Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ВИДИ І ВЛАСТИВОСТІ ІНФОРМАЦІЇ

Читайте также:
  1. Алгоритм передачі інформації в мережі Internet
  2. Алгоритм. Властивості алгоритмів
  3. Будова, загальні властивості та значення аналізаторів.
  4. Вивчаючи реакційну здатність речовини, можна встанови­ти її будову, і навпаки, за будовою речовини можна судити про її властивості.
  5. ВИДИ ІНФОРМАЦІЇ
  6. Види інформації.
  7. Віднесення інформації до державної таємниці
  8. Вітамін Е:фізико-хімічні властивості, біохімічна роль, джерела надходження в організмі людини.
  9. Властивості комбінацій

СРС 1

Серед різних видів інформації звичайно виділяються два — біологічна і соціальна. Під біологічною інформацією розуміють таку, що забезпечує життєдіяльність окремо взятого живого організму. До різновидів біологічної інформації відносять генетичну інформацію, що забезпечує цілісність виду. Матеріальними носіями біологічної інформації є високомолекулярні хімічні сполуки, сигнали хімічної й електрохімічної природи.

Соціальна інформація нерозривно пов'язана з практичною діяльністю людини, тому можна виділити стільки типів її та різновидів, скільки є видів діяльності людини.

Прикладами можуть служити політична, економічна, технологічна, вимірювальна, науково-технічна та інші види інформації.

Можливі різні класифікації за різними ознаками. Як приклад можна навести одну з класифікацій соціальної інформації, згідно з якою виділяються два основних класи — масова (загальна) і системна інформація.

Масова інформація — соціальна інформація, адресована всім членам суспільства незалежно від їхнього становища і роду занять.

Спеціальна інформація адресована не всім членам суспільства, а певним соціальним групам (наприклад, ученим даного фаху, економістам, робітникам якоїсь професії і т. д.). Для сприйняття цієї інформації необхідний початковий запас спеціальних знань і володіння професійною мовою. Назвемо деякі найбільш важливі різновиди спеціальної соціальної інформації.

1. Наукова інформація — утворюється в результаті науково-дослідної діяльності. Наукову інформацію можна визначити як передане в інформаційному процесі наукове знання.

2. Технічна інформація — створюється в сфері техніки і призначена для вирішення технічних задач (розробки нових технічних пристроїв, машин, матеріалів і т. п.). Структура і властивості наукової і технічної інформації дуже близькі, тому ці два види часто об'єднують терміном «науково-технічна інформація».

3. Технологічна інформація — безпосередньо використовується в сфері матеріального виробництва для створення матеріальних благ (продуктів харчування, одягу, машин тощо).

4. Планово-економічна інформація — наприклад, про стан і перспективи розвитку промислових підприємств —використовується для планування і керування виробництвом.

Слово «інформація» звичайно вживається з такими епітетами, як «запам'ятована», «нова», «цінна» та ін., що характеризують її властивості.

Властивість запам'ятовування є однією з важливих і характеризує інформацію як запам'ятований вибір одного варіанта (або декількох) із багатьох можливих. Запам'ятовування означає зберігання обраного сталого стану системи до настання того процесу, у якому дана інформація може знадобитися. У реальній практиці ми завжди маємо справу з інформацією, що запам'ятовується. Проте часто розглядається інформація, що не запам'ятовується і яку називають мікроскопічною. Вона має істотно інші властивості. Це можна пояснити на наступному прикладі Інформацією (що не запам'ятовується) можна вважати набір положень і швидкостей молекул у посудині з газом на даний момент часу. Цей набір є одним із можливих варіантів стану даної системи. Важливо, однак, що цей набір у системі не запам'ятовується, тому що через мікроскопічний відрізок часу (порядку 10" сек) реалізується інший набір, і в силу нестійкості руху молекул система «забуває» про своє минуле.

Наступною важливою властивістю інформації є її ієрархічність. У будь-якому реальному процесі вибір варіанта доводиться робити декілька разів. Так, наприклад, ідучи дорогою і зустрівши розгалуження, необхідно зробити вибір (за допомогою покажчика або випадково) і направитися по певному шляху. Однак і на цьому шляху можна зустрітися з розгалуженням і знову опинитися перед проблемою вибору. Тому кожний наступний вибір має сенс на базі вже зробленого раніше. Важливо також, що попередній вибір не зумовлює, як правило, наступний. Звідси випливає, що необхідно розрізняти рівні інформації. При цьому нижчий рівень є загальним для вищих рівнів, тобто він необхідний для реалізації (і/або генерації) інформації на вищих рівнях.

Інформація буває умовною і безумовною. Приклад умовної інформації — код, яким користуються, щоб зашифрувати повідомлення. Кодом називається відповідність між умовними символами і реальними предметами (і/або діями).

Кількість різних варіантів коду, тобто наборів символів (і відповідностей), дуже велика. Вибір одного варіанта робитися випадково і запам'ятовується як передаючою, так і приймаючою стороною.

Безумовною є інформація про події, що реально відбуваються. Часто цю інформацію називають значущою, щоб відрізнити її від кодової. Безумовна інформація не виникає випадково, вона рецепіюється з навколишньої дійсності. Пояснимо це на прикладі. Інформація «у такому-то місці трапився землетрус» є безумовною. Сама по собі подія є результат вибору, що відбувся в природі або випадково, або закономірно. Однак коли цей вибір вже зроблений, констатація його вже не містить елемента випадку.

Кожне повідомлення містить як умовну, так і безумовну інформацію. Визначити, яка інформація є умовною і яка безумовною, не так просто, як це здається на перший погляд.

Тут відіграють роль наступні обставини. По-перше, умовна інформація має тенденцію до уніфікації, що природно, оскільки цінність її при цьому зростає. Ця тенденція більш виражена на нижніх рівнях як еволюційно більш ранніх; на верхніх рівнях, як правило, співіснують декілька варіантів коду (або формального апарата). Вибір коду для опису того або іншого кола явищ — акт генерації умовної інформації.

По-друге, уніфікована умовна інформація часто сприймається як безумовна.

Розглянемо дане твердження на принципі уніфікації формалізму математичного апарату. На нижньому рівні, що включає принаймні арифметику, цей формалізм уже уніфікований. Тому думка про те, що «іншого бути не може», поширена досить широко. Однак уніфікація математичного апарату відбулася в результаті еволюції. На більш високих рівнях зараз існує декілька різних варіантів опису: континуальний опис, динамічні рівняння, імовірнісні моделі, дискретні автомати тощо. Кожен із них може претендувати на уніфікацію (тобто опис усіх явищ).

У ряді випадків вдається довести еквівалентність якогось із них іншому; тоді говорять про різні варіанти одного апарату. Однак у багатьох випадках питання про перевагу того або іншого варіанта залишається відкритим. Тому вибір математичного апарату — акт генерації цінної умовної інформації.

По-третє, найбільш цікавим і гострим залишається питання про умовність (або безумовність) інформації в природничих науках. Прийнято вважати, що, вивчаючи природу, ми одержуємо (рецепіюємо) об'єктивну (тобто безумовну) інформацію. Це дійсно так, якщо мова йде про якісні експериментальні результати. Наприклад, інформація «однойменні електричні заряди відштовхуються» є безумовною. При цьому здійснюється вибір між двома можливостями: «притягаються» — «відштовхуються», і цей вибір рецепійований із природи за допомогою досвіду. Однак виникають питання: які кількісні характеристики взаємодії зарядів, які висновки можна з цього зробити і як передбачити властивості інших явищ, що пов'язані із спостереженнями. Для відповіді на ці питання необхідно вибрати апарат (алгоритм) опису, і тут ми стикаємося з генерацією умовної інформації. Алгоритм опису кола явищ містить дві частини: математичний апарат і ряд фізичних положень (постулатів або гіпотез). Інакше кажучи, він являє собою математичну модель кола явищ. Ця модель повинна, по-перше, описувати всі наявні дані (звичайно з певною точністю) і, по-друге, мати прогнозуючі можливості. Як правило, можна запропонувати декілька моделей, що задовольняють цим умовам і відрізняються вибором математичного апарату. Успіх моделі істотно залежить від того, наскільки обраний апарат є загальноприйнятим на даний момент часу. Таким чином, вибір варіанта моделі — генерація умовної інформації. Наукова творчість у цілому містить два елементи: рецепцію безумовної інформації від природи і генерацію умовної (теоретичної) інформації.

Успіх останньої залежить від того, якою мірою обраний алгоритм опису вже прийнятий у суспільстві.

Інформація може бути цінною (або не цінною) в залежності від переслідуваної цілі. При цьому мається на увазі, що ціль відома (задана), і мова йде про те, як її досягти. Цінною інформацією вважається та, що допомагає досягненню цілі. Відомі два методи визначення кількісної міри цінності інформації. Якщо ціль напевне досяжна і, до того ж, декількома можливими шляхами, то зручною є міра цінності, запропонована Р.Л.Стратоновичем. Вона полягає в оцінці умовних «штрафів» (або витрат часу, засобів тощо) і вимірюється зменшенням витрат у результаті її досягнення. Так, наприклад, якщо ціль — поїздка в інше місто, то цінною буде інформація про розклад руху автобусів, потягів і літаків, вартість квитка тощо. Кількісною мірою її, згідно зі Стратоновичем, може служити зекономлений час (і/або гроші).

Якщо, навпаки, досягнення цілі малоймовірне, то зручніше користуватися критерієм, запропонованим Н.М.Бонгартом і А.А.Харкевичем. Мірою цінності при цьому є логарифм відношення ймовірностей досягнення цілі до одержання інформації (Рin) і після цього (Рfin):

В обох випадках цінність може бути як позитивною, так і негативною (в останньому випадку вона називається дезинформацією). Необхідно дати ряд пояснень, пов'язаних із вибором цілей. По-перше, формулювання цілі визначає множину варіантів, із яких робиться вибір. Будь-яка інформація, що не має відношення до даної цілі, має нульову цінність. По-друге, цілей може бути декілька; важливо при цьому, щоб вони не суперечили одна одній. Це можливо у двох випадках.

У першому випадку відповідні цілям множини варіантів не перетинаються. В другому цілі утворюють ієрархічну структуру; досягнення кожної попередньої — необхідний етап для досягнення головної.

Слово «інформація» вживається часто з епітетом «нова». Це поняття також потребує уточнення. Абсолютно новою може бути тільки безумовна інформація, що утворюється експериментально завдяки розширенню області дослідження й удосконаленню експериментальної техніки.

Що стосується нової інформації теоретичного характеру, що носить елемент умовності, то тут питання складніше. Абсолютно новою її назвати важко, тому в даному випадку вірніше було б називати її новою, але не в абсолютному сенсі. Іноді новою виявляється інформація, невідома даній частині суспільства, але відома іншим його частинам. Це буває, коли нова інформація не збігається з уже сформованою і загальноприйнятою в даній частині суспільства.

Часто новою називають інформацію, невідому в даний момент усьому товариству, але відому окремим людям тепер або в минулому. Це дуже поширений випадок; недарма кажуть, що «нове — це добре забуте старе». Крім того, у наукових архівах зберігається колосальна кількість різних пропозицій, що у свій час не були прийняті суспільством з тих або інших причин. Тому велика ймовірність того, що нова інформація, яка з'явилась незалежно, виявиться подібною до тієї, що знаходиться в архіві.

 




Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 43 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | <== 4 ==> | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав