Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Лекція № 8

Тема: Норми мовного спілкування

План

Мовний етикет — це складна система знаків, які свідчать про ставлення до іншої людини — співроз­мовника, оцінку його і водночас самого себе, власного стано­вища відносно співрозмовника. "Мова, — писав Олесь Гон­чар, — це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання століть, мова — це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня, інте­лектуальна і мислительна діяльність народу". Людина ство­рила культуру, а культура — людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови.

Мовний етикет — специфічні національні норми і правила мовної поведінки, застосовувані під час входження співроз­мовників у контакт. Класик української літератури Панас Мир­ний свого часу наголошував: "Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людсь­кого духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і епос давнього життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування".

Кожне суспільство виробляє ритуальні форми поведінки (зокрема й мовної) задля свого існування. Від самого ди­тинства люди засвоюють головні знаки етикету (формули ві­тання, подяки, вибачення, прощання) і негативно реагують на порушення їх. Дотримання правил (формул) мовного ети­кету сприяє створенню комфортного мікроклімату спілкуван­ня, підвищує настрій людей у колективі. Доречними в цьому плані є слова В.Русанівського: "Мовна культура — це надій­на опора у вираженні незалежності думки, розвиненості люд­ських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього патріо­тизму. Культура мови передбачає вироблення етичних та етикетних норм міжнаціонального спілкування, які характе­ризують загальну культуру нашого сучасника".

Мовний етикет безпосередньо стосується правил вітання, знайомства, про­щання, привітання, побажання, подяки, вибачення, прохан­ня, запрошення, ради, пропозиції, розради, співчуття, комп­ліменту, схвалення тощо. "Світ постає перед нами як калей­доскопічний потік вражень, який мусить бути організований нашою свідомістю, а це значить в основному — мовною сис­темою, що зберігається в нашій свідомості", — зазначав ві­домий вітчизняний лінгвіст І.Білодід.

Людина, потрапляючи в різні умови, набуває також ситуативних ознак (вона може бути пішоходом, па­сажиром, батьком, учнем, учителем, гостем, господинею, колегою, другом, покупцем, уболівальником тощо). Офі­ційна обстановка нерідко вимагає певних форм висловлен­ня, натомість неофіційна передбачає інші (продиктовані, приміром, етикетом сімейних взаємин).

Етикет мовного спілкування (як і етикет загалом) регу­лює міжособистісні стосунки людей різного соціального ста­тусу. Наприклад, учитель — учень, начальник — підлеглий, матір — дочка, батько — син. Якщо спілкуються рівні за віком або станом співрозмовники, спілкування є адекватним, як­що вони різняться за соціальним становищем, виникає аси­метрична ситуація ("підрівнювання" співрозмовників, підлаштовування їх один до одного).

Етикет мовного спілкування за одних умов передбачає зниження, а за інших — піднесення стилю мовлення порівня­но з нейтральним, загальновживаним.

Неофіційність спілкування припускає вживання невиму­шено-розмовних виразів, що рясніють "осколковими" струк­турами, подеколи у поєднанні з частками на кшталт "Ну, бу­вай!"; "Бозна-що!"; "Як життя?" тощо.

Офіційне спілкування вимагає стилістично піднесених, синтаксично повних мовних структур, що свідчать про наго­лос на дотриманні протоколу, про підвищену ввічливість: "Дозвольте подякувати Вам!", "Радий Вас привітати!".

Існує етикет побутового й ділового спілкування, етикет вій­ськовий, дипломатичний, науковий і службовий; етикет лис­тування. Телефонна розмова також потребує особливих форм. Мовний етикет реалізується в безпосередньому контакті співрозмовників: якщо одиницею повідомлення є репліка, то одиницею спілкування — діалогічна єдність, що складається з репліки-стимулу і репліки-реакції. Дотримуючись мовного етикету, людина, що говорить, діє не механічно, а відбирає у мовний акт те, що виявляється найдоречнішим за даної ситуації, найтиповішим для цієї людини з огляду на її вік, рівень освіченості тощо, а також найприйнятнішим для спів­розмовника. Наприклад, репліка "До побачення!" має бага­то відтінків: "Прощавай!"може означати прощання назавж­ди; "До вечора!"; "До літа!" — прощання з указівкою терміну розлуки й нової зустрічі; "Дозвольте відкланятися!" — сти­лістично піднесена репліка; "Бувай!", "На все добре!" — сти­лістично знижені репліки (доречні стосовно близьких або рів­них людей). Репліка-стимул "Вітаю Вас! Як Ваші справи?" містить поряд із привітанням запитання про життя, справи, здоров'я. Типовими для прощання є такі репліки, що завер­шують спілкування: "Ну, час додому, уже пізно"; "Ну, я піду. Пробачте, що забрала у Вас стільки часу"; "Дякую за чудо­вий вечір"; "Спасибі за приємну звістку" та ін.

Мовний етикет стосується безпосереднього спілкуван­ня, коли співрозмовники "я" і "ти" зустрічаються "тут" і "за­раз". В етикеті мовного спілкування відбиваються всі типові граматичні закономірності діалогу з часто вживаними син­таксичними "осколками": "Усього!" (від "Бажаю Вам усього найкращого!"), "До завтра" (від "Прощавай до завтра!" або "Розстаємося до завтра!").

Вияви мовного етикету багатоманітні. Мовлення завжди супроводжується жестами, мімікою, тональністю, які мають певне значення. Ці невербальні засоби спілкування вивчає паралінгвістика. Наприклад, потиск руки супроводжує реплі­ки вітання та прощання, а може й замінити їх. "Вітаю Вас!" можна сказати радо, привітно, тепло, ласкаво, холодно, на­тягнуто, бундючно, крізь зуби. "Вона привіталася з Олексою зловтішно, із викликом: "Привіт!" "Я відповідатиму їй вільно і, коли з балкона залунає вальс, стану перед нею отак, злег­ка схиливши голову, і це означатиме: —Дозвольте запроси­ти Вас на вальс" (В.Каверін. "Освітлені вікна"). Отже, жест як невербальний сигнал може іноді слугувати замінником до­волі складної репліки.

2. Культура мовлення – це система вимог, регламентацій стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності (усній чи писемній).

Культура мовлення проявляється у таких аспектах:

- нормативність, адекватність, естетичність, поліфункціональність мовлення.

Основні ознаки культури мовлення:

1. змістовність (потрібно продумувати текст і основну думку висловлювання; розкривати їх повно; говорити й писати лише те, що добре відомо);

2. правильність і чистота (дотримуватися норм літературної мови);

3. точність (добирати слова і будувати речення так, щоб найточніше передати зміст висловлювання);

4. логічність і послідовність (говорити і писати послідовно, забезпечувати смислові зв’язки між словами і реченнями в тексті);

5. багатство (використовувати різноманітні мовні засоби, уникати повторення слів, однотипних конструкцій);

6. доречність (ураховувати, кому адресовано висловлювання, як воно буде сприйняте при певних обставинах);

7. виразність і образність (добирати слова і будувати речення так, щоб якнайкраще, найточніше передати думку, бути оригінальним у висловлюванні).

3. Документ - основний вид ділового спілкування. Він має бути достовірним, переконливим, належним чином відредагованим і оформленим, Повинен містити конкретні й реальні пропозиції і вказівки. Обов’язковими для документу є ЗАГОЛОВОК, ЧІТКА КОМПОЗИЦІЯ, ЦІЛІСНІСТЬ ЗМІСТУ, ЗВ’ЯЗНІСТЬ ВИКЛАДУ, СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ, ЗАВЕРШЕНІСТЬ.

Документи мають правове і господарче значення.

За призначенням документи поділяють на:

- розпорядчі, де подається інформація про організацію роботи установи;-статусні - з коротким викладом змісту статусу організації чи установи;

- виконавчі, в яких подається план або напрям виконання певного обсягу роботи;

- інформаційні, які містять конкретну інформацію, необхідну для діяльності даної організації чи підприємства.

Види документів:

- заява, розписка, доручення, договір (трудова угода), розпорядження, наказ, указ.

4. Резюме – документ, що дає роботодавцю коротку, позитивну та достовірну інформацію про кандидата на вільне робоче місце та служить основою для запрошення на співбесіду.

Основні вимоги до написання резюме:

- викладайте інформацію лаконічно, конкретно, правдиво;

- описуйте в резюме тільки позитивні якості;

- пишіть тільки ту інформацію, яку Ви можете повністю підтвердити;

- виправте орфографічні, граматичні та друкарські помилки;

- ухиляйтеся від використання будь-яких абревіатур, термінів;

Структура резюме: П.І.Б., основні особисті дані, мета пошуку роботи, освіта та професійна підготовка, досвід роботи, додаткова інформація.

Співбесіда при прийомі на роботу ( важливі елементи – підготовка до співбесіди та поведінка під час її проведення).

Різні види співбесід.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Суть культури мовного спілкування.

2. Які ознаки культури мовлення характерні для ділової людини? У чому полягає їх важливість?

3. Коротка характеристика ділових документів.