Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Професійний стрес: поняття, ознаки, причини

Останнім часом зростає інтерес до вивчення професійного стресу, оскільки його негативні наслідки впливають не лише на психічне і фізичне здоров’я окремого працівника, але й на організаційне середовище та ефективність діяльності організації в цілому.

Професійний стрес – це суміш стресорів, пов’язаних із роботою, особистісними характеристиками людини, та стресорів, які впливають поза організацією. Такі стресори можуть призвести до появи симптомів професійного захворювання або серйозного психічного розладу.

Причини професійного стресу можна розділити на головні й безпосередні.

Головна причина виникнення стресу пов’язана з індивідуальними особливостями людини: психологічними, фізіологічними, професійними.

Безпосередніми причинами можуть послужити такі події, як конфлікт із керівництвом, дефіцит часу, складнощі завдання, проблемні ситуації у процесі комунікації, наслідком яких є розвиток психічної напруженості й стресу. Найчастіше безпосередні причини пов’язані зі складністю завдання й умовами діяльності.

Додаткові фактори життя людини можуть також вплинути на виникнення або збільшення стресу. До цієї категорії можна віднести:

– глобальні фактори, що впливають на стрес, – зростання безробіття, злочинність, економічні та політичні кризи;

– особистісні фактори – фінансові або юридичні проблеми, сімейні конфлікти, вікові й життєві кризи, втрата близьких, зниження працездатності тощо.

До негативних наслідків професійного стресу можна віднести:

– зниження працездатності, погіршення показників роботи (якісних і кількісних);

– зниження адаптаційних можливостей організму;

– деформації особистості: переживання самотності, спустошення, депресії, хронічна втома й вигорання;

– фізіологічні проблеми, хвороби адаптації (серцево-судинні захворювання, виразкова хвороба шлунка, гіпертонія та ін.).

До числа високонапружених ситуацій у правоохоронній діяльності Л. М. Аболін відносить:

– гостроподійні ситуації (затримка злочинця, збройний опір, слідування, напад, аварійна ситуація, дорожньо-транспортна пригода і т. п.); особливо варто відзначити ситуації застосування працівником ОВС зброї на влучення;

– ситуації агресивного вербального протистояння (у тому числі прямі загрози життю й здоров’ю співробітника ОВС, спроби шантажу, спроби укласти протиправну угоду, образа тощо);

– ситуації підвищеного ризику, пов’язані з ухваленням рішення за дефіциту часу; підвищена відповідальність за рішення;

– службові розслідування, пов’язані, насамперед, з моральною погрозою працівникові;

– протистояння й прихована боротьба різних підрозділів правоохоронної системи (відомча ворожнеча); внутрішньоколективні конфлікти зі співробітниками; конфлікти з населенням.