Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Економічна політика за характером дії.

За характером дії розрізняють активну, пасивну та консервативну економічну політику. Кожен вид економічної політики має як активну, так і пасивну компоненту. Зокрема, політика зайнятості є активною тоді, коли держава здійснює фінансування додаткових робочих місць (для тих, хто не може самостійно знайти роботу), програм підготовки та перекваліфікації безробітних, підтримання зайнятості серед жінок, інвалідів. До активних елементів політики зайнятості також слід віднести стимулювання зайнятості різних категорій населення за допомогою кредитів, субсидій, надання пільг та дотацій підприємцям, регулювання рівня і ставок прибуткового податку, державні закупівлі товарів і послуг, державні замовлення тощо.

До елементів пасивної політики зайнятості відносять виплати допомоги по безробіттю, фінансування дострокового виходу на пенсію безробітних передпенсійного віку, скорочення тривалості робочого тижня, стимулювання вивільнення пенсіонерів.

Отже, якщо активна політика у сфері зайнятості спрямована на суттєве скорочення безробіття та формування оптимальної зайнятості, то елементи пасивної політики на ринку праці – на пом’якшення ситуації у сфері зайнятості шляхом перерозподілу доходів.

З’ясування сутності монетарної політики уряду дозволяє визначити її ліберальну та жорстку компоненти.

Жорстка економічна політика – це політика, спрямована на скорочення грошової маси в обігу шляхом обмеження емісії грошей та підтримки високих процентних ставок. Таку політику в економічній літературі називають політикою "дорогих" грошей. Цю політику проводить центральний банк країни на фазі економічного піднесення, основним завданням якої є захист економіки від "перегрівання". Для цього застосовуються такі важелі державного впливу, як продаж державних цінних паперів на відкритому ринку, підвищення норми обов’язкових резервів, збільшення облікової ставки. Проведення таких заходів скорочує кредитні ресурси в країні, і, відповідно, стримує темпи економічного зростання. Засобами впливу на резерви комерційних банків жорстка економічна політика спроможна значно зменшити пропозицію грошей в країні.

Ліберальна (м’яка) економічна політика, як різновид грошово-кредитної політики, спрямована на збільшення грошової маси в обігу, недостатньо стримує випуск в обіг нових грошей і допомагає одержанню дешевих кредитів. Тобто дана політика сприяє підвищенню рівня доступності кредиту з метою розширення сукупного попиту. Цю політику ще називають політикою "дешевих" грошей. Важелями цієї політики є: скуповування центральним банком країни державних цінних паперів у комерційних банків, фірм, населення, зниження норми обов’язкових резервів, зменшення облікової ставки. Це все призводить до збільшення пропозиції грошей в країні. На перших порах така політика сприяє пожвавленню ділової активності в країні, створенню додаткових робочих місць. Однак її дія обмежена певним часовим лагом і у період глибокої кризи вона, фактично, втрачає свою дієвість.

Консервативна економічна політика – це схильність розробників законопроектів та економічних програм до традиційних форм та методів діяльності, що становить протидію прогресивним та якісно новим формам. Консервативні елементи можна відстежити у багатьох видах економічної політики. Зокрема, сучасна екологічна політика вимагає не лише традиційних її елементів (виділення коштів на очищення атмосфери, штрафні санкції забруднювачам довкілля), а, перш за все, – нового типу екологічного мислення їх розробників, спрямованого на впровадження екологобезпечних, ресурсо- і енергозберігаючих технологій у всіх галузях економіки.

Консервативною є політика надання необгрунтованих пільг окремим підприємствам та верствам населення. Система пільг, що існувала у колишньому СРСР не зазнала суттєвих змін і в економіці сучасної української держави. Якщо за часів Радянського Союзу пільги мала партійно-державна еліта та наближені до неї особи, то і зараз ці пільги поширюються на депутатів Верховної Ради, урядовців, працівників судового апарату.

Стосовно підприємств слід зауважити, що сума податкових пільг подекуди перевищує обсяги надходжень до бюджету. Прогресивнішою та доцільнішою вбачається політика заміни низки пільг підвищеною заробітною платою окремим категоріям працівників, підвищенням пенсій пенсіонерам та посиленням бюджетної дисципліни та відповідальності за цільове використання доходів підприємств, одержаних за рахунок пільг.