Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Види контролю за ознаками.

План

1.Методи визначення значень показників якості продукції (реєстраційний, розрахунковий, органолептичний, вимірюваль­ний, традиційний, експертний, соціологічний).

2.Методи оцінки рівня якості (диференційний, комплекс­ний, змішаний). Особливості їх застосування.

3.Види контролю за ознаками (за місцем організації, роз­міщення, ступенем охоплення, впливом на об'єкт контролю, характеристиками об'єктів контролю, іншими ознаками).

Література:.1. Доманцевич Н.І., Полікарпов І. С. Яцишин Б.П. Основи стандартизації, метрології та управління якістю. - К., 1997.

2.Опорний конспект лекції.

1.Методи визначення значень показників якості продукції (реєстраційний, розрахунковий, органолептичний, вимірюваль­ний, традиційний, експертний, соціологічний).

Оцінка рівня якості продукції є сукупністю операцій, що включають вибір номенклатури показників якості оцінюваної продукції, визначення значень цих показників і зрівняння їх з базовими значеннями відповідних показ­ників.

Вибір конкретних показників якості продукції в кожній із груп проводиться на базі нормативних доку­ментів (стандартів і методик) з урахуванням вимог споживачів, призначення та умов використання продукції.

Наступним кроком є визначення величин вибраних показників.

1.Залежно від способу отримання інформації про значення показників якості продукції, розрізняють: вимірювальний, реєстраційний, розрахун­ковий, органолептичний методи.

Вимірювальний метод базується на інформації, що отримується при використанні технічних вимірюваль­них засобів.

Реєстраційний метод - на використанні інформації, що отримується шляхом підрахунку кількос­ті подій, предметів, витрат тощо.

Розрахунковий метод дозволяє визначити показ­ники якості, використовуючи теоретичні та емпіричні за­лежності. Цим методом розраховують показники безвід­мовності, технологічності, ремонтопридатності тощо.

Органолептичний метод базується на інформа­ції, що отримується з допомогою органів чуття. Точність та достовірність отриманих результатів залежать від кваліфікації, здібностей тих, хто проводить оцінку.

2.Залежно від джерела інформації, методи визна­чень значень показників якості продукції поділяють на традиційний, експертний та соціологічний.

Значення показників якості продукції традицій­ним методом визначаються посадовими особами спеціа­лізованих експериментальних та розрахункових підроз­ділів підприємств, установ або організацій. До них відно­сять: лабораторії, полігони, дослідні станції, конст­рукторські відділи,обчислювальні центри тощо.

Визначення значень показників якості продукції експертним методом здійснюється групою фахівців-експертів (товарознавців, дизайнерів, конструкторів та ін.). Його застосовують, коли для визначення значення одиничних та комплексних показників та для розв'язання інших задач неможливо або важко використати об'єктив­ні методи. Цей метод використовують при визначенні значень деяких ергономічних та естетичних показників.

Соціологічний метод базується на усному опиту­ванні споживачів продукції або з допомогою спеціальних анкет, а також шляхом організації виставок, аукціонів, конференції тощо.

2.Методи оцінки рівня якості (диференційний, комплекс­ний, змішаний). Особливості їх застосування.

При оцінці рівня якості продукції відбувається по­рівняння показників якості самої продукції з відповідною сукупністю показників якості базового зразка. Вибір ба­зового зразка є однією з основних операцій оцінки тех­нічного рівня та якості продукції. Базовим називається зразок з реально досягнутою сукупністю значень показ­ників якості продукції, що прийняті для порівняння. Від вибору базового зразка значною мірою залежить резуль­тат оцінки рівня якості продукції.

У якості базових зразків можуть використовувати­ся:

на стадії розробки: продукція, що відповідає перс­пективним вимогам (перспективний зразок), і продукція, що планується до випуску (показники якості закладені в технічному завданні, технічному чи робочому проекті);

на стадії виготовлення: продукція, що випускаєть­ся в країні, показники якості якої на момент оцінки від­повідають найбільш високим вимогам; міжнародні стан­дарти; державні стандарти, національні стандарти інших країн, що регламентують оптимальні значення показни­ків якості.

Для оцінки рівня якості застосовують диференційний, комплексний та змішаний методи.

Диференційний метод оцінки рівня якості проду­кції здійснюється порівнянням показників якості оціню­ваного виду продукції з відповідними базовими показни­ками. Розрахунки проводять згідно з наступними форму­лами:

q_{i =} Pi/ Piб

Де Pi – значення і-го показника,прийнятого в якості оцінюваної продукції;

Piб – значення і-го показника, прийнятого в якості базового;

qi – відносний показник якості.

За цим методом розраховують відносні показники якості продукції.

У результаті оцінки рівня якості продукції диференційним методом можуть бути отримані наступні результати:

рівень якості продукції, що оцінюється, вище або дорівнює нулю відносно базового зразка, якщо всі значення відносних показ­ників більші за одиниці;

рівень якості продукції, що оцінюється нижче рівня базового зразка якщо всі значення відносних показників менші за одиницю.

У тих випадках, коли частина значень відносних показників більша або дорівнює одиниці, а частина - менша за одиницю, необхідно застосовувати комплексний або змішаний метод оцінки рівня якості продукції.

Комплексний метод оцінки рівня якості продук­ції базується на застосуванні узагальненого показника якості продукції, що являє собою функцію від одиничних показників якості продукції. Узагальнений показник якості продукції може бути виражений через головний показник якості, що відображає основне призначення продукції, інтегральний і середньозважений показники якості продукції.

Головний показник використовують у тих випад­ках, коли встановлено залежність значення цього показ­ника від значення вихідних показників, що характеризу­ють технічний рівень даної продукції.

Інтегральний показник застосовують, якщо встано­влені корисна дія та сумарні витрати при виготовленні та експлуатації виробу.

Середньозважений показник застосовують в тому випадку, коли неможливо визначити якийсь з попередніх показників. Його розраховують за формулюю:

п

Q = ∑ mi ∙ qi,

і=1

де qi - відносний показник якості, який розрахову­ють за попередніми формулами;

mi - параметр вагомості i-го показника;

n- число показників, що складають середньозва­жений показник якості продукції.

Змішаний метод оцінки рівня якості продукції характеризується спільним застосуванням одиничних і комплексних показників. Його застосовують, якщо сукуп­ність одиничних показників є достатньо широкою і не­можливо використати диференційний метод, а також, ко­ли комплексний показник якості в комплексному методі недостатньо повно враховує всі найсуттєвіші властивості продукції. Використання змішаного методу полягає в то­му, що частину одиничних показників об'єднують у гру­пи і для кожної з них розраховують комплексний показ­ник. На основі отриманих результатів (використовуючи диференційний метод) розраховують рівень якості про­дукції."

Показники якості, отримані вищенаведеними мето­дами, залежно від властивостей, які вони характеризу­ють, поділяють згідно з прийнятою градацією і номенкла­турою, що дає змогу оперувати їх числовими значеннями, визначати закони їх розподілу, а в кінцевому - оцінити вплив того чи іншого показника на сумарну якіс­ну оцінку продукції. Номенклатура показників якості по­винна бути, з одного боку, достатньо широкою, щоб дати характеристику якості продукції, а з іншого число цих показників не повинно бути занадто великим, тому що похибки при оцінюванні окремих показників сумуються в комплексному показнику і при використанні великої кількості показників сумарна похибка узагальненого по­казника може повністю змінити загальну картину.

Найбільшого поширення отримала номенклатура, розроблена таким чином, що стало можливим оцінювати рівень якості продукції з 10-ти видів технічних показни­ків. Визначається рівень якості продукції за такими показниками: призначення, надійності, технологічності, стандартизації й уніфікації, ергономічності, естетичності патентно-правового захисту, транспортабельності, екологічності, безпечності.

Показники призначення характеризують корис­ний ефект від використання продукції за призначенням й обумовлюють галу її застосування. Для продукції ви­робничого споживання основним показником призначення може бути показник продуктивності, що показує обсяг виготовлених виробів за допомогою продукції, що оцінює­ться. Для характеристики корисного ефекту від спожи­вання конкретної продукції в побутовому секторі, крім показника продуктивності, застосовують й інші показни­ки (наприклад, показник прання та втрати міцності біли­зни для пральних машин, ступінь розрідження у пило­сосів тощо).

Показники надійності характеризують безвід­мовність, збереженість, ремонтопридатність, а також дов­говічність виробів.

Показники технологічності характеризують ефективність конструктивно-технічних рішень для за­безпечення високо: продуктивності праці при виготовлен­ні й ремонті продукції. Для споживачів важливою є тех­нологічність, оскільки вона впливає на величину витрат виробників продукції і відповідно, на ціну продукції, під­вищення технологічності знижує ціну виробу.

Показники стандартизації й уніфікації харак­теризують ступінь використання у виробництві стандар­тизованих виробів і рівень уніфікації складових частин виробу. Велике значення цього показника полягає в тому, що він означає зменшення витрат споживача на при­дбання й експлуатацію виробу.

Ергономічні показники виробу характеризують антропометричні, фізіологічні та психологічні властивості в системі "людина - виріб - середовище ".

Естетичні показники характеризують такі влас­тивості продукції, як: виразність, оригінальність, гармо­нійність, цілісність, відповідність середовищу й стилю, досконалість зовнішнього вигляду. Нерідко естетичні вла­стивості товарів народного споживання відіграють самостійну роль, що й повинно враховуватися при оцінці якості.

Показники патентно-правового захисту ха­рактеризують ступінь захисту виробів у країні та за кор­доном, а також їх патентну чистоту. Ці показники най­більш важливі при вирішенні питань, пов'язаних із зов­нішньою торгівлею.

Транспортабельність визначається такими по­казниками, як середня трудомісткість або тривалість під­готовки продукції до транспортування чи розвантаження, а також коефіцієнт використання обсягу засобів транс­портування. Екологічні показники характеризують вміст шкідливих домішок, що викидаються в оточуюче середо­вище, ймовірність викидів в оточуюче середовище шкід­ливих частинок, газів, випромінювань при зберіганні, транспортуванні, експлуатації або споживанні продукції.

Показники безпеки виражають імовірність безвід­мовної роботи, час спрацьовування захисних пристроїв, електричну міцність ізоляції струмопровідних частин ви­робу, з якими можливий контакт людини.

Залежно від мети оцінки всі вищенаведені групи показників відіграють різну роль при визначенні рівня якості. У деяких випадках можуть враховуватися всі, у інших - лише деякі з показників. Проте в усіх випадках для отримання цілісної характеристики якості виробу його слід характеризовувати не лише технічними, а й техніко-економічними та економічними показниками. Економічна характеристика може бути отримана за до­помогою показників, що визначають величину витрат на виготовлення й експлуатацію оцінюваного виробу. Економічнимипоказниками можуть бути собівартість оди­ниці продукції (роботи), загальна собівартість виробу або величина сумарних витрат на виготовлення (придбання-експлуатацію виробу за весь термін його роботи.

Види контролю за ознаками.

На підприємствах і в організаціях галузей народного господарства застосовується велика кількість ви­дів технічного контролю, що відрізняються між собою за характеристиками об'єктів контролю, методами виконан­ня, місцем розміщенню у виробничому процесі, охоплен­ням контрольованої продукції та рядом інших ознак. Технічний контроль передбачає перевірку відповідності об’єкта встановленими технічним вимогам.

Об'єктами технічного контролю можуть бути продукція, процеси створення, застосування, транспортуван­ня, зберігання, технічного обслуговування й ремонту про­дукції, відповідна технічна документація.

Види контролю класифікують за наступними ознаками:

за місцем організації на тому чи іншому етапі життєвого циклу продукції:

1) виробничий контроль, що здійснюють на стадії виробництва продукції;

2) експлуатаційний контроль, що здійснюється на стадії використання чи споживання продукції;

за місцем розміщення у виробничому процесі:

1) вхідний контроль продукції постачальника, що надійшла до спожива а або замовника для використання при виготовленні, ремонті або експлуатації виробів;

2) операційний контроль продукції або процесу під час виконання або після завершення технологічної операції.

за ступенем охоплення продукції, що контролює­ться:

1)повний контроль кожного об'єкта у складі партії;

2)вибірковий контроль певної сукупності об'єктів (вибірки);

за впливом на об'єкт контролю:

1)руйнуючий контроль, у результаті якого виключається можливість подальшого використання об'єкта за призначенням у зв'язку із його пошкодженням у результаті дії засобів контролю;

2) не руйнуючий контроль, у результаті якого можливе подальше використання об'єкта контролю;

за характеристиками об’єктів контролю:

1) інструментальний контроль із застосуванням засобів вимірів;

2) органолептичний контроль на основі сприйняття необхідної інформації органами чуття людини;

за іншими ознаками:

1) інспекційний контроль, що здійснюють із метою перевірки правильності проведення контролю;

2) швидкий контроль, що проводять, не обумовлю­ючи часу проведення.

Об'єктами технічного контролю можуть бути про­дукція, процеси створення, застосування, транспортуван­ня, зберігання, технічного обслуговування й ремонту про­дукції, відповідна технічна документація.

Різновидом технічного контролю є технічний огляд, що проводять за допомогою органів чуття людини і, у ра­зі необхідності, засобів контролю, що вказуються в техні­чній документації.

Особливим методом контролю якості продукції є випробування, що здійснюють для оцінки експеримен­тальних характеристик об'єкта випробування в процесі функціонування або імітації умов функціонування.

"Об'єктами випробувань можуть бути різні види продукції (матеріали, деталі, вузли, агрегати, технічні системи тощо). Широко використовують випробування різноманітних макетів, що імітують об'єкт.

Випробування можуть проводитися з метою конт­ролю якості продукції, і тоді вони називаються контроль­ними. Дослідження, що проводять для вивчення певних характеристик властивостей об'єкта, називаються дослід­ницькими і можуть здійснюватися поряд з використан­ням натурних і дослідних зразків продукції на макетах і моделях.

Контрольні випробування дослідних зразків, до­слідних партій, перших промислових партій виробів, що проводяться в процесі розробки і освоєння виробів та технологічної підготовки до виробництва, називають попередніми, приймальними, кваліфікаційними.

Дослідження об'єкта, що проводять в умовах експлуатації, називаються експлуатаційними.

Залежно від організації й місця проведення, харак­теристик дослідного обладнання випробування поділяють на лабораторні, полігонні та натурні. Натурні випробову­вання за умовами проведення ідентичні експлуатаційним.

Залежно від складу комісії, що забезпечує прове­дення випробувань або належність спеціалізованим ви­пробувальним організаціям, випробування поділяють на відомчі, міжвідомчі й державні. Останні проводять лише з найважливіших видів продукції встановленої номенклатури.

Відомчі випробування проводяться комісією з представників зацікавленого міністерства чи відомства.

Міжвідомчі випробування проводяться комісією з представників декількох зацікавлених міністерств і (чи) відомств,або приймальні випробування встановлених видів продукції для приймання складових частин об’єкта,розробленого спільно кількома відомствами.

Державні випробування з найважливіших видів продукції встановленої номенклатури проводяться головною організацією державних випробувань чи приймальні випробування,які проводяться державною комісією або випробувальною організацією.