Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

І. Духовне здоров’я та його основні чинники.

Здоров`я в духовному його розумінні є життєвим шляхом людини, спрямованим на становлення власної духовної сутності і пошук сакрального сенсу життя і щастя.

Духовне здоров’я – сукупністьхарактеристик духовного світу особистості, особистісна потреба у засвоєнні системи цінностей та якість мотиваційно-ціннісного ставлення до складових духовної спадщини.

Духовне здоров’я включає рівень свідомості, особливості світогляду, життєвої самоідентифікації, ставлення до сенсу життя, оцінку власних здібностей і можливостей їх реалізації відповідно до усвідомлених ідеалів, особливості життєвих цілей, загалом ментальність людини.

Духовне здоров'я забезпечується мисленням, пізнанням навколишнього світу і орієнтацією у цьому світі. Духовно здоровій людині характерні уміння жити в гармонії з собою, рідними, друзями, суспільством в цілому, уміння прогнозувати і моделювати події і складати програму власних дій.

Духовне здоров’я залежить від рівня оволодіння духовними цінностями і обумовлюється психічним здоров’ямособистості – її врівноваженістю, психологічною стійкістю, самодостатністю та спрямованістю її мотиваційної сфери. В той же час воно тісно пов’язане і з фізичним здоров’ям, так фізично здорова особистість, володіє високим рівнем працездатності, стійкістю організму до негативних природних та соціальних чинників. З іншого боку, оптимальний рівень фізичного здоров’я впливає на інтереси особистості, спосіб мислення, обумовлює її оптимізм, впевненість у власних можливостях, пробуджує інтерес до духовних цінностей і стає важливою передумовою духовного розвитку.

Духовність людини пов’язана з загальнолюдськими істинами добра, любові і краси. Краса уособлює в собі людську міру симетрії та гармонії, носить суб’єктивний характер з позицій людини, яка сприймає світову гармонію і водночас є об’єктивною, бо і є тією гармонією. Красу і гармонію подарувала нам природа, краса існує у людських стосунках, внутрішній (духовній) та тілесній стороні людини, красу споконвіку оспівували поети, зображували художники, вона відображалася у мистецьких шедеврах. Ніщо так не возвеличує людину, як спілкування з прекрасним, сприйняття прекрасного і творення істинної краси. Залучення до прекрасного дітей та молоді не повинно обмежуватися лише його спогляданням, воно вимагає співучасті та співтворчості з природою і людьми. Життєдіяльність людини, її поведінка, ставлення до навколишньої дійсності буде гармонічною і красивою, якщо побудовані на твердому підґрунті моральних законів та етичних норм, вироблених людством.

Найкращими помічниками в пізнанні істинних цінностей людства, гармонії і краси є мистецтво, освіта, виховання, мораль та етика. Саме вони є чинниками формування духовного здоров’я.

Релігійне виховання розглядається як складова духовності, але ні в якому разі не заміщує її.

Стан духовного здоров’я духовного світу особистості, її вміння бачити, сприймати та впроваджувати у власне життя систему цінностей всіх складових елементів духовної культури людства – освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики.