеджменту, невизначеність термінів функціонування, оскільки підприємство юридичне припиняє свою діяльність у разі смерті, позбавлення волі або психічного захворювання одноосібного власника.
• Кооперативні - добровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської діяльності.
Перевагами є збільшення економічних можливостей підприємства щодо розширення бізнесу, диференціація виконуваних функцій окремими працівниками (виробничих, збутових, адміністративних), а недоліком -- протиріччя економічних та інших інтересів окремих членів кооперативу.
• Орендні - мають в основі функціонування договірні відносини між фізичними або юридичними особами з приводу тимчасового володіння і користування майном.
Переваги: не вимагає значних коштів для придбання майна, немає ризику за техніко-економічне старіння основних фондів, його несе
орендодавець. Недоліки: обмежується підприємницька свобода орендаря, який не є власником майна.
• Господарські товариства - передбачають об'єднання капіталів двох або більше юридичних або фізичних осіб за умов спільного розподілу прибутку, контролю результатів бізнесу, активної участі у здійсненні бізнесової діяльності.
Основою взаємовідносин між партнерами є договір.
За ступенем участі партнерів-засновників у діяльності підприємства та відповідальності за її результати розрізняють:
• товариство з повною відповідальністю (всі учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за її результати не лише своїми частками у статутному фонді, а й власним майном);
• товариство з обмеженою відповідальністю (учасники несуть відповідальність за господарську діяльність у межах своїх внесків у вигляді майна, грошових коштів, продуктів інтелектуальної власності тощо);
• командитне товариство (поряд з учасниками, які несуть повну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, включає принаймні одного учасника, відповідальність якого обмежується внеском у майно підприємства, але не особистим майном; такий учасник називається командиром);
• акціонерні товариства (відкритого і закритого типу) (власність підприємства розподілена на частини і власниками вважаються акціонери, які мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал; весь прибуток належить акціонерам і поділяється на дві частини: одна розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга - це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування; функції власності і контролю поділені між власниками (акціонерами) і менеджерами.
Перевагами господарських товариств є:
Більш широкі можливості для розширення виробництва, збільшення фінансової незалежності та дієздатності шляхом злиття капіталів партнерів, можливість залучення до управління професійних менеджерів; для акціонерних товариств - реальна можливість залучення необхідних інвестицій через ринок цінних паперів, акціонери не можуть зазнати більших втрат, ніж ними було вкладено в акції, простіше збільшувати обсяги виробництва і суми прибутку.
Недоліки: виникнення протиріч між інтересами партнеpів
спричиняє малоефективну діяльність, а колективний менеджмент - негнучке управління виробництвом; для акціонерних товариств - притаманні розбіжності між функціями власності та контролю, інколи виникають суперечності між акціонерами і менеджерами, наявність подвійного оподаткування (спочатку прибутку акціонерного товариства, а потім дивідендів акціонерів).
4. Національна належність капіталу підприємств:
• національні (капітал підприємств належить підприємцям своєїкраїни);
• іноземні (капітал підприємств повністю є власністю іноземних громадян);
• змішані (капітал підприємств належить громадянам різних країн).
5. Галузево-функціональні види діяльності:
• промислові;
• сільськогосподарські;
• будівельні;
• транспортні;
• торговельні;
• лізингові;
• банківські
• та ін.
6. Розміри підприємств за чисельністю працівників:
• малі, до яких належать (за чисельністю працюючих):
1) у промисловості та будівництві - до 200 чол.;
2) у інших галузях виробничої сфери - до 50 чол.;
3) у науці і науковому обслуговуванні - до 100 чол.;
4) у галузях невиробничої сфери - до 25 чол.;
5) у роздрібній торгівлі - до 15 чол.;
· середні;
· великі.
Розміри середніх і великих підприємств за чисельністю працюючих законодавчо не регулюються.
Існують інші класифікаційні ознаки підприємств, наприклад, за типом виробництва, за ступенем спеціалізації, але перелічені є найважливішими.
Підприємницькі структури мають право на добровільних засадах об'єднувати свою інноваційну, виробничу, маркетингову, постачальницько-збутову, фінансову та соціальну діяльність. Такими об'єднаннями можуть бути: асоціації, корпорації, концерни, консорціуми, трести, синдикати, картелі, холдинги, фінансові групи.
В Україні найбільш поширеними формами об'єднання підприємств є:
- асоціація - найпростіша форма договірного об'єднання
підприємств з метою постійної координації господарської діяльності асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційно-фінансову діяльність своїх членів;
- корпорація - договірне об'єднання господарських суб'єктів на
засадах інтеграції та виробничих інтересів з делегуванням їй окремих повноважень;
- консорціум - тимчасове статутне об'єднання промислового
банківського капіталу для реалізації певної підприємницької ідеї, інвестиційного проекту;
- концерн - об'єднання підприємницьких структур, що
характеризується органічним поєднанням власності та контролю, найчастіше з використанням принципу диверсифікації виробництва;
- холдинг - організаційна форма об'єднання інвестиційних
ресурсів; утворення, яке безпосередньо не займається виробничо-господарською діяльністю, а спрямовує свої фінансові кошти на придбання контрольного пакету акцій інших підприємств.
Кожна з цих форм має свої переваги і недоліки і може використовуватись залежно від умов внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства (ринку). Ринок, як сфера товарного обігу і пов'язана з ним сукупність товарно-грошових відносин між виробниками і споживачами складається з певних елементів.
Основними видами ринків за суб'єктним складом є:
• ринок виробників;
• ринок споживачів;
• ринок посередників;
• ринок державних установ;
• ринок міжнародних установ, покупців і споживачів.
За елементно-технологічним складом ринки поділяються на:
• ринок засобів виробництва;
• ринок предметів споживання;
• ринок інвестицій;
• ринок фінансово-кредитних ресурсів;
• ринок інновацій та інформації;
• валютний ринок.
За територіальною ознакою ринки класифікуються на:
• місцевий;
• регіональний;
• національний;
• транснаціональний;
• світовий.
Функції ринкової інфраструктури виконують товарні і фондові біржі, страхові компанії, венчурні фірми, інформаційні центри, транспортні мережі, банки.
Економіка сучасних вітчизняних підприємств має ряд особливостей, які пов'язані з неузгодженістю рішень на державному рівні, нестабільністю законодавчої бази, високим рівнем податків, «втечею» кваліфікованих кадрів. Такі негативні моменти спричиняють низький рівень іноземного інвестування в економіку України, обертання значної маси грошових коштів поза банками, «перелив» капіталів зі сфери виробництва у сферу торгового бізнесу через відсутність стимулів і пільг для вітчизняних товаровиробників та ін.
Усунення таких негативних явищ дало б можливість поліпшити роботу вітчизняних підприємств, створити умови для стабілізації їх власного становища та для наповнення бюджету держави.
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 14 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |