Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Впровадження системи екологічного менеджменту на підприємстві

Читайте также:
  1. GRID- системи
  2. Абетка спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності
  3. Адаптація до фізичних навантажень серцево-судинної системи.
  4. Адаптація до фізичних навантажень системи зовнішнього дихання.
  5. Адаптація до фізичних навантажень системи імунітету.
  6. Адаптація до фізичних навантажень системи крові.
  7. Алгоритми переведення чисел з однієї позиційної системи числення в іншу
  8. Аналіз практичної діяльності вибраного Вами підприємства у сфері менеджменту.
  9. Аналіз практичної діяльності вибраного Вами підприємства у сфері менеджменту.
  10. Базові системи Р. Лайкерта

Міжнародні стандарти серії 180 14000, на відміну від інших природоохоронних стандартів, орієнтовані не тільки на кіль­кісні параметри і технології, а на створення на підприємстві СЕМ, яка є невід'ємною частиною системи загального управлін­ня підприємством.

Розробка і впровадження СЕМ дає підприємству, у першу чергу, скорочення споживання на одиницю продукції сирови­ни, води, енергії. До інших переваг, що одержує підприємство, можна віднести також економію на витратах, поліпшення якості продукції і виробничих процесів, забезпечення безперебійності виробництва. Слід також зазначити і зменшення обсягу довго­строкових зобов'язань підприємства щодо ліквідації збитку, нанесеного навколишньому середовищу, поліпшення умов праці, що веде до посилення мотивації персоналу, і, звичайно ж, по­ліпшення іміджу підприємства. Ядром СЕМ є програма - комплексний документ, що описує організацію діяльності підприємства в галузі екологічного ме­неджменту, а також конкретні заходи і дії з її реалізації, розро­блені відповідно до екологічної політики, цілей і завдань. При розробці програм екологічного менеджменту підприємства ке­руються принципом послідовного поліпшення, тобто досягнен­ня кращих показників у всіх екологічних аспектах діяльності підприємства, там, де це практично можливо. При СЕМ послі­довне поліпшення необхідно демонструвати, доводити зацікав­леним сторонам: державним органам, громадськості, партнерам, інвесторам, конкурентам.

Система екологічного менеджменту на підприємстві є при­родним продовженням контролю якості продукції і послуг. Ра­ніше «стимулом» для компаній, включаючи постачальників, партнерів, була наявність сертифікованих систем контролю якості. Ті ж тенденції вже спостерігаються і щодо СЕМ. Серти- фікована СЕМ означає високу якість природоохоронної діяль­ності. СЕМ може сприяти розширенню інноваційного процесу у сфері охорони навколишнього середовища.

Систему екоменеджменту слід розглядати як процес, що до­зволяє краще систематизувати пріоритети і проекти, а також ідентифікувати проблеми і можливі негативні впливи ще до їх прояву. СЕМ може сприяти зниженню плинності кадрів, удо­сконаленню системи добору нових співробітників, поліпшенню умов роботи, а також створенню кращого образу компанії в очах клієнтів, постачальників, кредиторів, сусідів і регулювальних органів. Співвідношення мотивів, що спонукають до розробки і впровадження СЕМ на підприємстві:

• робочий час співробітників - трудові витрати;

• навчання (як силами підприємства, так і з залученням фахі­вців з інших організацій);

• плата за сертифікацію і зовнішню перевірку відповідності вимогам;

• реєстраційний внесок;

• організаційні та офісні витрати (папір, ПК, електронні носії, допоміжне устаткування);

• публікація положень екологічної політики організації і зві­тів про екологічну діяльність (тільки для СЕМА[1]).

При оцінці витрат не існує стандартних правил для попере­днього аналізу витрат на впровадження СЕМ. Але відомі загаль­ноприйняті фактори, що впливають на витрати при впрова­дженні, а саме:

- розмір підприємства;

- розмір підрозділу, обраного для сертифікації;

- сфера діяльності підприємства;

- рівень розвитку інфраструктури підприємства, а також рі­вень його підрозділів, що займаються природоохоронною ді­яльністю і відповідають за впровадження й експлуатацію СЕМ;

- наявність сертифіката за 180 9000;

- ефективність процесу впровадження.

Час, необхідний для впровадження СЕМ і підготовки до сер­тифікації, планується відповідно до кількості робочих днів, не­обхідних для впровадження й обслуговування СЕМ, а також СЕМА - система екоменеджмєнту й аудиту виробленні пропозицій щодо поліпшення екологічної діяльності організації, належать до категорії показників ефективності СЕМ.

Показник функціонування основних і допоміжних виробни­чих процесів - специфічний індикатор, що відбиває інформацію про реальні екологічні параметри виробничих процесів. Поряд із такими досить поширеними в Україні показниками, як маса викидів забруднюючих речовин в атмосферу, скидання їх у водні об'єкти й обсяги розміщення відходів, підприємства використо­вують внутрішні кількісні показники планування діяльності у сфері екологічного менеджменту. Серед них слід зазначити такі, як питоме споживання надзвичайно небезпечних і високонебез- печних речовин, питомі обсяги матеріалів і реагентів, що реци- клюються, питомі викиди і скиди забруднюючих речовин, питоме

рівня робочої групи, відповідальної за впровадження та експлу­атацію системи. Практичний досвід показує, що на розробку і впровадження звичайно потрібно 12 18 місяців за умови повної підтримки з боку керівництва підприємства і розуміння важли­вості й необхідності з боку всього колективу.

Примітка утворення відходів і їх накопичення на території промислового майданчика і т.ін.

Нарешті, у тих випадках, коли це можливо, організації ви­користовують при розробці й оцінці виконання програм еколо­гічного менеджменту показники стану навколишнього середо­вища, що відбивають місцеві, регіональні або глоба-льні особли­вості стану навколишнього середовища.

Як видно, практично всі показники, що застосовуються в системах екологічного менеджменту, так чи інакше пов'язані з нормативами гранично допустимого впливу і нормативами ста­ну навколишнього середовища. Справді, навіть скарги жителів на порушення, допущені підприємствами, ґрунтуються на уяв­леннях людей про те, до якого ступеня вплив економічних су­б'єктів може позначатися на стані природного середовища. При плануванні показників, що відбивають функціонування вироб­ничих процесів, до уваги беруться повнота використання ресур­сів (пов'язана з обмеженням їх вилучення), втрати, типові про­цедури, наприклад, поводження з небезпечними речовинами і матеріалами.

Оцінка виконання програм, дієвості заходів, спрямованих на зниження антропогенного впливу, має на меті організацію систематичних спостережень за зміною певних показників. Най­більш бажані ті ситуації, у яких показники є вимірними (у широкому значенні), верифікуються не тільки для самого під­приємства, але й для інших заінтересованих сторін. Тому іден­тифікація екологічних аспектів, планування діяльності, вибір показників, їх обговорення, узгодження позицій суб'єктів гос­подарювання, державних органів, громадських організацій яв­ляють собою один з основних етапів розвитку СЕМ.

При розробці програм екологічного менеджменту, при роз­поділі обов'язків між підприємствами, державними органами і громадськими організаціями щодо виробничого, державного і суспільного екологічного моніторингу загальні, сумарні та окремі показники якості природних і складу стічних вод можуть бути використані як окремі і маркерні параметри, що відбивають стан водних систем і особливості антропогенного впливу на во­дозбір.

Глобальний ринок і конкуренція при продажу товарів і по­слуг обумовлюють необхідність для більшості компаній засвою­вати нові методи управління виробництвом і якістю. На даний час сертифікація за стандартми 180 9001 визначає стандарт ви­сокої якості, що заміняє періодичні аудити постачальника з боку замовника. Сертифікація за стандартами забезпечення якості 180 9000 фактично в усьому світі стала запорукою конкуренто­спроможності в бізнесі. З виходом нової серії міжнародних ста­ндартів 180 14000 у 1996 р. з'явилася необхідність їх інтеграції з 180 9000.

Інтегрована система може бути охарактеризована як систе­ма управління виробництвом, орієнтована на виготовлення які­сної продукції (послуг), за умови виконання вимог екологічних нормативів і законодавства. Інтеграція систем забезпечує єди­ний підхід до їх розробки та впровадження, а також проведення аудитів, що обумовлює зниження трудових і матеріальних ви­трат підприємства. Значна кількість зарубіжних і українських підприємств мають уже цю інтегровану систему.

Подробиш

З 1996 р. у США компанії впроваджували СЕМ для підвищення прибутковості та зниження ризиків і платежів на ліквідацію спричиненого збитку. Так, на одному з підприємств «Форд Моторе» у результаті впровадження СЕМ що­річні витрати, пов'язані тільки з очищенням промислових стічних вод, були істотно знижені. А річна економія на цих витратах склала більше 60 тис. дола­рів, а також 32 тис. доларів при зборі і видаленні відходів. Далі це підприємс­тво перейшло на використання фарби з низьким вмістом газоподібних органі­чних сполук. На 49% знизилося споживання розчинників, що склало щорічну економію 129 тис. дол. У 2001 р. «Форд» установив автоматизовану систему управління і поліпшив систему енергозбереження. Річна економія на витратах, що існували раніше, склала 750 тис. дол. Можна навести ще безліч прикладів успішного впровадження СЕМ на підприємствах компанії «Форд» - не тільки в США, але й у м. Всеволожське Ленінградської області (Росія).

У Польщі впровадження СЕМ на МП «Сосновець», що виробляє відби­вачі автомобільних фар, дверні замки і віконні навіси, теж дало серйозний позитивний ефект. Відбивачі виконані з цинково-алюмінієвого сплаву, на який потім наноситься мідно-нікеле-хромувальне покриття. Дверні замки і віконні навіси виконані зі сталі й оцинковані. Відходи фабрики містили ціаніди і важкі метали - хром, мідь, нікель і цинк. Але потім на фабриці було введено нову програму зниження забруднення і поліпшення умов праці. Був упровадже­ний новий процес нанесення покриття, припинено скидання стічних вод про­мивання внаслідок введення системи рециркуляції, яка дозволила відновлю­вати сировину з відходів і повторно використовувати стічні води. Капітальні вкладення в програму склали 36 тис. доларів, що привело до загальної еко­номії в розмірі 193 тис. доларів за рік зі строком окупності у два місяці.

В Україні на сьогодні близько 10 підприємств сертифіковано на відповід­ність ІБО 14001. Це концерн «Стирол», «Люсент Технолоджі», «Кока-Кола», «Лукойл» тощо. Ці підприємства своєчасно усвідомили ті переваги, що да­ють системи управління. Крім цього, Європейська комісія та інші донори вже протягом 10 років запроваджують проекти і програми надання допомоги українським підприємствам щодо впровадження СЕМ. Проект ТАСІ5 (Упро­вадження стандартів екоменеджменту), що фінансується ЄС, теж має своєю метою впровадження СЕМ на підприємствах України. У ході проекту було відібрано вісім підприємств для впровадження СЕМ, п'ять із яких уже активно її впроваджують. По закінченні проекту як мінімум два підприємства отри­мають сертифікати на відповідність ІЗО 14001. Результати цієї роботи вже очевидні. Так, на одному з пілотних підприємств було досягнуто зменшення використання води при виробництві продукції з 1200 літрів на 1 м2 продукції до 50-70 літрів. Те саме стосується енергозбереження, використовуваної сировини тощо.

180 14000: світовий досвід і перспективи застосування в Україні. Україна з 1993 р. (час вступу до 180) бере участь у роботі всіх Технічних комітетів (ТесЬпісаІ СоттШеез) зі стан­дартизації в галузі охорони довкілля: з якості повітря, ґрунтів. Але найбільшу увагу українські фахівці приділяють роботі в новоствореному І80/ТС 207, який розробляє стандарти з управ­ління навколишнім середовищем, що можуть широко застосо­вуватися в різних сферах бізнесу.

При цьому вже зараз країни, що розвиваються, стурбовані тим, що екологічні стандарти можуть виявитися перешкодою в торгівлі, тоді як промислово розвинені країни активно впрова­джують стандарти 180 серії 14000 на системи управління до­вкіллям.

Саме з метою підготовки українських підприємств до жорс­тких правил світової торгівлі, розуміючи, що наявність серти- фікованої системи управління довкіллям може стати невід'єм­ною частиною вимог стратегічних партнерів України до україн­ських товарів, Держстандарт України першим серед країн СНД підготував для прямого впровадження міжнародні стандарти 180 14001, 14004, 14010, 14011, 14012, які встановлюють загальні правила управління довкіллям, принципи й процедури екологі­чного аудиту і кваліфікаційні критерії для аудиторів з екології. Ці нормативні документи мають статус добровільних.

Стандарти серії 9000 регламентують лише мінімальні вимо­ги до систем якості, що діють на підприємствах, і не врахову­ють факт впливу на природне середовище наслідків діяльності підприємств.

За визначенням МС 180 14001, «система управління якістю навколишнього середовища - частина загальної системи управ­ління, яка охоплює організаційну структуру, діяльність щодо планування, розподіл відповідальності, практичну роботу, про­цедури, процеси та ресурси для розробки, впровадження, дося­гнення цілей, оцінки досягнутого в рамках реалізації екологіч­ної політики». Тому на підприємствах промислово розвинених країн уже впроваджують так звані комплексні системи загаль- нофірмового управління. У цих системах управління якістю ті­сно пов'язане із заходами щодо охорони довкілля, а також з управлінням фінансами та ресурсами.

В Україні питанню поводження з відходами, їх класифі­кації приділяється велика увага. Проект Закону України «Про відходи», поданий Мінекобезпеки до Кабінету Міністрів Украї­ни, побудований з урахуванням каталогу відходів Європейсько­го Союзу, відповідно до якого Держстандарт затвердив (вперше в країнах СНД) державний класифікатор відходів, розроблений ДНДІ «Система» (м. Львів).

Але законодавче вирішення в Україні питання утилізації упаковки на базі європейського законодавства потребує додат­кового вивчення. І тут в пригоді може стати досвід розвинених країн, які давно працюють в умовах ринкової економіки.

Переробляти відходи - це добре, ще краще їх уникати. Така провідна думка діючого в Німеччині з жовтня 1996 року Закону про економічний цикл. Закон ставить чіткі вимоги: той, хто виробляє, Має нести відповідальність за зменшення, подальшу переробку або екологічно безпечну ліквідацію відходів, що ви­никають у процесі виробництва. Уже більше не діє колишній розподіл ролей, за яким міські комунальні служби мали зни­щувати відходи промисловості за рахунок громадян.

Новий закон визначає, що насамперед слід уникати відходів на виробництві. Якщо це можливо, вони мають бути викорис­тані матеріально або енергетично. І тільки за браком перших двох можливостей відходи дозволяється знищити, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу.

Виконання передбачених законом підходів, що одержали назву подвійної системи (збирання і переробка), вимагає від під­приємств величезних витрат, тому німецькі підприємства ство­рили недержавну фірму Биаі Візіет Веиізсіїїапсіз, яка здійснює збирання, сортування та переробку сміття, що надходить із до­машніх господарств. На тару і упаковку, що збираються, нано­ситься знак «Зелена точка». Уже понад 6000 фірм, заощаджую­чи кошти на створенні власних систем утилізації, подали заяв­ки про приєднання до системи маркування «Зелена точка». Магазини, у свою чергу, з метою уникнення труднощів зі зби­ранням упаковки, у технічних умовах зазначають вимогу про постачання товарів в упаковці з таким маркуванням.

Аналогічні закони про утилізацію тари і упаковки прийняті у Франції, Бельгії та ряді інших країн, заходи щодо управління відходами здійснюють і в Японії.У деяких країнах світу провадиться маркування екологічно чистої продукції, наприклад, у Німеччині це знак «Блакитний янгол», у Скандинавських країнах - «Білий лебідь», у Японії - «Еко-знак».

Зрозуміло, що виникають труднощі в торгівлі, коли вироб­ник країни-експортера розглядає питання етикетування своєї продукції з позиції місцевих, а не міжнародних інтересів.

Питання про такі потенційні бар'єри в торгівлі турбують як стандартизаторів, так і виробників. Світова організація торгівлі, приділяючи велику увагу проблемі маркування екологічно чис­тої продукції як фактору усунення технічних бар'єрів у тор­гівлі, включила це питання до переліку основних тем для дослі­дження.

Міжнародна організація зі стандартизації розробила проект МС 180 14024, який має об'єднати керівні принципи екомарку- вання і який був наданий Україні для розгляду. Цей документ передбачає єдиний підхід до аналізу технічної обґрунтованості екологічних заяв для забезпечення їх точності, технічної пере­вірки і достовірності.

На зовнішньому ринку сертифікат по 180 14001 змінює по­зиції підприємства. Готуючись до вступу України до Світової організації торгівлі(СОТ) вітчизняні підприємства мають вжи­вати заходи для підвищення своєї конкурентоспроможності. Сертифікат служитиме своєрідним підтвердженням відповідності підприємства вимогам ринку. Очевидно, що споживачі виберуть скоріше ту продукцію і ті послуги, що мають підтверджені і надійні природоохоронні показники протягом усього життєвого циклу. Привабливість компанії залежить також від її іміджу у сфері охорони навколишнього середовища, потенціалу в галузі СЕМ. Банки й інвестори почали віддавати належне підприємст­вам, які мають високі показники природоохоронної діяльності.

Усі великі транснаціональні компанії на міжнародних фон­дових біржах уже сьогодні піддаються перевіркам, метою яких є вивчення природоохоронних показників їх діяльності. Неза­баром такі перевірки стануть реальністю і для дрібних та серед­ніх компаній в Україні. Тому впровадження СЕМ є інвестицією в довгострокову життєздатність організації.

 

Система екологічного менеджменту на підприємстві

Поняття «система менеджменту». Система менеджменту при­значена для інтеграції різних підрозділів підприємства в єдине ціле і забезпечення погодженості їх функціонування. Система менеджменту визначає завдання і сферу відповідальності не тіль­ки управлінського персоналу, але й кожного працівника під­приємства, незалежно від його посади і професійної спеціалі­зації. Система менеджменту забезпечує досягнення стратегіч­них цілей підприємства.

Створення ефективної системи менеджменту. Незважаю­чи на те що системи менеджменту на різних підприємствах істо­тно відрізняються одна від одної, існує деякий перелік загаль­них вимог, яким повинна відповідати будь-яка система мене­джменту. По-перше, система менеджменту має бути всеосяж­ною, тобто охоплювати всі види діяльності підприємства. Ті сфери, які не можуть контролюватися, мають бути взагалі ви­ключені з виробничої системи, тому що неконтрольована сфера діяльності підприємства чи його структурний підрозділ можуть бути місцем виникнення помилок, нещасних випадків, катаст­роф. По-друге, необхідно, щоб система менеджменту була зро­зуміла для всіх і кожного, адже без чіткого розуміння своєї ролі й обов'язків співробітники підприємства навряд чи зможуть їх виконати. По-третє, система менеджменту має бути відкритою для внесення змін (перегляду основних положень її функціону­вання), що забезпечить безупинний цикл удосконалення вироб­ничого процесу і підвищення якості продукції, що випускаєть­ся. По-четверте, необхідно створити ефективну організаційну структуру менеджменту, яка б передбачала наявність вертикалі влади і каналів двостороннього руху інформації (як від керівни­цтва до підлеглих, так і від підлеглих до керівництва).

Формування документообігу в системі менеджменту. До­кументообіг у системі менеджменту призначений для передачі персоналу різного роду роз'яснювальної інформації і забезпечує введення новачків «у курс справи». Основні документі! мають бути видані у вигляді рекомендацій, що містять правила здійс­нення природоохоронних заходів і опис самої системи менедж­менту підприємства.

Розробка системи всеохопного контролю якості (Іоіаі циаШу тападетепї - ТС)М). Основна мета цієї системи - мінімізація ймовірності появи браку на всіх етапах виробничого процесу, що означає попередження дефектів якості в джерелі їх можли­вого виникнення. Система всеохопного контролю якості забез­печує ефективність і гнучкість функціонування підприємства в цілому. Введення даної системи неможливе без залучення ви­щого управлінського персоналу, використання лідерських здіб­ностей менеджерів середнього рівня, створення умов для управ­ління роботою колективу, що також властиво для будь-яких систем менеджменту, націлених на вдосконалення природоохо­ронної діяльності підприємств.

Планування системи екологічного менеджменту. Екологіч­ний менеджмент призначений для досягнення конкретних при­родоохоронних цілей підприємства, серед яких виділяють попе­редження виникнення причин і усунення наслідків техноген­них катастроф. Базовою моделлю організації екологічного ме­неджменту на підприємстві є система всеохопного контролю якості. Основними етапами процесу планування системи еколо­гічного менеджменту на підприємстві можна вважати створен­ня певної структури (або структур) для координації природо­охоронної діяльності, зокрема природоохоронного підрозділу, екологічної служби швидкого реагування, відділу екологічного вдосконалення виробництва, гуртків якості та екологічних гур­тків, або внутрішньої екологічної інспекції.

Узгодження системи екологічного менеджменту з екологіч­ними стандартами. При створенні на підприємстві системи еко­логічного менеджменту звичайно враховуються певні екологічні стандарти, які були раніше розроблені спеціалізованими уста­новами. Як приклад можна навести стандарт В57750, розробле­ний Британським інститутом стандартизації у 1992 році, який враховує повний спектр сучасних вимог до організації екологі­чного менеджменту.

Організаційна система здійснення екологічного менеджмен­ту. Необхідними умовами організації системи екологічного ме­неджменту є розробка екологічної стратегії підприємства і дове­дення її до всіх співробітників, чітке визначення обов'язків управлінського персоналу, коректне визначення екологічних цілей і завдань, наявність плану досягнення поставлених цілей і завдань, створення служби моніторингу впливу підприємства на навколишнє середовище і змін у чинному законодавстві у сфері природокористування, функціонування системи контро­лю якості, регулярне проведення екологічного аудиту, а також підготовка освітньо-тренувальних екологічних програм для пе­рсоналу.

Документування системи екологічного менеджменту. Під­готовка плану створення системи екологічного менеджменту в першу чергу передбачає розробку інформаційної основи забез­печення реалізації цієї системи. Документувати необхідно чо­тири ключових компоненти системи екологічного менеджмен­ту: 1) підготовку річного екологічного звіту; 2) розробку еколо­гічної стратегії підприємства; 3) внутрішню структурупоря­док функціонування системи екологічного менеджменту; 4) про­ведення екологічного аудиту.

Складання річного екологічного звіту. Річний екологічний звіт містить дані про енерго- і ресурсоспоживання, екологічний аналіз продукції, викидів, відходів, складських запасів, усіх видів впливу підприємства на навколишнє середовище, перелік вимог законодавчих і нормативних актів у сфері природокорис­тування, опис механізмів і результатів функціонування систе­ми екологічного менеджменту підприємства.

Формування екологічної стратегії підприємства. Основною метою будь-якої екологічної стратегії підприємства є захист і запобігання забрудненню навколишнього середовища, що ство­рює передумову для стійкого соціально-економічного розвитку. Формування екологічної стратегії передбачає вдосконалення системи використання природних ресурсів, здійснення екологі­чного моніторингу та запобігання шкідливому впливу на до­вкілля, створення плану заходів щодо зниження хімічного і шумового забруднення виробничого середовища, а також забру­днення повітряного і водного басейнів, розробку відповідного інструментарію реалізації запланованих заходів, підготовку про­грам екологічного навчання персоналу, організацію міжнарод­ного співробітництва у сфері захисту навколишнього середови­ща. Розробка чіткої і деталізованої екологічної стратегії потріб­на кожній організації чи підприємству. Більш того, необхідно забезпечити вільний доступ будь-яких зацікавлених осіб до еко­логічної стратегії підприємства, а основні положення цієї стра­тегії мають стати надбанням усієї громадськості

Література

1. Андрусевич Наталія. Огляд екологічного права Європейського Со­юзу // Вісник екологічної адвокатури. - 2003. - № 21. - С. 18-25.

2. Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. - К.: Юрін- ком Інтер, 2001. - 352 с.

3. 3. Козак, І. Тусановська. Доступ до правосуддя з питань довкілля: Посібник. - Львів: Мета, 2002. - 200 с.

4. Лук'янихін В.О. Екологічний менеджмент: Монографія. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2002, - 314 с.

5. Н.В. Пахомова, А. Зндерс, К. Рихтер. Зкологический менеджмент. - СПб.: Питер, 2003. - 544 с.

 


 




Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 107 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | <== 8 ==> |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.014 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав