Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Впровадження системи екологічного менеджменту на підприємстві

Міжнародні стандарти серії 180 14000, на відміну від інших природоохоронних стандартів, орієнтовані не тільки на кіль­кісні параметри і технології, а на створення на підприємстві СЕМ, яка є невід'ємною частиною системи загального управлін­ня підприємством.

Розробка і впровадження СЕМ дає підприємству, у першу чергу, скорочення споживання на одиницю продукції сирови­ни, води, енергії. До інших переваг, що одержує підприємство, можна віднести також економію на витратах, поліпшення якості продукції і виробничих процесів, забезпечення безперебійності виробництва. Слід також зазначити і зменшення обсягу довго­строкових зобов'язань підприємства щодо ліквідації збитку, нанесеного навколишньому середовищу, поліпшення умов праці, що веде до посилення мотивації персоналу, і, звичайно ж, по­ліпшення іміджу підприємства. Ядром СЕМ є програма - комплексний документ, що описує організацію діяльності підприємства в галузі екологічного ме­неджменту, а також конкретні заходи і дії з її реалізації, розро­блені відповідно до екологічної політики, цілей і завдань. При розробці програм екологічного менеджменту підприємства ке­руються принципом послідовного поліпшення, тобто досягнен­ня кращих показників у всіх екологічних аспектах діяльності підприємства, там, де це практично можливо. При СЕМ послі­довне поліпшення необхідно демонструвати, доводити зацікав­леним сторонам: державним органам, громадськості, партнерам, інвесторам, конкурентам.

Система екологічного менеджменту на підприємстві є при­родним продовженням контролю якості продукції і послуг. Ра­ніше «стимулом» для компаній, включаючи постачальників, партнерів, була наявність сертифікованих систем контролю якості. Ті ж тенденції вже спостерігаються і щодо СЕМ. Серти- фікована СЕМ означає високу якість природоохоронної діяль­ності. СЕМ може сприяти розширенню інноваційного процесу у сфері охорони навколишнього середовища.

Систему екоменеджменту слід розглядати як процес, що до­зволяє краще систематизувати пріоритети і проекти, а також ідентифікувати проблеми і можливі негативні впливи ще до їх прояву. СЕМ може сприяти зниженню плинності кадрів, удо­сконаленню системи добору нових співробітників, поліпшенню умов роботи, а також створенню кращого образу компанії в очах клієнтів, постачальників, кредиторів, сусідів і регулювальних органів. Співвідношення мотивів, що спонукають до розробки і впровадження СЕМ на підприємстві:

• робочий час співробітників - трудові витрати;

• навчання (як силами підприємства, так і з залученням фахі­вців з інших організацій);

• плата за сертифікацію і зовнішню перевірку відповідності вимогам;

• реєстраційний внесок;

• організаційні та офісні витрати (папір, ПК, електронні носії, допоміжне устаткування);

• публікація положень екологічної політики організації і зві­тів про екологічну діяльність (тільки для СЕМА[1]).

При оцінці витрат не існує стандартних правил для попере­днього аналізу витрат на впровадження СЕМ. Але відомі загаль­ноприйняті фактори, що впливають на витрати при впрова­дженні, а саме:

- розмір підприємства;

- розмір підрозділу, обраного для сертифікації;

- сфера діяльності підприємства;

- рівень розвитку інфраструктури підприємства, а також рі­вень його підрозділів, що займаються природоохоронною ді­яльністю і відповідають за впровадження й експлуатацію СЕМ;

- наявність сертифіката за 180 9000;

- ефективність процесу впровадження.

Час, необхідний для впровадження СЕМ і підготовки до сер­тифікації, планується відповідно до кількості робочих днів, не­обхідних для впровадження й обслуговування СЕМ, а також СЕМА - система екоменеджмєнту й аудиту виробленні пропозицій щодо поліпшення екологічної діяльності організації, належать до категорії показників ефективності СЕМ.

Показник функціонування основних і допоміжних виробни­чих процесів - специфічний індикатор, що відбиває інформацію про реальні екологічні параметри виробничих процесів. Поряд із такими досить поширеними в Україні показниками, як маса викидів забруднюючих речовин в атмосферу, скидання їх у водні об'єкти й обсяги розміщення відходів, підприємства використо­вують внутрішні кількісні показники планування діяльності у сфері екологічного менеджменту. Серед них слід зазначити такі, як питоме споживання надзвичайно небезпечних і високонебез- печних речовин, питомі обсяги матеріалів і реагентів, що реци- клюються, питомі викиди і скиди забруднюючих речовин, питоме

рівня робочої групи, відповідальної за впровадження та експлу­атацію системи. Практичний досвід показує, що на розробку і впровадження звичайно потрібно 12 18 місяців за умови повної підтримки з боку керівництва підприємства і розуміння важли­вості й необхідності з боку всього колективу.

Примітка утворення відходів і їх накопичення на території промислового майданчика і т.ін.

Нарешті, у тих випадках, коли це можливо, організації ви­користовують при розробці й оцінці виконання програм еколо­гічного менеджменту показники стану навколишнього середо­вища, що відбивають місцеві, регіональні або глоба-льні особли­вості стану навколишнього середовища.

Як видно, практично всі показники, що застосовуються в системах екологічного менеджменту, так чи інакше пов'язані з нормативами гранично допустимого впливу і нормативами ста­ну навколишнього середовища. Справді, навіть скарги жителів на порушення, допущені підприємствами, ґрунтуються на уяв­леннях людей про те, до якого ступеня вплив економічних су­б'єктів може позначатися на стані природного середовища. При плануванні показників, що відбивають функціонування вироб­ничих процесів, до уваги беруться повнота використання ресур­сів (пов'язана з обмеженням їх вилучення), втрати, типові про­цедури, наприклад, поводження з небезпечними речовинами і матеріалами.

Оцінка виконання програм, дієвості заходів, спрямованих на зниження антропогенного впливу, має на меті організацію систематичних спостережень за зміною певних показників. Най­більш бажані ті ситуації, у яких показники є вимірними (у широкому значенні), верифікуються не тільки для самого під­приємства, але й для інших заінтересованих сторін. Тому іден­тифікація екологічних аспектів, планування діяльності, вибір показників, їх обговорення, узгодження позицій суб'єктів гос­подарювання, державних органів, громадських організацій яв­ляють собою один з основних етапів розвитку СЕМ.

При розробці програм екологічного менеджменту, при роз­поділі обов'язків між підприємствами, державними органами і громадськими організаціями щодо виробничого, державного і суспільного екологічного моніторингу загальні, сумарні та окремі показники якості природних і складу стічних вод можуть бути використані як окремі і маркерні параметри, що відбивають стан водних систем і особливості антропогенного впливу на во­дозбір.

Глобальний ринок і конкуренція при продажу товарів і по­слуг обумовлюють необхідність для більшості компаній засвою­вати нові методи управління виробництвом і якістю. На даний час сертифікація за стандартми 180 9001 визначає стандарт ви­сокої якості, що заміняє періодичні аудити постачальника з боку замовника. Сертифікація за стандартами забезпечення якості 180 9000 фактично в усьому світі стала запорукою конкуренто­спроможності в бізнесі. З виходом нової серії міжнародних ста­ндартів 180 14000 у 1996 р. з'явилася необхідність їх інтеграції з 180 9000.

Інтегрована система може бути охарактеризована як систе­ма управління виробництвом, орієнтована на виготовлення які­сної продукції (послуг), за умови виконання вимог екологічних нормативів і законодавства. Інтеграція систем забезпечує єди­ний підхід до їх розробки та впровадження, а також проведення аудитів, що обумовлює зниження трудових і матеріальних ви­трат підприємства. Значна кількість зарубіжних і українських підприємств мають уже цю інтегровану систему.

Подробиш

З 1996 р. у США компанії впроваджували СЕМ для підвищення прибутковості та зниження ризиків і платежів на ліквідацію спричиненого збитку. Так, на одному з підприємств «Форд Моторе» у результаті впровадження СЕМ що­річні витрати, пов'язані тільки з очищенням промислових стічних вод, були істотно знижені. А річна економія на цих витратах склала більше 60 тис. дола­рів, а також 32 тис. доларів при зборі і видаленні відходів. Далі це підприємс­тво перейшло на використання фарби з низьким вмістом газоподібних органі­чних сполук. На 49% знизилося споживання розчинників, що склало щорічну економію 129 тис. дол. У 2001 р. «Форд» установив автоматизовану систему управління і поліпшив систему енергозбереження. Річна економія на витратах, що існували раніше, склала 750 тис. дол. Можна навести ще безліч прикладів успішного впровадження СЕМ на підприємствах компанії «Форд» - не тільки в США, але й у м. Всеволожське Ленінградської області (Росія).

У Польщі впровадження СЕМ на МП «Сосновець», що виробляє відби­вачі автомобільних фар, дверні замки і віконні навіси, теж дало серйозний позитивний ефект. Відбивачі виконані з цинково-алюмінієвого сплаву, на який потім наноситься мідно-нікеле-хромувальне покриття. Дверні замки і віконні навіси виконані зі сталі й оцинковані. Відходи фабрики містили ціаніди і важкі метали - хром, мідь, нікель і цинк. Але потім на фабриці було введено нову програму зниження забруднення і поліпшення умов праці. Був упровадже­ний новий процес нанесення покриття, припинено скидання стічних вод про­мивання внаслідок введення системи рециркуляції, яка дозволила відновлю­вати сировину з відходів і повторно використовувати стічні води. Капітальні вкладення в програму склали 36 тис. доларів, що привело до загальної еко­номії в розмірі 193 тис. доларів за рік зі строком окупності у два місяці.

В Україні на сьогодні близько 10 підприємств сертифіковано на відповід­ність ІБО 14001. Це концерн «Стирол», «Люсент Технолоджі», «Кока-Кола», «Лукойл» тощо. Ці підприємства своєчасно усвідомили ті переваги, що да­ють системи управління. Крім цього, Європейська комісія та інші донори вже протягом 10 років запроваджують проекти і програми надання допомоги українським підприємствам щодо впровадження СЕМ. Проект ТАСІ5 (Упро­вадження стандартів екоменеджменту), що фінансується ЄС, теж має своєю метою впровадження СЕМ на підприємствах України. У ході проекту було відібрано вісім підприємств для впровадження СЕМ, п'ять із яких уже активно її впроваджують. По закінченні проекту як мінімум два підприємства отри­мають сертифікати на відповідність ІЗО 14001. Результати цієї роботи вже очевидні. Так, на одному з пілотних підприємств було досягнуто зменшення використання води при виробництві продукції з 1200 літрів на 1 м² продукції до 50-70 літрів. Те саме стосується енергозбереження, використовуваної сировини тощо.

180 14000: світовий досвід і перспективи застосування в Україні. Україна з 1993 р. (час вступу до 180) бере участь у роботі всіх Технічних комітетів (ТесЬпісаІ СоттШеез) зі стан­дартизації в галузі охорони довкілля: з якості повітря, ґрунтів. Але найбільшу увагу українські фахівці приділяють роботі в новоствореному І80/ТС 207, який розробляє стандарти з управ­ління навколишнім середовищем, що можуть широко застосо­вуватися в різних сферах бізнесу.

При цьому вже зараз країни, що розвиваються, стурбовані тим, що екологічні стандарти можуть виявитися перешкодою в торгівлі, тоді як промислово розвинені країни активно впрова­джують стандарти 180 серії 14000 на системи управління до­вкіллям.

Саме з метою підготовки українських підприємств до жорс­тких правил світової торгівлі, розуміючи, що наявність серти- фікованої системи управління довкіллям може стати невід'єм­ною частиною вимог стратегічних партнерів України до україн­ських товарів, Держстандарт України першим серед країн СНД підготував для прямого впровадження міжнародні стандарти 180 14001, 14004, 14010, 14011, 14012, які встановлюють загальні правила управління довкіллям, принципи й процедури екологі­чного аудиту і кваліфікаційні критерії для аудиторів з екології. Ці нормативні документи мають статус добровільних.

Стандарти серії 9000 регламентують лише мінімальні вимо­ги до систем якості, що діють на підприємствах, і не врахову­ють факт впливу на природне середовище наслідків діяльності підприємств.

За визначенням МС 180 14001, «система управління якістю навколишнього середовища - частина загальної системи управ­ління, яка охоплює організаційну структуру, діяльність щодо планування, розподіл відповідальності, практичну роботу, про­цедури, процеси та ресурси для розробки, впровадження, дося­гнення цілей, оцінки досягнутого в рамках реалізації екологіч­ної політики». Тому на підприємствах промислово розвинених країн уже впроваджують так звані комплексні системи загаль- нофірмового управління. У цих системах управління якістю ті­сно пов'язане із заходами щодо охорони довкілля, а також з управлінням фінансами та ресурсами.

В Україні питанню поводження з відходами, їх класифі­кації приділяється велика увага. Проект Закону України «Про відходи», поданий Мінекобезпеки до Кабінету Міністрів Украї­ни, побудований з урахуванням каталогу відходів Європейсько­го Союзу, відповідно до якого Держстандарт затвердив (вперше в країнах СНД) державний класифікатор відходів, розроблений ДНДІ «Система» (м. Львів).

Але законодавче вирішення в Україні питання утилізації упаковки на базі європейського законодавства потребує додат­кового вивчення. І тут в пригоді може стати досвід розвинених країн, які давно працюють в умовах ринкової економіки.

Переробляти відходи - це добре, ще краще їх уникати. Така провідна думка діючого в Німеччині з жовтня 1996 року Закону про економічний цикл. Закон ставить чіткі вимоги: той, хто виробляє, Має нести відповідальність за зменшення, подальшу переробку або екологічно безпечну ліквідацію відходів, що ви­никають у процесі виробництва. Уже більше не діє колишній розподіл ролей, за яким міські комунальні служби мали зни­щувати відходи промисловості за рахунок громадян.

Новий закон визначає, що насамперед слід уникати відходів на виробництві. Якщо це можливо, вони мають бути викорис­тані матеріально або енергетично. І тільки за браком перших двох можливостей відходи дозволяється знищити, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу.

Виконання передбачених законом підходів, що одержали назву подвійної системи (збирання і переробка), вимагає від під­приємств величезних витрат, тому німецькі підприємства ство­рили недержавну фірму Биаі Візіет Веиізсіїїапсіз, яка здійснює збирання, сортування та переробку сміття, що надходить із до­машніх господарств. На тару і упаковку, що збираються, нано­ситься знак «Зелена точка». Уже понад 6000 фірм, заощаджую­чи кошти на створенні власних систем утилізації, подали заяв­ки про приєднання до системи маркування «Зелена точка». Магазини, у свою чергу, з метою уникнення труднощів зі зби­ранням упаковки, у технічних умовах зазначають вимогу про постачання товарів в упаковці з таким маркуванням.

Аналогічні закони про утилізацію тари і упаковки прийняті у Франції, Бельгії та ряді інших країн, заходи щодо управління відходами здійснюють і в Японії.У деяких країнах світу провадиться маркування екологічно чистої продукції, наприклад, у Німеччині це знак «Блакитний янгол», у Скандинавських країнах - «Білий лебідь», у Японії - «Еко-знак».

Зрозуміло, що виникають труднощі в торгівлі, коли вироб­ник країни-експортера розглядає питання етикетування своєї продукції з позиції місцевих, а не міжнародних інтересів.

Питання про такі потенційні бар'єри в торгівлі турбують як стандартизаторів, так і виробників. Світова організація торгівлі, приділяючи велику увагу проблемі маркування екологічно чис­тої продукції як фактору усунення технічних бар'єрів у тор­гівлі, включила це питання до переліку основних тем для дослі­дження.

Міжнародна організація зі стандартизації розробила проект МС 180 14024, який має об'єднати керівні принципи екомарку- вання і який був наданий Україні для розгляду. Цей документ передбачає єдиний підхід до аналізу технічної обґрунтованості екологічних заяв для забезпечення їх точності, технічної пере­вірки і достовірності.

На зовнішньому ринку сертифікат по 180 14001 змінює по­зиції підприємства. Готуючись до вступу України до Світової організації торгівлі(СОТ) вітчизняні підприємства мають вжи­вати заходи для підвищення своєї конкурентоспроможності. Сертифікат служитиме своєрідним підтвердженням відповідності підприємства вимогам ринку. Очевидно, що споживачі виберуть скоріше ту продукцію і ті послуги, що мають підтверджені і надійні природоохоронні показники протягом усього життєвого циклу. Привабливість компанії залежить також від її іміджу у сфері охорони навколишнього середовища, потенціалу в галузі СЕМ. Банки й інвестори почали віддавати належне підприємст­вам, які мають високі показники природоохоронної діяльності.

Усі великі транснаціональні компанії на міжнародних фон­дових біржах уже сьогодні піддаються перевіркам, метою яких є вивчення природоохоронних показників їх діяльності. Неза­баром такі перевірки стануть реальністю і для дрібних та серед­ніх компаній в Україні. Тому впровадження СЕМ є інвестицією в довгострокову життєздатність організації.

Система екологічного менеджменту на підприємстві

Поняття «система менеджменту». Система менеджменту при­значена для інтеграції різних підрозділів підприємства в єдине ціле і забезпечення погодженості їх функціонування. Система менеджменту визначає завдання і сферу відповідальності не тіль­ки управлінського персоналу, але й кожного працівника під­приємства, незалежно від його посади і професійної спеціалі­зації. Система менеджменту забезпечує досягнення стратегіч­них цілей підприємства.

Створення ефективної системи менеджменту. Незважаю­чи на те що системи менеджменту на різних підприємствах істо­тно відрізняються одна від одної, існує деякий перелік загаль­них вимог, яким повинна відповідати будь-яка система мене­джменту. По-перше, система менеджменту має бути всеосяж­ною, тобто охоплювати всі види діяльності підприємства. Ті сфери, які не можуть контролюватися, мають бути взагалі ви­ключені з виробничої системи, тому що неконтрольована сфера діяльності підприємства чи його структурний підрозділ можуть бути місцем виникнення помилок, нещасних випадків, катаст­роф. По-друге, необхідно, щоб система менеджменту була зро­зуміла для всіх і кожного, адже без чіткого розуміння своєї ролі й обов'язків співробітники підприємства навряд чи зможуть їх виконати. По-третє, система менеджменту має бути відкритою для внесення змін (перегляду основних положень її функціону­вання), що забезпечить безупинний цикл удосконалення вироб­ничого процесу і підвищення якості продукції, що випускаєть­ся. По-четверте, необхідно створити ефективну організаційну структуру менеджменту, яка б передбачала наявність вертикалі влади і каналів двостороннього руху інформації (як від керівни­цтва до підлеглих, так і від підлеглих до керівництва).

Формування документообігу в системі менеджменту. До­кументообіг у системі менеджменту призначений для передачі персоналу різного роду роз'яснювальної інформації і забезпечує введення новачків «у курс справи». Основні документі! мають бути видані у вигляді рекомендацій, що містять правила здійс­нення природоохоронних заходів і опис самої системи менедж­менту підприємства.

Розробка системи всеохопного контролю якості (Іоіаі циаШу тападетепї - ТС)М). Основна мета цієї системи - мінімізація ймовірності появи браку на всіх етапах виробничого процесу, що означає попередження дефектів якості в джерелі їх можли­вого виникнення. Система всеохопного контролю якості забез­печує ефективність і гнучкість функціонування підприємства в цілому. Введення даної системи неможливе без залучення ви­щого управлінського персоналу, використання лідерських здіб­ностей менеджерів середнього рівня, створення умов для управ­ління роботою колективу, що також властиво для будь-яких систем менеджменту, націлених на вдосконалення природоохо­ронної діяльності підприємств.

Планування системи екологічного менеджменту. Екологіч­ний менеджмент призначений для досягнення конкретних при­родоохоронних цілей підприємства, серед яких виділяють попе­редження виникнення причин і усунення наслідків техноген­них катастроф. Базовою моделлю організації екологічного ме­неджменту на підприємстві є система всеохопного контролю якості. Основними етапами процесу планування системи еколо­гічного менеджменту на підприємстві можна вважати створен­ня певної структури (або структур) для координації природо­охоронної діяльності, зокрема природоохоронного підрозділу, екологічної служби швидкого реагування, відділу екологічного вдосконалення виробництва, гуртків якості та екологічних гур­тків, або внутрішньої екологічної інспекції.

Узгодження системи екологічного менеджменту з екологіч­ними стандартами. При створенні на підприємстві системи еко­логічного менеджменту звичайно враховуються певні екологічні стандарти, які були раніше розроблені спеціалізованими уста­новами. Як приклад можна навести стандарт В57750, розробле­ний Британським інститутом стандартизації у 1992 році, який враховує повний спектр сучасних вимог до організації екологі­чного менеджменту.

Організаційна система здійснення екологічного менеджмен­ту. Необхідними умовами організації системи екологічного ме­неджменту є розробка екологічної стратегії підприємства і дове­дення її до всіх співробітників, чітке визначення обов'язків управлінського персоналу, коректне визначення екологічних цілей і завдань, наявність плану досягнення поставлених цілей і завдань, створення служби моніторингу впливу підприємства на навколишнє середовище і змін у чинному законодавстві у сфері природокористування, функціонування системи контро­лю якості, регулярне проведення екологічного аудиту, а також підготовка освітньо-тренувальних екологічних програм для пе­рсоналу.

Документування системи екологічного менеджменту. Під­готовка плану створення системи екологічного менеджменту в першу чергу передбачає розробку інформаційної основи забез­печення реалізації цієї системи. Документувати необхідно чо­тири ключових компоненти системи екологічного менеджмен­ту: 1) підготовку річного екологічного звіту; 2) розробку еколо­гічної стратегії підприємства; 3) внутрішню структурупоря­док функціонування системи екологічного менеджменту; 4) про­ведення екологічного аудиту.

Складання річного екологічного звіту. Річний екологічний звіт містить дані про енерго- і ресурсоспоживання, екологічний аналіз продукції, викидів, відходів, складських запасів, усіх видів впливу підприємства на навколишнє середовище, перелік вимог законодавчих і нормативних актів у сфері природокорис­тування, опис механізмів і результатів функціонування систе­ми екологічного менеджменту підприємства.

Формування екологічної стратегії підприємства. Основною метою будь-якої екологічної стратегії підприємства є захист і запобігання забрудненню навколишнього середовища, що ство­рює передумову для стійкого соціально-економічного розвитку. Формування екологічної стратегії передбачає вдосконалення системи використання природних ресурсів, здійснення екологі­чного моніторингу та запобігання шкідливому впливу на до­вкілля, створення плану заходів щодо зниження хімічного і шумового забруднення виробничого середовища, а також забру­днення повітряного і водного басейнів, розробку відповідного інструментарію реалізації запланованих заходів, підготовку про­грам екологічного навчання персоналу, організацію міжнарод­ного співробітництва у сфері захисту навколишнього середови­ща. Розробка чіткої і деталізованої екологічної стратегії потріб­на кожній організації чи підприємству. Більш того, необхідно забезпечити вільний доступ будь-яких зацікавлених осіб до еко­логічної стратегії підприємства, а основні положення цієї стра­тегії мають стати надбанням усієї громадськості

Література

1. Андрусевич Наталія. Огляд екологічного права Європейського Со­юзу // Вісник екологічної адвокатури. - 2003. - № 21. - С. 18-25.

2. Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. - К.: Юрін- ком Інтер, 2001. - 352 с.

3. 3. Козак, І. Тусановська. Доступ до правосуддя з питань довкілля: Посібник. - Львів: Мета, 2002. - 200 с.

4. Лук'янихін В.О. Екологічний менеджмент: Монографія. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2002, - 314 с.

5. Н.В. Пахомова, А. Зндерс, К. Рихтер. Зкологический менеджмент. - СПб.: Питер, 2003. - 544 с.